Ухвала

від 27.03.2020 по справі 420/2885/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

27 березня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/2885/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П., суддів - Стас Л.В., Турецької І.О., розглянувши питання про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Саніба до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Алкомікс , про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Саніба до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Алкомікс , про зобов`язання вчинити певні дії.

Повне судове рішення суду першої інстанції у даній справі складено 23.08.2019 року, копію якого отримано ДФС України 02.09.2019 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 18.09.2019 року ДФС України було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року вказану апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з не усуненням її недоліків, а саме у зв`язку з не наданням документу про сплату судового збору.

06.02.2020 року ДФС України було повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року, тобто, після закінчення строку, встановленого ст. 295 КАС України.

Разом із апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що апелянт був позбавлений можливості своєчасно сплатити судовий збір та додати до апеляційної скарги відповідне платіжне доручення. На думку апелянта, вказані обставини є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки неможливість сплати судового збору не залежала від апелянта та була пов`язана з відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору, та наявністю арешту рахунків.

Проте, апелянтом не було надано жодного доказу неможливості оплати судового збору з моменту прийняття оскаржуваного рішення у серпні 2019 року і отримання його копії 02.09.2019 року та до моменту подання даної апеляційної скарги у лютому 2020 року, та відповідно не підтверджено поважність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Державною фіскальною службою України у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року, апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року залишено без руху, надано апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для направлення на адресу суду: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та доданими доказами на підтвердження викладених обставин.

Також, підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало не надання апелянтом оригіналу документу про сплату судового збору, у зв`язку із чим, наведеною ухвалою апелянту запропоновано усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 28815 грн.

Апелянту роз`яснено, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, в частині надання оригіналу документу про сплату судового збору у наведеному розмірі скарга буде повернута скаржнику; у разі не подання скаржником у строк, визначений судом, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними - суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Станом на 27.03.2020 року на адресу суду апеляційної інстанції повернулось поштове повідомлення про вручення вказаної ухвали, згідно якого копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано ДФС України 25.02.2020 року.

На виконання вимог наведеної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом було подано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року.

Проте, у вказаному клопотанні апелянтом зазначені аналогічні обставини для поновлення строку на оскарження судового рішення у даній справі, що були наведені у клопотанні при поданні апеляційної скарги, та які, в свою чергу, були визнані неповажними.

Так, апелянт вказує на неможливість оплати судового збору у даній справі у строк, встановлений для подання апеляційної скарги та наданий судом для усунення недоліків апеляційної скарги.

Однак, посилаючись, як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, на відсутність коштів на оплату судового збору, як під час звернення із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з апеляційною скаргою, а так само звертаючись із таким клопотанням на виконання ухвали суду про залишення скарги без руху, апелянтом не надано доказів, що підтверджують обставини відсутності у нього коштів для проведення оплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з моменту прийняття оскаржуваного рішення у серпні 2019 року і отримання його копії 02.09.2019 року та до моменту подання даної апеляційної скарги у лютому 2020 року, та відповідно не підтверджено поважність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.

На наведені обставини судом апеляційної інстанції було звернуто увагу в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху та надано відповідний строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення та надання відповідних доказів на підтвердження цих обставин, проте, навіть при представленні судом строку, апелянтом не надано таких доказів.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке подано на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги, апелянт вказує, що здійснити сплату судового збору було неможливо з огляду на наявність на той час арештів рахунків, що підтверджується листами Державної казначейської служби України про наявність значної заборгованості у відшкодуванні коштів, що надходили щомісячно.

Проте, наведені доводи апелянта щодо неможливості сплати судового збору у зв`язку із арештом його рахунків спростовуються змістом самих листів казначейської служби, що надані ДФС України.

Так, дослідивши листи Державної казначейської служби, на які посилається апелянт, колегією суддів встановлено, що у цих листах відсутні будь-які посилання на відсутність у апелянта з моменту прийняття оскаржуваного рішення у серпні 2019 року і отримання його копії апелянтом 02.09.2019 року та до моменту подання даної апеляційної скарги у лютому 2020 року коштів для сплати судового збору.

Вказаними листами Державної казначейської служби щодо безспірного списання коштів казначейська служба повідомила ДФС України про визначення рахунку, з якого необхідно провести безспірне списання коштів, а також зобов`язала останнього, не пізніше п`яти робочих днів, надати інформацію, пов`язану з виконанням рішень про стягнення коштів.

Окрім цього, вказаними листами повідомлено апелянта, що Казначейством до забезпечення виконання виконавчих документів зупинено операції на рахунках боржника, однак, крім платежів, визначених пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.

Разом з цим, згідно з пунктом 25 наведеного Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Таким чином, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника із сплати, зокрема, судового збору, а тому, надані апелянтом листи Державної казначейської служби України щодо безспірного списання коштів не можуть свідчити про неможливість здійснення апелянтом оплати судового збору за подання апеляційної скарги та про поважність причин пропуску апелянтом строку звернення із апеляційною скаргою.

Будь-яких інших доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою апелянтом не надано.

Окрім цього, обставини, на які посилається апелянт, щодо подання апелянтом попередньої апеляційної скарги та її повернення у зв`язку з не усуненням недоліків поданої апеляційної скарги, також не можуть бути визнані судом апеляційної інстанції в якості поважних причин пропуску апелянтом строку звернення із апеляційною скаргою, оскільки первісна апеляційна скарга відповідача була повернута ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 жовтня 2019 року, а з повторною скаргою апелянт звернувся лише 06.02.2020 року.

З огляду на викладене, наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, є неповажними.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Пономарьов проти України (рішенні від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини нагадав про необхідність розуміння права на справедливий розгляд судом з урахуванням принципу юридичної визначеності, який є одним із аспектів верховенства права. В цьому рішенні ЄСПЛ тлумачив гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції в контексті того, що Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X). . Далі ЄСПЛ наголосив, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі Трегубенко проти України (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34-38, рішення від 2 листопада 2004 року; та рішення у справі Правєдная проти Росії (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі Олександр Шевченко проти України (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та Трух проти України (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року)…Суд зазначає, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 5 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них (див. пункт 11 вище). Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства…У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та право на суд заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції. .

Частиною 3 статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, оскільки у апелянта закінчився строк наданий судом для надання заяви та доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року (з урахуванням дати отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та часу поштового пересилання), а наведені апелянтом у клопотанні, що надіслано ним на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 299, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Саніба до Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Алкомікс , про зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статті 328 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька