Рішення

від 16.03.2020 по справі 915/2429/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Справа № 915/2429/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з`явився,

представник відповідача в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Фермерського господарства "Сапфір-Агро", 75000, Херсонська область, Білозерський р-н, с.Музиківка, вул.Смішко, 9; 73021, м.Херсон, вул.Патона, 5, кв.31

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс Агро-Юг", юридична адреса: 57300, Миколаївська область, Снігурівський р-н, м.Снігурівка, вул.Черкаська, 31; поштова адреса: 73034, м.Херсон, а/с№58; 73003, м.Херсон, пров.Готельний, 9, оф.101

про: стягнення 552 500,00 грн.

Фермерське господарство "Сапфір-Агро" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 12.12.2019 в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс Агро-Юг" грошові кошти у розмірі 552 500,00 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №05/11-2018 від 05.11.2018.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2019 позовну заяву №б/н від 12.12.2019 Фермерського господарства "Сапфір-Агро" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач ухвалу суду від 20.12.2019 отримав 26.12.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 38949490 та №54001 38949504.

03 січня 2020 року позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Суддя Семенчук Н.О. у період з 02.01.2020 по 10.01.2020 включно перебувала у запланованій щорічній відпустці.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 11 лютого 2020 року. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України.

Відповідач заперечень проти розгляду справу за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надав.

30.01.2020 відповідач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Вказує, що твердження позивача, що на суму попередньої оплати у розмірі 552 500,00 грн. не було здійснено постачання товару не відповідає дійсності виходячи з наступного: в момент збору врожаю (пшениці) на склад ФГ Сапфір-Агро було завезено продукцію в рахунок передплати по Договору від 05.11.2018 №05/11-2018. Вирощена продукція завозилась на склад покупця безпосередньо з поля автомобілем продавця ГАЗ-САЗ державний номер НОМЕР_1 , комірником складу фермерського господарства робився реєстр завезеної продукції, який передавався до головного офісу ФГ Сапфір-Агро . На підтвердження поставки бухгалтерією ТОВ ДІОНІС АГРО-ЮГ складена видаткова накладна від 05.08.2019р. №1, передана в бухгалтерію ФГ Сапфір-Агро для підписання. Зазначає, що ТОВ Діоніс Агро-Юг виконало свої обов`язки в повному обсязі. ТОВ "Діоніс Агро-Юг" неодноразово намагалось вирішити спір шляхом переговорів, засобами мобільного зв`язку. Листом від 12.09.2019 и№12/09 ФГ Сапфір-Агро просило підписати акт звірки станом на 12.09.2019. ТОВ Діоніс Агро-Юг листом від 03.10.2019 №5 запропонувало врахувати завезення пшениці в рахунок передплати, відповідь на вказаний лист не отримано. Зазначає, що станом на 20.08.2019 року сталася подія за фактом таємного викрадання врожаю соняшника, який належить ТОВ ДІОНІС АГРО-ЮГ і по якій заведено кримінальне провадження №12019230080000914 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України. В матеріалах даної справи фігурує ФГ Сапфір-Агро . Приховуючи свої злочинні дії, власники фермерського господарства намагаються відвести слідство від вірного напряму. Слідчому СУ ГУ НП в Херсонській області відомо про шахрайські дії щодо непідписання фермерським господарством видаткової накладної за фактом отримання товару (продукції) за Договором від 05.11.2018р №05/11-2018. Розслідування даного злочину триває. Вказує, що ТОВ ДІОНІС АГРО-ЮГ готове залучити показання свідків, на підставі яких суд встановить наявність або відсутність обставин (фактів) які мають значення для вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2020 вказав, що відповідь на відзив надавати не буде, а надасть усні пояснення в судовому засіданні.

В судовому засіданні 11.02.2020 за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 02 березня 2020 року.

Представник позивача в судовому засідання 02.03.2020 вказав, що відзив відповідача базується на припущеннях, складські квитанції, ТТН не надані. Кримінальне провадження на яке посилається відповідач у своєму відзиві не стосується обставин щодо виконання Договору поставки №05/11-2018 від 05.11.2018, а саме щодо поставки пшениці 6 кл. врожаю 2019 року. Вказує, що кримінальне провадження на яке посилається відповідач стосується насіння технічних культур, а саме соняшника НС25.

В судовому засіданні 02.03.2020 розгляд справи було відкладено на 16 березня 2020 року.

16 березня 2020 відповідач засобами електронного зв`язку до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав клопотання в якому просить суд підготовче засідання провести без участі представника відповідача, оскільки відсутня можливість прибути 16.03.2020.

Суд зазначає, що представником відповідача помилково зазначається про призначення підготовчого судового засідання на 16.03.2020, оскільки справа №915/2429/19 прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

16 березня 2020 року представник позивача до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав клопотання в якому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд розглядати справу №915/2429/19 без участі представника та без участі керівника ФГ Сапфір-Агро .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

05 листопада 2018 року між Фермерським господарством "Сапфір-Агро" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоніс Агро-Юг" (далі - постачальник) було укладено Договір поставки №05/11-2018 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується постачати (передавати) товар у власність покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору. Предметом поставки є сільгосппродукція врожаю 2019 року: - пшениця 6 кл. - 85 т. (п.п.1.1, 1.2 Договору).

У відповідності до п.3.1 Договору, постачання здійснюється на умовах франко-склад продавця. Перехід права власності відбувається в момент поставки/оплати/відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною/актом прийому-здачі/ (п.3.2 Договору).

Згідно п.4.1 Договору, постачальник гарантовано зобов`язується поставити покупцю: - пшеницю 6 кл. - 85 т. Ціна одиниці товару складає 6500 грн. за 1т. Загальна сума договору становить 552 500,00 грн. Покупець здійснює передоплату у розмірі 100% (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.4.3 Договору, розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку згідно виставленого рахунку.

Пунктом 5.1.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві відповідний об`єм товару за обумовленим графіком в термін з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року.

У відповідності до п.5.1.5 Договору, у разі не надання товару відповідно до п.5.1.1 Договору, постачальник зобов`язаний повернути покупцю кошти, перераховані ним постачальнику, протягом п`яти банківських днів.

Згідно п.7.1 Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач згідно умов Договору виставив позивачу рахунок на оплату №3 від 05.11.2018 на суму 552 500,00 грн. (а.с.23).

Так, позивач на виконання умов Договору перерахував на рахунок відповідача передоплату у розмірі 552 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1572 від 07.11.2018.

Як зазначає, позивач в позовній заяві, відповідач не виконав обов`язок щодо поставки товару на суму передоплати в термін з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що 23 жовтня 2019 року направив на адресу відповідача лист та акт звіряння в якому було зазначено, що заборгованість на користь фермерського господарства на 12 вересня 2019 року становить 552 500,00 грн. (а.с.21,22).

Відповідь від відповідача на адресу позивача не надходила, ФГ Сапфір-Агро вважає, що спір неможливо вирішити шляхом переговорів, тому звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст. 173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст.180 Господарського Кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору №05/11-2018 від 05.11.2018 кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

За приписами ст. 692, ст. 693 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання зі здійснення попередньої оплати за товар за ціною, визначеною у Договорі.

Відповідачем на підтвердження поставки товару долучена видаткова накладна №1 від 05.08.2019.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5).

Дослідивши вказану видаткову накладну, суд зазначає, що остання не містить відтисків печатки позивача та підписів уповноважених осіб, які б засвідчували факт отримання товару позивачем.

Отже, суд дійшов висновку, що видаткова накладна №1 від 05.08.2019, не може вважатись належним доказом поставки товару позивачу та доказом отримання позивачем товару (пшениці 6-го класу).

Так, позивач виконав свої зобов`язання зі здійснення попередньої оплати за товар за ціною, визначеною у Договорі, однак відповідач в обумовлений договором строк товар не поставив.

Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У відповідності до п.5.1.5 Договору, у разі не надання товару відповідно до п.5.1.1 Договору, постачальник зобов`язаний повернути покупцю кошти, перераховані ним постачальнику, протягом п`яти банківських днів.

Внаслідок порушення відповідачем умов Договору в частині не поставлення позивачу товару, а саме пшениці 6 кл. згідно Договору поставки №05/11-2018, позивач звернуся до суду з позовом про повернення попередньої оплати в порядку ч.2. ст. 693 ЦК України.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, здійснивши попередню оплату за товар згідно Договору №05/11-2018 від 05.11.2018 тоді як відповідач товар не поставив та не повернув попередню оплату, як то визначено умовами Договору, суд приходить до висновку що позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 552 500,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності ч.1 до ст.79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Надані позивачем докази на підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором поставки №05/11-2018 від 05.11.2018 щодо здійснення передоплати у розмірі 552 500,00 грн., а саме Договір №05/11-2018 від 05.11.2018, оригінал якого був оглянутий судом у судовому засіданні 02.03.2020, рахунок на оплату №3 від 05.11.2018, оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні 02.03.2020, платіжне доручення №1572 від 07.11.2018 на суму 552 500,00 грн., згідно якого позивачем було перераховану відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 552 500,00 грн. є більш вірогідними, ніж надані відповідачем докази на їх спростування.

Так, посилання відповідача на кримінальне провадження №12019230080000914 в матеріалах якого фігурує ФГ Сапфір -Агро судом до уваги не береться, оскільки вказане кримінальне провадження не стосується обставин щодо виконання Договору поставки №05/11-2018 від 05.11.2018, а саме щодо поставки пшениці 6 кл. врожаю 2019 року. Також, відповідачем не були надані заяви свідків, про які він зазначав у відзиві на позов.

За результатами дослідження наданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про доведеність, законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, а отже наявність підстав для задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, то судовий збір у розмірі 8 287,50 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоніс Агро-Юг"

(юридична адреса: 57300, Миколаївська область, Снігурівський р-н, м.Снігурівка, вул.Черкаська, 31; поштова адреса: 73034, м.Херсон, а/с№58; 73003, м.Херсон, пров.Готельний, 9, оф.101, код ЄДРПОУ 42316977) на користь Фермерського господарства "Сапфір-Агро" (75000, Херсонська область, Білозерський р-н, с.Музиківка, вул.Смішко, 9; 73021, м.Херсон, вул.Патона, 5, кв.31, код ЄДРПОУ 37638711) грошові кошти у сумі 552 500,00 грн. попередню оплату товару та 8 287,50 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, повний текст рішення складено та підписано суддею 30.03.2020 в перший день після виходу з лікарняного.

Суддя Н.О. Семенчук