Постанова

від 24.03.2020 по справі 2а-6902/12/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 березня 2020 року

Київ

справа №2а-6902/12/1370

адміністративне провадження №К/9901/26532/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 (суддя Тертичний В.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді: Гулид Р.М., Костів М.В.) у справі №2а-6902/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Добромиль-Яворів до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Добромиль - Яворів звернулося до адміністративного суду з позовом до Городоцької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 27.02.2012 №0000122320 та від 28.04.2010 №0001622320, №0001632320, №0001642320.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Городоцька ОДПІ звернулася із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Городоцької ОДПІ на Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2012, та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 у справі №2а-6902/12/1370.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №2а-6902/12/1370 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено попередній розгляд справи на 24.03.2020.

В обґрунтування своїх вимог податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на те, що позивачем не представлено до перевірки відповідних первинних документів, які б свідчили про факт отримання підприємством робіт та послуг. Крім цього, відповідач стверджує про ознаки нікчемності укладених позивачем правочинів, які не створюють юридичних наслідків. У касаційній скарзі відповідач дублює висновки акту перевірки, доводи касаційної скарги є тотожними з аргументами заперечення на позов та апеляційної скарги.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності Яворівською районною державною адміністрацією 07.09.2000 (код ЄДРПОУ 30665382) та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Яворівському районі Львівської області. У зв`язку із зміною назви підприємства 27.09.2007 зареєстровані зміни в статуті (попередня назва -ДП ЗАТ Українська промислова компанія Добромиль ) та видано нове свідоцтво про державну реєстрацію від 27.09.2007 №840080.

За результатами планової виїзної перевірки ТОВ Добромиль - Яворів з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 податковим органом складено акт від 10.02.2012 №209/23-2/30665382.

15.02.2012 контролюючим органом викладено та направлено на адресу ТОВ Добромиль-Яворів виправлення до акту перевірки від 10.02.2012 №209/23-2/30665382, у зв`язку із допущенням неточностей.

Як вбачається з даного акту, відповідачем встановлено порушення:

пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.1997 №283/97-ВР (із змінами і доповненнями), пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (із змінами та доповненнями (далі - ПК України) - у результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 778132,00грн.;

підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПК України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування на загальну суму 157819,00грн. та завищено від`ємне значення податку на додану вартість всього у сумі 85507,00грн.;

підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 164.1.1 пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.1.1 пункту 167.1 статті 167, підпункту 169.2.2 пункту 169.2 статті 169, пункту 176.2 статті 176 ПК України, внаслідок чого підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сум 282,00грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 24.02.2012 №0000102320, яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 957970,00грн. (у тому числі: 778132,00грн. - основного платежу, 179838,00грн. - штрафних санкцій);

від 24.02.2012 №0000112320, яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 172970,00грн. (у тому числі: 157819,00грн. - основного платежу, 15151,00грн. - штрафних санкцій):

від 27.02.2012№0000122320, яким позивачу зменшено від`ємне значення податку на додану вартість в сумі 85507,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідно до рішення про результати розгляду первинної скарги від 25.04.2012 №7811/10/10-2005/663, ДПС у Львівській області:

залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 27.02.2012 №0000122320;

скасувала податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 №0000102320 в частині 27628,50грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін;

скасувала податкове повідомлення-рішення від 24.02.2012 №0000112320 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2010 року на 162,00грн., за лютий 2011 року на 15682,00грн. та в частині 43грн. штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін; зменшила розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на 15682,00грн.

За результатами розгляду поданих скарг відповідачем на підставі акта перевірки від 10.02.2012 №209/23-2/30665382 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 28.04.2012 №0001622320, яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 930341,50грн. (у тому числі: 778132,00грн. - основного платежу, 152209,50грн. - штрафних санкцій.;

від 28.02.2012 №0001632320, яким зменшено ТОВ Добромиль - Яворів розмір від`ємного значення податку на додану вартість в розмірі 15682,00грн.;

від 28.04.2012 №0001642320, яким позивачу нараховано суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 157083,00грн. (у тому числі: 141975,00грн. - основного платежу, 15108,00грн. штрафних санкцій;

Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про скасування податковим повідомлень-рішень від 27.02.2012 №0000122320 та від 28.04.2010 №0001622320, №0001632320, №0001642320.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, роботи та послуги були реально надані позивачу, використані ним у своїй господарській діяльності з отриманням відповідного прибутку від діяльності. Податковим органом не доведено збиткової діяльності позивача, тому припущення про відсутність фактів щодо використання придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності є не обґрунтованим, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами та вбачається з матеріалів справи, податковий орган встановив протерміновану кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, що на кінець перевірки рахується на рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками по контрагентах:

ФОП ОСОБА_1 в сумі 19000,00грн., що виникла у червні 2008;

ПП Рост в сумі 35023,00грн., що виникла у червні 2008;

ФОП ОСОБА_2 в сумі 8530,00грн., що виникла у серпні 2008;

Відповідно до абзацу а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю. Сума заборгованості одного платника податку перед іншим платником податку, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Судами встановлено на підставі матеріалів справи, що як слідує з укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ПП Рост , ФОП ОСОБА_2 договорів, сторонами не обумовлено строк виконання зобов`язання боржником, відтак, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час і боржник повинен виконати такий обов`язок у 7-денний строк від пред`явлення вимоги у відповідності до положень Цивільного кодексу України. Оскільки вимога кредиторами на адресу ТзОВ Добромиль - Яворів не направлялася, тому підстави вважати кредиторську заборгованість протермінованою відсутні.

За таких обставин, суди правильно вважали, що позивач не порушив приписи статті 135 ПК України, оскільки не підтверджено заниження доходу, що враховується при визначенні об`єкту оподаткування за період з 01.07.2010 по 30.09.2011 на суму 62553грн.

Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про помилковість твердження податкового органу, що позивачем завищено валові витрати з 01.07.2010 по 30.09.2011, які враховуються при визначені об`єкту оподаткування помилковими виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивач відніс до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 року вартість юридичних послуг отриманих від ФОП ОСОБА_3 на загальну суму - 13880грн.; у 4 кварталі 2010 році вартість послуг по пошуку сірки меленої та участь у переговорах, що надавались ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 на загальну суму - 256715грн.; у 4 кварталі 2010 року вартість вантажно-розважувальних робіт отриманих від ПП Твердиня на загальну суму - 85560,00грн.; у 2 кварталі 2011 року вартість консультаційних послуг одержаних від ТОВ УПК Добромиль на загальну суму - 193000грн.; у 1-3 кварталі 2010 року вартість транспортно-експедиційних послуг придбаних у ТОВ КСТ Груп Україна на загальну суму - 2519811грн.; суму в розмірі 1456 грн. на придбання піддонів у ТОВ Екопласт-Львів .

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для подальшого їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як з`ясовано судами, 15.01.2011 між ТОВ Добромиль-Яворів та ЗАТ Українська промислова компанія Добромиль було укладено договір про надання консультаційних послуг бухгалтерського характеру. На підтвердження виконання даного договору позивачем долучено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) за надані консультаційні послуги, згідно додатку №1 вищезазначеного договору, на суму 193000,00грн.

Крім того, 01.07.2010 ТОВ Добромиль - Яворів та ФОП ОСОБА_3 уклали договір про надання юридичних послуг №4/2010 згідно якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Позивачем долучено акт здачі-приймання наданих юридичних послуг №05/07/2010 від 30.07.2010 на суму 3500,00грн., акт здачі-приймання наданих юридичних послуг №05/08/2010 від 31.08.2010 на суму 3500,00грн., акт здачі-приймання наданих юридичних послуг №05/09/2010 від 30.09.2010 на суму 3500,00грн., акт здачі-приймання наданих юридичних послуг № 05/10/2010 від 29.10.2010 на суму 3380,00грн.

Також, 28.09.2010 між ТОВ Добромиль - Яворів та ПП Твердиня було укладено договір про вантажно-розвантажувальні роботи. Відповідно до додатку від 01.10.2010 №1 до договору плата за вантажно-розвантажувальні роботи виконавця складає 85560,00грн. У додатках №1 та №2 затверджено перелік та вартість вантажно-розвантажувальних робіт у жовтні 2010 року, що становить 24355,00грн. та 61205,00грн. відповідно. На підтвердження цього позивачем додано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000002 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000003.

Окрім цього, на підставі матеріалів справи судами встановлено, що позивач укладав ряд договорів про надання послуг з пошуку нових покупців сірки меленої та сприяння в укладенні договорів з новими покупцями. Відповідні договори були укладені з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно яких виконавець зобов`язується за плату та за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку провести роботи з пошуку сірки меленої та взяти участь у переговорах щодо укладення договорів з контрагентами. На підтвердження виконання даних договорів позивачем долучено відповідні акти здачі-прийняття робіт, а саме: акт здачі-прийняття робіт №ОУ- 00000006 на суму 4'192'130,00грн. та здачі-прийняття робіт від 30.06.2010 на суму 1'184'630,00грн. До матеріалів справи додано листи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які інформують, що послуги у відповідності до умов договору від 30.11.2007 та договору від 02.01.2009 надані та підтверджені актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

14.01.2008 між ТОВ Добромиль - Яворів та ОАО ТФК Окский Лабаз укладено договір №4-0108-СМ про поставку товару. Згідно даного договору продавець (ТзОВ Добромиль - Яворів ) зобов`язується поставити, а покупець (ОАО ТФК Окский Лабаз ) прийняти і оплатити сірку мелену. До матеріалів справи долучена специфікація №1 від 15.01.2008 та декларація на підтвердження вчинення господарської операції. Аналогічний договір укладався між позивачем та РУПП Кричевський завод резинових виробів .

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними чи митними деклараціями.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судами вказано, що підтвердженням фактичного надання робіт (послуг) ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ТОВ УПК Добромиль , ПП Твердиня , ТОВ КСТ Груп Україна , для використання у власній господарській діяльності ТзОВ Добромиль - Яворів є належним чином оформлені договори, акти виконаних робіт (наданих послуг), що містять усі обов`язкові реквізити, передбачені положеннями статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , та акти прийому-передачі документів. Як стверджує позивач, такі були надані податковому органу на час проведення перевірки, однак не взяті до уваги.

Також, позивачем (замовник) укладено договір з ТОВ КСТ Груп Україна (експедитор) на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів від 23.02.2010 №4-ДЕ та додаткову угоду до даного договору від 23.02.2010 №1 у відповідності до яких експедитор зобов`язувався від свого імені і за рахунок ТОВ Добромиль -Яворів здійснити транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД і інших держав.

Як відзначено судами, ТОВ Добромиль - Яворів на підтвердження виконання сторонами договору від 23.02.2010 №4-ДЕ про надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ КСТ Груп Україна по перевезенню сірки гранульованої та сірки грудкової залізничним транспортом, надало підтверджуючі документи, в тому числі: договір транспортного експедирування, акти виконаних робіт.

На підтвердження вчинення господарських операцій з ТОВ КСТ Груп Україна до матеріалів справи долучено податкові накладні, перевізні документи -накладні, відповідно до яких відправником вантажу є ТОВ Тенгізшевройл (Казахстан), а отримувачем ТОВ Добромиль - Яворів , подано копії заявок на перевезення по договору № 4-ДЕ, а саме:

З долученого до матеріалів справи листа від 24.04.2010 №179, вбачається, що згідно договору №4-ДЕ від 23.02.2010 укладеного між ТОВ КСТ Груп Україна та ТОВ Добромиль - Яворів були надані послуги з транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню вантажів. До виконання робіт було залучено ТОВ Українська транспортно-операторська компанія у період з 07.2010 по 12.2010 року на підставі договору № 01-25/12/09-ВТ від 01.12.2009 року та ТОВ Ефі-Транс в 07.2010 році на підставі договору № 150/07-07 від 16.07.2007 року, що не суперечить пункту 1 Додаткової угоди №1 від 23.02.2010, де вказано, що експедитор вправі на підставі договорів залучати інших осіб від свого імені. Розрахунки проводилися в безготівковій формі, заборгованості за вказаний період між контрагентами немає.

Водночас, між ТОВ Добромиль - Яворів та ДТГО Львівська залізниця укладено договір від 18.02.2010 №53 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги виключно на території України. На підставі цього договору складений акт здачі-прийняття робіт за послуги залізниці з перевезень вантажів за липень 2011 року від 31.07.2011 на суму 158121,51грн.

На підставі матеріалів справи, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та правильного висновку, що придбання транспортно-експедиторських послуг з транспортування та експедирування сировини для виробництва сірки меленої, вантажно-розвантажувальних робіт сировини та матеріалів, що використовуються для виробництва сірки меленої, послуг з пошуку нових покупців сірки меленої, що виробляється позивачем, та сприяння в укладенні договорів з новими покупцями, придбання юридичних послуг з підготовки установчих документів у зв`язку з зміною організаційної форми та складу учасників, з підготовки проектів договорів поставки, переробки продукції, ведення претензійної роботи з врахуванням того факту, що на підприємстві посада юриста штатним розписом не передбачена, придбання консультаційних послуг бухгалтерського характеру є витратами, без яких здійснення власної господарської діяльності з виробництва та продажу сірки меленої та отримання доходу не є можливим. Тому, висновки податкового органу про відсутність фактів щодо використання придбаних робіт (послуг) у власній господарській діяльності є припущенням.

Окрім іншого, ТОВ Добромиль -Яворів придбало у ТОВ Екопласт-Львів у серпні 2010 році піддони в кількості 80 шт. на суму 1747,20грн., у тому числі ПДВ 291,20грн. Відповідно до акту ДПІ у Залізничному районі м.Львова ДПС від 30.12.2010 №3315/23-2/33196220 щодо ТОВ Екопласт-Львів податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів, здійснених під час виробничо-господарської діяльності ТОВ Екопласт-Львів .

Судами зауважено, що відповідач не подав жодних доказів на підтвердження своєї позиції, яка основується на інформації, що встановлена на підставі самих лише актів податкових перевірок цього контрагента. Враховуючи встановлені обставини по справі, суди дійшли висновку про те, що відповідачем не доведено належними доказами, що, укладаючи вищезазначений договір, на підставі якого виникло господарське зобов`язання, позивач діяв без здійснення реальної господарської діяльності.

Із системного аналізу правових норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує також з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зауважено судами, під час проведення перевірки відповідач не встановив жодних недоліків у заповненні наданих до перевірки первинних документів та вважав інформацію, яка міститься у них належною та достатньою.

Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

У свою чергу, відповідачем не доведено неотримання позивачем послуг та робіт. Натомість позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій.

Судами констатовано, що фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарських операцій. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в актах перевірки не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Касаційний суд зауважує, що посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо контрагентів позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника або можливої фіктивності його контрагентів.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду