Постанова

від 31.03.2020 по справі 908/2907/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2907/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Антоніка С.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2019 року, ухвалене суддею Федоровою О.В., повний текст якого складений 20.11.2019, у справі № 908/2907/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж, Запорізька область, м. Бердянськ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59", Запорізька область, м. Бердянськ

про стягнення грошових коштів розмірі 16 023,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" про стягнення 16 023,84 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на порушення відповідачем пункту 5.1 та пункту 3.1 Правил користування електричною енергією, а саме самовільне підключення токоприймачів до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії; самовільне підключення напруги освітлення житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.11.2019 у справі № 908/2907/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж 16 023,84 грн. суму боргу за недораховану електроенергію, 1921,00 судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до ст. 173 ГПК України Відповідач подав до суду клопотання про об`єднання в одне провадження наступні господарські справи: № 908/2789/19, № 908/2790/19 та № 908/2907/19 за позовом ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" про стягнення грошових коштів.

Не отримуючи повідомлення про результати розгляду вказаного клопотання Відповідач вважав, що справи об`єднано і чекав відповідної ухвали. Про відмову у задоволенні його клопотання дізнався лише отримавши рішення у даній справі. Із зазначеного вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 13-15, 114 ГПК України фактично не надав можливість Відповідачеві вчасно подати відзив на позовну заяву та докази, що призвело до передчасних висновків суду першої інстанції.

Наголошує, що суд першої інстанції допустив в своєму рішенні посилання на норми права ("Правила користування електричною енергією", як на підставу задоволення позовних вимог), які на час засідання комісії 24.04.2019 та винесення рішення, втратили свою силу на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії".

Акт про порушення всупереч вимогам п. 8.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії не був розглянутий комісією протягом 60 календарних днів.

Враховуючи недійсність акту про порушення № 00000979 від 08.05.2018 та незаконність протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення № 39/5 від 24.04.2019, слід дійти висновку, що розрахунок по акту про порушення № 00000979 від 08.05.2018 був здійснений невірно і встановити вартість та кількість спожитої Відповідачем електроенергії на підставі недійсного акта не представляється можливим.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, правом, передбаченим ст.263 ГПК України, не скористався; про надання часу для подання відзиву повідомлявся належним чином, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа № 4900079770812).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2020 (у складі колегії суддів: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2019 у цій справі; зупинено дію рішення господарського суду на час розгляду апеляційної скарги; з урахуванням ціни позову, положень ч.1 ст.270 ГПК України, вирішено розглядати апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

08.05.2018 представниками Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж (надалі-Позивач) проведено перевірку електроустановок багатоквартирного житлового будинку ОСББ "Коцюбинського 59" за адресою вул. Коцюбинського, буд. 59 (надалі - Відповідач).

Під час проведення перевірок електроустановок відповідача представниками позивача виявлено порушення п. 5.1 та п.3.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (надалі - ПКЕЕ), а саме, - самовільне підключення токоприймачів до електричної мережі енергопостачальника за відсутності Договору про постачання електричної енергії; самовільне підключення напруги освітлення житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутністю Договору про постачання електричної енергії.

За результатом проведеної перевірки представниками позивача складено Акт про порушення № 00000979 від 08.05.2018 за адресою вул. Коцюбинського, буд. 59.

У відповідності до п. 6.41 ПКЕЕ, Акт № 00000979 від 08.05.2018 підписано з боку споживача представником споживача, у зауваженнях до акту вказано "З актом не згоден, заміри не проводилися". Другий екземпляр Акту № 00000979 від 08.05.2018 вручено представнику споживача відразу після його складання.

В пункті 10 Акту зазначено про запрошення споживача або уповноважену ним особу на засідання комісії з розгляду актів на 30.05.2018.

На засіданні комісії з розгляду Акту про порушення ПКЕЕ від 30.05.2018 прийнято рішення: "Перенести засідання комісії на 20.06.2018 на 10:00 у зв`язку з виробничою необхідністю".

Листом № 5065 від 20.06.2018 повідомлено відповідача, що комісія з розгляду акту відбудеться 27.06.2018 о 10:00 годині за адресою: м. Бердянськ, пр. Західний, 25 у кабінеті № 18. Копію листа отримано відповідачем 20.06.2018 про що свідчить підпис на даному листі.

На засіданні комісії з розгляду Акту про порушення ПКЕЕ від 27.06.2018 прийнято рішення: "Перенести засідання комісії на 08.08.2018 на 10:00".

На засіданні комісії з розгляду Акту про порушення ПКЕЕ від 08.08.2018 прийнято рішення: "Перенести засідання комісії на 06.09.2018 о 11:00 годині".

На засіданні комісії з розгляду Акту про порушення ПКЕЕ від 06.09.2018 прийнято рішення: "Перенести засідання комісії на 20.09.2018 на 10:00 у зв`язку зі звіренням Бойко О.В. з заявою до поліції".

Засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ відбулося 20.09.2018. За результатами розгляду членами комісії складено протокол № 39/4 від 20.09.2018, у якому зазначено, що Акт є правомірним, формулювання виду порушення відповідає Методиці визначення обсягу вартості електричної енергії, що дає підстави для її застосування. Виконати розрахунок недоврахованої електричної енергії по акту згідно Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою Постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006, зі змінами і доповненнями Постанови НКРЕ № 154 від 08.02.2007, №1384 від 18.12.2008, № 1338 від 14.10.2010 (далі по тексту - Методика), по пп. 2.6 за порушення зазначене у підпункті 5 пункту 2.1 (самовільне підключення електропроводки до електричної мережі енергопостачальника за відсутності Договору про постачання електричної енергії; самовільне підключення електропроводки напруги освітлення житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутності Договору про постачання електричної енергії) з зазначенням періоду та визначенням обсягу недоврахованої електричної енергії.

В позовній заяві позивач посилається на те, що усунення порушення здійснено одразу після складання Актів, про що зазначено у п. 7 Акту, що схему обліку електроенергії відновлено.

Згідно з даними Акту про порушення № 00000979 від 08.05.2018 обсяг електричної енергії становить 13009 кВт.год. Вартість необлікованної електроенергії по Акту про порушення № 00000979 від 08.05.2018 становить 21.852,72 грн.

На адресу відповідача листом № 7367 від 24.09.2018 направлено протокол №39/4 засідання комісії з розгляду актів про порушення від 20.09.2018, рахунок № 4011 від 20.09.2018 за недовраховану електроенергію по акту про порушення № 00000979 від 08.05.2018 та розрахунок обсягу та вартості недоврахованої електричної енергії по акту.

Листом № 48 від 11.10.2018 відповідач повідомив, що акт про порушення та протокол засідання № 39/4 від 20.09.2018 оскаржуються до НКРЕКП.

Листом № 775 від 19.03.2019 повідомлено відповідача, що повторне засідання комісії з розгляду акту про порушення № 00000979, яке відбудеться 27.03.2019 о 10:00 години.

Листом № 882 від 27.03.2019, який отримано Відповідачем, повідомлено, що буде проведено повторне засідання комісії з розгляду акту про порушення № 00000979, яке відбудеться 29.03.2019 о 10:00 години.

Відповідач листом № 6 від 29.03.2019 просив перенести засідання комісії з розгляду акту про порушення.

03.04.2019 відповідач звернувся з заявою про перенесення засідання комісії по актам на 24.04.2019 у зв`язку з відсутністю відповіді НКРЕКП.

24.04.2019 комісія з розгляду актів про порушення протоколом № 39/5 скасувала протокол комісії № 39/4 від 20.09.2018 в частині кількості та вартості недорахованої електричної енергії на підставі рекомендацій Держенергонагляду. Також комісія вирішила визнати розрахунок недорахованої електроенергії по акту згідно Методики, затвердженої Постановою НКРЕ № 562 від 04.05.2006 зі змінами і доповненнями Постанови НКРЕ № 154 від 08.02.2017, № 1384 від 18.12.2008, № 1338 від 14.10.2010 у відповідності до пунктів 2.6 за порушення визначене у підпункті 5 пункту 2.1, за період з 09.05.2017 по 08.05.2018, час роботи 12 годин при розрахунку врахувати рекомендації Держенергонагляду, розрахунок провести виходячи з найменшої площі загального перерізу електропроводів згідно ПУЕ - мідь, провід 0,5 мм, кількість недорахованої електроенергії складає 9538 кВт/г. на суму 16023,84 грн.

Супровідним листом від 24.09.2018 № 7367 позивач направив на адресу відповідача протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією від 20.09.2018, рахунок № 4011 від 20.09.2018, розрахунок обсягу та вартості недорахованої електричної енергії по акту № 00000979 від 08.05.2018.

Доказів оскарження наведених вище актів про порушення та скасування протоколів засідання комісії суду не надано.

Відповідач 24.05.2019 надав позивачу повідомлення №10 від 23.05.2019, в якому повідомив про намір оскаржити до НКРЕКП акти про порушення № 00000774, 0000775 від 07.05.2018 та № 00000779 від 08.05.2018 та протоколи засідання комісії № 39/5 від 24.04.2019.

Невиконання відповідачем в добровільному порядку протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення № 39/5 від 24.04.2019, а саме, - несплата відповідачем обсягу вартості недорахованої електричної енергії по Акту № 00000979 від 08.05.2018 про порушення споживачем ОСББ "Коцюбинський 59" Правил користування електричною енергією стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідач не спростував факт наявності правопорушення (самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії; самовільне підключення напруги освітлення житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії); доказів добровільної оплати не облікованої електричної енергії за вказаний у позові період та розмірі, відповідач суду не надав.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відносини пов`язані із поставкою електричної енергії є відносинами у сфері електроенергетики та регулюються Цивільним, Господарським кодексами, Законом України "Про ринок електричної енергії", нормативно-правовими актами у сфері електроенергетики.

А саме, спірні правовідносини у сфері електроенергетики регулюються ст. 275-277 Господарського кодексу України, відповідно до яких абоненти користуються енергією з додержанням Правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається. Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачає, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Згідно з п.2-4 частиною 2 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії; порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж електроенергетичних підприємств та споживачів, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах; крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.

Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), чинними на час виникнення спірних правовідносин (втратили чинність на підставі постанови НКРЕКП "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14 березня 2018 року № 312, які набрали чинність з 11.06.2018) врегульовано взаємовідносини, які виникають у процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), і дія цих Правил поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до пункту 1.3 ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Пунктом 5.1 ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Відповідно до підпунктів 1, 2, 4, 5 пункту 10.2 ПКЕЕ, споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно-технічних документів та нормативно-правових актів законодавства України.

Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об`єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об`єктом споживача.

Втім, доказів дотримання сторонами вищенаведених норм права та укладання господарського правочину про надання позивачем послуг з електропостачання на об`єкт відповідача суду не надано.

Відповідач доказів намагання укласти договір з Позивачем, як то передбачено законом або ухилення позивача від укладання договору суду не надав. Будь-яких пояснень щодо недотримання норм чинного законодавства в сфері користування електричною енергією не зазначив.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (стаття 216 Господарського кодексу України).

Приписами частини другої статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В силу частини першої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії", який набрав чинності 11.06.2017, а відтак, був чинним на час прийняття відповідачем оспорюваного рішення, учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно п. 3.6. Правил користування електричною енергією підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил.

Відповідно до п. 6.40 ПКЕЕ, у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, з пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ.

Згідно із п. 6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

Аналогічні положення щодо акту містяться у Методиці обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, згідно з пунктом 4.1 якої факт виявлених представниками енергопостачальника електричної енергії за регульованим тарифом (далі - енергопостачальник) порушень споживачем вимог ПКЕЕ або ПКЕЕН оформлюється актом про порушення.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Як вбачається з Акту про порушення Правил користування електричної енергії №00000979 від 08.05.2018, він підписаний представниками обох сторін, з боку відповідача зазначено зауваження до складеного акту.

Відповідно до п. 6.42 ПКЕЕ на підставі акту порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Пунктом 4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2006 №122, встановлено, що обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до Методики.

Порядок визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією встановлюється Методикою визначення обсягу та відшкодування електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 №562 (пункт 1.1 Методики).

Відповідно до п. 1.2 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №562 від 04.05.2006, Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об`єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.

В пункті 2.1. Методики наведено перелік порушень ПКЕЕ, у разі виявлення яких, на підставі акта порушень, складеного з урахуванням вимог ПКЕЕ, застосовується дана Методика.

Згідно пп.5 п.2.1. Методика застосовується за самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.

Як свідчать матеріали справи на підставі акту № 00000979 від 08.05.2018 у відповідності до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричної енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 ПАТ "Запоріжжяобленерго" в особі виробничого структурного підрозділу БМРЕМ проведений розрахунок вартості недоврахованої електроенергії за період з 09.05.2017 по 08.05.2018 (9538 кВт/г.) в сумі 16023,84 грн.

Таким чином, Позивачем було проведено перевірку відповідача зі складенням акту і відображенням порушення та нарахуванням суми заборгованості.

Як було зазначено вище, актом про порушення № 00000979 від 08.05.2018 встановлено самовільне підключення струмоприймача до електромережі за відсутності договору на поставку електричної енергії; самовільне підключення навантаження освітлення житлового будинку до електромережі електропостачальника за відсутності договору на поставку електроенергії.

Розрахунок по акту про порушення № 00000979 від 08.05.2018 був здійснений у відповідності до п.п. 5 п.2.1, п. 2.6 та за формулою 2.7 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі-Методика) за період з 09.05.2017 по 08.05.2018, час роботи 12 годин, розрахунок проведений виходячи з найменшої площі загального перерізу електропроводів згідно ПУЕ - мідний провод 0,5 кв. мм.

У відповідності до п. 2.6 Методики у разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 цієї Методики, та за умови відсутності Договору, розрахунковий добовий обсяг споживання електричної енергії через проводи (кабелі), якими здійснене самовільне підключення (доб.сп., кВт-год), розраховується за формулою:

Wдоб.сп. = Pс.п. *tвик (кВт.г), де

де Рс .п =2,97 кВт (потужність, обчислена виходячи допустимого тривалого струму, що може протікати через мінімальний діаметр проводки, для якої нормується допустимий тривалий струм, згідно з положенням глави 1.3 ПУЕ (мідний провід з площею поперечного перерізу 0,75 мм 2 та допустимим тривалим струмом 15 А))

Рс.п. = І * U * соsф (формула 2.8 Методики...п.2.6)

де І =15 потужність, обчислена виходячи з матеріалу та перерізу проводу (ПУЕ табл. 1.3.4.).

U = 0,22 (номінальна фазна напруга, кВ)

соsф (р - 0,9 (згідно з Методикою...п.2.6)

Потужність самовільного підключення (кВт) по акту про порушення №00000979 від 08.05.2018 складає:

Рc.п. = 15*0,22*0,9=2,97 кВт.

t Доб =12 год. (час використання самовільного підключення протягом доби, Методика п.2.6)

Дпер-7 робочих днів споживача (зазначені в акті про порушення).

Для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення (Методика п.2.6).

Кількість днів роботи струмоприймачів на тиждень складає 7 днів.

Дпор - по Акту про порушення №00000979 від 08,05.2018 становить 365 днів, що передували складанню акту, за період з 09.05.2017 по 08.05.2018.

Дусун - кількість робочих днів споживача від дня виявлення порушення до дня його усунення складає 0 днів.

З огляду на викладені обставини та додані документи, господарський суд дійшов правильного висновку, що розрахунок здійснено Позивачем з дотриманням Правил та Методики.

Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок по акту про порушення № 00000979 від 08.05.2018 здійснений невірно і встановити вартість та кількість спожитої Відповідачем електроенергії на підставі недійсного акта не представляється можливим.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив в своєму рішенні посилання на норми права ("Правила користування електричною енергією", як на підставу задоволення позовних вимог), які на час засідання комісії 24.04.2019 та винесення рішення втратили свою силу, а також про те, що Акт про порушення всупереч вимогам п. 8.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії не був розглянутий комісією протягом 60 календарних днів, є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 8.2.6 пункту 8.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які набрали чинності з 11.06.2018 , акт про порушення, не розглянутий у визначеному цими Правилами порядку протягом 60 календарних днів від дня його складення, вважається недійсним та підлягає скасуванню (крім випадків необхідності проведення експертизи пломб, індикаторів та/або засобу вимірювальної техніки електричної енергії для встановлення факту порушення). Якщо для розгляду акта про порушення необхідні результати експертного дослідження, зазначений термін розгляду відраховується з дати їх отримання оператором системи від експертної установи.

Акт про порушення № 00000979 Позивачем складено 08.05.2018, тобто до набрання чинності Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За таких обставин та з огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що складення акту про порушення відбулося до набрання чинності Правилами роздрібного ринку електричної енергії, а чинні на той час Правила користування електричною енергією не встановлювали строків розгляду такого акту, Позивач мав "законне сподівання" на застосування приписів саме діючого нормативного акту, який не регламентував часових обмежень для розгляду акту про порушення.

На підтвердження даного висновку колегія суддів посилається на судову практику Верховного суду у складі Касаційного господарського суду за результатами розгляду аналогічної справи № 916/1375/18.

Так, у мотивувальній частині постанови від 31.10.2019 по цій справі колегія Касаційного господарського суду зазначила наступне: "За таких обставин та з огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що складення акту про порушення та отримання відповідачем результатів експертного дослідження відбулися до набрання чинності Правилами роздрібного ринку електричної енергії, а чинні на той час Правила користування електричною енергією не встановлювали строків розгляду такого акту, Акціонерне товариство "Одесаобленерго" мало "законне сподівання» на застосування приписів саме діючого нормативного акту, який не регламентував часових обмежень для розгляду акту про порушення.

З огляду на викладене, доводи скаржника про порушення відповідачем порядку розгляду акту про порушення №038814 від 26.04.2016, а саме: не розгляд зазначеного акту протягом 60 календарних днів з дати отримання висновку експертної установи, як того вимагають Правила роздрібного ринку електричної енергії є необґрунтованими".

Отже, до спірних відносин повинні застосовуватися норми Правил користування електричною енергією, а не норми Правил роздрібного ринку електричної енергії, оскільки, порушення саме Правил користування електричною енергією зафіксовано оспорюваним актом про порушення ПКЕЕ.

Таким чином, зауваження заявника апеляційної скарги про те, що Акт про порушення всупереч вимогам п. 8.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії не був розглянутий комісією протягом 60 календарних днів з дня його складання, не є підставою для визнання недійсним акта постачальника електричної енергії, оскільки Правила користування електричною енергією, які були чинними на момент складення цього акту про порушення, не встановлювали граничного строку для проведення засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, отже, ніяких порушень з боку Енергопостачальника щодо строку проведення засідання комісії з розгляду акту про порушення ПКЕЕ № 00000979 від 08.05.2018 допущено не було.

Станом на момент прийняття рішення комісії, оформленого протоколом № 39/4 від 24.04.2019, Правила користування електричною енергією втратили чинність на підставі Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ від 14.03.2018 №312, які набрали чинність з 11.06.2018.

В той же час, Правила користування електричною енергією були чинними на час складання акта про порушення, оскільки уповноваженими представниками постачальника електричної енергії порушення фіксувалося 08.05.2018 в період дії ПКЕЕ.

Як Правилами користування електричною енергією (п. 6.40), які втратили чинність, так і Правилами роздрібного ринку електричної енергії передбачений однаковий порядок притягнення споживачів до відповідальності за виявлені порушення, а саме, - у відповідності до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією.

Саме Методикою визначено види правопорушень у сфері енергопостачання та порядок розрахунку обсягу недоврахованої електроенергії. В даному випадку правопорушення, передбачене підпунктом 5 пункту 2.1. Методики, розрахунок відповідно до п. 2.6 та за формулою 2.7 Методики.

Отже, в основу розрахунку обсягу та вартості недоврахованої електроенергії покладено саме положення Методики, а не ПКЕЕ чи ПРРЕЕ.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норми глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під час розгляду справи суду не надано доказів наявності між сторонами договірних правовідносин та правомірність споживання відповідачем електричної енергії.

Положеннями ст. 1213 ЦК України унормовано, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості недорахованої електричної енергії по Акту про порушення №00000979 від 08.05.2018 у розмірі 16 023,84 грн. є документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивач документально підтвердив наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за недораховану електроенергію.

Таким чином, Відповідач не спростував факт наявності правопорушення (самовільне підключення струмоприймачів до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії; самовільне підключення напруги освітлення житлового багатоквартирного будинку до електричної мережі енергопостачальника за відсутності договору про постачання електричної енергії); доказів добровільної оплати не облікованої електричної енергії за вказаний у позові період та розмірі, відповідач суду не надав.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 13-15, 114 ГПК України фактично не надав можливість Відповідачеві вчасно подати відзив на позовну заяву та докази, що призвело до передчасних висновків суду першої інстанції, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Ухвала господарського суду від 18.10.2019 про відкриття провадження у справі направлена Відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові. Матеріали справи містять докази отримання Відповідачем (представником) зазначеної ухвали суду - 29.10.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 18.10.2019 (а.с. 61).

У апеляційній скарзі Відповідач зазначив про отримання ним 22.10.2019 ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у даній справі.

Таким чином, Відповідач вважається повідомленим про дату та час судового засідання.

Отже, судом вжиті всі заходи для своєчасного та належного повідомлення відповідача про порушення провадження у справі та призначення судового засідання.

Згідно з частиною 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на доступ до суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання.

В свою чергу, саме Відповідач без поважних причин не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву, не забезпечив участі представника у судовому засіданні (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представника зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідача, тому не можуть бути визнані поважними.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) від 07.07.1989).

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Зважаючи на належне повідомлення Відповідача про дату, час і місце судового засідання, беручи до уваги строки розгляду позовної заяви, передбачені ст. 195 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 2 ст. 202 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяли визначитися відносно поданого позову, господарський суд дійшов правильного висновку про можливість в порядку ч. 3 ст. 202 ГПК України розглянути справу у відсутність представника Відповідача.

02.03.2020 через канцелярію суду надійшло клопотання Відповідача про долучення додаткових доказів, а саме:

- копію відповіді НКРЕКП від 28.12.2019 за № 13761/20.2/7-19;

- копії актів про порушення від 07.05.2018 № 00000774, № 00000775 та від 08.05.2018 № 00000979.

Щодо даного клопотання колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких гуртуються заперечення відповідача, якщо такі докази не подані позивачем.

Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Обґрунтовуючи неможливість подання зазначених вище документів до суду першої інстанції, апелянт зазначив, що такий доказ як відповідь НКРЕКП від 28.12.2019 за № 13761/20.2/7-19 на момент розгляду справи в суді першої інстанції та на момент подання апеляційної скарги він ще не отримав.

Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятно, коли суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив відповідне рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги документи, які виготовлені після вирішення справи судом першої інстанції.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

Під час розгляду справи судом першої інстанції Позивач не повідомляв суд про неможливість надання будь-яких доказів та не заявляв клопотань про необхідність в їх отримані та долучені до матеріалів справи.

Таким чином, апелянтом не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції копій документів, які просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду згідно з клопотанням від 02.03.2020, як не надано і доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта (стосовно копій актів про порушення від 07.05.2018 № 00000774, № 00000775).

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року по справі №922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. А саме встановлено, що апеляційним судом обґрунтовано відхилене клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це доказ, який взагалі не існував на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

Відповідно до частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, у задоволені клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" від 02.03.2020 про долучення додаткових доказів слід відмовити; копії документів, що долучені до клопотання, колегією суддів до розгляду не приймається.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18 та від 04.04.2019 у справі № 918/329/18.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 16 023,84 грн, тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2019 у справі № 908/2907/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2019 у справі № 908/2907/19 - залишити без змін.

Судові витрати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" м. Бердянськ за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.03.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна