Рішення

від 25.03.2020 по справі 826/3616/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2020 року №826/3616/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Прод" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов Товариства обмеженою відповідальністю "Укр-Прод" (далі - позивач, ТОВ "Укр-Прод") до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.12.2017 р. №00009341402, №00009351402 та №00009361402 (далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення) .

Ухвалою суду від 07.03.2018 р. відкрито провадження в адміністративній справі №826/3616/18 (далі - справа) , розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У подальшому, ухвалою суду від 16.10.2018 р. задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідка, викликано у відповідне судове засідання для проведення допиту як свідка - директора Товариства обмеженою відповідальністю "Юніон Брок" ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 29.11.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідачем у період із 05.11.2017 р. по 15.11.2017 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укр-Прод" щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ "Юніон Брок" за період з 01.09.2016 р. по 30.09.2016 р. та з 01.11.2016 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт перевірки №482/26-15-14-02-01-14/39621432 від 22.11.2017 р. (далі - Акт перевірки) .

Актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , в результаті чого занижено податок на додану вартість (також далі - ПДВ) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 208000,00 грн., в тому числі за вересень 2016 р. в сумі 68616,00 грн., за листопад 2016 р. в сумі 69431,00 грн., за грудень 2016 р. в сумі 69953,00 грн.;

- п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено показники рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" в грудні 2016 р. на суму 3205,00 грн.;

- п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV, п. 5, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", п. 6, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік в сумі 191205,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки 08.12.2017 р. відповідачем у відношенні позивача прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

1) №00009341402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 239006,25 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 191205,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47801,25 грн.;

2) №00009351402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 260000,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 208000,00 грн., а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 52000,00 грн.;

3) №00009361402, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) по ПДВ за декларацією №9265267548 від 15.01.2017 р. за грудень 2016 р., сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, - 3205,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 16.02.2018 р. №5677/6/99-99-11-01-02-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом з`ясовано, що висновок відповідача про заниження податку на прибуток та ПДВ ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагента - ТОВ "Юніон Брок".

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, у межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Юніон Брок", обставини виконання умов договорів, ділову мету в їх укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює такі види діяльності, зокрема: код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); код КВЕД 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

На час існування спірних правовідносин і позивач і його контрагент (ТОВ "Юніон Брок") володіли належним рівнем правосуб`єктності, були зареєстровані платниками ПДВ, протилежного відповідачем не доведено.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Юніон Брок", як продавцем, укладені однотипні договори купівлі-продажу товарів №14 від 19.08.2016 р., №1129 від 25.11.2016 р. та №1130 від 01.12.2016 р., за умовами яких продавець зобов`язувався передати у власність покупця побутову техніку в асортименті, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити товар, вартість якого визначається у видаткових накладних.

Так, на виконання умов вказаних вище договорів купівлі-продажу товарів ТОВ "Юніон Брок" передано позивачу відповідний товар (ваги побутові, тепловентилятори, сковороди, каструлі, набори посуду, набори столових приладів, термоси, електрочайники та ін.) на загальну суму 1267227,76 грн., в т.ч. ПДВ 211204,62 грн., на підтвердження чого надано видаткові накладні №20 від 02.09.2016 р., №48 від 25.11.2016 р. та №51 від 02.12.2016 р., а також податкові накладні №22 від 02.09.2016 р., №48 від 25.11.2016 р. та №51 від 02.12.2016 р.

Крім того, на виконання умов вказаних вище договорів купівлі-продажу товарів ТОВ "Укр-Прод" сплачено за поставлений товар на користь ТОВ "Юніон Брок" 1261000,00 грн., в т.ч. ПДВ 210166,66 грн.

Також, у ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що вказані вище товари придбані позивачем з метою здійснення власної господарської діяльності, а саме, з метою реалізації вказаних товарів іншим контрагентам, зокрема, ТОВ "Олейс Вік", ТОВ "Паллант-Вікно", ТОВ "Матісс", на підтвердження чого надано відповідні копії договорів купівлі-продажу товарів, видаткових та податкових накладних (т. 2 а.с. 36 - 59).

При цьому, посилання відповідача на протокол допиту свідка (директора ТОВ "Юніон Брок" ОСОБА_1 ) від 25.06.2017 р. суд вважає неналежним та недостатнім доказом нереальності господарських операцій позивача з ТОВ "Юніон Брок", оскільки в нотаріально засвідчених письмових поясненнях (т. 1 а.с. 116), а також допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 повідомив, що 25.06.2017 р. його ніхто не допитував і протоколів ніяких не підписував, викладені дані протоколу є неправдиві, з 01.09.2016 р. по 15.01.2017 р. дійсно був директором ТОВ "Юніон Брок", дії між ТОВ "Укр-Прод" та ТОВ "Юніон Брок" проводилися та були відображені у бухгалтерському обліку.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 61 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Поряд з цим, матеріали справи не містять, в т.ч. в Акті перевірки не зазначено, доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, та/або інших судових рішень, в яких була б встановлена фіктивність спірних правочинів.

Згідно з пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 ПК України, платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як також зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо оцінки доводів податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, то такі доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами та спростовуються наданими позивачем доказами.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими, у сукупності із іншими наданими позивачем та дослідженими судом доказами за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Юніон Брок", у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо протиправного заниження ПДВ на загальну суму 208000,00 грн., завищення показника рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" в грудні 2016 р. на суму 3205,00 грн. та заниження податку на прибуток за 2016 рік в сумі 191205,00 грн.

Отже, виходячи із меж заявлених позовних вимог, зважаючи на вище викладені норми та з`ясовані обставини, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті протиправно, а тому, як наслідок, вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Прод" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 7533,17 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Прод" (місцезнаходження: 03164, м. Київ, вул. Підлісна, 1, офіс 7; код ЄДРПОУ 39621432) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 08.12.2017 року №00009341402, №00009351402 та №00009361402.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Прод" сплачений ним судовий збір у розмірі 7533,17 грн. (сім тисяч п`ятсот тридцять три гривні сімнадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко