УКРАЇНА
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 686/23281/16-ц
Провадження № 22-ц/4820/464/20
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар судового засідання Садік Н.Д.
за участю: відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представника відповідачів ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/23281/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2019 року (суддя Логінова С.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Хмельницька міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в:
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Управління Держземагентства у Хмельницькому районі Хмельницької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона придбала за договором купівлі-продажу 1/2 частину житлового будинку та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Вказувала, що суміжна земельна ділянка належить ОСОБА_1 , яка самостійно визначаючи межі своєї ділянки в натурі, виставила бетону огорожу, чим зайняла частину належної позивачу земельної ділянки, прохання усунути перешкоди в користуванні захопленою частиною земельної ділянки шляхом знесення огорожі ігнорує. Крім того, зазначала, що позбавлена можливості заїзду до належного їй домоволодіння, оскільки через неправомірні дії ОСОБА_1 захоплена і частина проїзду, ширина якого зменшилась до 1м 90 см, в той час коли була 3 м.
Також посилається на те, що поряд з її домоволодінням проживає ОСОБА_2 , якій належить земельна ділянка по АДРЕСА_2 , та яка також змістила встановлену межу земельної ділянки і поставила на території земельної ділянки, яка належить позивачу, бетонний стовп, від якого протягнула огорожу, в результаті чого прохід до земельної ділянки та сама земельна ділянка зменшилась.
Відповідно до технічного висновку щодо обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , при обстежені зазначеної ділянки було встановлено, що доступом до земельної ділянки, яка належить позивачу, слугує проїзд шириною 2 м, а також виявлена розбіжність між даними, внесеними в базу Держгеокадастру, адже згідно координат, внесених в базу на дану земельну ділянку, ширина проїзду має становити 2,98 м.
А тому, звертаючись до суду, просила суд зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, шляхом демонтажу встановлених на частині вказаної земельної ділянки бетонної огорожі зі сторони земельної ділянки по АДРЕСА_3 , а також шляхом демонтажу бетонного стовпа та усього паркану по периметру, що встановлений на вказаній земельній ділянці та знаходиться зі сторони земельної ділянки по АДРЕСА_2 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 березня 2017 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 .
В ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги, та просила зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 0,10 га шляхом демонтажу встановленої на частині вказаної земельної ділянки бетонної огорожі зі сторони земельної ділянки по АДРЕСА_3 , а також зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу бетонного стовпа та усього паркану по периметру, що встановлений на вказаній земельній ділянці та знаходиться зі сторони земельної ділянки по АДРЕСА_2 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується з вказаним вище рішенням суду, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим. Вказує, що судом не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки обставинам справи. Зазначає, що судом не враховано і факт порушення відповідачами при встановлені парканів норм п. 3.22, 3.11 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень . І таке порушення відповідачами вказаної норми унеможливлює проїзд транспортного засобу до її будинку та земельної ділянки, а також проїзд пожежної машини, що створює небезпеку для її життя та здоров`я та є протиправним. На думку апелянта, висновки суду про відсутність належних доказів щодо порушення її прав, не відповідають обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області не розпоряджається спірною земельною ділянкою, оскільки вона належить до земель комунальної власності, а не до земель державної власності, а тому при вирішенні справи просить врахувати надані пояснення.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2019 року без змін, виходячи з правильності висновків суду щодо недоведеності позивачем порушення її прав.
В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 21.10.2014, укладеного між нею та ОСОБА_7 , набула у власність земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 6810100000:10:001:0686, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд, та яка розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 5, 8 т. 1).
Попередньому власнику ОСОБА_7 зазначена земельна ділянка належала на підставі державного акта на право приватної власності на землю ХМ № 17945, виданого виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 09.12.1998.
В свою чергу, відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0600 га, кадастровий номер 6810100000:10:001:0530, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться по АДРЕСА_3 (а.с. 22 т. 1).
Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,0100 га, кадастровий номер 6810100000:10:001:0362, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться по АДРЕСА_2 (а.с. 19 т. 1).
03.11.2010 ОСОБА_7 , як власником житлового будинку АДРЕСА_1 надавалась нотаріально посвідчена згода на перенесення землі загального користування в кінець межі земельної ділянки ОСОБА_1 , для подальшого користування, а саме проходу до його житлового будинку (а.с. 21 т. 1).
За висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 2697/2698/17-26 від 31.10.2018 (а.с. 172-195 т. 1), відповідно до правовстановлюючих документів на земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 порушення меж та накладення їх між собою відсутнє.
Згідно фактичної межі між землеволодіннями ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 земельна ділянка ОСОБА_2 , ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 накладається на земельну ділянку ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , площа накладення складає 0,0009 га (9кв.м.).
При приведенні меж земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 згідно відомостей ДЗК до їх фактичних меж станом на 18.10.2018 було встановлено, що земельні ділянки згідно правовстановлюючих документів накладаються між собою, площа накладення 0,0003 га (3 кв.м.).
Разом з тим, фактична площа та конфігурація земельної ділянки кадастровий номер 6810100000:10:001:0686, що належить на праві власності ОСОБА_4 , цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає площі та конфігурації вказаної земельної ділянки, зазначеним в технічній документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі, виготовленої ТОВ Земельно-аграрний центр Карат 2013 року, площа є більшою на 0,064 га (64 кв.м.), фактична конфігурація земельної ділянки має на 4 поворотних точок та 4 відрізки більше ніж конфігурація у документах.
У додатках до висновку експерта № 1-3 планів меж земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 видно, що фактичні межі земельних ділянок за координатами поворотних точок відрізняються від тих, що зазначені у обмінних файлах для ведення Державного земельного кадастру.
Таким чином, з огляду на те, що площі земельних ділянок, якими фактично користуються і позивач ОСОБА_4 , і відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відрізняються від тих, що зазначені у правовстановлюючих документах, а іншими належними та допустимими доказами позивач не довела наявність порушеного права, відсутні підстави стверджувати про самовільне зайняття відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 частини земельної ділянки позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 78 і ч. 2 ст. 90 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановлення твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
Отже, наявність права власності на землю не лише наділяє правами, а і зобов`язує, у тому числі обов`язком не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Загальними вимогами, закріпленими у процесуальному законі, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, позивач вказував, що відповідачі порушують її права як суміжного власника земельної ділянки та користувача земельної ділянки загального користування, оскільки відповідач ОСОБА_1 , встановивши бетонну огорожу, захопила частину земельної ділянки позивача та позбавила таким чином позивача можливості проїзду до її домоволодіння, крім того, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 змістили межу належної їм земельної ділянки в сторону земельної ділянки позивача та встановили бетонний стовп.
Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів порушення її прав як власника земельної ділянки і чиненні перешкод у здійсненні нею права власності та як землекористувача землями загального користування. А тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.
Щодо зроблених висновків суд першої інстанції в ухваленому рішенні навів відповідні мотиви та обґрунтування, з якими погоджується й апеляційна інстанція, оскільки такі висновки місцевого суду ґрунтуються на вимогах закону та здобутих у справі доказах.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про порушення відповідачами при встановлені парканів норм ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень , а саме п. 3.22 та 3.11, оскільки позивач у позові на вказані обставини не посилалася, вони не були предметом дослідження у суді першої інстанції, а тому апеляційним судом, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, з цих підстав не переглядається.
Доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 березня 2020 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай
Суд | Хмельницький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.03.2020 |
Оприлюднено | 31.03.2020 |
Номер документу | 88482030 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Хмельницький апеляційний суд
П'єнта І. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні