Рішення

від 17.03.2020 по справі 573/1688/19

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1688/19

Номер провадження 2/573/10/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

17 березня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

з участю секретаря: Терещенко О.В.,

позивача : ОСОБА_1 ,

представника позивача : ОСОБА_12.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі справу за позовом ОСОБА_1 до Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області, Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, Головного управління Держгеокадастру у Сумської області, Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області, Головного управління Держгеокадастру у Сумської області, Білопільської районної державної адміністрації Сумської області, про визнання права на земельну частку (пай). Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_5 від 10 березня 1992 року вона була прийнята в члени Колгоспу Ленінський шлях Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області. В 1986 році вона була працевлаштована на посаду р/робочої, а в 1991 році була переведена на посаду повара. 10 березня 1992 року колгосп Ленінський шлях було перейменовано в сільськогосподарське підприємство Промінь , що відображається у трудовій книжці колгоспника. 11 липня 1992 року відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 вона була призначена на посаду директора Коршачинського сільського будинку культури, а 28 січня 2002 року була звільнена із займаної посади. Зазначає, що визначальним моментом набуття права власності на земельну частку (пай) відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , є членство особи у колективному сільськогосподарському підприємстві, кооперативі, акціонерному товаристві на момент розпаювання земель. Право на земельну частку (пай) також мають пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Вказує, що враховуючи те, що вона була членом колгоспу Ленінський шлях Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області, а згодом членом сільськогосподарського підприємства Промінь в період з 1986 по 2002 роки, вона має право на земельну частку (пай) на території Коршачинської сільської ради. Зокрема, посилається на протокол № 1 від 10 лютого 1993 року загальних зборів колгоспу Ленінський шлях Коршачинської сільської ради, на якому було перейменовано колгосп Ленінський шлях на сільськогосподарське підприємство Промінь , включено та виключено членів колгоспу, але в даних списках вона відсутня. Протоколом № 1 від 14 лютого 1995 року було включено та виключено членів колгоспу, серед яких вона знову відсутня, а також рішенням загальних зборів було проведено розпаювання земель сільськогосподарського підприємства Промінь та було затверджено середню норму паю у розмірі 2,94 га. З протоколу № 1 від 30 січня 1997 року вбачається, що на загальних зборах членів сільськогосподарського підприємства Промінь було включено та виключено членів колгоспу, але в списках вона також відсутня. Зборами було затверджено кількість членів КСП, які мають право на земельну частку у кількості 482 особи, але повний список членів КСП, як мають право на земельну частку пай відсутній. Рішенням 23 сесії Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області від 28 грудня 2001 року про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП Промінь було затверджено технічну документацію відповідно до кількості осіб (489), вказаних у додатку № 1, але знову ж таки вона відсутня у списку осіб, які мають право на земельну частку (пай). Відповідно до наданих рішень та списків осіб, які мають право на земельну частку (пай) колишнього КСП Промінь прізвище позивача відсутнє, хоча вона на період розпаювання земель була його членом. За яких обставин її прізвище не було включено до списків їй не відомо, але вважає, що її право на земельну частку (пай) порушено та підлягає відновленню. Позивач вважає, що у відповідності до Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року №720/95 вона має право на земельну частку (пай) у вказаному колгоспі, оскільки залишалася його членом на момент проведення розпаювання земель. Зазначила, що до списків включена не була, сертифікат на право на земельну частку (пай) на її ім`я не видавався, в зв`язку з чим не має змоги підтвердити своє право на земельну частку (пай), виділити земельну частку (пай) в натурі та зареєструвати за собою речове право в позасудовому порядку. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить визнати за нею право на земельну частку (пай), орієнтованим розміром 2,90 в умовних кадастрових гектарах та виділити земельну частку (пай) із земель запасу Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області.

20 вересня 2019 року постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху (а. с. 51-52).

Ухвалою від 07 жовтня 2019 року цивільну справу призначено до підготовчого засідання за вказаним вище позовом (а. с. 59-60).

На підставі ухвали від 06 листопада 2019 року виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження у вказаній цивільній справі (а. с. 69-70).

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі (а. с. 87-88).

19 грудня 2019 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті (а. с. 99-100).

Ухвалою суду від 29 січня 2020 року до участі у справі залучено співвідповідача - Річківську сільську раду Білопільського району Сумської області (а. с. 152-153).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Вакула В.М. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Так, у судовому засіданні позивач зазначила, що у 1985 році вона була працевлаштована до колгоспу Ленінський шлях різноробочою: працювала на фермі, на свинарнику, а потім у шкільній столовій. У 1991-1992 роках була у декретній відпустці. У 1992 році їй запропонували посаду директора Коршачинського будинку культури, вона погодилася, при цьому були присутні і голова колгоспу Голишевський і голова Коршачинської сільської ради. В той час вона вважала, що залишається членом колгоспу, оскільки вказівки з приводу проведення культурних заходів їй давав саме голова колгоспу, хоча заробітну плату вона отримувала у сільській раді. Зазначає, що також її було направлено на заочне навчання до училища культури, за яке також гроші сплачував колгосп, де вона працювала до 2002 року, оскільки лише тоді їй сказали забрати трудову книжку колгоспника. Тобто, до звільнення вона вважала, що працювала у колгоспі. У подальшому з 2002 року вона поїхала на заробітки до Російської федерації, та приїжджала додому десь днів на три. Коли приїжджала додому, то їй казали про те, що колгосп розпаювався, а землю спочатку отримали колгоспники, потім вчителі та інші, всі вони отримували зерно чи грошові кошти, а вона нічого не отримувала. Проте, вказаним питанням вона не займалася, оскільки вважала, що має право на земельну частку (пай), так як була членом колгоспу, із якого її не виключали. Надалі вона звернулася до Коршачинського сільського голови ОСОБА_2 із усними заявами про виділення їй земельного паю, проте останній повідомив про те, що земля вже давно розпайована, тобто вільної землі вже на території сільської ради не має.

Представники відповідачів -Білопільської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Сумської області у судове засідання також не з`явились, будучи належним чином сповіщені про час, день та місце розгляду справи, причини неявки не повідомили, відзивів до суду не подали (а. с. 188, 201-202).

Від представника відповідачів - Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області та Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області до суду надійшла письмова заява про розгляд справи без участі представника та викладена думка стосовно позовної заяви.

Зокрема, представник Коршачинської сільської ради в.о. старости Коршачинського старостинського округу Річківської сільської ради Бойко В.А. зазначив, що позивачем порушені строки позовної давності. Крім того, на момент розпаювання 15 травня 1995 року позивач проживала на території сільської ради та не заявила про порушення її прав на пай, своєчасно не звернулась до правління КСП Промінь та не звірила списки пайовиків. Зазначає, що згідно п. 3 Статуту КСП Промінь громадяни, які залишили підприємство не мають права на майновий май та земельні паї, а згідно наданих позивачем копій документів, а саме трудової книжки, вона була звільнена із колективного сільськогосподарського підприємства згідно поданої заяви у 1992 році, і відповідно на день паювання не була членом КСП Промінь . Вказує, що земельними паями наділялись тільки члени КСП, а на теперішній час позивач може претендувати тільки на землі під особисте селянське господарство, і тільки у випадку, якщо нею не було використано право на приватизацію, тобто воно було використано при приватизації земель ОСГ - земельної ділянки площею 0,1649 га. Згідно земельного законодавства безоплатна приватизація по кожній категорії земель проводиться лише один раз. На підтверджень своїх доводів долучено копію рішення Коршачинської сільської ради від 29 грудня 2011 року про уточнення площі земельної ділянки та затвердження технічної документації по складанню державного акту, що посвідчує право на земельну ділянку ОСОБА_1 ( а.с. 93-94).

Крім того у запереченні на позовну заяву, яка надійшла від Річківського сільського голови Солодовника М.І. зазначено, що позов пред`явлено із порушенням строків позовної давності, оскільки процедура розпаювання проводилася у 1995 році, коли на думку ОСОБА_1 , вона була членом КСП, тому вона повинна була знати про факт розпаювання земель. Крім того, відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 , остання у 1992 році була працевлаштована директором Коршачинського будинку культури. Статтею 32 ЗУ Про місцеве самоврядування визначені повноваження виконавчих органів сільських рад у сфері культури, а саме управління закладами культури. Частиною 2 ст. 19 ЗУ про культуру передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють діяльності неприбуткових закладів культури. Тобто діяльність неприбуткових закладів культури ніяким чином не відноситься до діяльності сільськогосподарських підприємств. Оскільки ОСОБА_1 10 березня 1992 року припинила роботу в колгоспі Ленінський шлях та була працевлаштована директором Коршачинського сільського будинку культури, то членство у колгоспі припинилося. Відповідно до ст. 3 ЗУ Про службу в органах місцевого самоврядування працівники закладів культури не відносяться до виборних посад, а призначаються сільським, селищним або міським головою відповідної ради , тож членство позивачки в КСП Промінь зберегтися не могло. Згідно із п. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 року, якщо особа не залишалася членом зазначеного підприємства відповідно до списків, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, то права на земельну частку (пай) вона не має. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а. с. 9165-166).

Заслухавши у судових засіданнях позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Вакулу В.М.. дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 ст. 16 ЦК України визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів полягає у з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-78, ст. 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та розгляду заявлених заяв і клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу в межах заявленої вимоги та на підставі тих доказів, які надані сторонами спору.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_5 від 10 березня 1992 року була прийнята в члени Колгоспу Ленінський шлях Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області. В 1986 році вона була працевлаштована на посаду р/робочої, а в 1991 році була переведена на посаду повара.

Згідно запису у трудовій книжці від 10 березня 1992 року, ОСОБА_4 звільнена із господарства, згідно поданої заяви за підписом керівника Голишевського В. Дата заповнення трудової книжки - 10 березня 1992 року - Колгосп Ленінський шлях (а. с. 192-194).

Згідно запису у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 11 липня 1992 року призначена на посаду директора Коршачинського сільського будинку культури відповідно до наказу № 22 по відділу культури від 07.07.1992 року.

28 січня 2002 року позивач була звільнена із займаної посади згідно ст. 40 п. 4 КЗпП України відповідно до наказу № 3 по ВК РДА від 07.02.2002 року за підписом начальника відділу культури Солоревої А.І. (а. с. 195-196).

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 вбачається, що після реєстрації шлюбу 22 жовтня 2010 року із ОСОБА_5 , позивачу присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_6 (а. с. 5).

На підтвердження позовних вимог стороною позивача надано наступні письмові докази, витребувані із архівного відділу Білопільської районної державної адміністрації Сумської :

- протокол № 1 від 10 лютого 1993 року загальних зборів колгоспу Ленінський шлях Коршачинської сільської ради, на якому було перейменовано колгосп Ленінський шлях на сільськогосподарське підприємство Промінь , включено та виключено членів колгоспу, але в даних списках позивач відсутня;

- протокол № 1 від 14 лютого 1995 року про включення та виключення із членів колгоспу, серед яких ОСОБА_7 відсутня, а також рішенням загальних зборів було проведено розпаювання земель сільськогосподарського підприємства Промінь та затверджено середню норму паю у розмірі 2,94 га;

- протокол № 1 від 30 січня 1997 року, із якого вбачається, що на загальних зборах членів сільськогосподарського підприємства Промінь було включено та виключено членів колгоспу, де в списках позивач також відсутня. Зборами було затверджено кількість членів КСП, які мають право на земельну частку у кількості 482 особи, але повний список членів КСП, як мають право на земельну частку (пай) відсутній;

- рішення 23 сесії Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області від 28 грудня 2001 року Про затвердження технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) колишнього КСП Промінь яким було затверджено технічну документацію відповідно до кількості осіб (489), вказаних у додатку № 1, де знову ОСОБА_8 відсутня у списку осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Із архівної довідки з доданими протоколами загальних зборів, виданими архівним відділом Білопільської районної державної адміністрації від 30 травня 2019 року за № 154/04-01 встановлено, що згідно даних протоколів засідань загальних зборів колгоспу Ленінський шлях , а з 14 лютого 1995 року сільськогосподарського підприємства Промінь Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області, рішення про виключення чи включення з членів колгоспу ОСОБА_9 , не приймалось. Згідно списку громадян-власників земельних сертифікатів членів колишнього КСП Промінь , яким передано земельні паї у приватну власність, що є додатком до рішення 23 сесії 23 скликання Коршачинської сільської ради від 28 грудня 2001 року, позивач ОСОБА_4 в списку громадян, що мають право на земельну частку (пай), також не значиться (а. с. 9-25, 26-42).

Представник позивача ОСОБА_10 у судовому засіданні зазначив про те, що відповідно до наданих рішень та списків осіб, які мають право на земельну частку (пай) колишнього КСП Промінь прізвище позивача відсутнє. За яких обставин її прізвище не було включено до списків позивачу не відомо, але вона вважає, що її право на земельну частку (пай) порушено та підлягає відновленню. Натомість, той факт, що у вищенаведених рішеннях про виключення із членів колгоспу Ленінський шлях та КСП Промінь прізвище позивача відсутнє, свідчить про те, що остання залишилася членом колгоспу, яке було в подальшому реорганізовано у КСП Промінь .

Також членство ОСОБА_11 у колгоспі Ленінський шлях підтверджується архівною довідкою КУ Білопільський районний трудовий архів від 24 травня 2019 року за № 1245, відповідно до якої остання рахувалася у колгоспі Ленінський шлях згідно обліку розрахунків по оплаті праці за період з 1986 по 1992 роки, тобто значиться дані про її роботу. За період у 1993-1994 роках по КСП Промінь значиться дані про два вихододні позивача (а. с. 43).

Позивач зазначає, вона була членом колгоспу Ленінський шлях Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області, а згодом членом сільськогосподарського підприємства Промінь в період з 1986 по 2002 роки, а отже має право на земельну частку (пай) на території Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області, про що свідчать надані нею копії письмових матеріалів, зокрема: трудової книжки колгоспника, трудової книжки, архівних довідок та відповідними протоколами загальних зборів колгоспників, що містять відомості про стаж роботи в колгоспі та КСП.

Крім того, листом відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумської області представника позивача повідомлено про те, що відомості про видачу державного акту на право колективної власності КСП Ленінський шлях у відділі відсутні. Технічна документація на розпаювання земель КСП Промінь на території Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області була виготовлена ДП Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (а. с. 117).

Рішенням 3 сесії 23 скликання Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області від 21 лютого 1995 року КСП Промінь передано у колективну власність земельну ділянку площею 1529,9 га (а. с. 128-129).

Із копії державного акту на право колективної власності на землю серії СМ № 00007, виданого 15 травня 1995 року Коршачинською сільською радою народних депутатів Білопільського району Сумської області на підставі рішення сільської ради від 21 лютого 1995 року, зареєстрованого в книзі записів Державних актів на право колективної власності на землю за № 7 встановлено, що Колективному сільськогосподарському підприємству Промінь передано в колективну власність 1529,9 га землі в межах згідно з планом для сільськогосподарського використання (а. с. 118-119).

З додатку № 1 до Державного акту № 00007 вбачається, що ОСОБА_1 не включена до списку громадян-членів Колективного сільськогосподарського підприємства Промінь Білопільського району Сумської області (а. с. 120-127).

Також встановлено, що колгосп Промінь був правонаступниками колгоспу Ленінський шлях , який на час розпаювання земель був розташований на території Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області, що підтверджується Статутом КСП Промінь (а. с. 130-141).

Таким чином, внести зміни у список громадян-власників земельних сертифікатів членів колишнього КСП Промінь , яким передано земельні паї у приватну власність, що є додатком до рішення 23 сесії 23 скликання Коршачинської сільської ради від 28 грудня 2001 року на території Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області на даний час неможливо у зв`язку з ліквідацією даного підприємства.

Крім того, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 25/100 частки будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_8 на праві приватної спільної часткової власності (а. с. 143-145).

Разом з цим, суд вважає не доведеним той факт, що позивач ОСОБА_8 на період розпаювання КСП Промінь була його членом, тобто у неї виникло право на земельну частку (пай).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Зокрема, відповідно до ст. 11, ч. 1 ст. 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки, Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Частиною 3 статті 2 ЗК України передбачено, що об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з ч. 11 ст. 25 ЗК України резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

В силу ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Процес приватизації землі в Україні розпочинався з передачі її у власність колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

У відповідності до п. 1 ст. 1 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Крім того, п. 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08 серпня 1995 року визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно ст. 2 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в п. 1 ст. 1 Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Пункт 17 Перехідних положень ЗК України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Аналіз викладених вище норм законодавства свідчить про те, що право на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа. Крім того, слід враховувати, що строк позовної давності для вимог про визнання права на майно учасника спільної власності обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися, що її право на це майно оспорюється.

У відповідності до ч. 9 ст. 5 Земельного кодексу України 1990 року, який діяв на час виникнення правовідносин, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), зокрема, є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Статтею 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , зокрема, передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Згідно із п. 3 Статуту КСП Промінь громадяни, які залишили підприємство не мають права на майновий май та земельні паї, а відповідно до наданих позивачем копій документів, а саме трудової книжки, вона була звільнена із Колгоспу Ленінський шлях згідно поданої заяви 10 березня 1992 року, і відповідно на день паювання у 1995 році не була членом КСП Промінь .

Таким чином, оскільки позивач та її представник не довели суду, що на момент розпаювання, а саме 15 травня 1995 року земель колгоспу "Ленінський шлях" та його правонаступника КСП "Промінь" ОСОБА_1 була членом даного підприємства, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 316, 328, 373, 392 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 5, 25, 125, п. 17 Перехідних положень Земельного Кодексу, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95 від 08 серпня 1995 року, ст. ст. 10, 81, 200, 206, 247, 259, 265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Коршачинської сільської ради Білопільського району Сумської області (код ЄДРПОУ : 04390021, місце знаходження: Сумська область, Білопільський район, с. Коршачина, вул. Молодіжна, буд. 8), Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області (код ЄДРПОУ : 04390239, місце знаходження: Сумська область, Білопільський район, с. Річки, вул. Центральна, буд. 6), Головного управління Держгеокадастру у Сумської області (код ЄДРПОУ: 39765885, місце знаходження: м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 25), Білопільської районної державної адміністрації Сумської області (код ЄДРПОУ 04058120, місце знаходження: м. Білопілля, вул. Старопутивльська, 35 Сумська область), про визнання права на земельну частку (пай) відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 26 березня 2020 року.

Суддя