Рішення від 19.03.2020 по справі 913/649/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 березня 2020 року Справа № 913/649/19

м. Харків Провадження №33/913/649/19

За позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» , вул.Гагаріна, буд.87, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400

до відповідача Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» , м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403, Сєвєродонецька ТЕЦ

про стягнення 66 505 882 грн 09 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Пата А.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про стягнення заборгованості у сумі 66 505 882 грн 09 коп. з яких:

- 47 814 476 грн 31 коп. - пеня;

- 7 459 679 грн 95 коп. - сума нарахованих 3% річних;

- 11 231 725 грн 83 коп. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладено Типовий договір розподілу природного газу №0942003N1EDP016 шляхом підписання заяви приєднання від 01.01.2016. Відповідно до п.2.1 та 2.2 договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Позивач зазначає, що в січні - лютому 2016 року відповідачем було здійснено неправомірне споживання природного газу з перевищенням номінації, а в лютому 2016 року здійснювалося споживання за відсутності номінації, що призвело до виникнення неврегульованого небалансу позивача як оператора ГРМ.

За наявності підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на січень 2016 року в розмірі 1 611,507 тис. куб. м. природного газу, відповідачем було спожито 9 143 763 куб. м. природного газу, тобто було здійснено несанкціонований відбір природного газу в об`ємі, що становить 7 532,256 тис. м. куб. природного газу. У лютому 2016 року відповідачем здійснювався несанкціонований відбір природного газу без наявності підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача, в об`ємі, що відповідно до даних вузлів обліку природного газу склало 9 772 019 м. куб., що підтверджується технічними актами про фактичне споживання природного газу за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 та актами про надання послуг з розподілу природного газу.

У зв`язку із перевищенням відповідачем у розрахунковий період підтверджених обсягів (лімітів) природного газу, вказаний обсяг не був врегульований з постачальником природного газу та був віднесений Оператором газотранспортної системи (Акціонерним товариством Укртрансгаз ) на неврегульовані обсяги небалансу позивача.

Зокрема, рішенням Господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі №913/958/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» стягнуто борг за надані послуги з балансування в сумі 265 995 884,24 грн, пеню в сумі 37 634 654,47 грн, 3% річних в сумі 3 110 432,38 грн, інфляційні втрати в сумі 8 340 086,06 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 195 492,44 грн. Неврегульований небаланс за січень, лютий 2016 р. було віднесено на оператора газороподільчих мереж - ПАТ «Луганськгаз» .

Оскільки неврегульований небаланс в січні - лютому 2016 року по об`єкту споживача (відповідача) було віднесено на позивача - ПАТ «Луганськгаз» , останній на підставі пункту 4 глави 5 Розділу VI Кодексу Газорозподільних систем за наведеною формулою розрахував розмір компенсації за спожитий відповідачем понад встановлені ліміти природний газ, та який було віднесено на небаланс оператора ГРМ (позивача) на загальну суму 270 117 378 грн 98 коп, та за її стягненням звернувся до відповідача із відповідною вимогою про відшкодування, направивши відповідачу 17.12.2018 акти про надання послуг компенсації вартості небалансу природного газу у вказаний період, розрахунки вартості природного газу, який підлягає компенсації згідно пункту 4 глави 5 Розділу VI Кодексу Газорозподільних систем, а також рахунки на оплату.

У зв`язку із несплатою відповідачем у встановлений у вимозі строк заявленої позивачем до стягнення на підставі п. 4 глави 5 Розділу VI Кодексу Газорозподільних систем компенсації в добровільному порядку, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення вказаної компенсації в судовому порядку.

Так, рішенням Господарського суду Луганської області від 12.03.2019 у справі №913/652/18 позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» було задоволено, присуджено до стягнення з Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» компенсацію вартості об`єму спожитого природного газу за січень - лютий 2016 р. в сумі 270 117 378 грн. 98 коп., судові витрати у розмірі 616700 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач вимогу позивача про сплату компенсації добровільно не виконав у встановлений позивачем строк, що призвело до виникнення прострочення у виконанні грошового зобов`язання перед позивачем, постановлене рішення Господарського суду Луганської області від 12.03.2019 про стягнення компенсації в сумі 270 117 378 грн. 98 коп. відповідач також не виконує, позивач звернувся до суду та відповідно до ст. 625 ЦК України та п.8.2 Типового договіру розподілу природного газу №0942003N1EDP016 нарахував пеню у розмірі 47 814 476 грн 31 коп., 3% річних у розмірі 7 459 679 грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 231 725 грн 83 коп., які просить стягнути з відповідача у даній справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2019 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.12.2019.

Відповідач надав відзив за вих.№06-05-108 від 09.12.2019, в якому заперечив проти задоволення позову. На обґрунтування власної позиції відповідач зазначає, що підставою для нарахування суми пені не може бути п.8.2 типового договору розподілу природного газу, оскільки предметом вказаного договору є надання позивачем відповідачу послуг з розподілу природного газу, за які відповідач був зобов`язаний сплачувати їх вартість, а в разі порушення строків оплати послуг саме з розподілу природного газу умовами типового договору передбачалась відповідальність відповідача у вигляді нарахування та стягнення пені.

Ані умовами типового договору розподілу природного газу, укладеного між сторонами, ані окремим законом, не визначені підстави нарахування та розмір пені за допущене прострочення у сплаті або несплату компенсації вартості небалансу природного газу, а отже, за твердженням відповідача, позовні вимоги позивача щодо стягнення суми пені у розмірі 47 814 476 грн 31 коп. нарахованої на розмір компенсації, що підлягає сплаті відповідачем згідно пункту 4 глави 5 Розділу VI Кодексу Газорозподільних систем, є безпідставними.

Крім того, відповідач посилається на те, що сума компенсації за виставленими позивачем рахунками №01-16-0942003 N1EDP016-НЕБАЛАНС від 17.12.2018 та №02-16094003N1EDP016- НЕБАЛАНС від 17.12.2018 була присуджена до стягнення з відповідача згідно рішення Господарського суду Луганської області від 12.03.2019 у справі №913/652/18, а тому посилання позивача на зазначені рахунки як на підставу виникнення зобов`язань та нарахування 3% річних у розмірі 7 459 679 грн 95 коп. та інфляційних втрат у розмірі 11 231 725 грн 83 коп. у зв`язку із мдопущеним простроченням згідно ст.625 ЦК України, є також безпідставними. За вказаних обставин, відповідач просить відмовити повністю в позові (а.с.51-53).

В судовому засіданні від 24.12.2019 протокольною ухвалою оголошено перерву до 21.01.2020, про що сторін було додатково повідомлено ухвалою-повідомленням від 26.12.2019.

Позивач надав відповідь на відзив на позовну заяву за вих.№0-02-43/2233 від 18.12.2019, в якому послався на наступне: згідно п.12.1 типового договору розподілу природного газу він укладений між сторонами на невизначений строк; пп.5 п.7.4. р.7 договору визначений обов`язок споживача не допускати несанкціонованого відбору природного газу; в п.8.1. договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за догоовром сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України; п.8.2 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в перод, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу; в січні - лютому 2016 року відповідачем було допущені порушення, зокрема умов типового договору про розподіл природного газу - за відсутності номінацій здійснено несанкціонований відбір природного газу, що також додатково підтверджено обставинами, встановленими Господарським судом Луганської області від 12.12.2016 під час розгляду справи №913/958/16; оскільки направлені відповідачу листи та рахунки з вимогою щодо здійснення оплати протягом 2-х банківських днів компенсації за несанкціоновано спожитий газ січня - лютого 2016 року в сумі 270 117 378 грн. 98 коп., останнім були залишені без належного виконання, що призвело до виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання, позивач, посилаючись на ст.ст. 549, 610 - 612 ЦК України, ст.ст.193, 216, 230 ГК України та п.8.2. договору просить стягнути нараховану пеню, також на підставі ст.625 ЦК України - 3% річних та інфляційні втрати (а.с.63-66).

В запереченнях на відповідь позивача за вих.№06-05-114 від 19.12.2019, відповідач підтримав правову позицію та доводи, раніше викладені у відзиві. Зокрема, зауважив, що п.8.2. типового договору передбачається нарахування пені лише у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором. Натомість предметом договору передбачено обов`язок здійснювати відповідачем оплату у встановлені договором строки лише щодо наданих позивачем послуг з розподілу природного газу. Підстава та розмір нарахування пені у зв`язку із порушенням строків сплати споживачем компенсації небалансу (несанкціонованого відбору природного газу споживачем) умовати укладеного між сторонами типового договору не передбачено, також іншими нормативними актами. Посилаючись на ч.5 ст.11 ЦК України, згідно якої у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, а також на рішення Господарського суду Луганської області від 12.03.2019 у справі №913/652/18, яким було стягнуто відповідну компенсацію на користь позивача, відповідач також вважає помилковим нарахування на підставі ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних з дати виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання - зі сплином встановленого у вимозі строку щодо здійснення оплати виставлених рахунків (як обраховує позивач), а не з набрання законної сили рішення суду у справі №913/652/18 (а.с.75-76).

В судовому засіданні від 21.01.2020 протокольною ухвалою з метою належної підготовки справи для розгляду по суті, на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, до 29.02.2020 року включно та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.02.2020, про що сторін додатково було повідомлено ухвалою-повідомленням від 22.01.2020.

Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання від 06.02.2020, в якому останній зазначив, що судовий збір за подання позовної заяви був сплачений іншою юридичною особою - ТОВ «Луганськгаз Збут» , однак в прохальній частині позовної заяви було помилково зазначено про стягнення на користь позивача зазначеної суми судових витрат, тому позивач просив суд врахувати допущену помилку та стягнути судовий збір при розподілі судових витрат - на користь платника, ТОВ «Луганськзбут» (а.с.99).

В судовому засіданні 06.02.2020 судом розглянуто подане клопотання позивача та буде враховуватися під час розгляду справи.

В судовому засіданні суд також з`ясував у обох представників сторін щодо можливості закриття підготовчого провадження у справі та щодо можливості розпочати розгляд справи по суті в той самий день після закриття підготовчого провадження з огляду на прибуття представників обох сторін в судове засідання.

Заслухавши думки представників обох сторін, з огляду на не подання сторонами суду заяв у відповідності до положень ч.6 ст.183 ГПК України, та наведених представником відповідача заперечень щодо здійснення розгляду справи по суті після закриття підготовчого провадження в той же день, необхідність призначення іншої дати судового засідання для розгляду справи по суті, ухвалою суду від 06.02.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 25.02.2020.

В судовому засіданні 25.02.2020 суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступні слова представників обох сторін, розпочав встановлювати обставини справи та досліджувати їх доказами; в судовому засіданні у відповідності до ст.216 ГПК України оголошено перерву до 19.03.2020, про що постановлено протокольну ухвалу. Представників обох сторін про наступну дату судового засідання повідомлено під розписку (запис про оголошення перерви).

Після оголошеної перерви в судове засідання 19.03.2020 сторони повноважних представників не направили.

Разом з тим, від відповідача надійшла заява б/н від 19.03.2020, в якій останній просив розгляд справи 19.03.2020 здійснювати без участі його представника, яка була розглянута судом, задоволена, про що було постановлено протокольну ухвалу.

За висновком суду, неприбуття представника позивача в судове засідання після оголошеної перерви в судовому засіданні від 25.02.2020 з розгляду справи по суті не перешкоджає розгляду спору, враховуючи належне його повідомлення, відсутність обгрунтованих клопотань про відкладення розгляду спору та не визнання судом явки представників сторін в судове засідання обов`язковою.

В судовому засіданні 19.03.2020 суд завершив встановлювати обставини справи та дослідження їх доказами, постановив вступну та резолютивну частини судового рішення. Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» здійснює на території ліцензованої діяльності (Луганська область) розподіл природного газу розподільними системами, в якості оператора газорозподільної системи (Оператора ГРМ).

01.01.2016 р. між позивачем (ПАТ по газопостачанню та газифікації Луганськгаз та відповідачем, шляхом підписання відповідачем заяви приєднання № 0942003N1EDT016 був укладений типовий договір розподілу природного газу № 0942003N1EDТ016 (а.с.16-20).

Судом враховується, що згідно рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Луганськгаз» , оформленого протоколом №23 від 23.04.2019 у відповідності до вимог Закону України Про акціонерні товариства змінено найменування позивача з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Луганськгаз на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» , здійснено державну реєстрацію нової редакції статуту, внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 1.1 Типового договору передбачено, що цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з пунктом 1.2 Типового договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу ГРС.

Відповідно до пункту 1.3 Типового договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Згідно з пунктом 3.1 Типового договору санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюються споживачем за умови наявності в нього укладеного з постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу споживача (його постачальника) доводиться до відома оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС), а до відома споживача - його постачальником. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ з газорозподільної системи.

Пунктом 3.2 Типового договору передбачено, що за наявності підтвердженого обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу. Приймання-передача обсягу газу, належного споживачу, а також перехід експлуатаційної відповідальності за стан газових мереж від оператора ГРМ до споживача відбуваються на межі балансової належності об`єкта споживача.

Відповідно до пункту 3.3 Типового договору споживач, що не є побутовим, зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об`єм споживання природного газу споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.

Згідно з пунктом 5.1 Типового договору облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Пунктом 5.2 Типового договору передбачено, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим договором. Для визначення об`єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку споживача.

Відповідно до пункту 5.4 Типового договору порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього договору.

Згідно з підпунктами 2, 4 пункту 7.1 Типового договору оператор ГРМ зобов`язується забезпечити можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи в межах величини приєднаної потужності його об`єкта та передачу належних споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання споживачем вимог цього договору; забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у тому числі формування загального об`єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу споживачу за відповідний період.

Підпунктом 1 пункту 7.3 Типового договору передбачено, що споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи в межах величини приєднаної потужності його об`єкта та передачу належних споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього договору.

Відповідно до підпункту 5 пункту 7.4 Типового договору споживач зобов`язується не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Згідно з пунктом 8.1 Типового договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

Пунктом 12.1 Типового договору передбачено, що він укладається на невизначений строк.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2016 позивачем та відповідачем було складено технічний акт про фактичне споживання природного газу за договором розподілу природного газу №0942003N1EDP016 від 01.01.2016 про те, що відповідач прийняв та використав в січні 2016 року природний газ для власних потреб в обсязі 9143763 куб.м, у тому числі: по приладам обліку газу 9143763 куб.м.; згідно укладеного договору з ТОВ «Енергія України» № 501 від 10.12.2015 в обсязі 1611,507 тис. куб.м. (а.с.22).

Сторонами також було складено та підписано акт № СВД00000078 від 31.01.2016 з надання послуг розподілу природного газу в кількості 9143,763 тис. м3 на суму 5890046,38 грн. (а.с.23).

29.02.2016 позивачем та відповідачем було складено технічний акт про фактичне споживання природного газу за договором розподілу природного газу №0942003N1EDP016 від 01.01.2016 про те, що відповідач прийняв та використав в лютому 2016 року природний газ для власних потреб в обсязі 9772019 куб.м, у тому числі: по приладам обліку газу 9772019 куб.м. (а.с.24).

Сторонами складено та підписано також акт № СВД00001746 від 29.02.2016 з надання послуг розподілу природного газу в кількості 9772,019 тис. м3 на суму 6294743,76 грн. (а.с.25).

Позивач зазначає, що за наявності підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на січень 2016 року в розмірі 1 611,507 тис. куб. м. природного газу, відповідачем було спожито 9 143 763 куб. м. природного газу, тобто було здійснено несанкціонований відбір природного газу в об`ємі, що становить 7 532,256 тис. м. куб. природного газу. У лютому 2016 року відповідачем здійснювався несанкціонований відбір природного газу в об`ємі 9 772 019 м. куб., що підтверджується зазначеними технічними актами про фактичне споживання природного газу за договором розподілу природного газу та підписаними за цей період актами про надання послуг з розподілу природного газу.

У зв`язку із перевищенням відповідачем у розрахунковий період підтверджених обсягів (лімітів) природного газу, вказаний обсяг не був врегульований з постачальником природного газу та був віднесений Оператором газотранспортної системи (Акціонерним товариством Укртрансгаз ) на неврегульовані обсяги небалансу позивача - ПАТ Луганськгаз .

Зокрема, рішенням Господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі №913/958/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» стягнуто борг за надані послуги з балансування в сумі 265 995 884,24 грн, пеню в сумі 37 634 654,47 грн, 3% річних в сумі 3 110 432,38 грн, інфляційні втрати в сумі 8 340 086,06 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 195 492,44 грн. Неврегульований небаланс за січень, лютий 2016 р. було віднесено на оператора газороподільчих мереж - ПАТ «Луганськгаз» .

Зазначене рішення набрало законної сили, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2018 було залишено без змін.

В п.4 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем на час виникнення спірних правовідносин сторін, було встановлено, що якщо за результатами споживання природного газу у період відсутності споживача в реєстрі споживачів будь-якого постачальника (несанкціонований відбір природного газу) Оператор ГТС при забезпеченні заходів балансування за підсумками газового місяця за процедурою, визначеною Кодексом газотранспортної системи, віднесе такі обсяги (неврегульований небаланс) на Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ вартість таких обсягів, що розраховується за відповідною формулою, наведеною у Кодексі.

За вказаних обставин, з огляду на допущення відповідачем як споживачем несанкціонованого відбору природного газу в січні - лютому 2016 року, осяги якого були віднесені оператором газотранспортної системи (Акціонерним товариством Укртрансгаз ) на неврегульовані обсяги небалансу позивача, останній 18.12.2018 на підставі п.4 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем звернувся до відповідача із вимогою про здійснення оплати відповідної компенсації на загальну суму 270 117 378 грн 98 коп., розраховану за наведеною в Кодексі формулою.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем 18.12.2018 були вручені нарочно відповідачу супровідні листи № 01-02-45/2290 від 17.12.2018 та №01-02-45/2291 від 17.12.2018 з доданими актами надання послуг компенсації вартості небалансу природного газу №01-16-0942003N1ЕDР016-НЕБАЛАНС від 17.12.2018, №16-0942003N1ЕDР016-НЕБАЛАНС від 17.12.2018 та рахунки для оплати компенсації вартості об`єму спожитого природного газу за січень - лютий 2016 року на загальну суму 270 117 378 грн 98 коп. (а.с.26-31).

Як вбачається, зазначені акти та рахунки були отримані відповідачем 18.12.2018 (згідно проставлених даних вхідної кореспонденції відповідача). В наданих для оплати рахунках позивач вказав про необхідність здійснення оплати протягом 2-х банківських днів.

У зв`язку із несплатою відповідачем у встановлений у вимозі строк заявленої позивачем до стягнення на підставі п. 4 глави 5 Розділу VI Кодексу Газорозподільних систем компенсації в добровільному порядку, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення вказаної компенсації в судовому порядку.

Так, за результатами розгляду спору, рішенням Господарського суду Луганської області від 12.03.2019 у справі №913/652/18 позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» було задоволено, присуджено до стягнення з Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» компенсацію вартості об`єму спожитого природного газу за січень - лютий 2016 р. в сумі 270 117 378 грн. 98 коп., судові витрати у розмірі 616700 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач вимогу позивача про сплату компенсації добровільно не виконав у встановлений позивачем строк, зазначений в рахунках наданих відповідачу для оплати (протягом 2-х банківських днів), що призвело до виникнення у відповідача прострочення у виконанні грошового зобов`язання перед позивачем; постановлене рішення Господарського суду Луганської області від 12.03.2019 про стягнення компенсації в сумі 270 117 378 грн. 98 коп. за результатами розгляду справи №913/652/18 відповідач також не виконує, позивач звернувся до суду та відповідно до ст. 625 ЦК України та п.8.2 Типового договіру розподілу природного газу нарахував пеню у розмірі 47 814 476 грн 31 коп., 3% річних у розмірі 7 459 679 грн 95 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 231 725 грн 83 коп., які просить стягнути з відповідача у цій справі.

Відповідач заперечує проти задоволення позову повністю з підстав, наведених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін та заявленим позивачем вимогам, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Згідно із статтею 38 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, затверджено Кодекс газорозподільних систем, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Пунктом 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем передбачено, що дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. Крім того, цим Кодексом регулюються взаємовідносини: між оператором газорозподільної системи і газодобувними підприємствами та виробниками біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, які підключені (приєднуються) до газорозподільної системи; між оператором газорозподільної системи та несанкціонованими споживачами, які втручаються в роботу газорозподільної системи, у тому числі шляхом самовільного під`єднання несанкціонованого газопроводу.

Відповідно до пункту 3 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем основними функціями оператора газорозподільних мереж є, зокрема: забезпечення балансування між об`ємами і обсягами передачі природного газу до ГРМ (від ГРС, ГДП, ВБГ, інших ГРМ) та об`ємами і обсягами передачі природного газу з ГРМ (споживачам, для транзиту в інші ГРМ); формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу по об`єктах суб`єктів ринку природного газу, які знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ та/або які замовили розподіл природного газу ГРМ у відповідному періоді.

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що за договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Відповідно до пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу (п.1 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем).

Зокрема, в п.1 глави 5 розділу VI зазначеного Кодексу встановлено, що споживання (відбір) природного газу з газорозподільної системи за наявності укладеного договору розподілу природного газу між споживачем та Оператором ГРМ здійснюється за умови: наявності у споживача (його постачальника) підтверджених обсягів природного газу (лімітів) на відповідний розрахунковий період; забезпечення споживачем своєчасних розрахунків з Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

В п.4 глави 5 розділу VI вказаного Кодексу газорозподільних систем врегульовано, що якщо за підсумками місяця фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС.

У разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об`єм/обсяг споживання природного газу по об`єкту споживача буде перевищувати об`єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними Оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений Оператором ГТС (тобто суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників)) на небаланс Оператора ГРМ (в даному випадку - позивача у справі), тоді споживач (в даному випадку відповідач у справі) має компенсувати Оператору ГРМ його вартість, що розраховується за відповідною формулою.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, з наступних підстав: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Частиною 3 ст.11 ЦК України також передбачено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку,

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вже зазначалося вище, за результатами розгляду спору, рішенням Господарського суду Луганської області від 12.03.2019 у справі №913/652/18 позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство Укртрансгаз , було задоволено, присуджено до стягнення з Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» компенсацію вартості об`єму спожитого природного газу за січень - лютий 2016 року в сумі 270 117 378 грн. 98 коп., судові витрати у розмірі 616700 грн. 00 коп.

Під час розгляду спору у справі №913/652/18 господарським судом, зокрема досліджувалися та встановлювалися обставини: здійснення несанкціонованого відбору природного газу відповідачем у зазначених обсягах (7532,256 тим.м.куб. та 9772,019 тим.м.куб.) в період січня - лютого 2016 року, що також підтверджувалося інформацією наданою третьою особою - оператором газотранспортної системи Акціонерне товариство Укртрансгаз щодо надходження на точках входу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газороподільчих систем мереж, з зазначенням обсягу небалансу; віднесення вказаних обсягів неврегульованого небалансу за січень, лютий 2016 року на оператора газороподільчих мереж - ПАТ Луганськгаз згідно рішення Господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі №913/958/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» ; встановлено, що неврегульований небаланс відповідача за січень 2016 року склав 7532,256 тис м3, в лютому 2016 року в кількості 9772,019 тис м3 природного газу; з`ясовано правильність обрахунку позивачем компенсації на загальну суму 270 117 378 грн. 98 коп., заявленої на підставі п. 4 глави 5 Розділу VI Кодексу Газорозподільних систем до стягнення з відповідача.

Зазначене рішення Господарського суду Луганської області від 12.03.2019 у справі №913/652/18 набрало законної сили.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, що враховується наразі судом під час розгляду цієї справи.

Отже, дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що зобов`язання у відповідача (як споживача природного газу, що здійснив несанкціонований його відбір у зазначений період, та небаланс якого було віднесено на позивача як оператора газорозподільної системи) щодо здійснення оплати компенсації за спожитий природний газ виникло у останнього перед позивачем в силу вимог Закону, а саме п.4 глави 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем.

За вказаних обставин суд не може погодитися із доводами відповідача про те, що зобов`язання щодо здійснення оплати компенсації виникло у останнього перед позивачем з рішення суду від 12.03.2019 за результатами розгляду справи №913/652/18, і відповідно дату виникнення прострочення виконнання грошового зобов`язання, слід обраховувати з дати набрання рішенням законної сили. Адже вказаним рішенням суду лише підтверджені обставини, що є підставою заявлених вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із допущеним відповідачем несанкціонованим відбором природного газу в січні - лютому 2016 року, та віднесення в подальшому неврегульованого небалансу відповідача за вказаний період на позивача - ПАТ Луганськгаз (згідно рішення Господарського суду Луганської області від 12.12.2016 у справі №913/958/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» ) останній звернувся до відповідача з вимогами здійснити оплату, вручивши 18.12.2018 нарочно відповідачу супровідні листи № 01-02-45/2290 від 17.12.2018 та №01-02-45/2291 від 17.12.2018 з доданими актами надання послуг компенсації вартості небалансу природного газу №01-16-0942003N1ЕDР016-НЕБАЛАНС від 17.12.2018, №16-0942003N1ЕDР016-НЕБАЛАНС від 17.12.2018 та рахунки для оплати компенсації вартості об`єму спожитого природного газу за січень - лютий 2016 року на загальну суму 270 117 378 грн 98 коп. (а.с.26-31).

Як вбачається, зазначені акти та рахунки були отримані відповідачем 18.12.2018 (згідно проставлених даних вхідної кореспонденції відповідача). В наданих для оплати рахунках позивач вказав про необхідністоь здійснення оплати протягом 2-х банківських днів.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача у зв`язку із допущеним простроченням виконанням грошового зобов`язання нарахованих на підставі п.8.2. договору про розподіл природного газу пені в сумі 47 814 476 грн 31 коп., на підставі ст.625 ЦК України 7 459 679 грн 95 коп. - 3% річних, 11 231 725 грн 83 коп. - інфляційних втрат (а.с.32-37).

За приписами ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунків 3% річних, пені та інфляційних втрат, долучених позивачем до позовної заяви вбачається, що позивач обраховує дату виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати відповідачем саме з урахуванням строку (2-х банківських днів) встановленого у виставлених відповідачу для здійснення оплати рахунках.

Однак, суд зауважує про те, що а ні умовами договору про розподіл природного газу, укладеного між сторонами та на який наразі посилається позивач, а ні нормами Кодексу газорозподільних систем, не встановлено строків виконання такого зобов`язання щодо проведення розрахунку споживачем як боржником у відповідності до п.4 глави 5 розділу VI Кодексу.

Натомість приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги , якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку підлягає застосуванню положення ч.2 ст.530 ЦК України, що не було враховано позивачем під час визначення дати виникнення прострочення у відповідача. Адже за умови відсутності встановленого строку виконання зобов`язання, заявлення позивачем вимоги про здійснення оплати протягом 2-х банківських днів з дати отримання відповідних рахунків не відповідає вимогам ч.2 ст.530 ЦК України та призводить до порушення законних прав відповідача як боржника здійснити оплату протягом семиденного строку від дня пред`явлення вимоги.

З розрахунку позивача вбачається, що останній помилково нарахував до стягнення з відповідача 7 459 679 грн 95 коп. - 3% річних за період з 21.12.2018 по 21.11.2019.

За висновком суду (враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, отримання відповідачем вимоги про здійснення оплати 18.12.2018), прострочення виникло у відповідача з 27.12.2018 (враховуючи положення ч.5 ст.254 ЦК Украаїни, оскільки останній 7й день строку виконанн язобов`язань припадав на вихідний день - 25.12.2018, та підлагає перенесенню на 26.12.2018).

За правильним розрахунком суду обґрунтованими є заявлені до стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 7 326 471 грн 38 коп., що підлягають нарахуванню за період прострочення з 27.12.2018 по 21.11.2019 на суму боргу 270 117 378 грн 98 коп. В іншій частині стягнення нарахованих позивачем 3% річних слід відмовити.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 11 231 725 грн 83 коп., нараховані за період січня - жовтня 2019 року.

Перевіривши правильність розрахунку позивача, суд дійшов висновку про те, що він відповідає обставин справи, зроблений арифметично вірно, а тому стягненню з відповідача обґрунтовано підлягають інфляційні втрати в сумі 11 231 725 грн 83 коп.

Також позивач, посилаючись на ст.ст. 549, 610 - 612 ЦК України, ст.ст.193, 216, 230 ГК України та п.8.2. договору просить стягнути з відповідача у зв`язку із порушенням строків оплати нараховану пеню в сумі 47 814 476 грн 31 коп.

Дослідивши обставини справи, суд погоджується з доводами відповідача щодо необґрунтованості нарахування позивачем на підставі п.8.2. договору про розподіл природного газу пені у зв`язку із простроченням оплати відповідачем компенсації за несанкціоновано спожитий природний газ у зазначений період.

Згідно положень ч.ч.3-4 ст.231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до положень ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Наразі договір від 01.01.2016, укладений між сторонами, та на який посилається позивач, є договором про надання послуг з розподілу природного газу.

В п 8.2. вказаного договору сторони погодили, що у разі порушення Споживачем, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Зі змісту договору вбачається, що в розділі VІ сторонами встановлені лише порядок та строки проведення розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу за цим договором, за порушення яких і може бути нарахована пеня на підставі п.8.2. договору.

В даному випадку, оскільки ні умовами договору розподілу природного газу, на який посилається позивач, ні нормами Кодексу газорозподільної системи не встановлено можливість нарахування пені у разі не сплати компенсації боржником, нарахованої згідно п. 4 глави 5 Розділу VI Кодексу Газорозподільних систем, не визначено її розмір, та взагалі, як було з`ясовано судом - не встановлено строку для виконання боржником зобов`язання з оплати компенсації, суд дійшов висновку про неправомірність доводів позивача та необґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача пені в сумі 47 814 476 грн 31 коп., а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи викладене, позов визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню частково. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню: 3% річних у сумі 7 326 471 грн 38 коп., інфляційні втрати в сумі 11 231 725 грн 83 коп. В іншій частині позову слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

В прохальній частині позову позивач просив відшкодувати йому сплачений судовий збір за подання позову та стягнути з відповідача - 672 350 грн 00 коп.

Судом враховується, що в подальшому позивач в поданому клопотанні від 06.02.2020 зазначив, що судовий збір за подання позовної заяви був сплачений іншою юридичною особою - ТОВ «Луганськгаз Збут» , однак в прохальній частині позовної заяви було помилково зазначено про стягнення на користь позивача зазначеної суми судових витрат, тому позивач просив суд врахувати допущену помилку та стягнути судовий збір при розподілі судових витрат - на користь платника, ТОВ «Луганськзбут» (а.с.99).

Судом встановлено, що за подання відповідного позову судовий збір в сумі 672 350 грн 00 коп. був сплачений іншою юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськгаз Збут» (ідентифікаційний код 40268230), що підтверджується платіжним дорученням №8652 від 26.11.2019, наявним в матеріалах справи.

У відповідності до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 187 616 грн 55 коп. пропорційно розміру задоволених вимог стягуються з відповідача на користь платника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськгаз Збут» .

Керуючись ст.ст. 129, 210, 233, 236 - 237, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» до Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» про стягнення 66 505 882 грн 09 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» , м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403, Сєвєродонецька ТЕЦ, ідентифікаційний код 00131050, на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз» , вул.Гагаріна, буд.87, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 05451150, 3% річних у сумі 7 326 471 грн 38 коп., інфляційні втрати 11 231 725 грн 83 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» , м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403, Сєвєродонецька ТЕЦ, ідентифікаційний код 00131050, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськгаз Збут» , вул.Гагаріна, буд.87, кім.307, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93400, ідентифікаційний код 40268230, витрати зі сплати судового збору у сумі 187 616 грн 55 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення підписано 30.03.2020.

Суддя О.В. Драгнєвіч