Ухвала

від 16.03.2020 по справі 279/462/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/462/20

2/357/1816/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2020 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Б. І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із цивільним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, посилаючись на те, що з 08.05.2004 року по 14.08.2019 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. За період шлюбу ними було набуте майно, зокрема, житловий будинок з відповідними господарськими спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 56,6 кв.м., жилою площею 25,6 кв.м.; земельну ділянку площею 0,1600 га з кадастровим номером 32200488301:02:032:0012 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку; земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 1810700000:01:005:0123, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); об`єкт незавершеного будівництва житловий будинок, загальною площею 130,8 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., допоміжна площа 101,9 кв.м. Позивачка зазначає, що добровільно розподілити вказане майно відповідач не бажає, а тому просить суд визнати вищевказане майно як сумісно набуте майно подружжя та здійснити його поділ.

Вирішуючи питання про те, чи відповідає подана позовна заява вимогам закону, суд вказує на таке.

За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однак, суд звертає увагу позивача, що звернення до суду не є беззаперечним і повинно відбуватись за правилами визначеними процесуальним законом.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Так, позивач в порушення п.п. 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у поданій позовній заяві не зазначив:

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.57 Сімейного КодексуУкраїниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Згідно з вимогамист.69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя`вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4ст. 65 СК).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно,суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу,але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, позивачці необхідно зазначити, чим підтверджується придбання даного майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.

Разом із тим, в порушення вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додається документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 4З акону України Про судовий збір визначено, що розмір судового збору за позовом майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 176 ЦПК Україниціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно п. аст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Відповідно доЗакону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" на підтвердження оцінки проведеної оцінки майна складається звіт чи акт про оцінку майна.

За порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженомупостановою КМУ від 4 березня 2013 року № 231зазначено, що термін дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більш як шість місяців з моменту оцінки, адже ціна позову має бути визначена у наведені строки.

В матеріалах справи містяться довідки, видані ПП Північний Кут середньо ринкової вартості спірного майна, однак зазначені довідки не є належним підтвердженням вартості спірного об`єкту нерухомості.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку що позовна заява хоча і містить ціну позову, однак відсутні належні докази на підтвердження дійсної вартості спірного майна та відповідно дійсної ціни позову, що позбавляє суд можливості перевірити правильність визначення позивачкою ціни позову та відповідно правильність сплати нею судового збору за заявлені вимоги майнового характеру.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивачка просить, крім іншого, розподілити між нею та відповідачем право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1810700000:01:005:0123, без виділення майна в натурі та визнати за позивачем та відповідачем право власності на вказану земельну ділянку по 1/2 кожному.

Однак, як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.12.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчука С.С., та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,1000 га з кадастровим номером 1810700000:01:005:0123 розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

У зв`язку з чим, позивачці необхідно уточнити позовні вимоги в цій частині та зазначити правильну адресу розташування вищезазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

А тому, позивачці необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом пяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

А згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначенні статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного, керуючись ст. 185 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки в строк який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали, інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяБ. І. Кошель