Постанова

від 17.03.2020 по справі 460/2315/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2315/19 пров. № 857/14063/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я.,Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 460/2315/19 (головуюча суддя Друзенко Н.В., час ухвалення 15:16 год., м. Рівне, повний текст рішення складений 25 листопада 2019 року) за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Високовольтний союз - РЗВА" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

19 вересня 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Високовольтний союз - РЗВА" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15 серпня 2019 року за №0007894812 та №0007904812.

Рішенням від 12 листопада 2019 року Рівненський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення №0007894812, №0007904812 від 15.08.2019, прийняті Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби.

Також суд стягнув на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Високовольтний союз - РЗВА" за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір в сумі 19210,03 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків ДФС подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте без з`ясування обставин справи, повноти та об`єктивності дослідження доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що згідно даних інформаційних баз ДФС, основним видом діяльності ТзОВ ,,Уніоптим" є неспеціалізована оптова торгівля.

Виходячи зі статті 1 Закону України ,,Про технічні регламенти та оцінку відповідності" від 15 січня 2015 року № 124-УІІІ (зі змінами та доповненнями), даний суб`єкт господарювання не підпадає під визначення понять ,,виробник" та ,,орган із сертифікації (третя сторона)". ТзОВ ,,Уніоптим" в ланцюзі постачання продукції є ,,розповсюджувачем", що унеможливлює його участь в процедурі сертифікації (оцінки відповідності).

Згідно представлених до перевірки документів встановлені суттєві невідповідності, а саме: пункт навантаження згідно договору - м. Харків, що не відповідає зазначеній у наданих копіях Експрес- накладних ,,Нова пошта" адресі - м. Запоріжжя.

Проведеним аналізом ІР - адрес комп`ютерів, які є унікальним адресом комп`ютера в мережі, його ідентифікатор в мережі, з яких реєструвалися податкові накладні ТзОВ ,,Уніоптим" встановлено, що підприємство здійснювало реєстрацію податкових накладних в ЄРПН з однієї ІР - адреси, а саме 54.36.174.219.

Крім того, ІР-адреса являє собою цифровий код, який призначається постачальником Інтернет-послуг та ідентифікує персональний статистичний пристрій (комп`ютер) у мережі Інтернет. Постачальник Інтернет - послуг, обробляючи ІР-адреси, може ідентифікувати конкретне місто, в якому використовується комп`ютер. Тобто, ІР-адреса ідентифікує бізнес-структуру за конкретним географічним місцерозташуванням.

Проведеним аналізом відкритих і загальнодоступних інтернет-ресурсів встановлено, що податкові накладні ТзОВ ,,Уніоптим" в ЄРПН реєструвалися з країни - Польща.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних (надалі - ЄРПН) податкові накладні із номенклатурою ,,Перетворювач МТЕ... " на адресу ТзОВ ,,Уніоптим" виписано та зареєстровано ТзОВ ,,Компанія ,,Аддішенел ревенью менеджмент", ТзОВ ,,Ренуар", ТзОВ ,,Вудлін" та іншими контрагентами.

Інформація про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП по цих контрагентах відсутня. Інформація про орендовані основні засоби відсутня. Відсутність трудових ресурсів та основних засобів не дає можливості визначення контрагентів ТзОВ ,,Уніоптим" виробниками товарів із номенклатурою ,,Перетворювач МТЕ... ".

Також відповідач акцентує увагу на тому, що досудовим розслідуванням по кримінальних провадженнях щодо контрагентів ТзОВ ,,Уніоптим" встановлено, що у період з 2017 по 2018 роки групою осіб на території міста Києва, Київської, Запорізької, Харківської та Дніпропетровської областей створено протиправну схему незаконного переведення безготівкових грошових коштів, в особливо великих розмірах, у готівку, з метою виведення капіталів підприємств легального сектору економіки в тіньовий обіг, що відбувається за сприянням працівників правоохоронних органів та спричиняє тяжкі наслідки.

Відповідно до відповіді ГВ БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, протиправна схема полягає у формуванні групою підприємств, які мають ознаки фіктивності та підконтрольні організаторам і учасникам зазначеної групи, штучного податкового кредиту за начебто поставлені товари/послуги/виконані роботи на адресу реально діючих підприємств з підміною номенклатури відповідних товарів, робіт та послуг, а також проведення відповідних безтоварних фінансових операцій з подальшим обготівковуванням коштів через банківські установи або по схемі так званого ,,зустрічного потоку" (не облікована готівка від господарських операцій). Фактично рух товарів, надання послуг або виконання робіт не проводиться, а відповідні операції оформлюються лише документально, відображаються в реєстрі податкових накладних і в податковій звітності.

Викладені обставини, на думку контролюючого органу, у своїй сукупності вказують на те, що господарські операції між ТзОВ ,,Високовольтний союз - РЗВА" з контрагентом-,,постачальником" ТзОВ ,,Уніоптим" фактично не відбувалися.

Таким чином, відповідач вважає, що відсутнє підтвердження фактичного придбання товару у ТзОВ ,,Уніоптим" та їх зв`язок з провадженням господарської діяльності платника податку, та відсутня підстава для включення вартості даних ТМЦ без підтвердження відповідними, складеними згідно чинного законодавством, первинними документами до складу витрат.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ТзОВ ,,Високовольтний союз - РЗВА" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує доводи позивача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ ,,Високовольтний союз - РЗВА" з 21.11.2006 є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, код ЄДРПОУ - 34704105. Основним видом діяльності позивача є виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури (27.12). За даними офіційного сайту ДФС України товариство є зареєстрованим платником ПДВ з 22.12.2006, індивідуальний податковий номер 347041017166.

За наслідками проведеної посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС у період з 25.06.2019 по 23.07.2019 документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,Високовольтний союз - РЗВА" з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТзОВ ,,Уніоптим" (ЄДРПОУ 41941867) за жовтень, листопад, грудень 2018 року, січень 2019 року (по деклараціях з ПДВ та відповідно їх відображення при формуванні показників фінансової звітності відповідних податкових періодів за 2018 рік та І квартал 2019 року, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди), складений акт від 23.07.2019 №130/28-10-48-12/34704105 (а.с.28-73 том 1).

Висновки зазначеного акту базуються на тому, що під час перевірки встановлені такі порушення:

- п. 5-7, п. 10-12, п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 ,,Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 ,,Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 за №751/4044 із змінами та доповненнями, пункту 135.1 статті 135, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 469680,99 грн., у тому числі за 2018 рік на суму 83 318,25 грн. та за І квартал 2019 року на суму 386 362,74 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 625 616,12 грн. у тому числі 414 448,52 грн. за грудень 2018 року та 211 167,60 грн. за січень 2019 року.

Товариство позивача подавало заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду якого висновки акту залишені без змін (а.с.74-80 том 1).

На підставі висновків акту перевірки Офіс великих платників ДФС 15 серпня 2019 року прийняв податкові повідомлення-рішення:

- №0007894812, яким позивачу збільшене грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 782020,15 грн., в тому числі 625616,12 грн. основного платежу та 156404,03 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.22-23 том 1);

-№0007904812, яким товариству позивача збільшене грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 587101,24 грн., в тому числі 469680,99 грн. основного платежу та 117420,25 грн. . штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.24-25 том 1).

Вважаючи вказані рішення протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що згідно з умовами Договору поставки ПСТ-166/18 від 14.09.2018, укладеного між ТзОВ ,,Уніоптим"(постачальник) та ТзОВ ,,Високовольтний союз - РЗВА" (покупець) (а.с.96-99 том 1), постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця обладнання, найменування, асортимент, комплектність, ціна та загальна кількість якого, зазначені в загальній специфікації, що є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цю продукцію на умовах, визначених даним договором. Поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, кількість, строки поставки, ціна та загальна вартість кожної партії продукції визначаються в окремій заявці-специфікації, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору постачальник здійснює поставку продукції партіями, на умовах. ЕХW м. Харків, згідно з Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС -2010.

ТзОВ ,,Уніоптим" свідчить, що він є власником та ексклюзивним постачальником

продукції (п.2.3 договору).

Відповідно до п.4.1 та п.4.2 договору ПСТ-166/18 покупець оплачує продукцію в порядку, передбаченому п.4.4 даного договору. Загальна сума на день підписання договору становить 3547755,60 грн., в т.ч. ПДВ становить 591292,60 грн.

Згідно з п.4.4 Договору оплата продукції здійснюється таким чином: аванс - 40% вартості кожної партії продукції з урахуванням індексації згідно п.4.3 договору перераховується покупцем безпосередньо на банківський рахунок постачальника на протязі 10 календарних днів після підписання заявки - специфікації; оплата 40% вартості кожної партії продукції з урахуванням індексації згідно п.4.3 договору перераховується покупцем безпосередньо на банківський рахунок постачальника перед поставкою, після отримання від постачальника повідомлення про готовність даної партії продукції до поставки; остаточна оплата - 20% вартості продукції перераховується покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки, безпосередньо на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п.5.1 договору постачальник разом з продукцією постачає технічну документацію передбачену ТУ, а також - видаткові накладні.

Додатком №1 до договору сторони затвердили загальну специфікацію на поставку такої продукції: 1) перетворювач вимірювальний багатофункціональний МТЕ 1433 А3Н3 - 21 шт., 2) перетворювач вимірювальний напруги змінного струму МТЕ 1113 А2Н3 - 44 шт., 3) перетворювач вимірювальний сили змінного струму МТЕ 1433 А2НЗ - 130 шт., загальною вартістю 3547755,60 грн. (а.с.100 том 1).

Додатковою угодою від 16.01.2019 №1 до договору №ПСТ-166/18 від 14.09.2018 внесені зміни до п.4.2: загальна сума договору становить суму виписаних видаткових накладних. Інші умови договору залишаються без змін і сторони підтверджують по них свої зобов`язання (а.с.101 том 1).

24.09.2018 внесені зміни до договору №ПСТ-166/18 від 14.09.2018, якими змінені умови поставки на ЕХW м. Запоріжжя, згідно з Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС -2010 (а.с.102 том 1).

На підтвердження фактичного виконання умов Договору поставки №ПСТ-166/18 товариство позивача надало: заявки-специфікації №1, №2 , №3, №4, №5, №6 , №7 , №8 з відповідними додатками; видаткові накладні №19 від 06.11.2018, №31 від 30.11.2018, №32 від 07.12.2018, №33 від 07.12.2018, №36 від 17.12.2018, №1 від 16.01.2019; податкові накладні №1 від 08.10.2018, №2 від 19.10.2018, №3 від 19.10.2018, №6 від 24.10.2018, №7 від 29.10.2018, №1 від 06.11.2018, №9 від 15.11.2018, №10 від 16.11.2018, №11 від 26.11.2018, №12 від 26.11.2018, №13 від 30.11.2018, №14 від 26.11.2018, №3 від 10.12.2018, №4 від 10.12.2018, №1 від 03.12.2018, №2 від 07.12.2018, №8 від 17.12.2018, №2 від 10.01.2019, №3 від 16.01.2019, №4 від 18.01.2019, №5 від 31.01.2019, №6 від 31.01.2019, №7 від 31.01.2019 (а.с.103-117, 125-147 том 1) .

Оплата за товар здійснена позивачем для ТзОВ ,,Уніоптим" здійснена в повному обсязі на підставі виставлених рахунків на оплату (а.с.148-155 том 1), підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення (а.с.156-169 том 1).

Товар отримувався позивачем через послуги доставки, які надавало ТзОВ ,,Нова пошта", підтвердженням чого є експрес-накладні №59000373291395 від 24.10.2018, №59000376208535 від 06.11.2018, №59000382433616 від 30.11.2018, №59998072231801 від 07.12.2018, №59000386794735 від 17.12.2018, №59000393512856 від 16.01.2019 - в яких належним чином відображено відправника ТзОВ ,,Уніоптим" та отримувача вантажу ТзОВ ,,Високовольтний союз - РЗВА" (а.с.170-175 том 1).

Податкові накладні були належним чином зареєстровані в ЄРПН і їх реєстрація не була зупинена податковим органом, що свідчить про відсутність будь-якого із критеріїв ризиковості здійснення операцій або ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної.

Весь придбаний у ТзОВ ,,Уніоптим" товар був оприбуткований позивачем у відповідності до чинного законодавства, що підтверджується прибутковими ордерами №57445 від 28.10.2018, №57661 від 08.11.2018, №58055 від 30.11.2018, №58166 від 10.12.2018, №58167 від 10.12.2018, №58302 від 19.12.2018, №58568 від 18.01.2019 та картками складського обліку матеріалів за відповідні періоди (а.с.118-124, 228-236 том 1).

Крім того, факт отримання перетворювачів від ТзОВ ,,Уніоптим" за посередництвом ТзОВ ,,Нова пошта" та їх складський облік підтверджений допитаним в судовому засіданні свідком ОСОБА_1 , старшим комірником ТзОВ ,,Високовольтний союз - РЗВА". Даний свідок також підтвердив факти безпосереднього приймання даних перетворювачів по кількості та якості, підтвердив також продемонстрований у фототаблицях спосіб упаковки перетворювачів (а.с.176-177 том 1).

Усі придбані у ТзОВ ,,Уніоптим" перетворювачі були використані в господарській діяльності позивача шляхом використання його як частини виробів, які виготовлялися та продавалися позивачем для Державного підприємства ,,Національна атомна енергогенеруюча компанія ,,Енергоатом", підтвердженням чого є лімітні картки за відповідні періоди; вимоги між Центральним складом комплектації та Дільницею виробництва; накладні на здачу продукції на склад готової продукції; договір №15201-15204-15206-15208-113-GOODS-1 від 09.11.2018р. (на поставку продукції) з додатковими угодами та додатками до нього; видаткові накладні, акти приймання-передачі ТМЦ, ТТН; бухгалтерські проводки - накладні на відпуск ЕП, рахунок 791 з журналом-ордером, актами виробітки; меморіальні ордери на оплату проданої позивачем продукції та іншими документами а.с.178-181 том 1, а.с.1-250 том 2, а.с.1-65).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , головний конструктор ТзОВ ,,Високовольтний союз - РЗВА", детально пояснив спосіб використання у виробництві перетворювачів, придбаних позивачем у ТзОВ ,,Уніоптим". Він також підтвердив продемонстрований у фототаблицях спосіб використання цих перетворювачів у готовій продукції, яка поставлялася для атомних станцій (а.с.66-71 том 3).

Податкові накладні по операціях поставки виготовлених виробів для ДП ,,Національна атомна енергогенеруюча компанія ,,Енергоатом" були належним чином зареєстровані в ЄРПН, їх реєстрація не була зупинена податковим органом, що свідчить про відсутність будь-якого із критеріїв ризиковості здійснення операцій або ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних.

Всі наведені господарські операції знайшли своє відображення у податковій звітності позивача (а.с.182-211 том 1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з поставки товарів від ТзОВ ,,Уніоптим" для позивача були реальними, тобто здійсненими фактично, а також оформленими відповідними первинними бухгалтерськими та податковими документами, що відповідно дає право позивачу на відображення таких операцій у бухгалтерському та податковому обліку, в тому числі на включення до податкового кредиту сум ПДВ.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що всі виготовлені з використанням перетворювачів МТЕ та вольтметрів вироби були використані в господарській діяльності позивача за наслідками чого ним було отримано дохід. Вищевказане засвідчує товарність господарських операцій позивача, а також їх спрямованість на отримання доходу від законної і реальної діяльності позивача.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування податком на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу ( пункт 135.1 статті 135 ПК України).

За змістом пункту 136.1 статті 136 ПК України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Згідно із пунктом 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 ,,Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248(П(С)БO 16), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За правилами пункту 7 П(С)БO 16, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати ж, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 ,,Запаси" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 за №751/4044 (П(С)БO 9) первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 ,,Витрати".

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки, акти, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит та формування витрат не можна вважати законним.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції ретельно дослідив усі надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності формування товариством позивача податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з ТзОВ ,,Уніоптим", оскільки на всі факти поставок ТзОВ ,,Уніоптим" видало товариству позивача видаткові та податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Факт поставки товарів підтверджується також платіжними дорученнями та експрес-накладними ТзОВ ,,Нова пошта", яке доставляло товар від постачальника до покупця.

Відповідність вказаних первинних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані товари ТзОВ ,,Високовольтний союз - РЗВА" використало у власній господарській діяльності, що підтверджується наведеними вище доказами та не спростовується відповідачем.

На час здійснення господарських операцій товариство позивача та його контрагент були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

Колегія суддів відхиляє доводи представника контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій товариства позивача з ТзОВ ,,Уніоптим", оскільки такі висновки відповідача базуються в основному на дослідженні інформації баз даних ДФС.

При цьому колегія суддів зазначає, що інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Таким чином, бази даних ДФС не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість оскарженого податкового повідомлення-рішення обставинами, які засвідчують порушення норм податкового законодавства не позивачем, а контрагентами ТзОВ ,,Уніоптим" в ланцюгу постачання є неприпустимим, оскільки негативні наслідки настають лише до особи, яка допустила порушення податкового законодавства, а не до його контрагентів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи повністю підтверджують реальність господарських операцій з поставки товарів, а тому оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Посилання відповідача на дані досудового розслідування у кримінальному провадженні колегія суддів також визнає безпідставними, оскільки належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні є обставини та факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили (ч.6 ст. 78 КАС України).

Решта доводів апеляційної скарги (невідповідність адреси відвантаження, реєстрація податкових накладних через Республіку Польща) також були предметом ретельного дослідження судом першої інстанції та аргументовано відхилені як неспроможні.

Так, 24.09.2018 внесені зміни до договору №ПСТ-166/18 від 14.09.2018, якими змінені умови поставки на ЕХW м. Запоріжжя, а ІР - адрес комп`ютерів, за допомогою яких підприємство здійснювало реєстрацію податкових накладних в ЄРПН не впливає на правомірність господарських операцій.

Крім того, реєстрація податкових накладних в ЄРПН не була зупинена, що свідчить про відсутність підстав для віднесення господарських операцій до ризикових.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року у справі № 460/2315/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 27.03.2020.