Рішення

від 20.03.2020 по справі 902/406/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2020 р. Cправа № 902/406/16

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Маслія Ігора Володимировича, Нешик Ольги Степанівни розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Виконавчого комітету Ладижинської міської ради

(вул. П. Кравчика, 4, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

до : Фізичної особи - підприємця Процепка Віталія Миколайовича

( АДРЕСА_1 )

про знесення самовільної прибудови

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача: Бучко О.М. за довіреністю ;

відповідача: не з`явився;

судовий експерт: Данилюк В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавчий комітет Ладижинської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Процепко Віталія Миколайовича в якому просить постановити рішення про знесення самочинно збудованого ФОП Процепко В.М. за його рахунок нежитлового приміщення, що прибудовано до громадської будівлі по АДРЕСА_2, в місячний термін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що у 2012 році Фізичною особою - підприємцем Процепко В.М. було збудовано та введено в експлуатацію громадську будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці, яка належить Позивачеві на праві власності. Після введення в експлуатацію та оформлення права власності за Відповідачем ним, у 2014 році, було самовільно збудовано прибудову (нежитлове приміщення) біля вхідного майданчика пожежного виходу, в якій розміщена цілодобова аптека.

На переконання Позивача, вказана прибудова збудована з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства України, а саме ст. 26, 29, 31, 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , та підпадає під ознаки самочинного будівництва у розумінні ст. 376 ЦК України.

За вказаним позовом 18.05.2016 судом порушено провадження у справі № 902/406/16 з призначенням до розгляду на 07.06.2016 та зобов`язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

Ухвалою суду від 07.06.2016 розгляд справи відкладено на 21.06.2016 з метою виконання Відповідачем вимог суду в частині надання доказів.

15.06.2016 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н. від 14.06.2016, в якому останній заперечує проти позову, стверджуючи, що при будівництві Торгово-офісної будівлі "Київстар" було дотримано проекту будівництва і будівельних норм, жодних прибудов, що не передбачені проектною документацією, не здійснювалось. Зазначена будівля відповідає площі заявленій в Декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

За клопотанням Позивача, ухвалою суду від 23.06.2016, у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.

За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок №1800/16-21 від 27.01.2017.

Ухвалою суду від 21.02.2017 провадження у справі поновлено з призначенням до розгляду на 06.03.2017.

06.03.2017 до суду надійшло клопотання б/н. від 03.03.2017 за підписом представника Позивача за довіреністю Бучко О.М. про призначення повторної будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручити експертам ТОВ "Подільський центр судових експертиз". Дане клопотання мотивоване тим, що у висновку №1800/16-21 від 27.01.2017 експертом не надано відповідь на більшість поставлених судом питань. Окрім того, підставою для надання відповідного висновку було неповне обстеження об`єкту експертизи, зокрема взагалі не проведено внутрішнє обстеження прибудови до відповідної торгово-офісної будівлі, з приводу якої виник спір в даній справі.

З огляду на наявність припущень Позивача щодо неповного обстеження об`єкту прибудови, а також, враховуючи те, що висновком судової будівельно-технічної експертизи №1800/16-21 від 27.01.2017 не надано відповіді на всі питання, що поставлені судом в ухвалі від 23.06.2016, суд, ухвалою від 06.03.2017 призначив у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський центр судових експертиз". Провадження у справі зупинено до проведення повторної судової будівельно-технічної експертизи та отримання висновку експерта.

26.09.2018 матеріали господарської справи № 902/406/16 повернуто до суду ТОВ "Подільський центр судових експертиз" з висновком експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи №428 від 25.09.2018.

Ухвалою суду від 05.10.2018 провадження у справі № 902/406/16 поновлено, постановлено здійснювати розгляд справи № 902/406/16 у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.10.2018.

16.10.2018 до суду надійшло клопотання № б/н від 12.10.2018 за підписом представника Відповідача Притуляка М.А. про закриття провадження у справі з огляду на те, що 24.05.2016 до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП Процепко В.М., тому, в силу п.6 ч.1 ст.20 ГПК України, вказаний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За змістом ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю).

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник у зв`язку із здійсненням Відповідачем прибудови до громадської будівлі, яку останній побудував та використовував в своїй підприємницькій діяльності. Відтак, даний спір виник із господарської діяльності відповідача.

Станом на момент порушення провадження в даній справі, відповідач був фізичною особою-підприємцем і лише в процесі розгляду справи припинив свою господарську діяльність.

Разом з тим, відповідно до ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відтак, з наведеної норми слідує, що втрата фізичною особою статусу підприємця після відкриття провадження у справі не є підставою для закриття цього провадження.

З огляду наведене судом відхилено клопотання представника Відповідача.

В судовому засіданні 19.10.2018 судом оголошено перерву до 27.11.2018. (протокольна ухвала).

19.11.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 19.11.2018, в якому Відповідач наводить заперечення щодо висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи №428 від 25.09.2018, та просить відхилити вказаний висновок як такий, що не є належним та об`єктивним доказом.

27.11.2018 до суду надійшло клопотання Позивача № б/н від 26.11.2018 про винесення окремої ухвали з приводу порушення законодавства України у сфері ліцензування господарської діяльності допущених ФОП Мельник А.П. при отриманні ліцензії на право здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами та подальшому здійсненні такої діяльності за адресою: АДРЕСА_2. Зобов`язати Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками провести відповідну перевірку та анулювати відповідну ліцензію.

Відповідно до частин першої статті 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В той же час суд зазначає, що до компетенції господарського суду не відноситься питання щодо надання оцінки прийняття тими чи іншими суб`єктами певних рішень, а також контролю органу ліцензування, про які зазначає заявник в клопотанні. Відтак, підстав для реагування суду в порядку ст. 246 ГПК України судом не встановлено.

При розгляді справи 27.11.2018 судом оголошено перерву до 20.12.2018. (протокольна ухвала).

17.12.2018 до суду від Позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 07.12.2018, в якій наведено заперечення щодо доводів Відповідача про невідповідність додаткової судової будівельно-технічної експертизи №428 від 25.09.2018.

19.12.2018 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив № б/н від 19.12.2018.

Ухвалою суду від 20.12.2018, в зв`язку із складністю справи, призначено колегіальний склад суду для розгляду справі №902/406/16.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, визначено колегію для розгляду справи № 902/406/16 в наступному складі: головуючий суддя Матвійчук В.В., судді: Нешик О.С. та Яремчук Ю.О.

Ухвалою суду від 20.12.2018 справу прийнято до провадження колегіальним складом суду. Прийнято рішення розгляд справи почати спочатку та призначити підготовче засідання на 21.01.2019.

20.12.2018 до суду надійшла заява позивача № 2-20-3835 від 18.12.2018 про зміну предмету та підстав позову, збільшення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

- постановити рішення про знесення за рахунок Процепко Віталія Миколайовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) самочинно збудованого ФОП Процепко В.М. нежитлового приміщення, що прибудовано до громадського будинку, Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2 , а саме нежитлового приміщення розміщеного на вхідному майданчику визначеному за технічним паспортом на даний об`єкт виготовленому станом на 05.10.2012 КП "Тульчинське МБТІ" та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 1245775 від 14.03.2018 на даний об`єкт нерухомого майна, як його складова частина визначена літерою а2;

- скасувати рішення державного реєстратора Богданівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області Кобець Романа Олександровича від 01.11.2018, індексний номер рішення: 43809451, яким було проведено реєстрацію змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з приводу об`єкту нерухомого майна: громадського будинку, Торгово-офісної будівлі "Киїстар", реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 21778605106 та скасувати відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

20.12.2018 від Позивача надійшло клопотання № 2-20-3834 від 18.12.2018 про залучення співвідповідача, в якому останній просить залучити в якості співвідповідача по справі № 902/406/16 державного реєстратора Богданівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області - Кобець Романа Олександровича.

20.12.2018 від Позивача надійшло клопотання б/н від 19.12.2018 про призначення у справі додаткової будівельно-технічної експертизи.

10.01.2019 до суду надійшли заперечення Відповідача б/н від 10.01.2019 на заяву позивача про зміну предмету та підстав позову, збільшення та уточнення позовних вимог та на заяву про залучення співвідповідача у справі.

Розглядаючи в судовому засіданні 21.01.2019 заяву Позивача № 2-20-3835 від 18.12.2018 про зміну предмету та підстав позову, збільшення та уточнення позовних вимог суд дійшов висновку про прийняття заяви до розгляду в частині вимоги про постановлення рішення про знесення за рахунок Процепко Віталія Миколайовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) самочинно збудованого ФОП Процепко В.М. нежитлового приміщення, що прибудовано до громадського будинку, торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2 , а саме нежитлового приміщення розміщеного на вхідному майданчику визначеному за технічним паспортом на даний об`єкт виготовленому станом на 05.10.2012 КП "Тульчинське МБТІ" та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 1245775 від 14.03.2018 на даний об`єкт нерухомого майна, як його складова частина визначена літерою а2. В іншій частині заява позивача не прийнята судом розгляду з мотивів, наведених в ухвалі від 21.01.2019.

Протокольною ухвалою від 21.01.2019 судом відмовлено в задоволенні клопотання Позивача № 2-20-3834 від 18.12.2018 про залучення співвідповідача з огляду на те, що позовна заява позивача не містить вимог до державного реєстратора Богданівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області - Кобець Романа Олександровича.

За наслідками судового засідання 21.01.2019 судом призначено у справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський центр судових експертиз". Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

10.01.2020 матеріали господарської справи № 902/406/16 повернуто до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський центр судових експертиз" з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 484 від 10.01.2020.

Ухвалою суду від 17.01.2020 провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання на 05.02.2020.

05.02.2020 головуючим суддею Матвійчуком В.В. подано службову записку на ім`я голови Господарського суду Вінницької області Колбасова Ф.Ф. про скерування справи № 902/406/16 на автоматизований розподіл для заміни члена колегії суддю Яремчука Ю.О. у зв`язку з перебуванням судді станом на 05.02.2020 на лікарняному.

Відповідно до витягу з автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020 для розгляду вказаної справи сформовано колегію у складі: головуючого судді Матвійчука В.В., суддів: Маслія І.В., Нешик О.С..

Ухвалою суду від 05.02.2020 справу прийнято до провадження новим складом суду, розгляд справи розпочато спочатку.

При розгляді справи 05.02.2020 судом оголошено перерву до 25.02.2020 з метою підготовки та надання учасниками справи питань до судового експерта, що виникли по висновку судової будівельно-технічної експертизи № 484 від 10.01.2020.

12.02.2020 до суду надійшло клопотання б/н від 10.02.2020 за підписом представника Позивача за довіреністю Бучко О.М., в якому наведено перелік запитань до судового експерта.

17.02.2020 до суду надійшло клопотання б/н від 17.02.2020 за підписом представника Відповідача за довіреністю Притуляк А.М., де останній наводить зауваження до висновків судових експертиз, призначених в межах даної справи, та відповідний перелік питань до судового експерта.

24.02.2020 до суду надійшов лист № 34 від 21.02.2020 ТОВ "Подільський центр судових експертиз" з відповідями на питання учасників справи по висновку судової будівельно-технічної експертизи № 484 від 10.01.2020.

За наслідками судового засідання 25.02.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 12.03.2020.

12.03.2020 до суду надійшло клопотання б/н від 11.03.2020 за підписом представника Позивача за довіреністю Бучко О.М. про виклик в судове засідання експерта Данилюка В.С. для надання роз`яснень по висновку експерта № 428 за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи складеного 25.09.2018, висновку експерта № 484 за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи складеного 10.01.2020, а також пояснення щодо письмової відповіді експерта на питання сторін у справі від 21.02.2020 № 34.

При розгляді справи 12.03.2020 судом задоволено клопотання представника Позивача про виклик експерта, оголошено перерву в судовому засіданні до 20.03.2020.

На визначену судом дату з`явились представник Позивача та судовий експерт Данилюк Валерій Олександрович.

Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався, пояснень причин неявки суду не повідомив. При цьому суд зважає, що Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, ухвалою суду від 12.03.2020, та під розписку в судовому засіданні 12.03.2020.

У зв`язку з неявкою Відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 20.03.2020 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 20.03.2020 представник Позивача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

08.06.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області зареєстровано Декларацію про початок виконання будівельних робіт від 07.06.2011 за № ВН08311003706 Торгово-офісної будівлі Київстар по вул . Будівельників (біля буд. №19) в м. Ладижин Вінницької області, замовником яких є Процепко Віталій Миколайович .

В розділі 14 Декларації про початок виконання будівельних робіт наведено інформацію про земельну ділянку, відповідно до якої: земельна ділянка розташована в м. Ладижин по вул. Будівельників (біля буд. в„–19 ); площа ділянки становить 0,0648 га; цільове призначення - для здійснення комерційної діяльності; форма власності або користування - договір суборенди, що зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП Дентр ДЗК від 06.07.2010 за № 041004300019. (т.1, а.с. 97,98)

05.10.2012 Комунальним підприємством Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації на замовлення Процепка Віталія Миколайовича було виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок Торгово-офісна будівля Київстар по АДРЕСА_2 . (т. 1, а.с. 102-107).

31.10.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області зареєстровано Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації за № ВН14312204254 - Торгово-офісної будівлі Київстар по вул. Будівельників (бідя буд. № 19) в м. Ладижин Вінницької області, 1230,9 - магазин, 1220,9 - офісні приміщення, ІІІ категорія складності, замовником якого є ФОП Процепко Віталій Миколайович. (т. 1, а.с. 99-101)

Рішенням Ладижинської міської ради Вінницької області № 739 від 27.12.2012 вирішено оформити право приватної власності на Торгово-офісну будівлю Киїстар загальною площею 708,5 кв.м., в тому числі з площею торгівельного залу 120,9 кв.м., за Процепко В. М , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . (т.1, а.с. 174)

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 14.03.2013 за № 1244880 за Процепко Віталієм Миколайовичем зареєстровано право власності на громадський будинок, Торгово-офісну будівлю Київстар за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 708,5 кв.м. (т.1, а.с. 175)

06.03.2013 до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено відомості про реєстрацію за Процепко Віталієм Миколайовичем права власності на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок, Торгово - офісна будівля Київстар по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0648 га за кадастровим номером 0510600000:07:004:0157, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. (т. 1, а.с. 176,177)

31.07.2013 між Ладижинською міською радою Вінницької області (Продавець) та Фізичною особою - підприємцем Процепко Віталієм Миколайовичем (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого Продавець, на підставі рішення 21 сесії шостого скликання Ладижинської міської ради Вінницької області від 21.06.2013 за № 886 Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення передає у власність земельну ділянку ФОП Процепко Віталію Миколайовичу площею 648 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 на території м. Ладижин Вінницької області , для комерційного використання, вартістю 64800,00 грн. Земельна ділянка належить територіальній громаді міста Ладижин в особі Ладижинської міської ради на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане реєстраційною службою по місту Ладижину Тростянецького міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області від 24.07.2013 за індексним номером 6796939. (т.1, а.с. 178-180)

За змістом п. 6.2. Договору купівлі-продажу земельної ділянки з моменту виникнення у Покупця права власності на земельну ділянку встановлений раніше правовий режим і всі правовстановлюючі документи про право Продавця на користування (оренду) цієї земельної ділянки втрачають чинність.

Даний Договір після нотаріального посвідчення та сплати коштів, при наявності відповідного документа є підставою для реєстрації та видачі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. (п. 11.2. Договору)

Договір підписано сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 655.

31.07.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень внесено запис за № 7422187 про державну реєстрацію за Процепко Віталієм Миколайовичем права власності на земельну ділянку площею 0,0648 га, кадастровий номер 0510600000:07:004:0157, цільове призначення : для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. (т. 1, а.с. 181)

25.01.2016 Ладижинською міською радою Вінницької області прийнято рішення № 96 Про знесення самочинного будівництва , яким вирішено зобов`язати приватного підприємця Процепко В.М. привести у відповідність до проектної документації будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , а саме знести самовільну прибудову в якій розміщено цілодобову аптеку. (т. 1, а.с. 29)

Листом № 2-25-886 від 19.02.2016 Виконавчий комітет Ладижинської міської ради звернувся до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про направлення спеціаліста для здійснення перевірки Торгово-офісної будівлі Київстар та притягнення забудовника до відповідальності. (т.1, а.с. 70)

У відповідь на звернення Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області в листі № 1002-16-510 від 01.04.2016 повідомив, що ним вживаються заходи щодо проведення позапланової перевірки зазначеного в листі № 2-25-886 від 19.02.2016 об`єкта за участю забудовника. (т.1, а.с. 71)

В листі № 1002-16-819 від 02.06.2016 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області повідомив Виконавчий комітет Ладижинської міської ради про те, що позапланову передвіку не було проведено у встановлені строки з підстав систематичної відсутності забудовника. (т.1, а.с. 75)

Поряд з цим, комісією, створеною розпорядженням міського голови № 44р від 29.02.2016 Про створення тимчасової комісії для обстеження самовільно збудованої прибудови 11.03.20116 (т.1, а.с. 30) здійснено візуальне обстеження прибудови до Торгово-офісної будівлі Київстар в м. Ладижин по АДРЕСА_2, за результатами складено акт яким встановлено наступне:

Приміщення прибудовано до вхідного майданчика з примиканням до основної стіни Торгово-офісної будівлі Київстар , тримається на металевих опорах, стіни виконані з металопластикових пакетів, має орієнтовну площу 36 кв.м.;

За інформацією відділу містобудування та архітектури Ладижинської міської ради торгово-офісна будівля була введена в експлуатацію 31.10.2012 та оформлено право власності за ФОП Процепко В.М. 14.03.2013. Прибудова, яка обстежувалась робочою комісією, передпроектною документацією, а саме: генеральним планом, планом організації рельєфу, архітектурно-будівельною частиною та загальним видом М1:500, не передбачалась. Торгово-офісна будівля була введена в експлуатацію без урахування прибудови, в якій на даний час розташовується аптека;

Перед початком будівництва прибудови до торгово-офісної будівлі ФОП Процепко В .М. до відділу містобудування та архітектури Ладижинської міської ради за отриманням містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не звертався, а також письмово не повідомляв Виконавчий комітет Ладижинської міської ради про початок виконання будівельних робіт, як то було передбачено ч. 7 ст. 36 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності . (т.1, а.с. 9)

За доводами Позивача, означена прибудова була збудована з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства України та підпадає під ознаки самочинного будівництва.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач, листом №2.25-342 від 01.02.2016, направив Відповідачу рішення № 96 від 25.01.2016 Про знесення самочинного будівництва для виконання. Проте лист Позивача повернуто без вручення, а рішення залишається без виконання.

Приймаючи до уваги дані обставини, Позивач звернувся до суду задля захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

В процесі розгляду справи, з метою встановлення відповідності здійснених робіт проектно-кошторисної документації на об`єкт діючим будівельним, санітарним та іншим нормам діючим в галузі будівництва, Позивачем заявлено клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 23.06.2016 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи судом поставлено наступні питання:

1)Чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2 вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

2) Чи відповідають виконані будівельні роботи Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2 проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

3) Чи відповідає об`єкт - Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2 проектно-технічній документації на його будівництво та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

4) Чи відповідає об`єкт - Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2, технічним характеристикам, відображеним у технічному паспорті від 05.10.2012р? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1800/16-21 від 27.01.2017:

По першому питанню: проектна документація по будівництву Торгово-офісної будівлі Київстар , розташованої по АДРЕСА_2, яка надана на дослідження, загальними ознаками відповідає вимогам розділу 8 Робочий проект (РП) ДБН А.2.2-3-2012 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва .

По другому питанню: будівельні роботи по будівництву Торгово-офісної будівлі Київстар , розташованої по АДРЕСА_2 відповідають формуванню об`ємно-планувального та конструктивних рішень, які відображені у наданій на дослідження проектної документації.

По третьому питанню: визначити відповідність (не відповідність) обєкта Торгово-офісної будівлі Київстар , розташованої по АДРЕСА_2 проектно-технічній документації на його будівництво не вбачається можливим.

По четвертому питанню: об`єкт Торгово-офісної будівлі Київстар , розташованої по АДРЕСА_2 частково не відповідає технічним характеристикам відображеним у технічному паспорті за № 26-000296 від 05.10.2012, складеного Тульчинським міжрайонним БТІ, оскільки в межах розташування літ. а2 - вх. майданчика улаштовано додаткове приміщення з площею основи, яка складає 38,5 кв.м. та яке за функціональним призначенням використовується, як аптека та у окремих приміщеннях даної будівлі проведені роботи по улаштуванню додаткових перегородок для покращення умов їх експлуатації та якості послуг. (т. 1, а.с. 218-228)

З огляду на те, що висновком судової будівельно-технічної експертизи №1800/16-21 від 27.01.2017 не надано відповіді на всі питання, що поставлені судом в ухвалі від 23.06.2016, суд, ухвалою від 06.03.2017 призначив у справі повторну судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив експертам Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський центр судових експертиз".

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 428 від 25.09.2018:

По першому та другому питаннях: досліджуючи матеріали, які надійшли для проведення експертизи, а саме робочий проект Торгово-офісної будівлі Київстар по вул. Будівельників (біля буд. №19) в м. Ладижин Вінницької області, том 1 на 86 арк., робочий проект Торгово-офісної будівлі Київстар по вул. Будівельників (біля буд. №19) в м. Ладижин Вінницької області, том 4 на 63арк., які розроблені ПП ЛЮАН 2011, встановлено що у томі 1 міститься пояснювальна записка 59.2010-ПЗ, у томі 4 містяться 59.2010- ГП (генеральний план), АБ (архітектурно - будівельні рішення), ТХ (технологічні рішення), представлені матеріали за змістом складаються із затверджувальної частини та робочих креслень, що відповідає вимогам ДБН А.2.2-3-2004 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва .

Об`ємно - просторові та архітектурно - планувальні рішення (склад приміщень, площі приміщень, призначення приміщень), внутрішнє і зовнішнє оздоблення, конструктивні рішення відповідають тому 1 робочого проекту Торгово-офісної будівлі Київстар по вул. Будівельників (біля буд. №19) в м. Ладижин Вінницької області та вимогам ДБН В.2.2-9-2009 Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення .

Досліджуючи план вхідного майданчика, що відображений у робочому проекті, том 4, арк. 21 встановлено, що від зовнішньої стіни літ. А до краю майданчика його ширина мала становити 4,6м.=3,1+1,5 (схема 2), станом на час проведення дослідження від зовнішньої стіни літ. А до краю майданчика його ширина становить 5,16м. (схема 3), що на 0,56м.=5,16-4,6 тобто більше від ширини, яка визначена розробленим робочим проектом, що є відхиленням від проекту.

В робочому проекті ПП ЛЮАН який розроблявся в тому числі для визначення архітектурних показників взагалі не передбачено влаштування надземних приміщень поза межами огороджувальних конструкцій основної споруди - торгівельно-офісної будівлі літ. А .

Станом на час проведення дослідження планування внутрішніх приміщень не відповідає поверховим планам, які містяться у робочому проекті, який розроблений ПП ЛЮАН та не відповідає поверховим планам, які містяться у технічному паспорті виготовленому КП Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації станом на 05.10.2012 на громадський будинок Торгово - офісної будівлі Київстар по АДРЕСА_2, а саме у окремих приміщеннях Торгово-офісної будівлі Київстар по АДРЕСА_2 проведено перепланування. Перепланування було проведено після складання технічного паспорту від 05.10.2012 та подання декларації про готовність об`єкту до експлуатації, яка зареєстрована інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області 31.10.2012р. за №ВН1431220424.

Виконані будівельні роботи Торгово-офісної будівлі Київстар по АДРЕСА_2 в частині влаштування нежитлового приміщення на місці вхідного майданчика літ. а2 , у якому фактично розміщена аптека не відповідають робочому проекту, який розроблений ПП ЛЮАН .

По третьому питанню: розташування поза межами огороджувальних конструкцій торгівельно-офісної будівлі (основна споруда) на вхідному майданчику літ. а2 Торгово-офісної будівлі Київстар по АДРЕСА_2 приміщення, яке фактично використовується як аптека, не відповідає п. 11.1 ДБН В .2.2-10-2001 Будинки і споруди. Заклади охорони здоров`я.

По четвертому питанню: досліджуючи план вхідного майданчика літ. а2 , що відображений у технічному паспорті на громадський будинок Торгово - офісної будівлі Київстар по АДРЕСА_2 на арк. 4, який складений у масштабі 1:100 встановлено, що від зовнішньої стіни літ. А до краю майданчика його ширина становить 4,6м., станом на час проведення дослідження від зовнішньої стіни літ. А до краю майданчика його ширина становить 5,16м., що на 0,56м.=5,16- 4,6 тобто більше від ширини, яка зазначена у технічному паспорті, у цьому і полягає невідповідність фактично збудованого об`єкта та технічними характеристиками зазначеними у технічному паспорті від 05.10.2012.

Влаштування приміщення на вхідному майданчику літ. а2 Торгово - офісної будівлі Київстар по АДРЕСА_2 у якому фактично розташовується приміщення аптеки, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Держбуду України від 24.05.2001р. за №127 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 належить до самочинного будівництва. (том 2, а.с. 43-61)

Заперечуючи проти висновків судового експерта щодо відхилення від проектної документації та технічного паспорту при будівництві об`єкта, Відповідачем подано відзив до якого долучено Технічний паспорт на громадський будинок Торгово-офісна будівля Київстар виготовлений 23.10.2018 Комунальним підприємством Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації на замовлення Процепка Віталія Миколайовича .

Тоді як Позивач стверджує, що вказаний документ та наведені в ньому положення суперечать фактичним даним, у зв`язку з чим звернувся до суду з клопотанням про призначення у справі додаткової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 21.01.2019 у справі призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу проведення якої доручено експертам Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський центр судових експертиз". На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

1) Визначити площу об`єкту нерухомого майна (загальну, корисну, основну, допоміжну): громадського будинку, Торгово-офісної будівлі "Київстар" АДРЕСА_2 та площу його окремих складових частин, зокрема приміщень.

2) Чи відповідає площа відповідного об`єкту нерухомого майна та його окремих складових частин таким площам визначеним в технічному паспорті на громадський будинок, Торгово-офісну будівлю "Київстар" АДРЕСА_2 , виготовленому за замовленням Процепко Віталія Миколайовича , паспорт НОМЕР_2 , станом на 23.10.2018 року, суб`єкт господарювання: КП "Тульчинське МБТІ"? Якщо ні, то в чому полягає така невідповідність?

3) Чи відповідає технічний паспорт на громадський будинок, Торгово-офісну будівлю "Київстар" АДРЕСА_2 , виготовлений за замовленням Процепко Віталія Миколайовича , паспорт НОМЕР_2 , станом на 23.10.2018 року, суб`єкт господарювання: КП "Тульчинське МБТІ" вимогам нормативно-правових актів регламентуючих порядок проведення технічної інвентаризації нерухомого майна, порядку, методології, методам інвентаризації нерухомого майна? Якщо ні, то в чому полягає невідповідність таким вимогам?

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 428 від 25.09.2018:

По першому, другому та третьому питаннях: загальна площа та окремих приміщень громадського будинку, Торгово-офісної будівлі Київстар АДРЕСА_2, станом на час проведення дослідження не відповідає загальній площі та площі окремих приміщень, які вказані у технічному паспорті на громадський будинок, Торгово-офісну будівлю Київстар АДРЕСА_2 , виготовленому КП Тульчинське МБТІ на замовленням Процепко В. М. станом на 23.10.2018, а саме загальна площа станом на час проведення дослідження більша на 33,9кв.м. від загальної площі, яка вказана у технічному паспорті на громадський будинок, Торгово-офісну будівлю Київстар АДРЕСА_2 , виготовленому КП Тульчинське МБТІ на замовленням Процепко В. М. станом на 23.10.2018, різниця у площі виникла внаслідок не вірно визначених величин приміщень (ширини та довжини) у процесі безпосередніх обмірів.

Після проведеного візуально - інструментального огляду об`єкта дослідження, після дослідження матеріалів справи №902/406/16, матеріалів інвентаризаційної справи №4023 можливо зробити наступний висновок, що технічний паспорт на громадський будинок, Торгово-офісну будівлю Київстар АДРЕСА_2, виготовлений КП Тульчинське МБТІ на замовлення Процепко В. М. станом на 23.10.2018 не відповідає Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186), яка визначає механізм проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна всіх форм власності, що здійснюють суб`єкти господарювання. Зокрема невідповідність полягає в тому, що на планах поверхів виконавцем невірно вказані розміри приміщень (розміри на планах не відповідають фактичним розмірам приміщень) у результаті невірно визначених величин (ширини та довжини) у процесі безпосередніх обмірів; невірно підраховано площі приміщень та загальну площу будівлі; не зазначено усі приміщення на плані поверху (приміщення, що використовується, як кладова на додатку 1 позначене №11* площею 1,4кв.м.); навіть з урахуванням невірно визначених величин приміщень (ширини та довжини) у процесі безпосередніх обмірів, невірно підраховано площі приміщень наприклад приміщення №8: 9,84 х 5,51 = 54,2кв.м., а на плані поверху вказано 51,8кв.м, також помилки у підрахунку площі є у приміщеннях №21, №24, №34; не обґрунтовано застосовано знижувальний коефіцієнт - 0,8 до приміщення №27 балкон осклений, так як дане приміщення не є балконом. (т.3, а.с. 2-10)

Додатково, на питання, які виникли у сторін щодо висновків експертизи, експертом надано наступні пояснення.

На питання позивача.

Питання 1. Чи призвело до неврахованого проектною документацією з будівництва Торгово-офісної будівлі Київстар по АДРЕСА_2 додаткового навантаження забезпечуючи несучу спроможність конструкцій влаштування на вхідному майданчику літ. а2 , згідно технічного паспорту на відповідну будівлю 2012 року, нежитлового приміщення - об`єкту самочинного будівництва?

Відповідь: ДБН В. 1.2-2:2006. Навантаження і впливи приводить наступні види навантажень Основне навантаження - навантаження, яке з`являється як результат природних явищ або людської діяльності.

Постійне навантаження (постійне навантаження за 1.4 СНиП 2.01.07-85) - навантаження, яке діє практично не змінюючись протягом терміну служби споруди і для якого можна нехтувати зміною його значення у часі щодо середнього.

Змінне навантаження (тимчасове навантаження за 1.4 СНиП 2.01.07-85) - навантаження, для якого не можна нехтувати зміною його значення у часі щодо середнього.

Тривале навантаження (тривале навантаження за 1.4 СНиП 2.01.07-85) - змінне навантаження, тривалість дії якого може наближатися до встановленого терміну експлуатації конструкції Теf.

Короткочасне навантаження (короткочасне навантаження за 1.4 СНиП 2.01.07-85) - змінне навантаження, яке реалізується багато разів протягом терміну служби споруди і для якого тривалість дії набагато менша від Теf.

Самочинне влаштування нежитлового приміщення на вхідному майданчику літ. а2 створило додаткове навантаження, однак це навантаження не може вплинути на міцність і стійкість конструкцій Торгово - офісної будівлі Київстар по АДРЕСА_2 або створити граничний стан, при якому конструкція, основа (будівля чи споруда в цілому) перестають задовольняти заданим експлуатаційним вимогам чи вимогам при виконанні робіт (зведенні).

Питання 2. Наведене в описовій частині вступає в суперечність з висновком зробленим в абз. 1 п.4 висновку експерта, в якому вказана невідповідність технічному паспорту 2012 року фактично збудованого об`єкту лише в ширині майданчика.

При цьому вже у абз. 2 п.4 вказується, що влаштування приміщення на вхідному майданчику літ. а2 Торгово - офісної будівлі Київстар по АДРЕСА_2 належить до самочинного будівництва?

Відповідь: влаштування вхідного майданчика передбачалось робочим проектом, який розроблявся ПП ЛЮАН 2011, однак вхідний майданчик збудовано у більших розмірах (по ширині) від запроектованих. Також робочим проектом не передбачалось влаштування приміщення на вхідному майданчику, тому у висновку експерта №428 відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Держбуду України від 24.05.2001р. за №127 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/5773 зазначено, що влаштування приміщення на вхідному майданчику літ. а2 Торгово - офісної будівлі Київстар по АДРЕСА_2 належить до самочинного будівництва.

На питання відповідача.

Питання 1.Чи вважається облаштування металопластикових (віконних, дверних склопакетів) на вхідному майданчику будівлі, самочинним будівництвом?

Відповідь: встановлення огороджуючих конструкцій, внаслідок чого утворюється приміщення яке пов`язане сполученням між собою з іншими приміщеннями та має окремий вихід, яке не передбачене проектною документацією є самочинним будівництвом.

Питання 2. Чи є металопластикові конструкції (вікна, двері) оскленого балкону капітальною спорудою?

Відповідь: ДК 018-2000 Державний класифікатор будівель та споруд.

Об`єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Споруди - це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.

Капітальність будівель - комплексна характеристика, що містить показники їхньої довговічності, вогнестійкості та рівня вимог, тобто це - сукупність основних властивостей, притаманних будівлям в цілому, що відбиває їхню національно-господарську і містобудівну значимість. Її визначають перш за все видом будівельних матеріалів основних конструкцій і їх властивостями Металопластикові конструкції (вікна, двері) не є капітальною спорудою.

Питання 3. Яким нормативно-правовим актом заборонено встановлення на балконі осклення, вікон, дверей, монтаж електромережі, облаштування опалення площі, дверних, віконних отворів, перегородок з метало пластикових конструкцій?

Відповідь: ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення балкон - відкрита площадка, яка виступає у вигляді консолі на фасаді будинку чи в інтер`єрі, огороджена перилами.

Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна балкон - огороджений відкритий або засклений майданчик, що виступає із площини стіни фасаду та слугує для відпочинку.

Приміщення у якому розташована аптека та яке влаштоване на вхідному майданчику Торгово-офісної будівлі Київстар по АДРЕСА_2 не можна віднести до визначення балкон.

Питання 4. Чи демонтувалися будь-які несучі елементи вхідного майданчику громадського будинку, Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2 (опори, таври) з моменту введення його в експлуатацію?

Відповідь: надати відповідь чи демонтувалися будь-які несучі елементи вхідного майданчику громадського будинку, Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2 (опори, таври) з моменту введення його в експлуатацію неможливо оскільки, виїзд експерта за місцем розташування об`єкта дослідження вперше було здійснено 22 серпня 2017р.

Питання 5. Чи підпадає об`єкт дослідження під визначення "прибудова" при фактично одночасному зведенні (будівництві) вхідного майданчику громадського будинку, Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2 з усією будівлею, що підтверджено Декларацією готовності об`єкту?

Відповідь: ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення прибудова - об`єкт (нові приміщення), що безпосередньо прилягають до зовнішніх стін будинку.

Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Держбуду України від 24.05.2001р. за №127 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за №582/5773 прибудова до будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну та внутрішнє сполучення з основними частинами будинку;

прибудоване приміщення - приміщення, прибудоване до основної будівлі, має з нею хоча б одну спільну стіну;

Враховуючи зміст терміну прибудова який визначений ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, приміщення у якому розташована аптека, що влаштоване на вхідному майданчику Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2 може бути віднесено до терміну прибудова.

Питання 6. Чи підпадає об`єкт дослідження під визначення "самочинне будівництво" з урахуванням пройдених дозвільних процедур будівництва та наявністю відповідних документів, у тому числі правоустановчих?

Відповідь: під визначення самочинне будівництво підпадає влаштування приміщення у якому розташована аптека, що влаштоване на вхідному майданчику Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2.

Господарський суд зазначає, що за положеннями ст. 73 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта є одним із засобів доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження (ст. 3 Закону України "Про судову експертизу").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Висновок експертизи є одним із доказів на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи і який оцінюється судом разом із іншими доказами за загальними правилами. Водночас висновок експертизи є докладним описом досліджень проведених експертом (фахівцем) в певній сфері знань з питань, які не можуть бути досліджені в межах судового засідання складом суду.

Встановивши, що експертні дослідження проведено відповідно до Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованим судовим експертом, висновки експерта відповідають вимогам, встановленим ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, оцінивши висновки за правилами т. 86 Господарського процесуального кодексу України, не знайшов жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність цих висновків, а відтак приймає їх в якості належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу у розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зважає на те, що учасниками не було надано висновку експерта із висновками, що відрізняються від тих, що надані експертом Данилюком В.О.

Суд відзначає, що відхилення від проектно-технічної документації, що порушує права інших осіб, може бути підставою для застосування визначених частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України наслідків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки. В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Водночас, вирішуючи даний спір суд виходять з наступного.

При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні Конституційного суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Верховний Суд України у Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України вказав наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (ст. 152 ЗК України).

Згідно ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, системний аналіз положень статті 376 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: 1) земельна ділянка, на якій збудовано об`єкт, не була відведена для цієї мети; 2) власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; 3) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; 4) об`єкт зведено на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

При цьому, головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості в розумінні положень ст.ст. 328, 329, 331 Цивільного кодексу України.

В той же час судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності від 14.03.2013 за № 1244880 за Процепко Віталієм Миколайовичем зареєстровано право власності на громадський будинок, Торгово-офісну будівлю Київстар за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 708,5 кв.м.

06.03.2013 до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесено відомості про реєстрацію за Процепко Віталієм Миколайовичем права власності на об`єкт нерухомого майна - громадський будинок , Торгово- офісна будівля Київстар по АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,0648 га за кадастровим номером 0510600000:07:004:0157, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

31.07.2013 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень внесено запис за № 7422187 про державну реєстрацію за Процепко Віталієм Миколайовичем права власності на земельну ділянку площею 0,0648 га, кадастровий номер 0510600000:07:004:0157, цільове призначення : для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Наведеним стверджується, що право власності у Процепка В.М. виникло на законних підставах, тому заявлені міськрадою позовні вимоги за своїми наслідками становлять втручання Позивача у право Процепка В.М. на мирне володіння своїм майном.

Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Право власності СП "Літучий Голландець" на спірний об`єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див., mutatismutandis, рішення від 24 червня 2003 року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства", заява N 44277/98, пункти 32 - 35).

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання з боку органів державної влади у право власності особи на майно має здійснюватися за принципом пропорційності, який передбачає дотримання, зокрема, законності втручання, переслідування легітимної мети, та визначення того, чи було воно [втручання] необхідним в демократичному суспільстві.

Принцип пропорційності втручання вимагає дотримання справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства та правами приватних власників. Таким чином, має існувати розумний зв`язок між вжитими заходами та їх метою. Ця умова не буде дотримана, якщо на зацікавлену особу було покладено "надмірне обтяження".

У будь-якому випадку, щоб відповідати Конвенції, втручання органів держави у право власності конкретної особи на майно повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами такої особи (див. п. 36 рішення у справі "Стреч проти Сполученого Королівства").

Як вбачається з матеріалів справи, Процепко В.М. на законних підставах оформив право власності на спірний об`єкт нерухомості, а тому захід впливу, який Позивач пропонує вжити до Відповідача та який фактично означає позбавлення вказаного Відповідача права власності на спірний об`єкт, на думку суду, не відповідає принципу пропорційності, оскільки не забезпечує справедливий баланс між загальними інтересами територіальної громади та приватним інтересом Процепка В.М ..

З огляду на встановлення матеріалами справи того, що Процепко В.М. є власником спірного об`єкту нерухомості, право власності на який набуто у відповідності до норм чинного законодавства України, на момент забудови право користування земельною ділянкою Відповідача було належним чином оформлено, означена земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, вказане будівництво не є самочинним, а тому суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Виконавчого комітету Ладижинської міської ради про знесення за рахунок Процепко Віталія Миколайовича самочинно збудованого ФОП Процепко В.М. нежитлового приміщення, що прибудовано до громадського будинку, Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2 , а саме нежитлового приміщення розміщеного на вхідному майданчику визначеному за технічним паспортом на даний об`єкт виготовленому станом на 05.10.2012 КП "Тульчинське МБТІ" та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 1245775 від 14.03.2018 на даний об`єкт нерухомого майна, як його складова частина визначена літерою а2 є необґрунтованими та недоведеними, не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 4 ст. 127 ГПК України).

Так, ухвалою від 23.06.2016 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, ухвалою від 06.03.2017 у справі призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу, ухвалою від 21.01.2019 у справі призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу.

Витрати по оплаті експертних послуг за вказаними ухвалами суду покладено на Позивача Виконавчий комітет Ладижинської міської ради.

Як встановлено судом, загальний розмір витрат за проведення експертиз склав 31 108,00 грн. які Позивачем оплачено, про що надано відповідні платіжні доручення (т.2, а.с. 110,111,220)

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Ладижинської міської ради, означені витрати суд залишає за Позивачем у справі.

Окрім того, судом розгляну клопотання Відповідача б/н від 19.12.2018 про стягнення з Позивача на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

На підтвердження понесення витрат на правничу правову допомогу відповідачем надано Акт виконання робіт по Договору про надання юридичних послуг № 2018-10-12 від 19.12.2018 та платіжне доручення № 299 від 17.10.2018 про сплату ФОП Квасюк М.Т. ФОП Притуляк А.М. грошових коштів в розмірі 14 000,00 грн. В призначенні платежу означеного платіжного доручення зазначено наступне: Платник: Процепко Віталій Миколайович. Згідно з договором № 2018-10-12 від 12 жовтня 2018р.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.05.2019 по справі 922/576/18 зазначив , що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, у яких конкретизовано справу, в якій таку допомогу надано.

Разом з тим, матеріали справи не містять, і Відповідачем не надано, Договору про надання юридичних послуг, на який є посилання в Акті виконаних робіт від 19.12.2018, де було б визначено розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару, порядок та строки його виплати, тощо. Окрім того, в платіжному дорученні, наданому як доказ понесення Відповідачем витрат на правничу допомогу, в призначенні платежу вказано Договір за іншою датою, а платником за ним не є Відповідач в даній справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання Відповідача б/н від 19.12.2018 про стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові Виконавчого комітету Ладижинської міської ради про знесення за рахунок Процепко Віталія Миколайовича самочинно збудованого ФОП Процепко В.М. нежитлового приміщення, що прибудовано до громадського будинку, Торгово-офісної будівлі "Київстар" по АДРЕСА_2, а саме нежитлового приміщення розміщеного на вхідному майданчику визначеному за технічним паспортом на даний об`єкт виготовленому станом на 05.10.2012 КП "Тульчинське МБТІ" та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 1245775 від 14.03.2018 на даний об`єкт нерухомого майна, як його складова частина визначена літерою а2 відмовити.

Витрати по сплаті судового збору та на проведення судових експертиз покласти на Позивача.

Витрати Відповідача за правничу допомогу покласти на Відповідача.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 30 березня 2020 р.

Головуючий суддя Матвійчук В.В.

Судді Маслій І.В.

Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. П. Кравчика, 4, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)

3 - відповідачу (вул. Пилипа Орлика, 10, м. Тульчин, Вінницька область, 23600)