Ухвала

від 24.03.2020 по справі 369/4190/16-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4190/16-ц

Провадження №2-зз/369/10/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Києві заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Єврейської релігійна громада міста Києва, третя особа Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,

в с т а н о в и в :

У січні 2010 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про зняття арешту. Подану заяву обґрунтовувала тим, що за заявою позивача по справі судом вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку. У подальшому позовна заява ОСОБА_2 була залишена без розгляду, але арешт не скасований.

Тому на підставі ст. 158 ЦПК України просила суд скасувати заходи забезпечення позову шляхом зняття арешту з земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:06:003:5009, площею 1,9999 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, що належить на праві власності ОСОБА_1 ..

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджено зворотнім повідомленням про отримання судової повістки 14 лютого 2020 року. Причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення, заперечення на заяву суду не подавала.

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з`явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена. Причини неявки суду не повідомила.

У судове засіданні інші особи, які беруть участь в розгляді справи не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не відомі, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавали.

При розгляді заяви встановлено, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Єврейської релігійна громада міста Києва, третя особа Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, про визнання незаконними та скасування розпоряджень Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:06:003:5009 площею 1,9999 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Копію даної ухвали ОСОБА_5 , отримала 24 січня 2020 року, що підтверджено зворотнім повідомленням про отримання ухвали суду. Апеляційної скарги на час вирішення заяви про скасування забезпечення позову до суду не надходило.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року: розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії ; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Оскільки на даний час провадження по справі закрито, враховуючи наявність арешту порушує права власника та суперечить приписам статей 319, 321 ЦК України суд вважає за можливе скасувати заходи забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 210, 158, 293 ЦПК України, суд, -

постановив :

Заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 листопада 2016 року, шляхом зняття арешту з земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:06:003:5009 площею 1,9999 га, цільове призначення: для індивідуального садівництва, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя