Постанова

від 29.09.2020 по справі 372/3659/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №372/3659/19 головуючий у суді І інстанції: Потабенко Л.В.

провадження №22-ц/824/8193/20 20 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Спеней О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автокредит плюс , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк про захист прав споживача та визнання права власності на автомобіль,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Автокредит плюс , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк про захист прав споживача та визнання права власності на автомобіль. Просить визнати за ним, ОСОБА_1 , право власності на транспортний засіб марки SCANIA, модель R124, 2001 року випуску, типу тягач, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 та стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 03.12.2012 року він на підставі заяви про приєднання до Публічного договору № К300А!0000406685 від 03.12.2012 року приєднався до Публічного договору № К300А!0000406685 про надання фінансового лізингу на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу, що був розміщений на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОПРИВАТ ідентифікаційний код юридичної особи 33183599. Відповідно до пункту 14.1.1. заяви предметом лізингу є автомобіль, який вказаний в додатку №1 до Договору фінансового лізингу № К300А1000406685 від 03.12.2012 року, Специфікація, яка за своєю юридичною природою та формою фактично є актом приймання-передачі предмету лізингу, а саме транспортного засобу марка SCANIA, модель R124, 2001 року випуску, типу тягач, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого складала 155655(сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп.. Відповідно до умов заяви, Лізингодавець в особі ТОВ АВТОПРИВАТ передав Лізингоодержувачу в особі позивача в лізинг зазначений вище транспортний засіб, а Лізингоодержувач (позивач) в свою чергу зобов`язувався відповідно до умов Договору, які визначені в заяві та Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу № К300А!000406685 від 03.12.2012 року, щомісячно вносити платежі згідно графіку, аж до 30.01.2018 року.

Позивач своє зобов`язання за заявою виконав достроково здійснив останній платіж 07.12.2017 року, що підтверджується довідкою про відсутність заборгованості виданої Акціонерним Товариством Комерційний Банк Приватбанк . Вище вказана довідка підтверджує повне та своєчасне виконання умови Договору фінансового лізингу № К300А!0000406685 від 03.12.2012 року. Після повної сплати позивач вирішив зареєструвати право власності на вище вказаний автомобіль на себе, але йому це не вдалося, оскільки юридичну особу ТОВ АВТОПРИВАТ ліквідовано і позивач звернувся з вимогою через свого представника до його правонаступника ТОВ АВТОКРЕДИТ ПЛЮС надати відповідний пакет документів для реєстрації права власності транспортного засобу за позивачем, але станом на дату звернення до суду, відповідач звернення представника позивача не виконав. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля є ТОВ АВТОПРИВАТ , таким чином, у зв`язку з ліквідацією юридичної особи ТОВ АВТОПРИВАТ та відсутності будь-якої відповіді від відповідача позивач не може у визначений законом спосіб зареєструвати право власності на транспортний засіб марка SCANIA, модель R124, 2001 року випуску, типу тягач, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Тому позивач, у зв`язку із порушенням відповідачем його прав, вимушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року у задоволені позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автокредит плюс , третя особа Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк про захист прав споживача та визнання права власності на автомобіль - відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, і порушення судом норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що відносини позивача та відповідача необхідно розглядати за розділом ІІІ "Окремі види зобов`язань", підрозділу 1 "Договірні відносини" ЦК України, а саме ч. 4 п. 2 ст. 806 ЦК України. Зазначає, що направлення запиту від 16.09.2019 року №01/09/2 відповідачу підтверджується накладною Укрпошти та описом вкладенням до цінного листа, вказаним запитом позивач вжив заходів досудового врегулювання, але відповідач проігнорував його і тим самим ще раз довів, що позивачу необхідно звертатися до суду для визнання права власності за ним. Також зазначає, що у зв`язку із ліквідацією лізингодавця ТОВ Автоприват , позивач не мав можливості оформити на себе документи про право власності на вищевказаний транспортний засіб, чим порушені його права, так як він повністю виконав умови договору фінансового лізингу, проте ліквідовано сторону договору, яка б мала здійснити заходи щодо підписання документів для переоформлення права власності на позивача. Крім цього, зазначає, що він користується та володіє автомобілем, але не може ним розпоряджатись, оскільки право власності на нього не оформлене, отже, позивач фактично відкрито та безперервно володіє рухомим майном, не порушуючи права та інтереси будь-яких інших осіб.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк не надав.

АТ КБ "ПриватБанк" подав пояснення на апеляційну скаргу, у якому зазначав, що він є третьою особою без самостійних вимог, а тому просить суд винести законне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач перебуває з відповідачем у зобов`язальних відносинах, а права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права, а тому правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль, в порядку ст. 392 ЦК України, відсутні. Крім того, суд зазначив, що позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на транспортний засіб марки SCANIA, модель R124, 2001 року випуску, типу тягач, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , задоволенню не підлягають з огляду на те, що стороною позивача не доведено порушення його прав відповідачем, так як ні позивачем, ні його представником не надано суду доказів того, що ТОВ АВТОПРИВАТ ПЛЮС отримано запит від 16.09.2019 року з вимогою надати відповідний пакет документів для реєстрації права власності транспортного засобу за позивачем та відповідач відмовляється добровільно надати позивачу документи для реєстрації за ним права власності.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону Про фінансовий лізинг істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України Про фінансовий лізинг у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов`язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця; продавець (постачальник) фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 807 ЦК України передбачено предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 2 п. 2. ст. 806 ЦК України до відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Встановлено, що 03.12.2012 року ОСОБА_1 на підставі заяви про приєднання до Публічного договору № К300А!0000406685 від 03.12.2012 року приєднався до Публічного договору № К300А!0000406685 про надання фінансового лізингу на умовах, визначених публічним договором про надання фінансового лізингу, що був розміщений на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОПРИВАТ ідентифікаційний код юридичної особи 33183599.

Відповідно до пункту 14.1.1. заяви предметом лізингу є автомобіль, який вказаний в додатку №1 до Договору фінансового лізингу № К300А1000406685 від 03.12.2012 року, Специфікація, яка за своєю юридичною природою та формою фактично є актом приймання-передачі предмету лізингу, а саме транспортного засобу марка SCANIA, модель R124, 2001 року випуску, типу тягач, номер кузову (шасі) НОМЕР_1 , білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого складала 155655 грн. 00 коп..

Відповідно до умов заяви, Лізингодавець в особі ТОВ АВТОПРИВАТ передав Лізингоодержувачу в особі позивача в лізинг зазначений вище транспортний засіб, а Лізингоодержувач (позивач) в свою чергу зобов`язувався відповідно до умов Договору, які визначені в заяві та Додатку № 2 до Договору фінансового лізингу № К300А!000406685 від 03.12.2012 року, щомісячно вносити платежі згідно графіку, аж до 30.01.2018 року.

ОСОБА_1 на підтвердження виконання свого зобов`язання за Договором фінансового лізингу № К300А!0000406685 від 03.12.2012 року надав довідкою про відсутність заборгованості за кредитним договором виданої Акціонерним Товариством Комерційний Банк Приватбанк .

Акціонерним Товариством Комерційний Банк Приватбанк здійснювалось обслуговування Договору, контроль сплати щомісячних лізингових платежів та погашення лізингу. Відповідно до п. 14.1.6 Договору платежі вносилися на транзитний рахунок у АТ КБ ПРИВАТБАНК для подальшого зарахування на рахунок ТОВ АВТОПРИВАТ .

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 року справа № 904/8593/13 юридичну особу ТОВ АВТОПРИВАТ - ліквідовано.

Позивач у позові зазначив, що ТОВ АВТОПРИВАТ ПЛЮС відповідно до договору купівлі-продажу №001/15-16 став ТОВ АВТОКРЕДИТ ПЛЮС . Разом з цим, належних і допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини не надав.

16.09.2019 року представником позивача надіслано адвокатський запит вих. № 01/09/2 до ТОВ АВТОПРИВАТ ПЛЮС з вимогою надати відповідний пакет документів для реєстрації права власності транспортного засобу за позивачем.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не надав належних, допустимих, достовірних доказів про підстави на які посилається у позові, а саме: сплати коштів за договором лізингу в повному обсязі, того, що ТОВ АВТОКРЕДИТ ПЛЮС є правонаступником ТОВ АВТОПРИВАТ ПЛЮС", а також, що відповідачем порушені права позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що направлення запиту від 16.09.2019 року №01/09/2 відповідачу підтверджується накладною Укрпошти та описом вкладенням до цінного листа, вказаним запитом позивач вжив заходів досудового врегулювання, але відповідач проігнорував його і тим самим ще раз довів, що позивачу необхідно звертатися до суду для визнання права власності за ним, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки позивачем не доведено факту повного виконання зобов`язань за договором лізингу та порушення прав відповідачем, який не є стороною в договорі.

Доводи апеляційної скарги про те, що у зв`язку із ліквідацією лізингодавця ТОВ Автоприват , позивач не мав можливості оформити на себе документи про право власності на вищевказаний транспортний засіб, чим порушені його права, так як він повністю виконав умови договору фінансового лізингу, проте ліквідовано сторону договору, яка б мала здійснити заходи щодо підписання документів для переоформлення права власності на позивача, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази повної оплати по договору лізингу.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивача користується та володіє автомобілем, але не може ним розпоряджатись, оскільки право власності на нього не оформлене, отже, позивач фактично відкрито та безперервно володіє рухомим майном, не порушуючи права та інтереси будь-яких інших осіб,суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано доказів повного виконання зобов`язань за договором лізингу, доказів правонаступництва ліквідованої юридичної особи, що є стороною у договорі.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача не було порушено відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 22, 623 ЦК України та ст. 81 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2020 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіІ.В. Іванова О.І. Сліпченко