Ухвала

від 26.03.2020 по справі 359/5701/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 359/5701/19

провадження № 61-4408ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Янголь Оленою Володимирівною, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю Вібстон Аєро , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Іванківська сільська рада Бориспільського району Київської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

У ході розгляду справи позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки за кадастровими номерами: 322088400:02:003:0519, 3220884000:02:003:0518, 3220884000:02:003:0517, 3220884000:02:003:0449, 3220884000:02:003:0448, 3220884000:02:003:0200, 3220884000:02:003:0194, 3220884000:02:003:0193, 3220884000:02:003:0192 до набрання рішенням суду уцій справі законної сили та заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо зазначених земельних ділянок.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 рокузаяву задоволено.

Накладено арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами: 322088400:02:003:0519, 3220884000:02:003:0518, 3220884000:02:003:0517, 3220884000:02:003:0449, 3220884000:02:003:0448, 3220884000:02:003:0200, 3220884000:02:003:0194, 3220884000:02:003:0193, 3220884000:02:003:0192.

Заборонено вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок за кадастровими номерами: 322088400:02:003:0519, 3220884000:02:003:0518, 3220884000:02:003:0517, 3220884000:02:003:0449, 3220884000:02:003:0448, 3220884000:02:003:0200, 3220884000:02:003:0194, 3220884000:02:003:0193, 3220884000:02:003:0192, до набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі відчуження спірного майна.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року в частині встановлення заборони вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок за кадастровими номерами: 3220884000:02:003:0519; 3220884000:02:003:0518; 3220884000:02:003:0517; 3220884000:02:003:0449; 3220884000:02:003:0448; 3220884000:02:003:0200; 3220884000:02:003:0194; 3220884000:02:003:0193; 3220884000:02:003:0192 скасовано.

Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії з вказаними земельними ділянками.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи частково ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що між сторонами існує реальний спір, відчуження ділянок може призвести до ускладнення виконання рішення суду, а тому застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову є співмірним із заявленими у позові вимогами. При цьому, апеляційний суд не погодився з позицією суду першої інстанції в частині застосування заборони вчиняти будь-які дії стосовно спірних земельних ділянок, зазначивши, що такий захід забезпечення позову не може вважатися співмірним із заявленими вимогами, оскільки може бути застосовано до будь -якої особи, навіть яка не є учасником справи, а заборона здійснення будь-якої дії в силу розмитості такого формулювання не дозволяє оцінити, чи несе така дія потенційну загрозу можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

04 березня 2020 року ОСОБА_1 через представника Янголь О. В. звернувся до Верховного Суду засобами поштового зв`язку з касаційною скаргою на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині залишення ухвали місцевого суду без змін та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не з`ясували істотних обставин справи, а саме чи відповідає вид забезпечення позову позовним вимогам, чи існує реальна загроза невиконання можливого рішення суду про задоволення позову та обсяг позовних вимог. Заявник зазначає, що необхідність в накладенні арешту відсутня, оскільки ним не здійснювалось жодних дій щодо відчуження земельної ділянки.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що копію постанови Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року отримано 02 березня 2020 року, а касаційна скарга подана в межах тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Перевіривши доводи клопотання та додані до касаційної скарги матеріали, з яких вбачається, що постанова апеляційного суду була направленена представникові заявника лише 27 лютого 2020 року, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Предметом розгляду у даній справі є спір з приводу визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння .

Як зазначав позивач, порушення його права власності полягає у тому, що відповідно до Національної кадастрової системи, на його земельну ділянку накладаються земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 322088400:02:003:0519, 3220884000:02:003:0518, 3220884000:02:003:0517, 3220884000:02:003:0449, 3220884000:02:003:0448, 3220884000:02:003:0200, 3220884000:02:003:0194, 3220884000:02:003:0193, 3220884000:02:003:0192.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову у вказаній справі, ОСОБА_2 зазначав, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, серед яких, зокрема є накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем для підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що невжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі відчуження спірного майна, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку в частині заявлених вимог про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки.

При цьому, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині заявлених вимог про заборону вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок та постановляючи нове рішення про відмову у задоволенні цих заявлених вимог, апеляційний суд правильно виходив з того, що такий захід забезпечення позову не може вважатися співмірним із заявленими вимогами, оскільки може бути застосовано до будь -якої особи, а заборона здійснення будь-якої дії не дозволяє оцінити, чи несе вона загрозу можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів вбачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Керуючись частинами першою, четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Янголь Оленою Володимирівною, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Головного управління держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю Вібстон Аєро , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа: Іванківська сільська рада Бориспільського району Київської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним свідоцтва про право власності на землю, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Коротенко А. Ю. Зайцев В. П. Курило