Рішення

від 12.03.2020 по справі 404/186/19

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/186/19

Номер провадження 2/404/2202/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді Варакіної Н.Б.

при секретарі - Созоненко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ТОВ Служба термінового кредитування (ЄДРПОУ 38415356, вул. Сорок років Рад.України, 39-А кв. 27, м. Запоріжжя) до ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ТОВ Служба термінового кредитування (вул. Сорок років Рад.України, 39-А кв. 27, м. Запоріжжя) про визнання недійсним пункту кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Служба термінового кредитування звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог зазначає, що 24.08.2014 відповідач уклала з позивачем кредитний договір № 140824-133147 та отримала кредит від в розмірі 1500 грн. Сума заборгованості разом із процентами та пенею станом на 19.12.2018 становить 48 370 грн. Просить стягнути суму боргу та сплачений судовий збір в розмірі 1752 грн.

Заочним рішенням від 07.05.2019 позов задоволений.

Ухвалою від 14.11.2019 заочне рішення скасоване, розгляд справи призначений на 28.11.2019.

Ухвалою суду від 28.11.2019 прийнятий та об`єднаний в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ Служба термінового кредитування про визнання недійсним п. 6.2. кредитного договору.

Ухвалою суду від 28.11.2019 вирішено розглядати справу за правилами загального провадження, підготовче судове засідання призначене на 05.02.2020.

Ухвалою суду від 05.02.2020 справу призначено до розгляду по суті на 12.03.2020.

Відповідач подав відзив, в якому зустрічний позов не визнав, мотивуючи тим, що сторони у п. 6.2 Договору визначили, що за порушення строків повернення кредиту позичальник повинен сплатити кредитодавцю неустойку у вигляді пені з розрахунку 2% від суми кредиту, що вказані в п. 2.1 цього договору за кожен день прострочення платежу за кредитним договором. Крім того, згідно п. 9.2 кредитного договору строк договірної позовної давності становить 10 років. ОСОБА_1 періодично виконувала вимоги договору, тому погоджувалась з його умовами. Просить задовольнити первісний позов і відмовити у задоволенні зустрічного позову.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Іванов С.І. первісний позов не визнав. Підтримав вимоги зустрічного позову, посилаючись на викладені в ньому обставини. Зауважив, що розмір пені, визначений договором є несправедливими, визначений всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Представник ТОВ Служба термінового кредитування надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши представника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 24.08.2014 ОСОБА_1 уклала з ТОВ Служба термінового кредитування кредитний договір № 140824-133147 та отримала кредит в розмірі 1500 грн з терміном повернення 06.09.2014.

Пунктом 3.1. договору передбачена сплата процентів за користування кредитом у розмірі 2% за кожен день користування.

Згідно з п.6.2 кредитного договору за прострочення виконання зобов`язання позичальник сплачує пеню у розмірі 2% за кожен день користування від суми, вказаної у п. 1.2., що становить 730% на рік.

Відповідач відповідно до п.2.3. договору сплатила частково відсотки пені за прострочення заборгованості в сумі 500 грн.

Відповідно до п. 6.1. кредитного договору у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованої плати за користування кредитом до позичальника застосовуються штрафні санкції згідно п. 6.2. Кредитного договору.

Згідно з п.6.2. договору у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту, до позичальника застосовуються штрафні санкції у виді неустойки - пені з розрахунку 2 (два)% за кожен день прострочення платежу, що становить 730% на рік. Таким чином, пеня складає 46450 грн.

У пункті 9.2 зазначено, що сторони домовились про договірну позовну давність - 10 років.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором станом на 19.12.2018 нарахована заборгованість за кредитом в розмірі 1 500 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 420 грн та пеня в розмірі 46450 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч.2 ст.616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів від 12.05.1991№ 1023-XII умови угоди є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону).

Кредитний договір, укладений між сторонами, за своїм характером є споживчим, що підтверджується і тлумаченням Верховного Суду України, наведеному в п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів .

Судом встановлено, що у відповідача заборгованість за тілом кредиту становить 1500 грн., при цьому позивач клопоче про стягнення з нього пені в розмірі 46450 грн., що перевищує суму боргу за простроченим тілом кредиту і є очевидним порушенням принципу добросовісності.

У відповідності до ч.3 ст.551 КК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, судом встановлено, що вимога кредитора про стягнення пені в частині, що значно перевищує заборгованість по простроченому тілу кредиту у зв`язку із порушенням зобов`язання розцінюється судом як зловживання правом, що слугує підставою для часткової відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.

А тому суд, з огляду на ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшує розмір пені, що підлягає стягненню до 1500 грн., прирівнявши її до суми заборгованості за простроченим тілом кредиту за користування кредитом.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши наявність договірних правовідносин між сторонами та наявність у відповідача заборгованості, враховуючи період дії кредитного договору з 24.08.2014 по 06.09.2014 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 1500 грн, та відсотки за користування кредитом в розмірі 420 грн та пеня в розмірі 1500 грн.

Зустрічна позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України Про захист прав споживачів в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

За змістом наведених статей 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України Про захист прав споживачів застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

З огляду на викладене, укладенням оспорюваного кредитного договору ОСОБА_1 була ознайомлена у письмовій формі про: мету кредитування; тип відсоткової ставки; штрафні санкції; строк, на який одержано кредит; варіанти його повернення тощо. Волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, вказаний договір укладено за ініціативи позичальника, при цьому остання свідомо уклала договір на зазначених у ньому умовах, на час його укладення не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його. Таким чином, при підписанні кредитного договору погодилася з усіма умовами даного правочину і взяла на себе зобов`язання щодо його виконання.

На момент укладення кредитного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників цього правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків.

За таких обставин зустрічна позовна заява задоволенню не підлягає.

На користь ТОВ Служба термінового кредитування підлягає стягненню з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 69,77 грн., пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВ Служба термінового кредитування (ЄДРПОУ 38415356, вул. Сорок років Рад.України, 39-А кв. 27, м. Запоріжжя) до ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ Служба термінового кредитування (ЄДРПОУ 38415356, вул. Сорок років Рад.України, 39-А кв. 27, м. Запоріжжя) заборгованість за кредитним договором у розмірі 3420 грн.

У задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 44950 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ Служба термінового кредитування (ЄДРПОУ 38415356, вул. Сорок років Рад.України, 39-А кв. 27, м. Запоріжжя) судовий збір в розмірі 69,77 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ТОВ Служба термінового кредитування (ЄДРПОУ 38415356, вул. Сорок років Рад.України, 39-А кв. 27, м. Запоріжжя) про визнання недійсним пункту кредитного договору - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду складено 26.03.2020.

Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна

районного суду

м.Кіровограда