Рішення

від 01.04.2020 по справі 640/18307/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

01 квітня 2020 року справа №640/18307/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ПОЛЕ (далі по тексту - позивач) доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2018 року №5182615147 та від 16 жовтня 2018 року №5192615147.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зазначені податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені з порушенням норм матеріального права, а висновки акта перевірки не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач вказує на те, що спірні господарські операції з придбання товарів є реальними та спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені договорами із третіми особами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/18307/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених в акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Акротус-Систем , ТОВ Арнад плюс , ТОВ ТІК ЕНЕРІЯ , ТОВ Ренесанс Славія Інвестмент , ТОВ ДРАЙВ ДЕНС КИЇВ , ТОВ Біо Плюс , ТОВ Світ Фуд , ТОВ Металлсервіс Україна , ТОВ Фондор Груп , ТОВ СТ Мідл , ТОВ ГРАН БУТІК , ТОВ Арабікус , ТОВ Барбадос ЛТД , ТОВ Бром форс , ТОВ ІНТЕР ТЕКНОЛЕДЖІ , ТОВ Елітстар Компані , ТОВ Марино Торг , ТОВ Домініка Трейд , ТОВ Бурж Ком , ТОВ Бурбон Трейд , ТОВ Бендер Проджект , ТОВ Коралсіті , ТОВ ВТК Сиріус , ТОВ Молгрант , ТОВ Мідленд інвест , ТОВ Гард Комьюніті , ТОВ Білд Комьюніті , ТОВ Бест Комьюніті , ТОВ КОНСАЛТКОМ , ТОВ Ленсі Груп , ТОВ Макао Союз , ТОВ Ареал Софт Груп , ТОВ Компанія Інвест Гарант , ТОВ Кортес-плюс , ТОВ Форест-таун 2015 , ТОВ Олмофо , ТОВ Профбудкомплекс , ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія , ТОВ ЕНКОД КОНСТРАКШН , ТОВ ТК Спектр , ТОВ Фреш продакшн , ТОВ Маджестик Лайн , ТОВ Анадора , ТОВ Сафарс , ТОВ Альтерсвіфт , ТОВ Врожай 2015 , ТОВ Стандарт промбуд , ТОВ РЗХ ЛІМІТЕД , ТОВ Малаві , ТОВ Наполі Груп , ТОВ Багіра Фінанси , ТОВ ІК Дельта , ТОВ Голд Трейд , ТОВ Шериф комфорт , ТОВ Сурінам плюс , ТОВ Промомаркетгруп , ТОВ БК Нові Горизонти , ТОВ НОВА ПЕРСПЕКТИВА-2015 , ТОВ Інгер буд , ТОВ Будівельні технології Кразбуд , ТОВ Інтербілд Комьюніті , ТОВ Ека Строй Плюс , ТОВ Підлога- Бетон , ТОВ Біз-лайн , ТОВ ТД Метрокепітал Груп , ТОВ Сільник , ТОВ Фоса - Інтернешнл , ТОВ ПАНОРАМА-СКАЙ , ТОВ Омешох груп , ТОВ БК Профбуд-2015 , ТОВ Гранді плюс , ПП БУДПОСТАЧ-ЗАКАРПАТТЯ , ТОВ САЛЕС ЛТД , ТОВ АРГЕНТО Україна , ТОВ АЛТІМА ТРЕЙД , ТОВ КОНТИНЕНТ ДК , ТОВ НУБІРОМ , ТОВ АСТОР АГРОТРЕЙД , ТОВ Ковад-Проммонтаж за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року.

Результати перевірки оформлено актом від 26 червня 2018 року №156/26-15-14-07-02-10/24578666.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог 1) пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 88 513 грн., у тому числі: за 2015 рік на суму 75 594 грн.; за 2016 рік на суму 12 919 грн.; 2) пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на суму 98 348 грн., в тому числі: за березень 2015 року на суму 15 312 грн.; за квітень 2015 року на суму 3340 грн.; за червень 2015 року на суму 20 082 грн.; за серпень 2015 року на суму 10 128 грн.; за вересень 2015 року на суму 12 792 грн.; за жовтень 2015 року на суму 11 052 грн.; за листопад 2015 року на суму 5784 грн.; за грудень 2015 року на суму 5504 грн.; за травень 2016 року на суму 14 354 грн.

На підставі виявлених порушень контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2018 року №5192615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість всього у сумі 46 593 грн., у тому числі 37 274 грн. за податковими зобов`язаннями та 9 319 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №5182615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств всього у сумі 68 631 грн., у тому числі 65 401 грн. за податковими зобов`язаннями та 3 230 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Фактичною підставою для нарахування позивачу податкових зобов`язань спірними рішеннями стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про фіктивний характер операцій позивача із контрагентами. Зокрема, відповідач посилається на матеріали кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12015000000000630 від 08 грудня 2015 року, досудовим розслідуванням якого встановлено, що учасниками організованої групи у період з 2014 року по 2016 рік зареєстровані на підставних осіб ряд підприємств, зокрема контрагентів позивача, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не надано підтверджуючі первинні документи, а саме: договори та додаткові угоди, акти приймання-передачі ТМЦ, акти надання послуг та додатки до них, платіжні доручення, рахунки-фактури, довіреності на отримання ТМЦ, свідоцтва, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, оборотно-сальдові відомості по рахунках та інші підтверджуючі документи, які мають відношення до товар/послуг і належать до передачі разом з товаром/послугами відповідно до чинного законодавства України.

Надаючи оцінку обставинам справи суд виходить із наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності складених документів чи сплати грошових коштів.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Крім того, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Так, досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було отримано листи ДФС України від 17 серпня 2016 року №27940/7/99-99-14-05-02-17 та від 06 липня 2016 року №22982/7/99-99-14-05-02-17, якими направлено до ГУ ДФС у місті Києві ухвалу суду від 01 серпня 2016 року у справі №760/6919/16-к, провадження №1-кс/760/10651/16, слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва, що винесена по матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12015000000000630 від 08 грудня 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212 та частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України, та матеріалами кримінального провадження.

Згідно вказаної ухвали Слідчою групою, яка складається з слідчих управління розслідування кримінальних проваджень ГСУ ФР Державної фіскальної служби України та слідчих слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12015000000000650 від 08.12.2015 р., за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною п`ятою статті 28, частиною другою статті 205, частиною п`ятою статті 209, частиною першою статті 28, частиною третьою статті 212, частиною четвертою статті 190, частиною третьої статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи … в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі контрагентів позивача, з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення (фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки. Також на банківські рахунки вказаних суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності перераховувалися грошові кошти реально діючих підприємств за нібито надані послуги, виконані роботи чи поставлені товари з метою переведення грошових коштів у готівкову форму та повернення їх клієнтам за вирахуванням певних відсотків. .

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що у перевірений період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ЄС Європейська будівельно-фасадна компанія у квітні 2015 року, ТОВ Метрокепітал груп у березні 2015 року, ТОВ Ека строй плюс у вересні 2015 року, ТОВ Світ Фуд у серпні 2015 року, ТОВ ІК Дельта у червні 2015 року, ТОВ Кортес-плюс у травні 2016 року, ТОВ Бром форс у листопаді, грудні 2015 року та ТОВ Інтер Технолоджі у жовтні 2015 року.

У ході проведення перевірки контролюючим органом запитом від 14 червня 2018 року запропоновано позивачу надати первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинам з контрагентами, вказаними в наказі ГУ ДФС у місті Києві від 14 червня 2018 року №9868, за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року.

У той же час, позивачем не було надано до перевірки підтверджуючих первинних документів, у результаті чого складено акт про ненадання документів бухгалтерського та податкового обліку від 20 червня 2018 року №582/26-15-14-07-02-16.

При проведенні перевірки позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з вказаними контрагентами було використано податкову звітність, подану позивачем в електронному вигляді до органів ДФС та інформацію, що міститься в інформаційних базах даних ДФС України, базах даних Єдиний реєстр податкових накладних за перевіряємий період.

Позивач оскаржує висновки акта перевірки у частині взаємовідносин із такими контрагентами: ТОВ Метрокепітал груп , ТОВ Ека строй плюс , ТОВ Світ Фуд , ТОВ ІК Дельта та ТОВ Кортес-плюс .

Так, щодо взаємовідносин позивача із ТОВ ТД Метрокепітал груп контролюючим органом на основі поданої звітності проведено аналіз, за результатами якого встановлено, що господарська діяльність названого контрагента має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: остання звітність з податку на додану вартість подана за червень 2015 року. Декларацію з податку па прибуток підприємств та фінансову звітність за 2015 рік ТОВ ТД Метрокепітал груп не подано, а отже неможливо встановити наявність основних засобів на товаристві.

Крім того, на адресу ГУ ДФС у м. Києві надійшов протокол від 04.09.2016 допиту свідка - керівника ГОВ ТД Метрокснітал груп гр. ОСОБА_1 , відповідно до якого останній стверджує, що не мас відношення до реєстрації, діяльності ТОВ ТД Метрокепітал груп , ніяких первинних та інших документів від імені підприємства не підписував.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ Ека строй плюс відповідачем встановлено, що останнє взято на податковий облік в органах державної фіскальної служби 05.03.2013 в Маріупольській ОДНІ ГУ ДФС у Донецькій області. Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано з 13.10.2015 з причини наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність за місцезнаходженням. Основні фонди та транспортні засоби відсутні на підприємстві.

ТОВ Ека строй плюс не подано жодної податкової за фінансової звітності до контролюючого органу з листопада 2015 року. Податкові декларації з податку на додану вартість з червня по вересень 2015 року не визнані як податкова звітність та мають статус до відома , тобто, при опрацюванні автоматизованих систем даних ГУ ДФС у м. Києві рахується розбіжність в серпні 2015 року між позивачем та ТОВ Ека строй плюс у сумі 36 967 грн.

Основним постачальником за перевіряємий період на адресу ТОВ Ека строй плюс згідно баз даних ДФС України, є ТОВ АРНАД ПЛЮС .

ТОВ АРНАД ПЛЮС взято на податковий облік в органи державної фіскальної служби від 22.04.2015 в ДНІ у Печорському районі ГУ ДФС у м. Києві; засновник, директор, головний бухгалтер - Сугаков Володимир Миколайович; основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано з 02.10.2015 з причини наявності запису про відсутність за місцезнаходженням.

Основні фонди та транспортні засоби відсутні на підприємстві. ТОВ АРНАД ПЛЮС не звітує до контролюючого органу з листопада 2015 року. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних за перевіряємий період встановлено, що ТОВ Ека строй плюс отримало податкові накладні від ТОВ АРНАД ПЛЮС з номенклатурою маркетингові, юридичні, рекламні, інформаційні тощо, при тому, що ТОВ АРНАД ПЛЮС придбавався товар у ТОВ ВОЛИНЬТАБАК з номенклатурою цигарки, тобто, встановлено невідповідність операцій купівлі/продажу товару.

Відповідно до податкової інформації, працівниками оперативного управління ДПІ У Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві по суб`єкту підприємництва ТОВ Ека строй плюс внесено інформацію фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності, дата внесення - 04.10.2016.

Крім того, відповідно до матеріалів, надісланих СУ ФР ДФС України, надано копію допиту гр. ОСОБА_4 від 04.10.2016 року, в якому зазначено, що дана особа є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ Ека строй плюс . На допиті гр. ОСОБА_4 повідомила, що дізналась про те, що являється директором та засновником ТОВ Ека строй плюс від працівників податкової міліції, фінансово-господарської діяльності не вела, чим займається підприємство їй не відомо, де знаходиться офіс даного товариства їй не відомо, ніякої фінансової то податкової звітності до державних органів не подавала та не підписувала.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ Світ Фуд податковим органом було встановлено, що станом на дату складання акта перевірки підприємство зареєстровано Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві 09.08.2013 р. №10701020000050823; на податковому обліку в ДІМ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві; основний вид діяльності: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля: керівник та головний бухгалтер в одній особі в періоді взаємовідносин (серпень 2015) ОСОБА_5 : свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за рішенням контролюючого органу 01.09.2015 р.; остання декларація з ПДВ надана за серпень 2015: декларація з податку на прибуток за 2015 рік взагалі не надавалась, інформація щодо кількості працюючих - 1 особа.

ТОВ Світ Фуд не є імпортером товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до матеріалів, надісланих СУ ФР ДФС України, надано копію допиту гр. ОСОБА_5 від 17.10.2016 р., в якому зазначено, що дана особа є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ Світ Фуд . Громадянка ОСОБА_5 повідомила на допиті, що дізналася, що є директором та засновником ТОВ Світ Фуд від працівників податкової міліції, реєстрація підприємства здійснена без її згоди та участі, звіти, бухгалтерські та фінансово-господарські документи не підписувала та не укладала угод, їй невідомо яким видом діяльності займається підприємство, ніколи не планувала та не займалась підприємницькою діяльністю.

Відповідно до бази даних ДФС України та в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ Світ Фуд до податкового органу встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично у ТОВ Світ Фуд відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські приміщення, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ ІК Дельта відповідач зазначив, що останнє декларацію з податку на прибуток підприємств та фінансову звітність за 2015 рік не подано, тому неможливо встановити наявність основних засобів на товаристві. На адресу ГУ ДФС у м. Києві надійшов протокол допиту свідка керівника ТОВ ІК Дельта гр. ОСОБА_6 від 07.10.2016 р., відповідно до якого останній стверджує, що не має відношення до реєстрації, діяльності ТОВ ІК Дельта , жодних первинних та інших документів від імені ТОВ ІК ДЕЛЬТА не підписував.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Кортес-плюс перевіркою встановлено, що останнє зареєстровано Києво - Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 25.03.2015 р.; на податковому обліку перебуває в Києво - Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області; основний вид діяльності: 46.32 - оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; керівник та головний бухгалтер в одній особі ОСОБА_7 (за період взаємовідносин); декларація з податку на додану вартість подана лише за квітень, травень 2016 року; інформація щодо кількісті працюючих - за 1 квартал 2016 року 5 осіб; декларацію з податку на прибуток не подано за 2016 рік; згідно фінансового звіту за 1 квартал 2016 рік кількість працюючих 5 осіб, основні засоби 40.5 тис. грн.

ТОВ Кортес - плюс не є імпортером товарів (робіт, послуг).

Згідно даних, що містяться в інформаційній системі Єдиний реєстр податкових накладних, встановлено, що ТОВ Кортес - плюс придбавав у 2016 році різнопланові товари та послуги (одяг, продукти харчування, інше), код УКТ ЗНД яких не співпадає з кодом УКГ ЗГД товарів, реалізованих ТОВ Кортес - плюс на адресу позивача.

Відповідно до бази даних ДФС України та у ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ Кортес - плюс до податкового органу встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично у ТОВ Кортес - плюс відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські приміщення, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Відповідно до протоколу допиту свідка, надісланого СУ ФР ДФС України від 07.06.2016 р. гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження від 08.12.2015 р. № 12015000000000630 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 212, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, зазначено, що дана особа, перебуває директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ Кортес - плюс . Громадянка Скудар А.В. повідомила, що дізналася що являється директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ Кортес - плюс від працівників податкової міліції. Скудар А.В. значилась директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ Кортес - плюс за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність не вела, про те, чим займається підприємство їй невідомо, де знаходиться офіс даного товариства їй невідомо, ніякої фінансової та податкової звітності до державних органів не подавала та не підписувала.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду зазначив, що придбав профпапір, відбілювач та проявник у названих контрагентів. При цьому, вказує, що договорів на поставку ним не укладалось, факт передачі придбаних товарів підтверджується видатковими накладними, а також надав виписки з банківського рахунку.

Ненадання первинних документів під час перевірки позивач обґрунтовує тим, що такі документи були в нього вилучені правоохоронними органами.

Так, порядок надання платниками податків документів визначено статтею 85 ПК України.

Відповідно до частини 1 пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності формування даних податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до їх відсутності.

Винятком є випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними чи іншими компетентними органами. Якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати контролюючому органу для проведення перевірки копії вказаних документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів, а терміни проведення такої перевірки, у тому числі, розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

В матеріалах справи наявний лист капітана поліції Слідчого управління Головного управління національної поліції у місті Києві від 12 червня 2018 року №4251/125/23/3-2018, відповідно до якого в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100000001219 від 23 листопада 2017 року витребувано у позивача документи фінансово-господарської діяльності, а саме: банківські виписки за період з 01 січня 2015 року по 01 серпня 2016 року, податкову звітність за період з 01 січня 2015 року по 01 серпня 2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перевірки, за відсутності у позивача первинної документації, яка була вилучена на вимогу капітана поліції Слідчого управління Головного управління національної поліції у місті Києві, контролюючий орган не звертався до правоохоронних органів з метою отримання копій необхідних для проведення перевірки вилучених у позивача документів, або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

Разом із тим, висновок про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку здійснюється на підставі аналізу даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності цих даних у первинних документах об`єктивним обставинам вчинення господарської операції.

Надані позивачем у ході судового розгляду первинні документи не спростовують висновків податкового органу, викладених в акті перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно положень податкового законодавства України умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Суд критично оцінює надані позивачем в якості доказів договори із третіми особами, на виконання замовлень яких позивач придбав у спірних контрагентів матеріали, оскільки такі докази не можуть беззаперечно свідчити на користь висновку про реальний характер таких операцій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реальність вчинених господарських операцій між позивачем та контрагентами за перевіряємий період відсутня, а наслідком для податкового органу є лише фактичний рух активів задекларований на папері.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення сум грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість є правомірними.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛЕ задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛЕ відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПОЛЕ (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченко, 2; ідентифікаційний код 24578666);

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко