Рішення

від 20.03.2020 по справі 477/669/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/669/18

Провадження №2/477/214/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.

за участі секретаря судових засідань - Оселедченко Д.В.,

представника позивачів - Колесник Ю.В.,

представників відповідача - ОСОБА_15, Рехлецького Р.В.,

ОСОБА_16,

співвідповідача - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Садово-городного товариства Сокол , ОСОБА_4

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,,

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2018 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом в якому просять визнати дії керівництва Садово-городного товариства Сокол (далі - СГТ Сокол ), щодо передачі садових ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_7 (колишні НОМЕР_1 , НОМЕР_7 ) по вул. Кар`єрній в СГТ Сокол , що розташовані на території Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області стороннім особам неправомірними, а також зобов`язати керівництво товариства винести на розгляд загальних зборів заяви позивачів щодо права користування земельними ділянками НОМЕР_1, НОМЕР_7.

Позов обґрунтований тим, що позивачі є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_6 , який є їхнім дідом та прийняли всю спадщину після його смерті. За життя померлий був членом СГТ Сокол та користувачем садових земельних ділянок в„– НОМЕР_1 , НОМЕР_7 (колишні НОМЕР_1 , НОМЕР_7) по вул. Кар`єрній , на якому розташований садовий будинок. Після смерті діда позивачі неодноразово зверталися до керівництва СГТ Сокол щодо їх права користування земельними ділянками № НОМЕР_1 , НОМЕР_7, однак жодного рішення зборами не приймалося. В 2015 році вони довідалися, що земельними ділянками і садовим будинком користується інша особа. Правові підстави такого користування їм не відомі. Вважали, що відповідач протиправно розпорядився майном, що належало їх діду ОСОБА_6 та ухиляється розглянути їх заяви щодо користування земельними ділянками, як спадкоємцями майна померлого.

Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року позовна заява залишена без руху, позивачам наданий строк для усунення недоліків, які усунуті 02 травня 2018 року.

Ухвалою суду від 04 травня 2018 року провадження у справі відкрито та розпочато підготовче провадження.

14 вересня 2018 року від відповідача СГТ Сокол надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві вказав на безпідставність позову, оскільки оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень на у відповідності до Статуту товариства і Закону України Про кооперацію . Просив також застосувати строк позовної давності через його пропуск без поважних причин.

23 січня 2019 року до участі у справі в якості співвідповідача залучена ОСОБА_4 та витребувано у відповідача СГТ Сокол докази.

06 лютого 2019 року від співвідповідача ОСОБА_4 надійшов відзив, у якому співвідповідач указує, що між нею та позивачами відсутні будь-які правовідносини та вона добросовісно заволоділа земельними ділянками в„– НОМЕР_1 , НОМЕР_7 ( НОМЕР_1 , НОМЕР_7 ) по вул. Кар`єрній в СГТ Сокол , сплативши товариству 20000,00 грн та в подальшому вона витратила 37823,77 грн для облаштування та добудови садового будинку, що розташований на зазначених земельних ділянках.

Ухвалою суду від 05 червня 2019 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті та прийнято збільшення позовних вимог.

Відповідно до вказаної ухвали позовними вимогами є визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів СГТ Сокол , що оформлено протоколом від 05 квітня 2014 року щодо затвердження протоколу засідання правління від 15 березня 2014 року про виключення з членів товариства ОСОБА_6 ; визнання дій керівництва Садово-городного товариства Сокол , щодо передачі садових ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_7 (колишні НОМЕР_1 , НОМЕР_7 ) по вул. Кар`єрній в СГТ Сокол , що розташовані на території Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області стороннім особам неправомірними; зобов`язання керівництва Садово-городного товариства Сокол винести на розгляд загальних зборів заяви позивачів щодо права користування земельними ділянками № НОМЕР_1 , НОМЕР_7.

Представник позивачів - адвокат Колесник Ю.В. у судовому засіданні у вступному слові позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Крім обставин, які викладені в позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог щодо строків позовної давності зазначила, що позивачами не пропущений, оскільки про існування оскаржуваних рішень позивачі дізналися лише під час розгляду цієї справи.

Представники відповідача СГТ Сокол ОСОБА_15, ОСОБА_16, адвокат Рехлецький Р.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали через їх необґрунтованість та недоведеність, просили застосувати при розгляді справи строк позовної давності, підтвердила обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

У вступному слові та поясненнях по суті справи крім обставин, що викладені у відзиві, представник відповідача адвокат Рехлецький Р.В. наголошував, що оскаржуване рішення загальних зборів СГТ Сокол є правомочним та відповідає Статуту щодо кворуму, оскільки за пунктом 9.9 Статуту СГТ Сокол рішення про виключення з членів товариства може бути прийнято правомочними загальним зборами більшістю 2/3 голосів, присутніх на зборах, тобто простою більшістю. 91 земельна ділянка у товаристві були покинуті, що унеможливило прийняття участі 91 члена СГТ Сокол на загальних зборах. Оскільки позивачі не надали свідоцтва про право на спадщину на пай СГТ Сокол , земельну ділянку, садовий будинок, що розташовані в товаристві, вважав, що є підстави для відмови в задоволенні позову. Також наполягав на застосуванні строків позовної давності.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини 6 статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Складання повного рішення судом відкладено до 20 березня 2020 року.

Заслухавши вступні слова представника позивачів, представників відповідача та співвідповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд установив наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ Про перейменування окремих населених пунктів та районів Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 23 лютого 2011 року, виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції (а.с.116).

Згідно частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 28 лютого 2011 року звернулись до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ємельянової Н.В. із заявами про прийняття всієї спадщини за правом представлення після смерті діда ОСОБА_6 та 03 грудня 2014 року одержали свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.111, 112, 154, 156).

До складу спадщини, у відповідності до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як установлено в судовому засіданні, ОСОБА_6 за життя був членом СГТ Сокол та за ним були закріплені земельні ділянки НОМЕР_1 , НОМЕР_7 (колишні НОМЕР_1, НОМЕР_7) по вул. Кар`єрній, на яких розташований садовий будинок.

Зазначена обставина визнана учасникам справи, обґрунтованого сумніву щодо достовірності вказаної обставини суд не має, а тому, в силу частини першої статті 82 ЦПК України, вона доказуванню не підлягає.

При цьому, не має правового значення посилання відповідача на відсутність у позивачів свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом на пай кооперативу, земельну ділянку, садовий будинок, що розташовані на території СГТ Сокол , оскільки відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої та другої статті 83 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

Згідно частини четвертої статті 83 ЦК України, положення глави 7 ЦК України застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Частина четверта статті 98 глави 7 ЦК України передбачає, що порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Відповідно до пунктів 7.2, 7.4 Статуту СГТ Сокол , у редакції чинній на день прийняття оскаржуваного рішення, вищим органом товариства є загальні збори, рішення на загальних зборах членів товариства приймаються простою більшістю голосів відкритим голосуванням.

Статутом СГТ Сокол не передбачено особливостей кворуму щодо повноважності зборів, крім кворуму для вирішення питань порядку денного (рішення на загальних зборах приймаються простою більшістю голосів відкритим голосуванням - абзац другий пункту 7.4 Статуту).

Разом з цим, Статут регулює процедуру прийняття рішень загальними зборами шляхом проведення заочного голосування (пункт 7.11-7.14 Статуту).

Так, згідно пункту 7.12 Статуту СГТ Сокол , заочне голосування вважається таким, що відбулося, якщо в опитуванні взяло участь більше п`ятдесяти відсотків членів товариства.

Відповідно до пункту 17.2 Статуту СГТ Сокол , у всьому, що не врегульовано цим Статутом, товариство керується чинним законодавством.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені Законом України Про кооперацію .

Згідно статті 15 Закону України Про кооперацію , загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Отже, загальні збори членів СГТ Сокол правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів.

Згідно відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, до складу СГТ Сокол входять 200 членів товариства (т.1 а.с.228-229).

Ураховуючи вказане, для виникнення права вирішувати будь-які питання на загальних зборах членів СГТ Сокол , на час прийняття оскаржуваного рішення, було необхідно наявність не менше 101 члена (200:2+1 голос).

05 квітня 2014 року відбулись загальні збори членів СГТ Сокол , що об`єктивно підтверджується протоколом загальних зборів членів СГТ Сокол від 05 квітня 2014 року №55 (т.1 а.с.64-66).

Відповідно до порядку денного загальних зборів, третім питанням було визначено Затвердження протоколу засідання правління від 15 березня 2014 року про виключення з членів СГТ Сокол ОСОБА_6 (далі - третє питання порядку денного).

По третьому питанню порядку денного виступила голова правління ОСОБА_8 , яка повідомила, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (земельні ділянки НОМЕР_1 , НОМЕР_7 ( НОМЕР_1 , НОМЕР_7) по вул. Кар`єрній ) та про відсутність звернень родичів померлого на спадщину. Після чого, виступили ОСОБА_16, ОСОБА_9 , проведено голосування та прийнято одноголосно рішення, яким затверджено рішення правління СГТ Сокол від 15 березня 2014 року про виключення з членів товариства ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту вказаного протоколу не можливо визначити кількість членів товариства, які брали участь у зборах та які голосували за оскаржуване рішення, оскільки таких даних протокол не містить.

Разом з тим, згідно переліку осіб, що долучений судом за клопотанням представника відповідача - адвоката Рехлецького Р.В. убачається, що за третє питання порядку денного голосувала 81 особа (т.1 а.с.222-223).

Судом установлено, що указаний перелік складений головою правління СГТ Сокол ОСОБА_15, яка на день проведення загальних зборів СГТ Сокол 05 квітня 2014 року такої посади не займала.

Згідно переліку за третє питання порядку денного голосувала 81 особа, однак в графі Ф.И.О. повторюються прізвища осіб по декілька разів, наприклад членів товариства ОСОБА_12 (в„–24,25 ), ОСОБА_13 (39,40), ОСОБА_14 (63,64) тощо.

Як пояснила у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_15 , голосування відбувалося не по кількості членів товариства, а за земельними ділянками (садовими будинками), які закріплені за членами товариства.

Зазначена обставина є неприйнятною, оскільки основними принципами кооперації згідно статті 4 Закону України Про кооперацію є, зокрема, безпосередня участь членів кооперативної організації у її діяльності, рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос).

Крім цього, співвідповідач ОСОБА_4 , за вказаним переліком, зазначена під номер 53, 54 з номером ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_7, які станом на 05 квітня 2014 року рахувалися за померлим членом товариства ОСОБА_6 .

Указане свідчить про складання такого переліку вже після проведення загальних зборів неуповноваженою особою, що в свою чергу не відображає фактичної чисельності членів товариства, які приймали участь у загальних зборах 05 квітня 2014 року.

Суд дійшов висновку про наявність обґрунтованого сумніву у достовірності даних, що містяться у зазначеному переліку та вважає указаний доказ недопустимим.

При цьому, суд не приймає заперечення представника відповідача адвоката Рехлецького Р.В. щодо значно меншої кількості членів СГТ Сокол , ніж тієї кількості, що значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, з огляду на таке.

Відповідно до статті 9 Закону України Про кооперацію державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаченому законом.

До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін (пункти 4, 5 статті 89 ЦК України).

Згідно частини першої статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи.

Частиною другою статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи, як перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім`я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа.

За приписами статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Судом установлено, що станом на день розгляду справи до Єдиного державного реєстру не було внесено відомостей щодо зміни складу учасників.

Зазначене підтверджено й представниками відповідача у судовому засіданні.

Аналізуючи зміст Статуту СГТ Сокол слід дійти висновку, що а ні правління товариства, а ні його голова не наділені повноваженнями затверджувати списки членів товариства у бік зменшення чи збільшення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність порушень матеріального права з боку відповідача щодо проведення загальних зборів членів СГТ Сокол 05 квітня 2014 року через недотримання процедури, передбаченої Статутом СГТ Сокол та приписів Закону України Про кооперацію , що є безумовною підставою для скасування рішення загальних зборів у межах заявлених позовних вимог у частині виключення з членів товариства ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання щодо правомірності дій керівництва Садово-городного товариства Сокол , щодо передачі садових ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_7 (колишні НОМЕР_1 , НОМЕР_7 ) по вул. Кар`єрній в СГТ Сокол , що розташовані на території Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області стороннім особам суд установив таке.

Згідно протоколу засідання правління СГТ Сокол від 23 листопада 2014 року за двосторонньою угодою між товариством та членом товариства ОСОБА_4 вирішено переоформити земельні ділянки НОМЕР_1, НОМЕР_7 на члена товариства ОСОБА_4 , якій необхідно погасити заборгованість з 2010 року по членським внескам у розмірі 3800 гривень та земельного податку в розмірі 222 гривні, а також сплатити благодійний внесок у розмірі 15978 гривень на користь товариства за будівлі, які знаходяться на земельній ділянці НОМЕР_1 (т.1 а.с.61-62).

Згідно квитанцій до прибуткового касового ордера від 25 листопада 2014 року №060/11 та №362/11, ОСОБА_4 сплачено 222 гривні земельного податку та 3800 гривень членських внесків за 2011, 2012, 2013, 2014 рік (т.1 а.с.193)

Будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують сплату ОСОБА_4 15978 гривень у якості благодійного внеску СГТ Сокол матеріали справи не містять.

Як пояснила у судовому засіданні співвідповідач ОСОБА_4 , вона дійсно володіє земельними ділянками НОМЕР_1 , НОМЕР_7 (колишні НОМЕР_1, НОМЕР_7) по вул. Кар`єрній в СГТ Сокол , нею, крім заборгованості по членським внескам та земельного податку, також сплачено благодійний внесок товариству, та в подальшому вона приклала значних зусиль по звільненню цих ділянок від бур`янів, старих дерев, сміття, вона добудувала будинок та облаштувала перший поверх, на що витратила 37826 гривень 77 копійок.

Як убачається з акту від 10 квітня 2014 року №1 на земельних ділянках № НОМЕР_1 , НОМЕР_7 (колишні НОМЕР_1 , НОМЕР_7) по вул . Кар`єрній в СГТ Сокол розташовано нерухоме майно - незавершена будівництвом будівля розміром 6,4 х 5,9 метрів, яка оцінена товариством в 20000 гривень (т.1 а.с.59).

Пунктом 5.4 Статуту СГТ Сокол передбачено, що власністю члена товариства є побудовані на земельних ділянках будинки, господарські споруди, насадження та майно. Земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні члена товариства, належать товариству на правах колективної власності. Передача таких земельних ділянок іншим особам дозволяється тільки із повідомленням правління і загальних зборів.

Суд уважає, що правління СГТ Сокол приймаючи рішення від 23 листопада 2014 року, перевищило свої повноваження, надані Статутом товариства, оскільки вирішило питання що стосується права власності на незавершене будівництвом нерухоме майно, яке не належить товариству.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 ЦК України.

Оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, суд дійшов висновку, що права позивачів, як спадкоємців ОСОБА_6 є порушеними та підлягають поновленню.

У судовому засіданні представник позивачів - адвокат Колесник Ю.В. указувала, що позивачі неодноразово зверталися до керівництва СГТ Сокол щодо винесення на розгляд загальних зборів товариства питання про їх право користування земельними ділянками НОМЕР_1 , НОМЕР_7 (колишні НОМЕР_1 , НОМЕР_7 ) по вул. Кар`єрній в СГТ Сокол , однак жодної відповіді не отримали, зазначене питання до порядку денного зборів не вносилося.

Представник відповідача ОСОБА_16 пояснив, що він довгий час був заступником голови правління товариства та сусідом ОСОБА_6 та після смерті останнього, ніхто з спадкоємців до правління не звертався.

Представник відповідача ОСОБА_15 також указала, що ніяких офіційних звернень від позивачів щодо порушеного питання до правління не надходило.

Разом з цим, з указаними позиціями повністю погодитись не можна з огляду на таке.

З показань допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_17 убачається, що вона є матір`ю позивачів, які приймали матеріальну участь у похованні ОСОБА_6 та після його смерті неодноразово були у товаристві, зустрічалися з ОСОБА_16 , залишали заяви про їх право на спадщину, які також передавали до товариства кур`єрською поштою. Вона також, як представник позивачів неодноразово зверталася до голови правління ОСОБА_8 із заявами, а в 2014 році була присутня на зборах товариства, де було присутніх близько 30 осіб та приймалося рішення щодо ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні також показала, що у лютому 2011 року вона разом з позивачами була в товаристві і знає, що ОСОБА_2 спілкувалася з членами правління про її з братом права на земельні ділянки з садовим будинком, що належали їх діду ОСОБА_6 та залишала заяви про вирішення питання про членство та користування земельними ділянками їх діда.

З показань свідка ОСОБА_19 убачається, що він неодноразово підвозив ОСОБА_17 у СГТ Сокол , де остання в його присутності розмовляла з головою правління про земельні ділянки, що належали ОСОБА_6 , а також була присутня на зборах у 2014 році.

Згідно адвокатських запитів від 06 вересня 2016 року, 30 вересня 2017 року, які одержані СГТ Сокол адвокат Александрова А.О. з`ясовувала в інтересах позивачів питання щодо виключення ОСОБА_6 з членів товариства та щодо права користування земельними ділянками та садовим будинком, що належали померлому (т.1 а.с.14, 15).

Указане свідчить про бездіяльність правління товариства у невнесенні до порядку денного загальних зборів, після їх скликання, розгляд заяв позивачів щодо їх можливого права користування земельними ділянками, які були закріплені за членом товариства ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо застосування строків позовної давності суд установив таке.

Згідно приписів частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулася до суду з позовом.

Тобто, для застосування строку позовної давності необхідно встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

За нормами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16 дійшов наступного правового висновку.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі №6-152цс14).

Представник позивачів адвокат Колесник Ю.В. у судовому засіданні заперечувала пропуск позивачами строків позовної давності, оскільки позивачі дізналися про існування оскаржуваних рішень лише під час розгляду цієї справи.

З указаною позицією суд погоджується, оскільки вона знайшла своє підтвердження у ході судового розгляду.

Так, на адвокатські запити, що зазначені вище, керівництво СГТ Сокол відповіді не надало, а оскаржуване рішення та відомості щодо подальшої правової долі земельних ділянок, що належали померлому ОСОБА_6 на праві користування стали відомі в 2018 році.

При цьому, позиція представників відповідача, що строк позовної давності сплив у грудні 2013 року і повинен рахуватися з дня смерті ОСОБА_6 є неприйнятною, оскільки, як установлено в судовому засіданні, позивачі звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна одержали в грудні 2014 року.

Ураховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, що є наслідком його задоволення в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ураховуючи положення статті 141 ЦПК України та приписи Закону України Про судовий збір , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Разом з цим, суд уважає за можливе покласти судові витрати на відповідача СГТ Сокол , оскільки спір виник саме з його вини.

Керуючись статями 258-259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів Садово-городного товариства Сокол , що оформлено протоколом від 05 квітня 2014 року щодо затвердження протоколу засідання правління від 15 березня 2014 року про виключення з членів товариства ОСОБА_6 .

Визнати неправомірними дії керівництва Садово-городного товариства Сокол щодо передачі садових ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_7 (колишні НОМЕР_1 , НОМЕР_7 ) по вул.Кар`єрній у Садово-городному товаристві Сокол , що розташовані на території Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області стороннім особам.

Зобов`язати керівництво Садово-городного товариства Сокол винести на розгляд загальних зборів заяви позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо права користування земельними ділянками № НОМЕР_1 , НОМЕР_7.

Стягнути з Садово-городного товариства Сокол на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1410,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

позивач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_11 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ;

відповідач - Садово-городне товариство Сокол , 57214, с. Михайло-Ларине Вітовського району Миколаївської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 23040083;

співвідповідач - ОСОБА_4 , АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Повне рішення складено 20 березня 2020 року.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО