Рішення

від 12.03.2020 по справі 926/247/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року Справа № 926/247/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна"

до відповідача Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Гвіздівці"

про стягнення заборгованості у сумі 837 923,62 грн

Суддя О.Г. Проскурняк

Секретар судового засідання І.В. Циганчук

Представники сторін:

Від позивача - Логінова М.Д., довіреність від 05 лютого 2020 року.

Від відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Гвіздівці" про стягнення заборгованості у сумі 837 923,62 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що у відповідності до укладеного між сторонами 08 серпня 2019 року Договору поставки № 1300029377, Продавець зобов`язався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів.

Далі позивач стверджує, що на виконання вищевказаних умов Договору ТзОВ "Суффле Агро Україна" здійснило поставку товару на загальну суму 925 078,64 грн., а Відповідач частково оплатив отриманий товар та здійснив часткове повернення товару, у зв`язку із чим просить стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Гвіздівці" на свою користь 837 923,62 грн., з яких: 700 000,00 грн. - заборгованості за договором, 3 032,49 грн. - 3% річних, 29 042,99 грн. - пені, 105 000,00 грн. - штрафу за один місяць прострочення та 848,14 грн. - інфляційних втрат.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 лютого 2020 року, справу № 926/247/20 передано судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04 лютого 2020 року з урахуванням Ухвали суду від 13 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання по суті призначено на 27 лютого 2020 року.

Ухвалою суду від 27 лютого 2020 року в судовому засіданні по розгляду справи по суті оголошено перерву до 12 березня 2020 року.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку повноваженого представника вкотре у судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання.

Нез`явлення у судове засідання та ненадання відзиву на позовну заяву відповідачем не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12 березня 2020 року відповідно до статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши матеріали справи, вживши всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, на яких ґрунтуються позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті суд

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" та Дочірнім сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Гвіздівці" укладено Договір поставки № 1300029377.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором та об`єднує договори поставки та надання послуг поставки, а відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, згідно пункту 1.1.1 вищевказаного Договору, Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: видаткової накладної № 5190038162 від 09 серпня 2019 року, Позивач здійснив поставку товару Відповідачу на суму 379 547,11 гривень. Строк оплати за вказаною накладною визначений в специфікації № 2500546872 від 08 серпня 2019 року - 30 листопада 2019 року. 18 грудня 2019 року Відповідач частково оплатив заборгованість за вказаною накладною в сумі 98 400,44 гривень. Крім того, 09 вересня 2019 року Відповідач на підставі документу № 5190038783 здійснив часткове повернення товару на суму 107 831,23 гривень. Таким чином, борг за вказаною накладною становить 173 315,44 грн.

В подальшому, 14 серпня 2019 року Позивач здійснив поставку товару Відповідачеві на суму 85 976,27 грн згідно накладної № 5190038163. Строк оплати за вказаною накладною визначений в специфікації № 2500548636 від 13 серпня 2019 року - 30 листопада 2019 року. Відповідач, 09 вересня 2019 року, на підставі документу № 5190038784 здійснив часткове повернення товару на суму 18 846,97 грн. Докази оплати за даною накладною в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надано, а тому заборгованість за накладною становить 67 129,3 грн.

Згідно видаткової накладної № 5190038723 від 06 вересня 2019 року, Позивач здійснив поставку товару Відповідачеві на суму 303 239,92 гривень. 10 вересня 2019 року на підставі накладної № 5190038773 Позивач здійснив поставку товару Відповідачу на суму 14 746,54 грн. Строк оплати за вказаними накладними настав 30 листопада 2019 року, що визначено в Специфікації № 2500558236 від 06 вересня 2019 року. Докази оплати за даними накладними в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надано, а тому заборгованість за накладною № 5190038723 від 06 вересня 2019 року та накладною № 5190038773 становить 317 986,46 грн.

Так, 30 листопада 2019 року настав строк оплати товару на загальну суму 558 431,20 грн. за вказаними накладними..

Окрім того, 11 вересня 2019 року Позивач здійснив поставку товару Відповідачеві на суму 141 568,80 гривень за накладною № 5190038774. Строк оплати товару згідно специфікації № 2500559306 11 вересня 2019 року - протягом 30 днів. (11 жовтня 2019 року). Докази оплати за даною накладною в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не надано, а тому заборгованість за накладною становить 141 568,80грн.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно пункту 4.11, 4.2., 4.3. Договору, номенклатура Товару, його кількість та ціна зазначаються у специфікаціях до даного Договору. При оплаті Товару, Покупець обов`язково повинен вказати номер та дату рахунку чи видаткової накладної, в іншому разі Продавець залишає за собою право зарахувати кошти на закриття будь-якої існуючої заборгованості Покупця. Ціна встановлюється із ПДВ, якщо тільки це не суперечить законодавству. Якщо інші умови оплати не будуть погоджені Сторонами, Покупець зобов`язується оплатити вартість Товару не пізніше 31 жовтня 2019 року.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням вищенаведеного вбачається, що позивач покладені на нього умовами Договору обов`язки виконав в повному обсязі, поставивши покупцю обумовлений товар на загальну суму 925 078,64 грн, а відповідач свої зобов`язання виконав неналежним чином, зокрема не сплативши повну суму за поставлений товар, заборгувавши позивачу 700 000,00 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із даних законодавчих положень, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

У пункті 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, 3 % річних та виходячи з норм чинного законодавства, погоджується з останнім та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача 3 032,49 грн. - 3% річних та 848,14 грн. - інфляційних втрат.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 29 042,99 грн. - пені.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.1 Договору, Покупець сплачує неню Продавцеві в разі несвоєчасної оплати за товар. Розмір пені визначений як подвійна облікова ставка НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення без врахування положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Отже, позивач за прострочення оплати за поставлений товар правомірно нарахував пеню по договору у сумі 29 042,99 грн.

При цьому, позивач просить суд визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування та стягнення на користь позивача пені до моменту виконання рішення з визначенням граничного строку її нарахування до моменту виконання судового рішення в частині погашення/сплати суми основного боргу за Договором поставки № 1300029377 від 08 серпня 2019 року.

Відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом.

Згідно положень частин 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Оскільки, умовами пункту 8.І. укладеного Договору поставки передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а строк нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим частини 6 статті 232 ГК України, суд дійшов висновку означене клопотання позивача задовольнити та органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду здійснювати нарахування пені за порушення строків оплати за договором поставки №1300029377 від 08 серпня 2019 року за поставлений товар, з визначенням граничного строку її нарахування до моменту виконання судового рішення в частині стягнення 700 000,00 гривень простроченої заборгованості, з урахуванням приписів законодавства України, починаючи з 13.01.2020 року, нараховувати пеню за формулою: СБ х (ОС х 2)% / КДР х КДП, де: СБ сума боргу; ОС облікова ставка НБУ; КДР кількість днів у році; КДП кількість днів прострочення.

Згідно положень пункту 8.2. Договору передбачено, що покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від суми прострочення за кожен один повний місяць прострочення.

Так, позивачем правомірно нараховано на суму боргу 700 000,00 гривень 15 % штрафу за один місяць прострочення, що становить 105 000,00 гривень, які підлягають стягненню.

Крім того, суд звертає увагу сторін на наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити.

Судові витрати, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 194, 196, 219. 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього сільськогосподарського підприємства "Агрофірма Гвіздівці" (60225, Чернівецька обл., Сокирянський р-н., село Гвіздівці, код ЄДРПОУ 32218274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, Хмельницька обл., Славутський р-н., с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, 43, код ЄДРПОУ 34863309) - 700 000,00 грн. - основного боргу, 3 032,49 грн. - 3% річних, 848,14 грн. - інфляційних втрат, 29 042,99 грн. - пені, 105 000,00 грн. - штрафу та 12 568,86 грн. - судового збору.

3. Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду здійснювати нарахування пені за порушення строків оплати за договором поставки №1300029377 від 08.08.2019 р. за поставлений товар, з визначенням граничного строку її нарахування до моменту виконання судового рішення в частині стягнення 700 000,00 гривень простроченої заборгованості, з урахуванням приписів законодавства України, починаючи з 13.01.2020 року, нараховувати пеню за формулою: СБ х (ОС х 2)% / КДР х КДП, де: СБ сума боргу; ОС облікова ставка НБУ; КДР кількість днів у році; КДП кількість днів прострочення.

Повний текст рішення складено та підписано (з урахуванням перебування головуючого судді Проскурняка О.Г. у щорічній відпустці починаючи з 16.03.2020 по 29.03.2020 року включно) 30 березня 2020 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк