Постанова від 25.03.2020 по справі 921/506/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2020 р. Справа №921/506/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Желік М.Б.

суддів Орищин Г.В.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Захід Агроінвест б/н від 21.11.2019 (вх. №01-05/4183/19 від 22.11.2019)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2019 (повний текст рішення складено 01.11.2019, суддя Бурда Н.М.)

у справі №921/506/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк

до відповідача: Приватного підприємства Захід-Агроінвест

про: стягнення заборгованості в сумі 9 021 269 грн. 83 коп.

без участі представників.

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2019 у справі №921/506/19 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк . Стягнуто з Приватного підприємства Захід-Агроінвест на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк - 9 021 269 грн. 83 коп. боргу, 135 320 грн. 00 коп. в повернення сплаченого судового збору та вартість витрат на правову допомогу у розмірі 36 000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення, скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2019 та ухвалити нове, яким відмовити повністю у задоволенні позову ТзОВ Маяк до ПП Захід Агроінвест про стягнення заборгованості.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржене рішення із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та без застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, які підлягають застосуванню, зокрема, визнав встановленим факт поставки товару, хоча така обставина є недоведеною та була встановлена на підставі неналежних та недопустимих доказів в розумінні статей 76,77 ГПК України. так, позивач на підтвердження факту поставки товару за договором №07/02-сн від 07.02.2019 надав суду видаткову накладну №РН-0000020 від 07.02.2019, акт приймання-передачі №ЗА-00000015 від 08.02.2019 та податкову накладну №16 від 07.02.2019. Проте, суд не надав оцінку тому, що видаткова накладна та акт приймання-передачі складно в різні дати, видаткова накладна, яка за умовами договору підтверджує дату поставки підписана 07.02.2019 в с. Денисівка, що суперечить п. 4.1. договору, відповідно до якого поставка здійснюється на елеватор ПП Захід-Агроінвест в м.Ланівці Тернопільської області, а відтак неможливо встановити дату здійснення господарської операції. Також скаржник зазначає, що видаткову накладну від імені ПП Захід-Агроінвест підписано Гриб В.В. за довіреністю №45 від 07.02.2019, однак в матеріалах справи відсутня така довіреність чи інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також її повноваження на здійснення такої операції. Окрім того, скаржник вказує на недоліки акту приймання-передачі від 08.02.2019 - відсутність посилання на договір купівлі-продажу, зазначення про передачу товару, який вже був переданий відповідно до видаткової накладної від 07.02.2019, зазначення, що від імені відповідача товар приймає Гарач В.М. на підставі складської квитанції БА-090620, яка у матеріалах справи відсутня. Також, суд першої інстанції взяв до ваги податкову накладну, яка не є первинним документом бухгалтерського обліку та не може підтверджувати реальність господарської операції.

У апеляційній скарзі відповідач також заперечує розмір оплати послуг адвоката, який було стягнуто рішенням суду на користь позивача, вважає його неспівмірним зі складністю справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2019 справу №921/506/19 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 202 980,00 грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 поновлено Приватному підприємству Захід-Агроінвест строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2019 у справі №921/506/19, зупинено дію оскарженого рішення та відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 29.01.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 за клопотанням апелянта витребувано у позивача оригінали документів, доданих до позовної заяви, для огляду в суді, розгляд справи відкладено на 12.02.2020.

30.01.2020 від ТзОВ Маяк на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін, та зазначає, що досліджені Господарським судом Тернопільської області первинні документи містять всі обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність в Україні та в розмінні Закону є первинними і такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару та зміни у майновому стані позивача, а відтак, повністю підтверджують те, що відбувся факт господарських операцій з продажу Товариством Маяк та купівлі Приватним підприємством Захід-Агроінвест обумовлених договором товарів. Щодо розподілу судових витрат позивач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн. є співмірними зі складністю справи та відповідають критеріям реальності та розумності таких витрат.

12.02.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Желіка М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 розгляд справи призначено на 04.03.2020.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2020 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Галушко Н.А. до колегії суддів було введено суддю Данко Л.С.

03.03.2020 від скаржника на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення щодо застосування практики Верховного суду до аналогічних спірним правовідносин.

В судовому засіданні 04.03.2020 позивач на виконання ухвали Західного господарського суду від 29.01.2020 надав для огляду суду оригінали доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Скаржник ознайомився з поданими позивачем оригіналами доказів.

В судовому засіданні сторони надали суду пояснення щодо обставин справи, вимог та заперечень апеляційної скарги.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 розгляд справи відкладено на 25.03.2020.

23.03.2020 на адресу суду надійшло клопотання ПП Захід-Агроінвест про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із встановленням з 12.03.2020 по 03.04.2020 режиму карантину на усій території України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 .

25.03.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання ТзОВ Маяк про розгляд справи без участі представника позивача, у зв`язку із запровадженням карантину з 12.03.2020 по 03.04.2020. У клопотанні позивач просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги та зазначає про долучення сканкопій усіх товарно-транспортних накладних, які спростовують припущення апелянта та додатково підтверджують факт поставки товару покупцю. До вказаного клопотання додано сканкопії товаротранспортних накладних №328 від 17.09.2018, №329, №332, №333, №334, №335, №336 від 18.09.2018, №330, №331, №337 від 19.09.2018, про перевезення зерна соняшника, підписані ТзОВ Маяк як автоперевізником та вантажовідправником та ПП Захід-Агроінвест як вантажоодержувачем.

Відповідно до довідки Відділу документального забезпечення Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 вказане клопотання, яке надійшло на електронну адресу суду не містить кваліфікованого цифрового підпису, а відтак, не може братись до уваги судом.

Колегія суддів зазначає, що розпорядженням голови Західного апеляційного господарського суду №06-41/01 від 16.03.2020 з метою попередження розповсюдження коронавірусу COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 і рекомендації Ради суддів України, встановлено режим роботи суду в умовах карантину та рекомендовано здійснювати судовий розгляд справ в порядку письмового провадження.

20.03.2020 на офіційному сайті Західного апеляційного господарського суду ( https://wag.court.gov.ua/sud4870/ ) було опубліковано повідомлення судді-доповідача Желіка М.Б. про те, що розгляд справ, призначених на 25.03.2020 буде відбуватись без участі представників. Окрім того, вказане повідомлення було доведено до відома сторін у справі №921/506/19 в телефонному режимі.

Явка сторін в судове засідання 25.03.2020 не визнавалась судом обов`язковою.

Судове засідання 25.03.2020 відбулось в порядку письмового провадження, без участі учасників справи.

Колегія суддів, розглянувши клопотання ПП Захід-Агроінвест про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову у задоволенні такого клопотання, з огляду на те, що розгляд апеляційної скарги відбувався у засіданнях 29.01.2020 та 04.03.2020, сторони надали суду пояснення щодо суті справи, вимог та доводів апеляційної скарги, позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, відповідач ознайомився із оригіналами доказів, долучених до позовної заяви, які були надані позивачем для огляду суду в засіданні, скаржник скористався своїм процесуальним правом на ознайомлення з матеріалами справи, окрім того, відповідач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, тобто з дня відкриття провадження у справі сторонам було забезпечено можливість та достатньо часу скористатись усіма правами, передбаченими процесуальним законом.

Врахувавши вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

08.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства Захід-Агроінвест про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 07/02-сн від 07.02.2019 в сумі 9 021 269 грн. 83 коп.; 36 000 грн. 00 коп. - витрат на правничу допомогу; 135 320 грн. 00 коп. - сплаченого судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань з повної оплати вартості поставленої продукції по договору купівлі-продажу № 07/02-сн від 07.02.2019 р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 9 021 269 грн. 83 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 лютого 2019 року між Приватним підприємством Захід-Агроінвест як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Маяк як продавцем було укладено договір купівлі - продажу №07/02-сн, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар - соняшник 3 класу врожаю 2018 року, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити його вартість у відповідності до умов даного договору (а/с 16).

У пункті 2 договору сторони погодили, що загальна кількість товару складає 982 (дев`ятсот вісімдесят дві три) тонни (+/-10%). Якість товару, що постачається, повинна відповідати вимогам діючого в Україні ДСТУ - 7011:2009 та мати наступні показники: сміттєва домішка - 2%; вологість - не більше 8%; олійна домішка - не більше 7 %; масова частка олії - не менше 46 %; кислотне число - не більше 3 %; зараження шкідниками - не допускається.

Відповідно до п.3.1 договору ціна товару за одну тонну становить 10300,00 грн. з ПДВ.

Згідно пунктів 4.1 та 4.2 договору поставка здійснюється на елеватор ПП Захід-Агроінвест за адресою: Тернопільська обл., м. Ланівці, вул. Загребельна, 5, в строк до 08 лютого 2019 року включно. Поставка товару підтверджується оригіналами наступних документів: видаткової накладної; податкової накладної зареєстрованої відповідно до чинного законодавства. Датою поставки вважається підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, та 5.3 договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця рахунок продавця; покупець здійснює 100% оплату вартості товару в строк до 07.03.2019; оплата вартості поставленого товару може здійснюватись частинами.

На підтвердження факту поставки товару відповідно до умов договору купівлі-продажу №07/02-сн від 07.02.2019 позивач надав суду акт приймання-передачі №ЗА-00000015 від 08.02.2019, видаткову накладну №ЗР-0000020 від 07.02.2019, податкову накладну №16 від 07.02.2019 із квитанцією про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, рахунок-фактуру №СФ-0000015 від 07.02.2019, платіжне доручення №253 від 28.02.2019 на суму 1 000 000,00 грн. та претензію №128 від 09.04.2019 про оплату заборгованості за поставлений товар з доказами надсилання відповідачу.

Оригінали вказаних документів, а також договору купівлі-продажу №07/02-сн від 07.02.2019 було оглянуто колегією суддів в судовому засіданні 04.03.2020.

Щодо доводів апеляційної скарги про визнання судом першої інстанції встановленим факту поставки товару на підставі неналежних та недопустимих доказів в розумінні статей 76,77 ГПК України колегія судів зазначає наступне.

Відповідно вимог ч.1, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно вимог ч.8 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Видаткову накладну №РН-0000020 від 07.02.2019 (а/с 20) видано на підставі договору № 07/02сн від 07.02.2019 на товар - соняшник 3 клас, кількістю 981,018 тонн, ціною 8583,33 грн. за одну тонну, на загальну суму з ПДВ 10 104 485,40 грн., підписано від постачальника директором ТзОВ Маяк Луговим М.Г., головним бухгалтером Бондарем О.О. та комірником Солодчуком В.М., а від покупця - Гриб В.В. на підставі довіреності №45 від 07.02.2019, підписи сторін скріплено печатками підприємств.

Також у цій видатковій накладній зазначено місце складання - с.Денисівка, (Білогірський район, Хмельницька область).

В апеляційній скарзі апелянт стверджує, що місце складання - с. Денисівка є місцем підписання накладної та не відповідає п.4.1. договору купівлі-продажу, відповідно до якого поставка соняшника мала здійснюватись на елеватор ПП Захід-Агроінвест за адресою: Тернопільська область, м. Ланівці, вул. Загребельна, 5, а відтак неможливо встановити дату здійснення господарської операції.

Колегія суддів відхиляє такі доводи як необґрунтовані, оскільки, видаткова накладна не має затвердженої типової форми, а отже, при її складанні основною вимогою до її оформлення є дотримання заповнення обов`язкових реквізитів первинного документа, таких як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; зазначення ж додаткових реквізитів, таких як місце складання, не є обов`язковим, і помилка у такому зазначенні чи відсутність такого реквізиту не впливає на доказову силу такого первинного документа. Видаткова накладна №РН-0000020 від 07.02.2019 містить усі обов`язкові реквізити первинного документа.

Також скаржник зазначає, що видаткову накладну від імені ПП Захід-Агроінвест підписав Гриб В.В. за довіреністю №45 від 07.02.2019, але в матеріалах справи такої довіреності нема, відсутні і інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також її повноваження на здійснення такої операції.

Колегія суддів зазначає, що підпис Гриба В.В. на видатковій накладній №РН-0000020 від 07.02.2019 скріплено печаткою ПП Захід-Агроінвест .

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних суд має дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.02.2020 у справі №909/1073/17.

Однак, відповідач в апеляційній скарзі не наводить жодних посилань на факти протиправності використання своєї печатки, не надає докази її втрати чи докази звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Таких доказів не надавались і протягом розгляду справи в суді першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоліки акту приймання-передачі №ЗА-00000015 від 08.02.2019, а саме відсутність посилання на договір купівлі-продажу №07/02-сн від 07.02.2019 та зазначення, що від ПП Захід-Агроінвест акт підписав Гарач В.М. на підставі складської квитанції БА-090620, яка відсутня у матеріалах справи, слід зазначити наступне.

В договорі купівлі-продажу сторони обумовили, що факт здійснення поставки підтверджується оригіналами видаткової накладної та податкової накладної, зареєстрованої відповідно до чинного законодавства, а поставка здійснюється на елеватор ПП Захід-Агроінвест за адресою Тернопільська обл., м. Ланівці, вул. Загребельна, 5 (п.4.1. договору).

Відповідно до ст.7 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна. Суб`єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб`єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання. Відповідно до ст. 43 цього Закону якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Актом приймання-передачі №ЗА-00000015 від 08.02.2019 підтверджується приймання-передача зерна від продавця покупцю (від ТзОВ Маяк до ПП Захід-Агроінвест ) та передачу покупцем зерна на власний зерновий склад, акти складено у трьох примірниках по одному для кожної із сторін.

Складська квитанція в цьому випадку підтверджує зберігання на елеваторі певного виду зерна в конкретній кількості, належного власнику елеватора.

У судовому засіданні 04.03.2020 представник позивача надав суду усне пояснення про те, що зерно було передано на зберігання ПП Захід-Агроінвест до укладення договору купівлі-продажу, зазначив, що в обох сторін наявні товаро-транспортні накладні, які підтверджують здійснення перевезення зерна на елеватор ПП Захід-Агроінвест в м. Ланівці.

Відтак, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність складської квитанції в матеріалах справи, оскільки така не підтверджує обставин, що є предметом доказування у цій справі.

Щодо зауваження скаржника про те, що суд взяв до уваги податкові накладні, які не є первинними бухгалтерськими документами і не підтверджують реальність господарської операції, колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

На підтвердження реальності факту поставки товару за договором купівлі-продажу №07/02-сн від 07.02.2019 позивач надав ряд доказів, які у своїй сукупності свідчать про реальність такої господарської операції.

Так, податкова накладна від 07.02.2019 за порядковим номером 16 (а/с 21) дійсно не є первинним бухгалтерським документом, однак відповідно до п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

В матеріалах справи наявна квитанція від 27.02.2019 про реєстрацію вказаної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (а/с 22), що підтверджує дотримання продавцем вимог податкового законодавства щодо відображення господарської операції у податковій звітності підприємства.

Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №СФ-0000015 від 07.02.2019 про оплату товару - зерна соняшника кількістю 9810,180 тон на загальну суму 10104485,40 грн., в тому числі ПДЗ 1684080,90 грн. Відповідно до платіжного доручення №253 від 28.02.2019 ПП Захід-Агроінвест з призначенням платежу за соняшник згідно рахунку №15 від 07.02.2019 здійснив часткову оплату в розмірі 1000000,00 грн. (в матеріалах справи міститься копія документа з електронного сервісу) У позовній заяві позивач вказав, що відповідач здійснив часткову оплату вартості товару в сумі 1083215,57 грн., відтак сума заборгованості складає 9021269,83 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2019 позивач надіслав відповідачу претензію №128 з вимогою погасити заборгованість у сумі 9021269,83 грн. (а/с 25-26).

Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження реальності здійснення поставки як такі, що спростовуються матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Верховного суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, на яку покликався апелянт. Верховний суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця); суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

На переконання колегії суддів апеляційної інстанції, позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами фактичне здійснення поставки товару та існування заборгованості в заявленому розмірі, натомість апелянт, заперечуючи факт постачання спірного товару, лише ставить під сумнів вірогідність наданих позивачем доказів і не наводить аргументів, які б із достовірністю спростовували факт поставки, не покликається на жодні докази.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи, що доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Приватного підприємства Захід-Агроінвест 9021269,83 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Щодо доводів апелянта про неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, які було стягнуто з відповідача оскаржуваним рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За містом ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення в позові покладаються на відповідача.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається із позовної заяви позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі судового збору, а також витрат на правничу допомогу в розмірі 36 000,00 грн., з яких 6000,0 грн. - вивчення документів та формування правової позиції, 15 000,00 грн. - підготовка та подача позовної заяви в господарський суд, 15000,00 грн. - участь в судових розглядах у суді першої інстанції, незалежно від кількості і тривалості судових засідань).

Представництво відповідача у даній справі здійснював адвокат Дідич Андрій Миколайович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000106 від 04.09.2017, ордер на надання правової допомоги серії ХМ № 003671 від 31.07.2019).

05.06.2019 адвокат Дідич Андрій Миколайович, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №000106 від 04.09.2017 з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк в особі директора Лугового М.Г., що діє на підставі Статуту (клієнт), з іншої сторони, уклали договір про надання правової допомоги з правом представництва інтересів у суді без обмежень.

Відповідно до п.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором клієнт доручає, а адвокат бере та себе зобов`язання щодо забезпечення захисту прав та законних інтересів ТзОВ Маяк , під час розгляду у суді всіх інстанцій господарського позову з правом заявлення (подачі) позову та представництва інтересів у суді. Плата за виконання адвокатом доручень клієнта та порядок її здійснення, визначається сторонами в додатковій угоді до цієї угоди (п.5 договору).

11.06.2019 сторони підписали додаткову угоду про вартість виконаних робіт (наданих послуг), відповідно до якої сторони погодили дату, вид правової допомоги, витрачений час та гонорар (сума, вартість послуг), зокрема: 15.06-16.06.2019 вивчення документів та формування правової позиції з питань виникнення заборгованості ПП Захід-Агроінвест перед ТОВ Маяк - 6 год. (1год 1000 грн.)- 6000 грн.; 29.07.2019-31.07.2019 підготовка проекту та подача позову до Господарського суду Тернопільської області про стягнення на користь ТзОВ Маяк заборгованості з ПП Захід Агроінвест - 15 год.(1год 1000,00 грн.) - 15 000 грн.; упродовж дії договору, представництво інтересів клієнта у судовому засіданні у Господарському суді Тернопільської області у справі за позовом ТОВ Маяк до ПП Захід-Агроінвест , незалежно від кількості судових засідань та їх тривалості, - 15 000,00 грн.

25.10.2019 сторони підписали акт виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 21 000,00 грн. Відповідно до платіжного доручення № 1404 від 29.10.2019 ТзОВ Маяк оплатило Дідичу А.М. послуги згідно акту від 25.10.2019 в сумі 21000,00 грн.

З огляду на критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, що наведені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуючи складність та обставини справи, обсяг виконаних робіт (наданих послуг), суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 36 000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що час, затрачений на вивчення документів та формування правової позиції тривалістю 6 годин та 15 годин на підготовку позову є значно завищеним у справі про стягнення дебіторської заборгованості. Крім того, при вартості години роботи адвоката 1000,00 грн. на представництво інтересів в судовому засіданні, незалежно від їх кількості, визначено суму гонорару 15 000,00 грн., хоча в суді першої інстанції було проведено два судових засідання тривалістю 11 та 24 хвилини.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не скористався своїм правом заявити клопотання про зменшення розміру судових витрат у зв`язку з їх неспівмірністю до часу, витраченого адвокатом, та складністю справи.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 т від 22.11.2019 у справі №902/347/18.

Тобто суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не мав правової підстави для зменшення заявлених позивачем судових витрат.

Також слід зазначити, що матеріали справи містять докази фактичної оплати позивачем послуг адвоката на суму 21000,00 грн. (платіжне доручення №1404 від 29.10.2019), проте, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від №922/445/19 від 03.10.2019.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення судових витрат в розмірі 36 000,00 грн., як було заявлено у позовній заяві та обумовлено сторонами договору про надання правничої допомоги від 05.06.2019 в додатковій угоді про вартість виконаних робіт (наданих послуг) від 11.06.2019.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником.

Враховуючи те, що судове засідання відбулось без участі представників сторін, у відповідності до положень ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення постанови у цій справі є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного підприємства Захід Агроінвест б/н від 21.11.2019 (вх. №01-05/4183/19 від 22.11.2019) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2019 - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений заявником за подання апеляційної скарги - залишити за скаржником

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи №921/506/19 повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2020.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Данко Л.С.