Постанова

від 31.03.2020 по справі 480/2210/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

31.03.20

22-ц/812/381/20

Справа № 480/2210/18

Провадження № 22-ц/812/381/20

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 березня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Горенко Ю.В.,

без участі осіб, які належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

представника позивача ОСОБА_1 -

адвоката Труби Клавдії Борисівни

на ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2019 року, постановлену у приміщені цього ж суду головуючим суддею Войнарівським М.М., повний текст складено того ж дня, за заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Труби Клавдії Борисівни про забезпечення позову, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій незаконними та скасування наказу, рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказу, рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05 грудня 2019 року до участі у справі, як співвідповідача, залучено ОСОБА_3 .

27 грудня 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Труба Клавдія Борисівна звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 4824280200:01:000:0097 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області та належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, просила про її скасування та ухвалення нового судового рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. При цьому зазначала, що у позивача є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки після звернення до суду з позовом, спірна земельна ділянка ОСОБА_2 була продана ОСОБА_3 .

Правом на подачу відзиву відповідачі не скористалися.

Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Труби К.Б. на електронну пошту надійшла заява про розгляд апеляційної скарги за її відсутності, апеляційну скаргу підтримує, просить її задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її такою, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що позивачем не надано належним чином обґрунтованих доводів та доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ч1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Способи забезпечення позову, які передбачені ч.1 ст. 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частини 3 статті 152 ЦПК).

Необхідність вирішення цього питання випливає також з положень статті 10 ЦПК України, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін, а суд зобов`язаний створити умови, за яких дотримувався б необхідний баланс їхніх процесуальних прав та обов`язків та була б гарантована реальна можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін.

Таким чином, забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, які гарантують позивачу виконання рішення суду в разі задоволення його позову та обмежують, насамперед, права відповідача на розпорядження спірним майном на час розгляду та виконання такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З позовної заяви вбачається, що у травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області з заявою про надання йому у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

У травні 2016 року наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №14-4590/14-16-СГ позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного дозволу ним розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність цієї земельної ділянки.

30 листопада 2016 року на підставі наказу в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №14-11997/14-16-СГ було затверджено проект землеустрою та надано позивачу у власність земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Однак, зареєструвати право власності на зазначену земельну ділянку за ним не можливо, так як право власності на неї зареєстровано за іншою особою ОСОБА_2 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області виданого 13 вересня 2017 року.

На думку позивача при винесені наказу про передачу земельної ділянки у власність іншій особі, було порушено процедуру відведення новостворених земельних ділянок та передання їх у власність іншій особі.

З матеріалів справи також вбачається, що 9 листопада 2018 року право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі- продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Лактіоновою С.А. (а.с.3).

Отже, позивачем оспорюється право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку. Зі змісту позовних вимог вбачається, що спір між сторонами є реальним, а спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4824280200:01:000:0097 є предметом спору.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4824280200:01:000:0097, представник позивача зазначала, що невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до повторного незаконного відчуження спірної земельних ділянок, що зробить в подальшому неможливим виконання судового рішення.

Отже, збереження нерухомого майна зможе забезпечити виконання рішення суду в разі задоволення вимог.

В свою чергу невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно може призвести до відчуження спірного майна відповідачем та переходу права власності до третіх осіб, що в свою чергу призведе до утруднення або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, арешт майна відповідача дійсно є заходом забезпечення позову спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, відмовивши у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги ст. 149 ЦПК України та той факт, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення.

За такого, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення - про задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи, що арешт земельної ділянки, що належить відповідачу ОСОБА_3 дійсно є заходом забезпечення позову, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також відомості про належність відповідачу нерухомого майна, колегія суддів вважає за необхідне накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 4824280200:01:000:0097 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області.

Керуючись ст. ст. 367,368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Труби Клавдії Борисівни задовольнити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Труби Клавдії Борисівни про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 4824280200:01:000:0097 площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області та належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2018 року (серія та номер 1386), посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Лактіоновою С.А.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 31 березня 2020 року.