Рішення

від 16.03.2020 по справі 372/3659/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3659/19

Провадження № 2-429/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Буртовій О.Є.,

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автокредит плюс , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк , про захист прав споживача та визнання права власності на автомобіль,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним, ОСОБА_3 , право власності на транспортний засіб марки SCANIA, модель R124, 2001 року випуску, типу тягач, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 та стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору. В обгрунтування позову позивач зазначає, що 03.12.2012 року він на підставі заяви про приєднання до Публічного договору № К300А!0000406685 від 03.12.2012 року приєднався до Публічного договору № К300А!0000406685 про надання фінансового лізингу на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу, що був розміщений на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОПРИВАТ ідентифікаційний код юридичної особи 33183599. Відповідно до пункту 14.1.1. заяви предметом лізингу є автомобіль, який вказаний в додатку №1 до Договору фінансового лізингу № К300А!000406685 від 03.12.2012 року, Специфікація, яка за своєю юридичною природою та формою фактично є актом приймання-передачі предмету лізингу, а саме транспортного засобу марка SCANIA, модель R124, 2001 року випуску, типу тягач, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого складала 155655(сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. Відповідно до умов заяви, ЛІзингодавець в особі ТОВ АВТОПРИВАТ передав Лізингоодержувачу в особі позивача в лізинг зазначений вище транспортний засіб, а Лізингоодержувач (позивач) в свою чергу зобов`язувався відповідно до умов Договору, які визначені в заяві та Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу № К300А!000406685 від 03.12.2012 року, щомісячно вносити платежі згідно графіку, аж до 30.01.2018 року. Позивач своє зобов`язання за заявою виконав достроково здійснив останній платіж 07.12.2017 року, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості виданої Акціонерним Товариством Комерційний Банк Приватбанк . Вище вказана довідка підтверджує повне та своєчасне виконання умови Договору фінансового лізингу № К300А!0000406685 від 03.12.2012 року. Після повної сплати позивач вирішив зареєструвати право власності на вище вказаний автомобіль на себе, але йому це не вдалося, оскільки юридичну особу ТОВ АВТОПРИВАТ ліквідовано і позивач звернувся з вимогою через свого представника до його правонаступника ТОВ АВТОКРЕДИТ ПЛЮС надати відповідний пакет документів для реєстрації права власності транспортного засобу за позивачем, але станом на дату звернення до суду, відповідач звернення представника позивача не виконав. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля є ТОВ АВТОПРИВАТ , таким чином, у зв`язку з ліквідацією юридичної особи ТОВ АВТОПРИВАТ та відсутності будь-якої відповіді від відповідача позивач не може у визначений законом спосіб зареєструвати право власності на транспортний засіб марка SCANIA, модель R124, 2001 року випуску, типу тягач, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Тому позивач, у зв`язку із порушенням відповідачем його прав, вимушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою судді від 29.10.2019 року відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 22.01.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, заперечень щодо позову, відзиву та клопотань про відкладення справи до суду не направив, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, АТ Комерційний Банк Приватбанк , ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість. Окрім того, представник третьої особи ОСОБА_4 надіслав до суду пиисьмові пояснення на позовну заяву, в яких зазначив про передчасність звернення з позовом до суду, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем зверненя про врегулювання питання в позасудовому порядку.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.12.2012 року ОСОБА_3 на підставі заяви про приєднання до Публічного договору № К300А!0000406685 від 03.12.2012 року приєднався до Публічного договору № К300А!0000406685 про надання фінансового лізингу на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу, що був розміщений на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОПРИВАТ ідентифікаційний код юридичної особи 33183599.

Відповідно до пункту 14.1.1. заяви предметом лізингу є автомобіль, який вказаний в додатку №1 до Договору фінансового лізингу № К300А!000406685 від 03.12.2012 року, Специфікація, яка за своєю юридичною природою та формою фактично є актом приймання-передачі предмету лізингу, а саме транспортного засобу марка SCANIA, модель R124, 2001 року випуску, типу тягач, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого складала 155655(сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.

Відповідно до умов заяви, Лізингодавець в особі ТОВ АВТОПРИВАТ передав Лізингоодержувачу в особі позивача в лізинг зазначений вище транспортний засіб, а Лізингоодержувач (позивач) в свою чергу зобов`язувався відповідно до умов Договору, які визначені в заяві та Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу № К300А!000406685 від 03.12.2012 року, щомісячно вносити платежі згідно графіку, аж до 30.01.2018 року.

ОСОБА_3 своє зобов`язання за заявою виконав достроково здійснив останній платіж 07.12.2017 року, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості виданої Акціонерним Товариством Комерційний Банк Приватбанк . Вище вказана довідка підтверджує повне та своєчасне виконання позивачем умов Договору фінансового лізингу № К300А!0000406685 від 03.12.2012 року.

Третьою особою, Акціонерним Товариством Комерційний Банк Приватбанк здійснювалось обслуговування Договору, контроль сплати щомісячних лізингових платежів та погашення лізингу. Відповідно до п. 14.1.6 Договору платежі вносилися на транзитний рахунок у АТ КБ ПРИВАТБАНК для подальшого зарахування на рахунок ТОВ АВТОПРИВАТ .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року справа № 904/8593/13 юридичну особу ТОВ АВТОПРИВАТ - ліквідовано, а її правонаступником стало відповідно до договору купівлі-продажу №001/15-16 став ТОВ АВТОКРЕДИТ ПЛЮС .

16.09.2019 року представником позивача було надіслано адвокатський запит вих. № 01/09/2 до ТОВ АВТОПРИВАТ ПЛЮС з вимогою надати відповідний пакет документів для реєстрації права власності транспортного засобу за позивачем.

Статтею 1 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтею 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону Про фінансовий лізинг істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилами частин першої, другої статті 8 Закону України Про фінансовий лізинг у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов`язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Положеннями ст. 4 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу.

Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

За приписами ст. 6 Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Згідно ч. 2 п. 2. ст. 806 ЦК України до відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 16 ЦК України , звертаючись до суду із позовом, позивач на власний розсуд обирає відповідний спосіб захисту.

Обравши способом захисту права подання позову про визнання права власності, позивач в силу статті 12 ЦПК України зобов`язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України .

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником.

Отже позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Умовами подання позову про визнання права власності є: 1) наявність права власності у позивача; 2) оспорювання права власності іншими особами; 3) наявність у власника можливості довести своє право власності.

З огляду на те, що позивач перебуває з відповідачем у зобов`язальних відносинах, а права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права, суд вважає, що правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль, в порядку ст. 392 ЦК України , відсутні.

Окрім того, позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на транспортний засіб марки SCANIA, модель R124, 2001 року випуску, типу тягач, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , задоволенню не підлягають з огляду на те, що стороною позивача не доведено порушення його прав відповідачем, так як ні позивачем, ні його представником не надано суду доказів того, що ТОВ АВТОПРИВАТ ПЛЮС отримано запит від 16.09.2019 року з вимогою надати відповідний пакет документів для реєстрації права власності транспортного засобу за позивачем та відповідач відмовляється добровільно надати позивачу документи для реєстрації за ним права власності.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведені правові норми та встановлені судом обставини, приймаючи до уваги вимоги позивача про визнання за ним права власності на транспортний засіб марки SCANIA, модель R124, 2001 року випуску, типу тягач, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого ст. 13 ЦПК України , про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню в зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-19 , 76-81 , 95 , 141 , 228 , 229 , 235 , 241 , 244 , 245 , 258 , 259 , 263-265 , 268 , 354 , 417 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автокредит плюс , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк , про захист прав споживача та визнання права власності на автомобіль, відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 березня 2020 року.

Суддя: