Рішення

від 18.03.2020 по справі 128/1914/18

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/1914/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 березня 2020 року Вінницький районний суд Вінницької області

в складі :

головуючого судді Ганкіної І.А.

при секретарі Жигаровій Д.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Поділля і К , Вінницької районної державної адміністрації про визнання правочинів недійсними, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Поділля і К про визнання правочинів недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно із Свідоцтв про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками земельної ділянки загальною площею 2,0779 га, яка розташована на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0520687000:01:001:0130.

В 2018 року позивачам стало відомо, що існує договір оренди землі укладений нібито між ними та ТОВ Агро-Поділля і К , відповідно до якого останнє має право на користування її земельною ділянкою строком до 2022 року. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. (ст. 14 Конституції України). Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. (п. 2 ст. 90 Земельного кодексу України).

Тобто зареєструвавши договір оренди землі ТОВ Агро-Поділля і К , який позивачі не підписували, товариством грубо порушені права власності позивача на земельну ділянку, а саме право володіння, користування та розпорядження її земельною ділянкою. Крім того товариство використовує земельну ділянку позивачів на підставі завідома підроблених документів. Обов`язок належним чином укласти договір оренди земельної ділянки (паю) передбачений Указом Президента України від 3.12.1999 р. № 1529 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки . В даному випадку, оскільки позивачі оспорюваного правочину, що склав в односторонньому порядку відповідач, не підписували та їх волевиявлення на укладення даного правочину не було, то відповідно такий правочин слід вважати недійсним.

Відповідно до відзиву на позову заяву поданого представником ТОВ Агро-Поділля і К , вбачається, що позовні вимоги відповідачем не визнаються. Відповідач вважає підстави позову надуманими та безпідставними, з огляду на те, що єдиним доводом позивачів, яким вони обґрунтовують свої позовні вимоги, є те, що, за їх твердженням, вони не підписували договори оренди належних їм земельних ділянок з ТОВ Агро-Поділля і К . Однак жодних доказів на підтвердження своїх тверджень позивачі не надали. Окрім того, відповідач зазначив, що ТОВ Агро-Поділля і К відкрито користується земельною ділянкою, яка належить позивачам на праві спільної власності в рівних частках (кожній по 1/2), на підставі укладених з кожним із позивачів договорів оренди землі, що зареєстровані у встановленому законом порядку, виплачуючи орендну плату за користування землею, про що свідчать відповідні докази. Протягом 2015-2017 років позивачі отримували від ТОВ Агро-Поділля і К орендну плату, що підтверджується відповідними документами, на яких стоять підписи позивачів. Навіть якщо припустити, що позивачі особисто не підписували договори оренди землі, то про наявність волевиявлення кожного з них на укладення договору свідчать фактична передача земельної ділянки відповідачу та отримання орендної плати за 2015 - 2017 роки. Зазначеними діями позивачі підтвердили(схвалили) чинність договорів оренди землі. Також позивачі не навели у позові, які саме їх права чи інтереси порушені у зв`язку з укладенням оспорюваних договорів.

26.09.2018 року представником позивачів ОСОБА_3 було подано відповідь на відзив, згідно якого позивачі вважають, факти викладені у відзиві безпідставними та не підтвердженими жодними доказами. Зазначили, що земельна ділянка належить позивачам на праві власності. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників, згідно з договором, у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Дана ділянка не поділялась на частини в натурі і відповідно до даних Державного земельного кадастру рахується, як одна ділянка співвласниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по Ѕ частці без виділення часток в натурі. Відповідач надає договори оренди землі на ділянки яких не існує. Тобто при державній реєстрації державний реєстратор прийняв рішення щодо реєстрації права оренди на земельні ділянки, яких не існує і відповідно вони не можуть бути об`єктами права оренди. Щодо відомостей про плату за користування земельною ділянкою, то відповідно всі надані документи відповідача про отримання орендної плати не підтверджують факти викладені у відзиві, а є лише формальним способом введення суду в оману. Крім того зазначені документи не посвідчені належним сином, як це вимагає цивільний процесуальний кодекс України, а отже не можуть вважатися належними доказами.

Представник позивачів ОСОБА_3 в судове засідання подала до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі та участі позивачів, в поданій заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Поділля і К до суду не з`явився повторно, про день слухання справи був повідомлений належним чином та завчасно.

Представник Вінницької районної державної адміністрації подав суду заяву про слухання справи у його відсутність. У вирішенні позову поклався на розсуд суду.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За згодою позивача, на підставі ухвали суду про заочний розгляд справи, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Врахувавши позицію сторін, дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

За ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками земельної ділянки загальною площею 2,0779 га, яка розташована на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0520687000:01:001:0130, свідоцтва зареєстровані в реєстрі за № 2-54 та 2-56 (а.с. 8-9).

Відповідно до наданої суду копії договору оренди землі б/н від 18.07.2015 року, зазначено, що ОСОБА_2 передала в оренду ТОВ Агро-Поділля і К , в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520687000:01:001:0130, розміром 1,0390 гектарів (а.с.39-41), що підтверджено також актом прийому-передачі об`єкта оренди без дати (а.с.42).

Відповідно до наданої суду копії договору оренди землі б/н від 18.07.2015 року, зазначено, що ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ Агро-Поділля і К , в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520687000:01:001:0130, розміром 1,0390 гектарів (а.с.47-49), що підтверджено також актом прийому-передачі об`єкта оренди без дати (а.с.50).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості вказані договори оренди є зареєстрованими та внесеними до відповідного реєстру (а.с.10-11).

Стороною відповідача надано копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, за індексним номером 43693028, за яким вбачається, що зареєстровано права оренди земельної ділянки, орендодавці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та орендар ТОВ Агро-Поділля і К (а.с.72-73).

Відповідачем суду надано відомость № АП000000003, з якої вбачається документування ТОВ Агро-Поділля і К здійснення виплати коштів за оренду земельних ділянок, серед яких числяться землевласники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.74-76, 77-80).

Відповідно до висновку експертів за результати проведення судової почеркознавчої експертизи від 24.12.2019 року за № 24001-24003/19-32, вбачається, що підпис в оспорюваному правочині, а саме в Договорі оренди землі від 18.07.2015 року в графі Реквізити сторін підпис Орендодавця - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виконано письмовим приладдям, а саме кульковою ручкою без застосування технічних засобів та попередньої підготовки; встановити чи виконано підпис в оспорюваному правочині, а саме в Договорі оренди землі від 18.07.2015 року в графі Реквізити сторін підпис орендодавця ОСОБА_2 , чи іншою особою не являється можливим; підпис в оспорюваному правочині, а саме в Договорі оренди землі від 18.07.2015 року в графі Реквізити сторін підпис Орендодавця - ОСОБА_5 , виконано не ОСОБА_5 а іншою особою (а.с.203-208, 209-212).

Таким чином, судом встановлено, що оспорюваний правочин, договір оренди землі суперечить ст.ст.203, 205 ЦК України, оскільки відсутнє вільне волевиявлення позивачів на їх підписання, правочин не спрямованій на настання правових наслідків з боку землевласників.

Ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3 та 4 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилами ст.208 ЦК України правочини між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 ЦК України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 Цивільного Кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони… Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України, головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є спрямованість волі сторін на укладення договору.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам відповідно до вимог ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 ЦК України тощо), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним лише за рішенням суду.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (ч.ч.1, 5 ст.216 ЦК України).

Проаналізовані вище обставини та вимоги законодавства є підставою для визнання договорів оренди землі від 18.07.2015 року б/н недійсними, оскільки позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не підписувалися, вільного волевиявлення на настання юридичних наслідків з сторони землевласників не було.

Також суд констатує, факт того, що земельна ділянка належить позивачам по Ѕ ідеальній частці, однак без визначення меж в натурі, та реального виділу, тобто вони є нероздільними. В договорах вказано площа земельних ділянок яка передається у власність в розмірі 1,0390 га, хоча загальна площа земельної ділянка є 2,0779 га, що також суперечить правовстановчому документу, що посвідчує право власності позивачів на спільну земельну ділянку.

Крім того, суд враховує, що у відповідності до ст.3 ЗУ Про оренду землі об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно ст.15 даного закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

За ст.79 ЗК України - земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Тобто, об`єктом оренди земельної ділянки може бути лише земельна ділянка, яка у відповідності до ст.79 КК України має межи, цільовий статус та з визначеними щодо неї правами.

За ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. При чьому, формування земельних ділянок здійснюється:у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Судом є встановленим, що земельна ділянка позивачів виділена в окремий об`єкт з визначеними правами кожного з позивачів не була.

Таким чином, вимога ст.3, ст.15 ЗУ Про оренду землі , при укладанні спірних договорів оренди була порушена.

За ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.317,319,321 ЦК України).

При цьому, під правомочністю володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс тощо).

Правомочність користування означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий учасниками справи на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, суд констатує той факт, що позивачами надано належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, щодо визнання договорів оренди недійними та скасування їх реєстрації, та спростовано аргументи сторони відповідача, в зв`язку з чим позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, при вирішені судового розгляду суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

А саме, судові витрати в сумі 740,80 грн., підлягає до стягнення з ТОВ Агро-Поділля і К по 352,40 грн на користь кожної з ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 203,215, 244,245,640,392,387 ЦК України, ст.ст. 4,19,76,81,200, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір оренди землі укладений 18 липня 2015 року між ТОВ Агро-Поділля і К та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, площею 1,0390 га, кадастровий номер 0520687000:01:001:0130, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 11.09.2015 року за № 11135301.

Визнати недійсним договір оренди землі укладений 18 липня 2015 року між ТОВ Агро-Поділля і К та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки, площею 1,0390 га, кадастровий номер 0520687000:01:001:0130, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 11.09.2015 року за № 11135301.

Скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області Москалюк Лесі Михайлівни №24349788 від 11.09.2015 року, прийнятого на підставі договорів оренди землі укладених 18 липня 2015 року між ТОВ Агро-Поділля і К та ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 Стягнути з ТОВ Агро-Поділля і К на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 352,40 грн.

Стягнути з ТОВ Агро-Поділля і К на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 352,40 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.А. Ганкіна