Постанова

від 30.03.2020 по справі 160/9159/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9159/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 р. (суддя Сліпець Н.Є., повне судове рішення складено 06.12.2019 р.) в справі № 160/9159/19 за позовом Приватного підприємства Ремхолод до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Ремхолод звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA110000/2019/400069/2 від 03.09.2019 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110180/2019/00138 від 03.09.2019 р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA110000/2019/400069/2 від 03.09.2019 р., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга містить виклад обставин прийняття рішень про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є предметом позову.

У спростування висновків суду першої інстанції апелянтом зазначено наступне: 1) наданий до митного оформлення інвойс від 15.07.2019 р. № СІ19WG615REM не містить інформації, визначеної контрактом, а також інформації про виробника товару та торгівельну марку; 2) проформа-інвойс від 12.06.2019 р., транспортна заявка, платіжні документи не надавались разом з ЕМД, а надані декларантом додатково; 3) відсутність у банківських платіжних документах ( swift ) посилання на платіжні документи (проформа-інвойс, інвойс) унеможливлює ідентифікацію оплати партії товару, що задекларована; 4) проведений декларантом розрахунок митної вартості не відповідає відомостям наданих документів щодо транспортної складової митної вартості.

Вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність в графі 33 рішення про коригування митної вартості послідовності застосування методів визначення митної вартості, оскільки правилами заповнення рішення про коригування митної вартості, а саме графи 33, передбачено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Митного кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційної умови тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Митного кодексу) зазначається докладна інформація та джерела, які використовувались, тобто в цьому випадку виконано всі вимоги до заповнення рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.03.2020 р. здійснена заміна первісного відповідача Дніпропетровської митниці ДФС правонаступником - Дніпровською митницею Держмитслужби.

На виконання розпорядження голови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 р. № 12-РО щодо рекомендації розгляду в порядку письмового провадження справ, призначених до розгляду в судовому засіданні на час, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , учасники справи повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від учасників справи не надійшло заперечень проти розгляду справи в порядку письмового провадження та клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи.

12.06.2019 р. між компанією Hangzhou Weiguang Electronic Co.,Ltd (продавець) та ПП Ремхолод (покупець) на підставі комерційної аферти від 19.04.2019 р. укладено зовнішньоекономічний контракт №PR200217.

Вказана комерційна аферта містить перелік товарів та ціни відповідно до номенклатури переліку. В тексті комерційної аферти зазначено, що ціни дійсні на протязі поточного року.

Предметом контракту №PR200217 від 12.06.2019 р. є поставка продавцем вентиляторів в асортименті.

Згідно з пунктом 1.1 контракту поставка здійснюється на умовах FOB NINGBO CFR/CIF Одеса/Іллічівськ Україна.

Пунктом 1.2. контракту передбачено, що продукція поставляється згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 1.3. контракту відвантажувачем товару може бути виробник товару, який вказується в інвойсах.

Згідно з п. 5.4. контракту оплата за партію товарів, що відвантажується, здійснюється покупцем у доларах США згідно з проформою-інвойсом шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у контракті.

Згідно з п. 5.5 контракту умова оплати - 100% передоплата.

03.09.2019 р. ПП Ремхолод з метою митного оформлення товару подано до митниці в електронному вигляді митну декларацію № UA110180/2019/414833 на наступний товар: товар №2 вентилятори . Країна виробництва: CN (Китай). Виробник: Hangzhou Weiguang Electronic Co.,Ltd Китай .

Митна вартість товару визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

До митної декларації надано пакет документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 53 Митного кодексу України, а саме: контракт №PR200217 від 12.06.2019 р., проформу-інвойс №CI19WG615REM від 12.06.2019 р., рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №CI19WG615REM від 12.06.2019 р., коносамент (Bill оf lading) №S0719070431 від 20.07.2019 р., прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 19.04.2019 р., автотранспортну накладну (Road consignment note) №66048 від 30.08.2019 р., сертифікат про походження товару (Certificate оf origin) №19С3301С0059/00236, платіжне доручення № 5260JBKLJ від 10.07.2019 р., платіжне доручення № 5JBKLJ6 від 19.06.2019 р., договір транспортного експедирування №ТЕ 080719-2 від 08.07.2019 р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №46632 від 29.08.2019 р., митну декларацію країни відправлення №310120190517889116 від 16.07.2019 р.

За результатами контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

- згідно з комерційним рахунком CІ19WG615REM від 15.07.2019 р. виробник товарів та торгівельна марка не зазначені;

- відповідно до дати платіжних доручень 19.06.2019 р. та 30.07.2019 р. дати морського коносаменту щодо дати відвантаження оцінюваної партії товарів, умови контракту щодо передплати не дотримані покупцем;

- п. 2.4 контракту №PR200217 передбачений перелік документів, що надається продавцем, проте, сертифікат якості, технічний паспорт, паспорт безпеки не наданий декларантом до митного оформлення;

- у наданій митній декларації країни відправлення зазначені реквізити морського коносаменту, що не надавався до митного оформлення, крім того, реквізити морського судна згідно з коносаментом S0719070431 не відповідають назві морського судна митної декларації країни відправлення, що може свідчити про перевантаження товару та пов`язані з цим витрати на навантажувально-розвантажувальні роботи, що є складовими митної вартості, а також на наявність додаткових транспортних документів, що відображають факт перевантаження товару з одного морського судна на інше та які не надані до митного оформлення;

- на підтвердження транспортної складової до митного оформлення надано договір №ТЕ 080719-2 від 02.07.2019 р., яким передбачено, що на кожне окреме перевезення/експедирування, вид та найменування вантажу узгоджуються клієнтом та експедитором заявкою на ТЕП, що є невід`ємною частиною договору, проте зазначений документ не подавався до митного оформлення;

- відповідно до п. 2.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 року №631, для виконання відповідних митних формальностей, з урахуванням положень ст. 254 Митного кодексу України, необхідно забезпечення декларантом перекладу документів українською мовою для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України 03.09.2019 р. Дніпропетровською митницею ДФС направлено повідомлення за №1 про необхідність надання протягом 10 календарних днів додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) рахунок-проформа; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом ПП Ремхолод надало відповідь на вказане повідомленя та документи: фото товару, вирізки із каталогу, що підтверджують торгівельну марку, проформу-інвойс від 12.06.2019 р., умови оплати, заявку на транспортно-експедиційні послуги перевезення вантажу, а також зазначено про неможливість надання у 10-денний термін інших документів.

Відповідачем зроблено наступні висновки:

- на фото із зображенням товару наявне маркування Weiguang, що не є підтвердженням виробника товару;

- відповідно до наданої проформи-інвойсу від 12.06.2019 р. оплата за товар здійснюється за схемою: 30 % передплата (13007,95 дол/США), 70 % (30351,87 дол/США) перед відвантаженням. Надані платіжні доручення у системі свіфт не містять відміток представників уповноваженого банку і можуть свідчити лише про намір оплати, а не фактичне його здійснення;

- підставою для оплати у наданих платіжних дорученнях зазначено лише реквізити контракту. Враховуючи зазначене, відсутність у банківських платіжних документах (копії swift) посилання на платіжні документи (проформа-інвойс, інвойс) унеможливлює ідентифікацію оплати партії товару, що задекларована;

- із наданих декларантом транспортних документів (рахунок, заявка, довідка) із зазначенням вартості ТЕО, здійснити розрахунок числового значення транспортних витрат передбачених п. 10 ст. 58 Митного кодексу України, неможливо. Враховуючи зазначене, проведений декларантом розрахунок митної вартості не відповідає відомостям наданих документів щодо транспортної складової митної вартості.

З урахуванням обставин та причин неможливості використання обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110000/2019/400069/2 від 03.09.2019 р., за яким відповідачем скориговано митну вартість товару, що імпортується, із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2-ґ (резервним методом) із застосуванням раніше визначеної вартості за ЕМД № UA100070/2019/238932 від 18.06.2019 р. на рівні 8,02 дол. США/кг та 8,4774 дол/шт.

Також Дніпропетровською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110180/2019/00138 від 03.09.2019 р.

У зв`язку з незгодою з прийнятим рішенням про коригування митної вартості за заявою декларанта оцінювана партія товару випущена у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України за митною декларацією від 03.09.2019 р. № UA110180/2019/414899.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що витребувавши додаткові документи, відповідач не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд першої інстанції вважав, що сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару, а відповідач, встановивши розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють відповідача можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Зважаючи на те, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, суд першої інстанції визнав протиправним рішення про коригування митної вартості.

Разом з тим, вирішуючи вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110180/2019/00138 від 03.09.2019 р., суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Отже, картка відмови лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного оформлення, не є за своєю природою рішенням контролюючого органу та не породжує жодних правових наслідків для декларанта.

Враховуючи, що рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товару № UA110000/2019/400069/2 від 03.09.2019 р. визнано протиправним та скасовано, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110180/2019/00138 від 03.09.2019 р., яка прийнята на підставі скасованого рішення, буде автоматично скасована відповідачем, тому позовні вимоги в цій частині визнано судом першої інстанції такими, що не підлягають задоволенню.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, в якій ставиться питання про скасування рішення в частині задоволених позовних вимог, суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Згідно з ч. ч. 8-9 цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

Згідно з ч. 6 цієї статті орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.

Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару Дніпропетровською митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

В межах апеляційного перегляду справи такими обставинами орган доходів і зборів зазначає наступне: 1) наданий до митного оформлення інвойс від 15.07.2019 р. № СІ19WG615REM не містить інформації, визначеної контрактом, а також інформації про виробника товару та торгівельну марку; 2) проформа-інвойс від 12.06.2019 р., транспортна заявка, платіжні документи не надавались разом з ЕМД, а надані декларантом додатково; 3) відсутність у банківських платіжних документах (swift) посилання на платіжні документи (проформа-інвойс, інвойс) унеможливлює ідентифікацію оплати партії товару, що задекларована, позивачем не дотримано умови контракту щодо строків оплати товару; 4) проведений декларантом розрахунок митної вартості не відповідає відомостям наданих документів щодо транспортної складової митної вартості.

Стосовно посилання органу доходів і зборів на відсутність в наданому до митного оформлення інвойсі від 15.07.2019 р. № СІ19WG615REM інформації, визначеної контрактом, а також інформації про виробника товару та торгівельну марку, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що декларантом для здійснення митного оформлення надано проформу-інвойс СІ19WG615REM від 12.06.2019 р., тобто рахунок-інвойс, що містить відомості про умови та терміни оплати за товар, умови відвантаження, номенклатуру товарів, код УКТ ЗЕД, кількість, ціну за кожним видом товару, а також посилання на контракт № PR200217 від 12.06.2019 р., інші відомості, необхідні для здійснення поставки, а також ідентифікації конкретної партії товарів.

Також декларантом подано комерційний інвойс СІ19WG615REM від 15.07.2019 р. як документ на підтвердження факту підготовки партії товарів для відвантаження та пакувальний лист, в якому наявне посилання на інвойс СІ19WG615REM.

Таким чином, проформа-інвойс СІ19WG615REM від 12.06.2019 р., подана до митного оформлення, містить інформацію, визначену контрактом, а також інформацію про виробника товару та торгівельну марку. Відсутність таких відомостей у комерційному інвойсі від 15.07.2019 р. за тим же номером не може слугувати підставою для обґрунтованого сумніву відповідача у правильності визначення декларантом митної вартості, оскільки усі необхідні для ідентифікації оцінюваної партії товару відомості містились саме у проформі-інвойсі, а не комерційному інвойсі.

Надання декларантом проформи-інвойсу від 12.06.2019 р., транспортної заявки, платіжних документів в процесі консультацій не має правового значення у питанні визначення митної вартості товару, оскільки надання документів декларантом органу доходів і зборів в процесі проведення консультацій вказує на те, що на час прийняття рішення про коригування митної вартості та картки відмови такі документи були подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідачем також вказується на відсутність у банківських платіжних документах (swift) посилання на платіжні документи (проформа-інвойс, інвойс), що унеможливлює ідентифікацію оплати партії товару, що задекларована, недотримання умов контракту щодо строків оплати товару.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за умовами зовнішньоекономічного контракту позивач повинен здійснити 100% передплату в строк до 10.07.2019 р.

Позивачем здійснена оплата товару платіжним дорученням від 19.06.2019 р. на суму 13 007,95 даол.США та від 10.07.2019 р. на суму 30 351,87 дол.США.

Таким чином, загальна сума передоплати грошових коштів становила 43 359,82 дол.США, тобто здійснено в повному обсязі до встановленої дати остаточного розрахунку за товари, що відвантажується продавцем, тобто позивачем дотримано умови контракту щодо оплати товару.

Відсутність у банківських платіжних документах (swift) посилання на платіжні документи (проформа-інвойс, інвойс) не може слугувати підставою для висновку про неможливість ідентифікації оплати партії товару, що задекларована, оскільки іншими документами підтверджена оплата саме оцінюваної партії товару.

Щодо того, що проведений декларантом розрахунок митної вартості не відповідає відомостям наданих документів щодо транспортної складової митної вартості, суд вказує, що таке посилання ґрунтується на наступному: декларантом не надано до митного оформлення морського коносаменту, який зазначено у декларації країни відправлення; невідповідність реквізитів морського судна, зазначеного у коносаменті, назві морського судна, зазначеній у декларації країни відправлення, що може свідчити про перевантаження товару та здійснення позивачем витрат, пов`язаних з таким перевантаженням, які не включені до розрахунку митної вартості; не надання до митного оформлення заявки на ТЕП.

Питання ненадання декларантом до митного оформлення коносаменту, зазначеного у декларації країни відправлення, порушено відповідачем у контексті того, що реквізити морського судна, зазначені у коносаменті, наданого до митного оформлення, відрізняються від реквізитів судна, зазначеного у декларації країни відправлення, що, на думку відповідача, може свідчить про перевантаження товару інше судно, відповідно, й збільшення митної вартості товару.

В спірному випадку поставка оцінюваної партії товару здійснювалась на комерційних умовах поставки FOB Ningbo.

Відповідно до Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) за терміном FOB (Free on Board) Вільно на борту означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з очищення товару від мит ??для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна на або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Проте відповідач не мав обґрунтованих сумнівів щодо заниження витрат на транспортування товару внаслідок перевантаження товару, оскільки розмір таких витрат підтверджено довідкою та іншими документами експедитора. При цьому в довідці експедитором чітко зазначено реквізити коносаменту, за яким здійснювалось морське перевезення та який надано декларантом до митного оформлення.

Також є незмістовними доводи відповідача про не надання декларантом заявки на транспортно-експедиційні послуги, оскільки такий документ не є документом, що підтверджує числові значення митної вартості.

Суд вважає, що не зважаючи на те, що подані позивачем до митного оформлення документи містили певні недоліки в оформленні, проте такі недоліки не перешкоджали органу доходів і зборів перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки вказані документи не містили розбіжностей щодо найменування імпортованого товару, його кількості та вартості, а також щодо вартості інших складових митної вартості.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд не піддає сумніву право органу доходів і зборів контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимог ст. 57 Митного кодексу України митницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Також суд погоджує висновок суду першої інстанції, що визначення митної вартості відповідачем за резервним методом за декларацією від 18.06.2019 р. № UA100070/2019/238932 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки у оспореному рішенні не наведено мотивів щодо того, що товари за вказаною митною декларацією та митною декларацією, поданою позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорюване рішення містить лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України, ґрунтується на митній вартості подібного товару, враховуючи валюту контракту, країну виробництва та відправлення, назву товару.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який є ідентичним чи аналогічним оцінюваному товару, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірного товару та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.09.2012 р. (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31.03.2015 р. в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, орган доходів і зборів мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу, не спростовані відповідачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 р. в справі № 160/9159/19 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2019 р. в справі № 160/9159/19 за позовом Приватного підприємства Ремхолод до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 30.03.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30.03.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко