Постанова

від 19.03.2020 по справі 607/12635/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/12635/19Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/817/313/20 Суддя - доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 311010000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

за участю секретаря - Кантицька О.І.

та сторін: позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Федчишина Г.С., представників відповідача КЗ Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту Тернопільської міської ради - адвокатів Качура С.В., Яворського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/12635/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2019 року, ухваленого суддею Сливка Л.М., повний текст якого складений 26 грудня 2019 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту Тернопільської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту Тернопільської міської ради про поновлення на роботі на посаді тренера-викладача КЗ ДЮСШ з футболу та інших ігрових видів спорту з дня звільнення; стягнення з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на роботі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 27 вересня 2017 року вона подала заяву про увільнення її з посади у зв`язку із проходженням військової служби за контрактом із збереженням робочого місця та середнього заробітку. Однак, наказом №89-к, відповідач протиправно звільнив її з роботи відповідно до ст.36 КЗпП України. Окрім цього, позивач подала клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з трудовим спором, оскільки вона не мала можливості вчасно звернутись до суду, так як одразу після написання заяви про увільнення з роботи, приступила до виконання свого військового обов`язку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту Тернопільської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2019 року та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що воно є необґрунтованим, незаконним в зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що в рішенні справедливо вказано та знайшло підтвердження порушення вимог трудового законодавства роботодавцем при звільненні її з роботи. Проте суд зробив необґрунтований висновок про пропуск строку звернення до суду без поважних причин, оскільки про порушене право, про підстави звільнення вона дізналася в травні 2019 року, коли їй в порушення вимог ст.47 КЗпП України було вручено трудову книжку. З копією наказу про звільнення позивач ознайомилась під час розгляду справи. Зазначає, що є невірним висновок суду першої інстанції, що нею було отримано 01 лютого 2018 року трудову книжку з огляду на те, що у цей день вона трудової книжки не отримувала, оскільки перебувала на службі і межі військової частини не покидала. Підпис у копії журналу виконаний не нею, відповідач надав не оригінал журналу, а лише копію, яка належним чином не завірена, не пронумерована. Крім того, запис про дату звільнення у трудовій книжці не співпадає з записом у наказі про звільнення.

Від представника Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту Тернопільської міської ради адвоката Качура Семена Васильовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що судом ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а апеляційна скарга не містить належних та допустимих доказів існування обставин, на які позивач посилається, тому така скарга повинна бути критично оцінена судом. Вказує на те, що апелянт помилково трактує норми ч.3 ст.81 ЦПК України, щодо обов`язку доказування відповідача. Зазначає щодо отримання позивачем копії наказу про звільнення, то останню звільнено за ст.36 КЗпП України, а дана норма статті не передбачає для роботодавця зобов`язання з надання копії наказу про звільнення працівника. Також те, що ОСОБА_1 не зверталася до відповідача про надання їй копії наказу, а тому, вони припускають, що вона отримала його від Управління держпраці у Тернопільській області, куди остання зверталася із скаргою від 29 травня 2018 року. Сама по собі апеляційна скарга містить суперечливі та взаємовиключні факти, які сторона намагається подати суду як істину, а саме те, що суд зробив необґрунтований висновок про нібито пропуск строку позовної давності, однак, таке твердження спростовується тим, що ОСОБА_1 додатком до позовної заяви від 27 травня 2019 року подала до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, а саме: місяць з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки за ст.233 КЗпП України. Скарга позивача містить суперечливі твердження і заяви такі як, що з копією наказу вона ознайомилась в суді, трудову книжку отримала під час розгляду судом цивільної справи, однак, такі обставини позивач заявляє на противагу того, що нею ж до позовної заяви долучено копію наказу про звільнення №89-к від 27 вересня 2017 року. Крім того, остання вказує, що лише в травні 2019 року повернулась в Тернопіль, проте замовчує, що ще 29 травня 2018 року зверталася із заявою до Управління держпраці у Тернопільській області, в якій вказала, що 28 вересня 2017 року звільнена в порушення ст.119 КЗпП України. Щодо довідки, яку надала позивач, не може братися судом до уваги, оскільки вона не містить дати видання і реєстраційного номера, а лише підписана т.в.о. начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат ФедчишинГ.С. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представники КЗКомплексна дитячо-юнацькаспортивна школаз футболута іншихігрових видівспорту Тернопільськоїміської ради адвокатиКачур С.В., ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнали, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції встановив порушення права ОСОБА_1 на працю, яка уклала контракт під час дії кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, особливий період в Україні не скасовано, а тому на час дії контракту, як військовослужбовець, ОСОБА_1 користується пільгами, передбаченими ст.39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та ст.119 КЗпП України, зокрема збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Проте суд вважав, що сам по собі факт проходження служби у Збройних Силах України не є достатньою підставою для того, аби вважати, що особа позбавлена можливості захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. Зайвим підтвердженням цього є те, що на момент подачі даного позову ОСОБА_1 продовжувала перебувати на службі у Збройних Силах України, однак це не перешкодило їй звернутись за правовою допомогою та до суду. Тому суд відмовив у задоволенні позову у зв`язку з пропуском без поважних причин строку, визначеного частиною 1 статті 233 КЗпП України.

Колегія суддів, з висновком суду першої інстанції про пропуск позивача звернення до суду без поважних причин погодитись не може, оскільки неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Законами України Про військовий обов`язок і військову службу, Про альтернативну (невійськову) службу, Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Судом встановлено, що 23 травня 2014 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду тренера-викладача з плавання в КЗ ДЮСШ з футболу та інших ігрових видів спорту та 28 вересня 2017 року було звільнено з даної посади на підставі п.3 ст.36 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою, серія НОМЕР_2 (а.с. 46).

26 вересня 2017 року директору КЗ ДЮСШ з футболу та інших ігрових видів спорту надійшов лист №3805 від МОУ ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому вказано, що ОСОБА_1 , вибуває у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 м. Полтава для прийняття на військову службу за контрактом строком на 3 роки (а.с. 8).

27 вересня 2017 року позивач написала заяву на ім`я директора КЗ ДЮСШ з футболу та інших ігрових видів спорту про її увільнення з цього дня згідно ст.119 КЗпП України на час проходження контракту зі збереженням місця роботи та середньої заробітної плати на підставі листа МОУ Тернопільського об`єднаного міського військового комісаріату (а.с. 6).

Наказом №89-к від 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 , тренера-викладача з плавання КЗ ДЮСШ з футболу та інших ігрових видів спорту на підставі п.3 ст.36 КЗпП України звільнено з 27 вересня 2017 року із займаної посади. Бухгалтерії КЗ ДЮСШ з футболу та інших ігрових видів спорту провести нарахування та виплату компенсації за частину щорічної основної відпустки тривалістю 14 календарних дні за період роботи з 23 травня по 14 липня 2015 року та з 19 липня по 27 вересня 2017 року (а.с. 7).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 №87-РС від 29 вересня 2017 року зазначено, що ОСОБА_1 уклала контракт строком на 3 роки (а.с. 47).

Згідно з довідки №709/16 від 01 листопада 2017 року солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_3 з 29 вересня 2017 року (а.с. 47).

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Згідно зі статтею 40 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України Про Збройні Сили України, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей та іншими законами.

Статтею 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу визначено, що окремим видом служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов`язку і особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оборону України особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини другої статті 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України Про військовий обов`язок і військову службу, Про альтернативну (невійськову) службу, Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Отже, для вирішення питання про наявність права на гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП України, правове значення мають види військової служби її підстави, терміни дії особливого стану, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації поширено дію частин другої і третьої статті 39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, частини третьої статті 2 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та частини третьої статті 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які були призвані на військову службу.

Таким чином, працівники, які були звільнені з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період, мають бути поновлені роботодавцем на роботі у зв`язку із набуттям чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації.

Тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачем трудових прав ОСОБА_4 .

Проте, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмовлення в позові у зв`язку з пропуском без поважних причин строку, визначеною частиною 1 ст.233 КЗпП України, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (стаття 234 КЗпП України).

У відповідності до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06 листопада 1992 року встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру: перевіряючи виконання принципу доступу до правосуддя, слід звертати увагу на обставини справи (справи Белле проти Франції, Ільхан проти Туреччини, Пономарьов проти України, Щокін проти України).

Поновлення пропущеного строку може відбутися за умови дослідження таких аспектів: чи зумовлене порушення строку на звернення до суду діями (бездіяльністю) органу влади, відповідачем чи іншою особою; чи зумовлене порушення строку на звернення до суду особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи Рябих проти Росії, Устименко проти України).

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1 , що трудову книжку вона отримала під час розгляду справи в суді, з наказом про звільнення її ніхто не ознайомлював взагалі. Про те, що вона звільнена з роботи їй стало відомо від працівників військового комісаріату в травні 2019 року.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 було видано трудову книжку 01 лютого 2018 року, про що в журналі реєстрації і видачі трудових книжок працівників ДЮСШ з футболу під №169 стоїть її підпис, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до довідки, виданої т.в.о. начальника штабу першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника Гресько А., згідно штатно-посадового списку станом на 01 лютого 2018 року сержант ОСОБА_1 перебувала в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресом АДРЕСА_1 та виконувала план військової частини (а.с. 81). Крім цього, ОСОБА_1 категорично заперечила, що підпис, який значиться в копії вказаного журналу не її. Відповідачем суду першої інстанції не представлено оригіналу журналу реєстрації і видачі трудових книжок працівників ДЮСШ з футболу.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання представників відповідача, що позивачу про звільнення з роботи стало відомо з листа Управління держпраці у Тернопільській області від 27.06.2018 № 2133/01-05-4.3/18 з огляду на те, що з 06 липня по 26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 на базі військової частини НОМЕР_4 смт. Десна перебувала на навчанні за програмою курсу Фахова підготовка санітара взводу. Домедична допомога в умовах бойових дій (а.с.49).

Крім цього, позивач неодноразово брала безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції, а також у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і обори, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, про що свідчать довідка №852 від 14 червня 2018 року МОУ військової частини НОМЕР_1 , видана солдату ОСОБА_1 про те, що вона дійсно в період з 13 лютого 2018 року по 25 квітня 2018 року брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (а.с. 48) та довідка №802 від 31 травня 2019 року МОУ військової частини НОМЕР_1 видана, молодшому сержанту ОСОБА_1 про те, що вона дійсно в період з 11 листопада 2018 року по 10 січня 2019 року, з 26 січня 2019 року по 15 травня 2019 року брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (а.с. 50).

Отже, колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з поважних причин, який слід поновити, оскільки позивач виконувала військовий обов`язок в особливий період, їй несвоєчасно було вручено трудову книжку, відповідач не ознайомив її з наказом про звільнення.

Як вбачаєтьсяз довідкипро доходи,видана ОСОБА_1 ,що заробітнаплата задва останнімісяці передзвільненням (целипень,серпень 2017року)становить 6484,32грн.:2=3242,16грн.:21робочий день=154,38грн.(середньоденийзаробіток).За періодз 27вересня 2017року по20березня 2020року становить619робочих днівх 154,38=95567,41грн.- заробіток за час вимушеного прогулу.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту Тернопільської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

Поновити ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача КЗ ДЮСШ з футболу та інших ігрових видів спорту з 27 вересня 2017 року.

Стягнути з Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Живова, 11б, м. Тернопіль, Тернопільської області, поштовий індекс 46008, код ЄДРПОУ 25781033) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт Серія НОМЕР_5 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 20 квітня 2007 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 вересня 2017 року по 20 березня 2020 року в сумі 95 567 (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот шістдесят сім) гривень 41 копійку за вирахуванням обов`язкових платежів.

В частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Згідно з ч.1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 при подачі апеляційної скарги була звільнена від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір, тому колегія суддів вважає за необхідне стягнути із Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Живова, 11б, м. Тернопіль, Тернопільської області, поштовий індекс 46008, код ЄДРПОУ 25781033) в користь держави судовий збір за розгляд в апеляційній інстанції в сумі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) гривню 50 копійок.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується трудових відносин, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту Тернопільської міської ради про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

Поновити ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача КЗ ДЮСШ з футболу та інших ігрових видів спорту з 27 вересня 2017 року.

Стягнути з Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Живова, 11б, м. Тернопіль, Тернопільської області, поштовий індекс 46008, код ЄДРПОУ 25781033) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт Серія НОМЕР_5 , виданий Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області 20 квітня 2007 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 вересня 2017 року по 20 березня 2020 року в сумі 95 567 (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот шістдесят сім) гривень 41 копійку за вирахуванням обов`язкових платежів.

В частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Стягнути з Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа з футболу та інших ігрових видів спорту Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Живова, 11б, м. Тернопіль, Тернопільської області, поштовий індекс 46008, код ЄДРПОУ 25781033) в користь держави судовий збір за розгляд в апеляційній інстанції в сумі 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) гривню 50 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 березня 2020 року.

Головуючий

Судді