Рішення

від 13.03.2020 по справі 592/8193/19

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/8193/19

Провадження №2/592/109/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Литовченка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Денисенко В.Д.,

позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника третьої особи - Максименко О.А.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Управління Служба у справах дітей Сумської міської ради, Путивльська районна державна адміністрація Сумської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-

встановив:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що звернувся до суду з вказаним позовом та заявив позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подання заяви, а також стягнути на його користь судові витрати. В його сім`ї проживає та виховується племінниця - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з тим, що мати дитини - ОСОБА_2 , перебувала в Сумському обласному клінічному протитуберкульозному диспансері, і на час лікування передала новонароджену дитину у його сім`ю, а після завершення лікування, а саме з 21.01.2019 року перестала з`являтись для отримання протитуберкульозної терапії і до дитини також не з`явилась, таким чином ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини. В дитини є все необхідне: окреме спальне ліжко, шафа для зберігання особистих речей. Також дитина забезпечена одягом відповідно до сезону та потреб. Такого висновку прийшли головний спеціаліст служби у справах дітей Путивльської РДА ОСОБА_6 , директор Путивльського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Савченко О.М. та сільський голова Бобинської сільської ради Сліпухін О.В., про що ними був складний 11.10.2018 року акт обстеження умов проживання.

Ухвалою суду від 08.07.2019 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.09.2019 в даній справі відкрите провадження та справа призначено підготовче судове засідання на 03.10.2019.

30.10.2019 позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог шляхом заявлення позовної вимоги про позбавлення ОСОБА_3 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів доходу, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подання заяви, а також стягнути на мою користь судові витрати, виходячи зі слідуючого. Заява мотивована тим, що відповідно до повідомлення Служби у справах дітей Сумської міської ради від 05.04.2019 року № 735/27.1 -23, ОСОБА_3 не виявляє бажання займатись вихованням своєї дочки ОСОБА_4 , з огляду на те, що не визнає себе батьком відносно неї. Але, попри усні роз`яснення служби у справах дітей про можливість оспорювання свого батьківства особою, яка записана батьком, ОСОБА_3 в суд з відповідним позовом не звертається, а тому вважає, що названа ним причина не участі у вихованні своєї дочки є об`єктивно свідомим нехтуванням батьківських обов`язків та намагання це якимось чином виправдати. Як вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 року ОСОБА_7 вийшла заміж за ОСОБА_3 , та після реєстрації шлюбу змінила дівоче прізвище ОСОБА_8 на шлюбне ОСОБА_9 . Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_3 , він дійсно перебував у шлюбі з ОСОБА_2 , з якою фактичні шлюбні відносини не підтримує з 2013 року, але за розірванням шлюбу не звертався, і відповідно батьком народженої в їхньому шлюбі дитини було вказано його, а дочку він не вважає своєю і її вихованням займатись не збирається та погоджується з позбавленням його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_10 . Враховуючи, що відповідачі самоусунулись від виконання батьківських обов`язків, а саме: не піклуються про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, не забезпечують дитині належного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкуються з дитиною, не проживають з дитиною, Путивльська районна державна адміністрація Сумської області, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до їх малолітньої дитини ОСОБА_4 . Внаслідок свідомого нехтування відповідачами своїми батьківськими обов`язками, племінниця ОСОБА_10 також знаходиться на його повному матеріальному забезпеченні. Тому просить суд:

- Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно її малолітньої дочки - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання її неповнолітньої дитини - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подання заяви;

- Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно його малолітньої дочки - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання його неповнолітньої дитини - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подання заяви.

Ухвалою суду від 04.11 2019 прийнято заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини. Залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3 . Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Путивльську районну державну адміністрацію Сумської області.

Ухвалою суду від 04.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначила що ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку, але їй встановили діагноз туберкульоз . Постало питання чи віддавати дитину до будинку малютки, або віддати рідним. Чоловіка на той час в Україні не було, він був на заробітках, вона вже два роки проживала з іншим чоловіком. Лікарі сказали лікуватися приблизно 22 місяці. Зателефонувала брату, він сказав, що поки забере дитину до себе на час її лікування. Довірила дитину брату, не думала що він так вчинить по відношенню до неї. Брат забрав дитину. Лікувалась в тубдиспансері в с. Степанівка. Коли лікарі дозволяли, відвідувала дитину у брата. В листопаді 2019 року лікарі зняли її з обліку по хворобі. Брат не пускав до дитини поки не буде довідки від лікарів. Має намір забрати доньку до себе, зараз вже влаштувала особисте життя, має чоловіка з яким проживає постійно, влаштовується на роботу, вирішено питання з житлом.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо позбавлення батьківських прав. Зазначив, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , але тривалий час вони не підтримують стосунків. ОСОБА_5 не є його біологічною донькою, на даний час він вирішує питання щодо доведення цього факту.

Представник третьої особи Управління Служба у справах дітей Сумської міської ради Максименко О.А. вважає, що з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, на підставі п.2 ст.164 Сімейного кодексу України, служба у справах дітей Сумської міської ради вважає за можливе позбавити відповдачів батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник третьої особи Путивльської районної державної адміністрації Сумської області у судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення учасників розгляду, дослідивши показання свідків, вивчивши письмові докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 від 26.11.2004, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції Сумської області, актовий запис №1378, ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_7 , прізвища після одруження: чоловіка - ОСОБА_12 , дружини - ОСОБА_9 .(а.с.67)

Відповідно до Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 від 08.11.2018, виданого Ковпаківським районним у місті Суми відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Суми, батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 89).

Згідно Довідки Бобинської сільської ради Путивльського району Сумської області від 08.04.2019, ОСОБА_1 та ОСОБА_13 здійснюють догляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка постійно проживає разом з ними з 26.09.2018 і по теперішній час за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.12).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 - дружина позивача ОСОБА_1 суду пояснила, що ОСОБА_2 є сестрою чоловіка, ніяких відносин з нею не підтримує. ОСОБА_3 знає як чоловіка ОСОБА_2 , він їй доводиться кумом - хрестив ОСОБА_15 (яка проживає в їх з чоловіком сім`ї з вересня 2018 року), добрі взаємовідносини. Він цікавиться дитиною, як хрещений батько, приїздить 1, 2 рази на місяць, привозить подарунки, памперси, ліки. ОСОБА_2 пропала, не відвідує доньку, грошей не дає, не цікавиться нею, бачила її рік тому. Вважає, що батьків потрібно позбавити батьківських прав та стягнути аліменти на утримання дитини.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 є її сусідом по будинкам, добрі відносини, ОСОБА_2 особисто не знає, бачила один раз, ОСОБА_3 бачила, бо він приїжджав до дитини, але взаємовідносин не має. Дитина ОСОБА_10 проживає в родині ОСОБА_8 з їх рідними дітьми.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснила суду, що знає ОСОБА_1 , як родича ОСОБА_2 - її брат. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знає як сусідів, познайомилися ще у 2004 році. ОСОБА_3 років 5 не проживає, ОСОБА_2 захворіла на туберкульоз, віддала дитину брату, бували випадки скандалів, бачила її в нетверезому стані.

Згідно із статтею 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Служба у справах дітей Сумської міської ради надала висновок, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини. Мати ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на час свого лікування дитину передала у сім`ю рідного брата, ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , на виховання. Дитина перебуває у даній родині по теперішній час. Відповідно інформації КЗ Сумський обласний клінічний протитуберкульозний диспансер від 11.01.2019 №44/1 а/2 з`ясовано, що ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні в закладі з 27.09.2018 по 04.10.2018 року з приводу туберкульозу легень з бактеріовиділенням. Хвора виписана 04.10.2018 року для подальшого амбулаторного лікування за місцем проживання. З інформації КУ Сумська міська клінічна лікарня №4 від 24.01.2019 № 125/01-13/5 знаходилась на диспансерному обліку у лікаря фтизіатра, проходила амбулаторне контрольне лікування в протитуберкульозному кабінеті КУ СМКЛ №4 з 04.10.2019 року. Дотримувалася режиму лікування та регулярно проходила обстеження. З 21.01.2019 року хвора перестала з`являтися для отримання протитуберкульозної терапії. Зв`язок із хворою був втрачений. При відвідуванні медичним працівником за адресою проживання, хвора відсутня. Зі слів сусідів тривалий час дома не з`являлась. За станом здоров`я, хвора ОСОБА_2 , має проти покази щодо сумісного перебування з малолітньою дитиною ОСОБА_20 . Службою у справах дітей спільно з працівником ювенальної превенції сектору превенції Сумського відділу поліції 10.01.2019 проведена перевірка та складено акт обстеження умов проживання сім`ї. Перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 проживає за вище вказаною адресою в однокімнатній квартирі, в помешканні не прибрано, зі слів ОСОБА_2 вона проживала зі своїм співмешканцем ОСОБА_21 , який в той день її пограбував і була викликана патрульна поліція. Мати перебувала з ознаками алкогольного сп`яніння. Повторно оформлений паспорт знову втрачений. Стосовно доньки мати повідомила про те, що вона ОСОБА_10 провідувала декілька разів. Державну допомогу на дитину витрачала на свої потреби. За місцем перебування дитини кошти не надавала. Зі слів сусідки з`ясовано, що мати веде асоціальний спосіб життя, вживає спиртні напої, належним чином не лікується, не працевлаштована. Вдома збираються сумнівні компанії, вчиняються сварки. ОСОБА_2 запрошувалась до служби у справах дітей на 14.01.2019 для вирішення подальшої долі дитини, але мати до служби не з`явилась, жодного разу питання щодо повернення доньки в сім`ю на виховання не порушувала. Службою у справах дітей було порушено клопотання від 14.01.2019 року щодо перевірки цільового використання соціальних виплат на дитину та доцільність їх припинення. Відповідно до отриманої інформації Сумського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 04.02.2019 № 165 дані виплати Департаментом соціального захисту населення Сумської міської ради з лютого 2019 року було припинено. Батько ОСОБА_3 на території м. Суми не проживає. Під час спілкування з ОСОБА_3 з`ясовано, про те, що він заперечує про своє батьківство стосовно ОСОБА_10 , не виявляє бажання займатись її вихованням. ОСОБА_3 було надане усне роз`яснення статті 135 Сімейного кодексу України щодо оспорювання батьківських прав особою, яка записана батьком дитини. Враховуючи вищезазначене, з метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, на підставі п.2 ст.164 Сімейного кодексу України, служба у справах дітей Сумської міської ради вважає за можливе позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.10,30-31,35,76).

Путивльська районна державна адміністрація Сумської області надала Висновок, в якому зазначено, що до Путивльської районної державної адміністрації Сумської області звернувся громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з питання надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 по відношенню до їх малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Перевіркою служби у справах дітей Путивльської районної державної адміністрації встановлено, що мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 , батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , а фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухиляються від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання відносно своєї малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не здійснюють належного догляду та лікування, не піклуються про фізичне і психічне здоров`я своєї малолітньої дитини, а саме з 27 вересня 2018 року ОСОБА_2 на час свого лікування в Сумському обласному клінічному протитуберкульозному диспансері передала на виховання малолітню дочку ОСОБА_15 у сім`ю рідного брата ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , батько дитини ОСОБА_3 не визнає себе батьком дитини. Малолітня ОСОБА_4 станом на ІНФОРМАЦІЯ_8 року виховується в родині ОСОБА_1 . Відповідно пояснень родичів, сусідів та знайомих встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вихованням та утриманням малолітньої дитини ОСОБА_4 не займаються, не цікавляться її життям та здоров`ям, не надають матеріальної допомоги на утримання дитини, з дитиною не проживають, не створюють належних умов для проживання. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідомо нехтують батьківськими обов`язками, а саме, не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, не займаються підготовкою її до самостійного життя, не забезпечують дитину належним харчуванням, медичним доглядом лікування, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Враховуючи викладене, з метою соціального захисту дитини вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до їх малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.39)

Частиною 1 статті 12 Закону України Про охорону дитинства встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

В даній ситуації Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі Савіни проти України , пункт 49 рішення у справі Хант проти України ).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

При цьому, відповідно до статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права і особливості даної ситуації свідчать про необхідність врахування наведених міжнародних стандартів, які знаходяться у тісному взаємозв`язку із національним правовим регулювання описуваних правовідносин.

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної поваги до приватного та сімейного життя. (див. пункт 78 рішення Європейського Суду у справі Мамчур проти України ).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене згідно із законом , відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі Хант проти України ).

В такій ситуації Суд звертає увагу, що позивач в судовому засіданні не зміг обґрунтувати мету, яку він прагне досягнути позбавленням батьківських прав і яким чином позбавлення батьківських прав відповідачів змінить існуючу ситуацію і сприятиме захисту інтересів дитини, проте виходячи з особливостей даної справи вказані обставини будуть враховані Судом при дослідженні питання про пропорційність втручання у право відповідачів.

Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад див. пункт 100 згадуваного вище рішення у справі Мамчур проти України ).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачів відносно їх доньки не забезпечуватиме інтересів самої дитини.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батьків по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачами від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виключно в інтересах дитини, необхідно надати можливість батькам та дитині налагодити їх родинні стосунки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виключно в інтересах дитини, з врахуванням позиції відповідачів щодо наявності бажання спілкування та налагодження стосунків з донькою, необхідно надати можливість матері та дитині налагодити їх родинні стосунки, попередивши відповідачів про неприпустимість ухилення від участі у вихованні і утриманні дитини, про зміну ставлення до виховання, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про позбавлення батьківських прав є передчасними і в їх задоволенні належить відмовити за необгрунтованістю.

У матеріалах справи відсутні докази, що поведінка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на даний час є такою, що може негативно впливати на розвиток дитини при налагодженні систематичних побачень з нею.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263, 264 Цивільного процесуального кодексу України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Сумської міської ради, Путивльська районна державна адміністрація Сумської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - залишити без задоволення.

Попередити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Управління Служба у справах дітей Сумської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських обов`язків.

На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м.Суми. При оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Відповідач - ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Третя особа - Управління Служба у справах дітей Сумської міської ради: м. Суми, вул. Харківська, 35, ЄДРПОУ 34743343.

Третя особа - Путивльська районна державна адміністрація Сумської області: Сумська область м. Путивль вул. Першотравнева, 84, ЄДРПОУ 04057853.

Суддя О.В. Литовченко