Постанова

від 25.03.2020 по справі 380/608/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 рокуЛьвівСправа №380/608/20 пров. №А/857/2772/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Герман О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року про забезпечення позову у справі №380/608/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради третя особа Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління про зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Сидор Н.Т., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 22.01.2020р.),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕОН (далі ТОВ ЕОН , позивач) звернулось до суду із позовом до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради про зобов`язання Виконавчий комітет Львівської міської ради та Департамент економічного розвитку Львівської міської ради оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце №8), № 1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), № 1- 11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце № 7), № 1-11-05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), № 1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05-061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), № 1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце № 2), № 1-11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1), та видати товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021 включно.

Одночасно із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, а у разі повного чи часткового задоволення позову - до виконання рішення суду про повне чи часткове задоволення позову, шляхом заборони Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Виконавчому комітету Львівської міської ради, Комунальному підприємству Адміністративно-технічне управління та іншим особам, які можуть діяти на їх замовлення, вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН та розміщені згідно з дозволами на розміщення зовнішньої реклами № 1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце № 8), № 1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), № 1- 11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце № 7), № 1-11-05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), № 1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05-061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), № 1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце № 2), № 1-11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2020р. заяву задоволено. Вжити заходи забезпечення позову до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили шляхом заборони Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Виконавчому комітету Львівської міської ради, Комунальному підприємству Адміністративно-технічне управління вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН та розміщені згідно з дозволами на розміщення зовнішньої реклами № 1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце № 8), № 1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), № 1- 11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце № 7), № 1-11-05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), № 1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05-061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), № 1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце № 2), № 1-11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1).

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідачем виконавчим комітетом Львівської міської ради подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвалу суду про забезпечення позову є недоцільною та підлягає скасуванню. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, таких як отриманих вимог про демонтаж чи попереджень. Окрім того, суд не пересвідчився, чи між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, не досліджувався сам факт неприйняття робочим органом рішення про продовження дозволів, чи дійсно він мав місце, а самі лише слова позивача без доказової бази не можуть бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Також непідтвердженими доказами є слова позивача про неприйняття робочим органом рішення про продовження дозволів, а посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім цього, вказує на те, що за зверненням позивача від 26.12.2019 №2- 40253/ДДХ-23 про повторний розгляд заяви ТОВ ЕОН від 12.07.2016 №14 щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та на звернення від 16.01.2020 №2-934-14 про оформлення продовжених дозволів, департамент економічного розвитку Львівської міської ради, як робочий орган прийняв рішення про не продовження строку дії дозволів, та, відповідно, не оформив продовжені дозволи. Прийняте департаментом економічного розвитку рішення було скеровано на адресу ТзОВ ЕОН від 08.01.2020р. за №2301-вих-154. З урахуванням наведених обставин просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою і такою, що має бути залишена без задоволення. Зокрема позивач вказує на те, що неприйняття рішення і невчинення дій з боку відповідачів щодо продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами може свідчити про супротив щодо продовження дозволів і в поєднанні з тим, що неправомірний демонтаж рекламних конструкцій позивача на тих самих місцях для їх розташування вже проводився, це свідчить про існування ризику демонтажу рекламних конструкцій позивача, а демонтаж призведе до істотного ускладнення поновлення порушених прав позивача.

Також суд першої інстанції взяв до уваги і обставини попереднього досвіду протиправного демонтажу рекламних конструкцій позивача, що підтверджується судовими рішеннями. З урахуванням наведеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання відповідно до вимог ст. 124 КАС України на офіційну електронну адресу.

Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що подану заяву про забезпечення позову, заявник обґрунтовує тим, що без вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на унеможливлення примусового демонтажу належної позивачу рекламної конструкції, для відновлення його порушених прав та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль і витрат. Демонтаж рекламних засобів став би прямою перешкодою ТОВ ЕОН у реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю, що є профільним видом господарської діяльності позивача. У разі проведення демонтажу рекламної конструкції позивача для відновлення його порушених прав та інтересів на ведення підприємницької діяльності з розповсюдження реклами й отримання належного відшкодування від відповідачів за час, коли демонтовані рекламні конструкції не будуть функціонувати, необхідно буде докласти значних зусиль і витрат, а саме: замовити й оплатити послуги з відновлення такої рекламної конструкції, підключення до них електроенергії і у разі пошкодження при демонтажі - послуги з ремонту цієї конструкції, провести претензійну та позовну роботу, сплатити судовий збір, представити інтереси позивача у суді, у разі потреби - оплатити правову допомогу. Разом з цим, позивач стверджує про очевидну протиправність бездіяльність Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та порушення прав та інтересів позивача такою бездіяльністю.

Суд першої інстанції заяву задовольнив з тих підстав, що спосіб забезпечення позову, є співмірним із заявленою позовною вимогою та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямований на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення по суті спору.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, обставинам справи з огляду на наступне

Згідно статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Так, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта, його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Предметом даного позову є зобов`язання Виконавчого комітету Львівської міської ради та Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №1-11-05-056, № 1-11-05-057, №1- 11-05-058, № 1-11-05-059, № 1-11-05-060, № 1-11-05-061, № 1-11-05-062, № 1-11-05-063, та видати ТОВ ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021 включно.

Позивач просив забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які розміщені згідно з зазначеними дозволами на розміщення зовнішньої реклами, покликаючись на реальний ризик демонтажу рекламних засобів, розміщених згідно з відповідними дозволами.

Як слідує із доводів позивача, про існування загрози демонтажу рекламних засобів, розміщених згідно з дозволами №№ 1-11-05-057, 1-11- 05-058, 1-11-05-059, 1-11-05-060, 1-11-05-061, 1-11-05-062, 1-11-05-063, 1-11-05-064 свідчить те, що за зверненням позивача від 26.12.2019 № 2-40253/ДДХ-23 про повторний розгляд заяви ТОВ ЕОН від 12.07.2016 № 14 щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1-11-05-057, 1-11-05-058, 1-11-05-059, 1-11-05-060, 1-11-05-061, 1-11-05-062, 1-11-05-063, 1-11-05-064 та на звернення від 16.01.2020 № 2-934-14 про оформлення продовжених дозволів Департамент економічного розвитку Львівської міської ради як робочий орган не прийняв рішення про продовження строку дії дозволів, як і не оформив продовжені дозволи, що відповідно може свідчити про супротив робочого органу щодо продовження строку дії дозволів, а тому невиключеним є прийняття робочим органом рішення про відмову у видачі документів дозвільного характеру із запізненням та з надуманих причин або заперечення робочого органу проти продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у іншій формі.

Крім цього, про супротив відповідачів продовжити строк дії дозволів свідчить невиконання поставнови Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 813/2802/16, якою зобов`язано Департамент економічного розвитку Львівської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 1-11-05-056 - пр.Свободи, 35 (місце № 8), №1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), № 1-11-05-058 - пр.Свободи, 37 (місце № 7),№1-11-05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), № 1-11-05-060 - пр.Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05- 061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), № 1-11-05-062 - пр.Свободи, 21 (місце № 2), №1- 11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1).

Також позивач вказує про те, що неправомірний демонтаж рекламних конструкцій, розміщених згідно із зазначеними дозволами на розміщення зовнішньої реклами, уже проводився раніше, внаслідок чого за рішенням Господарського суду Львівської області від 22 січня 2019 р. у справі № 914/916/18 з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління стягнуто суму відшкодування збитків у розмірі 78981,82 грн., але ТОВ ЕОН досі не отримало ці кошти.

Апеляційний суд погоджується із висновкам суду першої інстанції про те, що рекламна діяльність є профільним видом господарської діяльності ТОВ ЕОН , тому демонтаж рекламних засобів став би прямою перешкодою ТОВ ЕОН у реалізації права на зайняття підприємницькою діяльністю, а для відновлення його порушених прав та інтересів на ведення підприємницької діяльності з розповсюдження реклами й отримання належного відшкодування від відповідачів за час, коли демонтовані рекламні конструкції не будуть функціонувати, необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на демонтаж відповідних рекламних конструкцій попереджає ризики щодо ускладнення виконання судового рішення, оскільки таким способом забезпечення позову фактично не спричиняється будь-якої шкоди учасникам справи, не завдаються збитки; натомість запобігається завдання суттєвої та невиправданої матеріальної шкоди як стороні позивача, так і стороні відповідача, в залежності від результатів розгляду справи, що цілком відповідає завданню адміністративного судочинства та меті забезпечення позову.

Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм КАС України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий спосіб забезпечення позову як заборона Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Виконавчому комітету Львівської міської ради, Комунальному підприємству Адміністративно-технічне управління вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН є співмірним із заявленою позовною вимогою та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення по суті спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду №ЗД/813/1/18 від 28.02.2019.

Отже, доводи позивача про те, що існує небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цій адміністративній справі, а невжиття таких заходів, у випадку задоволення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та відповідно свідчать про наявність підстав для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Що стосується доводів апелянта про те, що позивачем не надано доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, то такі є необґрунтованими та спростовуються наявністю судового рішення щодо демонтажу рекламних конструкцій позивача.

Щодо доводів відповідача у апеляційній скарзі про те, що суд не пересвідчився чи між сторонами дійсно виник спір та щодо реальності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, то колегія суддів також вважає такі необґрунтованими, оскільки такі доводи спростовуються судовими рішеннями у даній справі, та крім цього суд першої інстанції вірно вказав, що надана в подальшому скаржником інформація про прийняте ним рішення про відмову в продовженні строку дії дозволів в жодному разі не спростовує наявність спору, а навпаки підтверджує наявність спору між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування, чого у даному випадку колегією суддів не встановлено.

Колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі Бендерський проти України , в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

У справі Беєлер проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати справедливий баланс між інтересами особи і суспільства.

Колегія суддів наголошує, що вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 150 - 154, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради - залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року про забезпечення позову у справі №380/608/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 30.03.2020р.