Ухвала

від 30.03.2020 по справі 360/1118/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 березня 2020 року

Київ

справа №360/1118/19

адміністративне провадження №К/9901/8445/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі за позовом Луганської регіональної торгово-промислової палати до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Луганська регіональна торгово-промислова палата звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 6 лютого 2019 року № 7847-52; визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу з податку на додану вартість, де основний борг - 123650,59 грн, штрафні санкції- 3680,93 грн, пеня - 172880,44 грн (всього - 300211,96 грн); визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу щодо пені з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі -13544,58 грн; визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення про списання пені з орендної плати з юридичних осіб у сумі 67447,70 грн; зобов`язати прийняти рішення про визнання податку на додану вартість Луганської регіональної торгово-промислової палати у розмірі 123650,59 грн, штрафні санкції - 3680,93 грн, пеня - 172880,44 грн (всього - 300211,96 грн.) - безнадійним на підставі статті 101, 102 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року № 577 з підстав дії обставин непереборної сили та списати податок на додану вартість у розмірі 123650,59 грн, штрафні санкції- 3680,93 грн, пеня -172880,44 грн (всього - 300211,96 грн); зобов`язати прийняти рішення про визнання пені податку на прибуток приватних підприємств Луганської регіональної торгово -промислової палати (код ЄДРПОУ 02944811) у розмірі 13544,58 грн. - безнадійною на підставі статті 101, 102 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 року № 577 з підстав дії обставин непереборної сили та списати пеню податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13544,58 грн; зобов`язати прийняти рішення про визнання орендної плати з юридичних осіб Луганської регіональної торгово - промислової палати у розмірі - 46006,38 грн безнадійною на підставі статті 102, 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10 жовтня 2013 року № 577 з підстав дії обставин непереборної сили та списати пеню орендної плати з юридичних осіб у розмірі - 67447,70 грн; зобов`язати внести коригування до інтегрованої картки платника податку на додану вартість Луганської регіональної торгово -промислової палати (код ЄДРПОУ 02944811) шляхом виключення з інтегрованої картки від`ємного сальдо - з податку на додану вартість, де основний борг - 123650,59 грн, штрафні санкції- 3680,93 грн, пеня - 172 880,44 грн (всього - 300211,96 грн), як такий що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті;- зобов`язати внести коригування до інтегрованої картки платника податку щодо пені з податку на прибуток приватних підприємств Луганської регіональної торгово - промислової палати шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків від`ємного сальдо - пені з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі - 13544,58 грн, як такий що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті; зобов`язати внести коригування до інтегрованої картки платника податку орендної плати з юридичних осіб Луганської регіональної торгово - промислової палати шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків від`ємного сальдо - орендної плати з юридичних осіб у розмірі 67447,70 грн як такий, що не передбачений нормами Податкового кодексу України та не підлягає сплаті.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та встановлено, що справа буде розглянута за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року позов задоволений частково: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 6 лютого 2019 року № 7847-52 в частині зобов`язання Луганську регіональну торгово-промислову палату сплатити пеню з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13544,58 грн; зобов`язано Головного управління ДФС у Луганській області внести коригування до інтегрованої картки платника податку Луганської регіональної торгово - промислової палати з податку на прибуток приватних підприємств шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків заборгованості по пені з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13544,58 грн; визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Луганській області щодо відображення в інтегрованій картці платника податків Луганської регіональної торгово - промислової палати показників про наявність податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 46006,38 грн; зобов`язано ГУ ДФС у Луганській області внести коригування до інтегрованої картки платника податку Луганської регіональної торгово - промислової палати з орендної плати з юридичних осіб шляхом виключення з інтегрованої картки платника податків заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 46006,38 грн; в іншій частині позовних відмовлено.

23 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року, у якій скаржник просить скасувати рішення судів в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 № 460-IX, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга подана 17 березня 2020 року, тому до неї застосовуються вимоги Кодексу адміністративного судочинства України в редакції відповідно до закону Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 № 460-IX.

Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова Першого апеляційного адміністративного суду прийнята у відкритому судовому засіданні 25 листопада 2019 року, повний текст складено 25 листопада 2019 року. Касаційну скаргу подано 17 березня 2020 року, тобто з пропуском строку, визначеного статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з касаційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Клопотання обґрунтоване тим, що касаційна скарга Головним управлінням ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2020 року була повернута у зв`язку з тим, що скаржником не сплачено судовий збір.

Розглянувши вказане клопотання, Суд вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі по тексту в редакції на момент звернення з касаційною скаргою), який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

В контексті наведеного, зважаючи на положення вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Слід зазначити, що вчасна подача первинної касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Інших поважних причин неможливості звернення до суду касаційної інстанції у строк встановлений статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України скаржником не наведено.

Зважаючи на викладене, підстави, наведені в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними.

Частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (тут і далі по тексту в редакції на момент звернення з касаційною скаргою) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, подана касаційна скарга не відповідає вимогам встановленим статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржник у касаційній скарзі не зазначив підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з положеннями частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Суд вважає за необхідне встановити скаржнику десятиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання належних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк, визначений законом, або вказати інші підстави для поновлення цього строку та зазначити підстави, на яких подається касаційна скарга з визначення передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України підстав.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі за позовом Луганської регіональної торгово-промислової палати до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення зазначеного недоліку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: М.М. Гімон

М.Б. Гусак