Ухвала

від 25.05.2020 по справі 908/2907/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/2907/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Мачульського Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2020 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Виробничого структурного підрозділу Бердянського міськрайонного району електричних мереж

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59"

про стягнення грошових коштів розмірі 16 023,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2020 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2020 у справі № 908/2907/19, надіслана скаржником поштою 27.04.2020.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 908/2907/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ) внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які набрали чинності з 08.02.2020.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України з змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом N 460-IX не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн.

У цій справі предметом спору є стягнення 16 023,84 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому у розумінні ГПК України справа № 908/2907/19 є малозначною.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи оскарження судових рішень у цій справі у випадках, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що вона має виняткове значення для нього та стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції порушив статтю 73 ГПК України та не встановив істини у справі, а також зазначив про звернення позивача з трьома позовними заявами до одного і того ж відповідача про стягнення недоврахованої електричної енергії.

Водночас з огляду на зміст касаційної скарги, наведені скаржником у ній доводи, у контексті прийнятих у даній справі судових рішень, не дають підстав для висновку про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення, а зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судом обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає, а тому і підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі не має.

З урахуванням вказаного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2020 у справі № 908/2907/19, оскільки цю скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Коцюбинського 59" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 31.03.2020 у справі № 908/2907/19.

2. Матеріали касаційної скарги на 26 (двадцяти шести) аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення від 24.04.2020 № 469 про сплату судового збору, повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. В. Кушнір

Г. М. Мачульський