Рішення

від 17.03.2020 по справі 550/79/19

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/79/19

Провадження № 2/550/6/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді - Михайлюк О.І.,

при секретарі судового засідання - Шукевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №550/79/19

за ОСОБА_1

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ ГОММА-ІБ ,

про розірвання договорів оренди землі,

за участю :

представника позивача - адвоката Бибика В.А.,

представника відповідача - адвоката Новицького В.В.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - адвоката Коваль В.Ф.,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - ФОП ОСОБА_2 , в якому просить розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені між ОСОБА_1 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 :

- від 11.03.2016р. щодо земельної ділянки пл. 1,4601 га. з кадастровим номером 5325455100:00:001:0298;

- від 11.03.2016р. щодо земельної ділянки пл. 1,42 га. з кадастровим номером 5325455100:00:001:0324;

- від 16.10.2015р. щодо земельної ділянки пл. 3,00 га з кадастровим номером 5325455100:00:006:0043.

В обґрунтування позову зазначає, що вона є власником вищевказаних земельних ділянок. 11.03.2016р. між нею та ФОП ОСОБА_2 було укладено договори оренди земельних ділянок, площею 1,4601 га. з кадастровим номером 5325455100:00:001:0298 та площею 1,42 га. з кадастровим номером 5325455100:00:001:0324. 26.03.2016р. було проведено державну реєстрацію договорів оренди вказаних земельних ділянок. 16.10.2015р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки пл. 3,00 га з кадастровим номером 5325455100:00:006:0043 та 02.04.2016р. було проведено державну реєстрацію договору оренди вказаної земельної ділянки.

Позивач зазначає, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо виплати орендної плати. Зокрема, по зазначеним договорам оренди, станом на момент подання позову не було здійснено виплат орендної плати, у зв`язку з чим 29.10.2018р. на адресу відповідача було направлено листа з проханням надати довідку із зазначенням інформацію щодо нарахованої орендної плати, розмір виплачених коштів, проведення індексацій чи перегляд ставки у зв`язку із зміною нормативно-грошової оцінки за увесь період користування ділянками, але відповіді так не отримала.

Позивач зазначає, що так як державна реєстрація всіх трьох договорів оренди відбулась навесні 2016 року і згідно договорів орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року, то з урахуванням фактичних обставин справи відповідач до 01.01.2019р. повинен був здійснити платежі по кожному договору за 2016, 2017 і 2018 роки включно. Таким чином несплата за 3 роки орендної плати є систематичною, що дає підстави для розірвання зазначених договорів (а.с. 6-9, т.1).

Відповідач - ФОП ОСОБА_2 в установлений законом строк надав відзив на позовну заяву, у якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог по даній цивільній справі у повному обсязі за їх безпідставністю (а.с. 45-51, т.1).

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що зазначені земельні ділянки позивач передала в оренду ФОП ОСОБА_2 строком на 49 років, термін дії - до 11.03.2065 року. Орендарем умови по сплаті орендної плати виконуються у повному обсязі, заборгованість по виплаті орендної плати відсутня. Відповідно до відомостей на виплату орендної плати за земельну частку за 2016-2018 роки відповідач видав позивачу орендну плату у розмірі 4812,68 грн згідно договорів. Крім того, вказав, що позивач власноручно скріпила факт отримання розрахунку своїми особистими підписами про одержання. Також у відповідності до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2016-2018 роки у позивача за ІПН: НОМЕР_1 відсутня. Таким чином, відповідач зазначає, що належним чином виконує умови договорів оренди земельних ділянок щодо виплати орендної плати.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ ГОММА-ІБ надав письмові пояснення щодо вказаного позову, в яких вказав, що вважає даний позов безпідставним (а.с. 69-73, т.2).

В обґрунтування своїх пояснень третя особа зазначила, що в п.19 Договорів оренди зазначених земельних ділянок передбачено окремо узгоджене сторонами право орендаря на передачу ділянок у суборенду без будь-яких умов чи застережень. Договори оренди були укладені з добровільної, свідомої ініціативи сторін, без застережень на строк - 49 років, право оренди належно зареєстроване у державному реєстрі речових прав. Третя особа вказує, що надані відповідачем копії трьох відомостей на виплату орендарем - відповідачем по справі орендної плати за земельну частку (пай) за 2016,2017, 2018 роки, де у рядку №7 кожної відомості зазначено орендодавця позивача ОСОБА_1 , суму орендної плати до виплати (4812,68 грн) та підпис даної особи на підтвердження факту одержання зазначеної суми коштів. Оригінали відомостей були об`єктом судово-почеркознавчої експертизи, якою встановлено, що підпис на відомостях вчинено ОСОБА_1 . По відношенню до позивача сплата орендної плати та утримання з цього доходу належного обсягу податків у період з 2016 по 2018 роки включно підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за 2016, 2017, 2018 роки. За оренду ділянок відповідач за умовами договорів до 31 грудня кожного поточного року оренди мав сплачувати сумарно 5000 грн. орендної плати за мінусом 18% податку з доходу фізичних осіб та 1,5 % військового збору, які орендар як податковий агент нараховував, утримував та сплачував до бюджету на час розрахунку з орендодавцем з доходу останнього. Щорічні орендні платежі у сумі 4812,68 грн відображені у відомостях, є більшими від різниці: 5000 грн мінус 19,5% податків. При здійсненні нарахування і виплати орендної плати протягом 2016-2018 років її індексація, передбачена п. 10 договорів оренди не здійснювалася у зв`язку з тим, що за даними державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, доступними на сайті цього держоргану значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь за 2016, 2017, 2018 роки становила 1,0. На думку третьої особи, письмові докази відповідача про фактичну сплату орендної плати, розмір якої з урахуванням утримання податків та розміру коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь за 2016-2018 роки (рівного 1,0) також є належним, претензії контролюючих органів відсутні.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є власницею вищевказаних земельних ділянок. Позивачем було укладено договори оренди даних земельних ділянок з ФОП ОСОБА_2 та проведено їх державну реєстрацію. Представник позивача вказав, що відповідач систематично та взагалі не виконує свої обов`язки по сплаті відповідної орендної плати, включно з індексацією суми орендної плати, яка передбачена у зазначених договорах. Представник позивача зазначає, що позивач зверталася із заявою до відповідача, але відповідь на дане звернення так і не надійшла до цього часу.

Представник позивача у судовому засіданні акцентував увагу на відомостях про виплату орендної плати за 2016, 2017 та 2018 роки, в яких вказано ідентифікаційний номер, який не є ідентифікаційним номером відповідача ФОП ОСОБА_2 , а також немає ідентифікуючих ознак, за якими можна підтвердити про здійснення певної виплати (що за сума, і за що саме сплачувалась невідомо), а також зазначені відомості не містять відповідних дат та не підписані декларантом, а також те, що відсутні ідентифікатори земельних ділянок. Крім того, представник позивача вважає, що треба критично ставиться до наявних податкових розрахунків, приєднаних до зазначених відомостей.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні, та зазначив, що відсутні будь-які докази порушення вказаних зобов`язань збоку відповідача, та акцентував увагу на тому, що останні виконувались в повній мірі і наявні договори суборенди були укладені значно пізніше. Крім того, вказав, що виплата інфляційних взагалі не передбачена договорами оренди земельних ділянок. Також представник відповідача зазначив, що наявні в матеріалах справи відомості підтверджують виплату орендної плати за 2016,2017, 2018 роки та зазначені виплати були проведені з урахуванням податків і військового збору та вказана оплата була проведена у встановлені строки. При цьому вказав, що індексація суми орендної плати не проводилась. А також акцентував увагу на тому, що збоку податкової інспекції штрафні санкції за несвоєчасну сплату вищевказаних зобов`язань не було застосовано до відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору в судовому засіданні вказав, що ТОВ ГОММА-ІБ є дотичним до спірних правовідносин. Згідно договорів суборенди дві земельні ділянки передано в суборенду, а саме земельна ділянка площею 1,42 га та земельна ділянка площею 3 га. Право суборенди передбачено п. 19 договору. Представник третьої особи вказує, що наявні відомості за 2016, 2017 та 2018 роки жодного відношення не мають, це не розрахунки ТОВ ГОММА-ІБ , а договорами суборенди розрахунків не передбачено. Крім того, вказав, що будь-яких додаткових угод не було, та безпосередньо виплат за відповідача вони не здійснювали, індексація за 2016-2018 роки не здійснювалась. А також акцентував увагу на тому, що податкові відомості вказують на те, коли фактично виплачувались кошти та обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації.

Розглянувши матеріали даної цивільної справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, подані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №56034377 від 26.03.2016р., № 56033584 від 26.03.2016р., №56555331 від 02.04.2016р., та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є власником наступних земельних ділянок:

- земельної ділянки площею 1,4601 га, кадастровий № 5325455100:00:001:0298, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №059628 від 30.01.2002р.;

- земельної ділянки площею 1,42 га, кадастровий № 5325455100:00:001:0324, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ПЛ №059628 від 30.01.2002р;

- земельної ділянки площею 3,00 га, кадастровий №5325455100:00:006:0043, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА №905673 від 02.08.2006р. (а.с.19-24, т. 1).

11.03.2016р. між ОСОБА_1 (орендодавець) ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено договори оренди земельної ділянки площею 1,4601 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0298 та земельної ділянки площею 1,42 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0324, державну реєстрацію яких проведено 26.03.2016р., що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (13-14, 16-17,19-22, 86-89, 96-99, 109-112, 114-117, т. 1).

Крім того, 16.10.2015р. між ОСОБА_1 (орендодавець) ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,00 га з кадастровим номером 5325455100:00:006:0043,державну реєстрацію якогобуло проведено 02.04.2016р.,що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.10-11, 23-24, 86-89, 119-122, т. 1).

Згідно актів прийому - передачі земельних ділянок від 11.03.2016р. та 16.10.2015р. орендодавець ОСОБА_1 передала, а орендар ФОП ОСОБА_2 прийняв в довгострокове платне володіння вищезазначені земельні ділянки (а.с.12, 15, 18, 90, 95, 113, 118, 123, т. 1).

Згідно пунктів 8 умов договорів оренди земельних ділянок, укладених між ОСОБА_1 (орендодавець) ФОП ОСОБА_2 (орендар) 11.03.2016р. та 16.10.2015р., строк оренди земельних ділянок складає 49 років.

Пунктом 9 умов договорів оренди від 11.03.2016р. земельної ділянки площею 1,4601 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0298 та земельної ділянки площею 1,42 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0324 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 1250,00 грн. у грошовій або натуральній формі (а саме:зерно - 1,00 тон, соняшник в кількості 75 кг та послуги по обробітку ґрунту в кількості 0,20 га.).

Пунктом 9 умов договору оренди від 16.10.2015р. земельної ділянки площею 3,00 га з кадастровим номером 5325455100:00:006:0043 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та у розмірі 2500,00 грн. у грошовій або натуральній формі (а саме:зерно - 2,00 тон, соняшник в кількості 150 кг та послуги по обробітку ґрунту в кількості 0,40 га).

Пунктами 10 та 11 умов договорів від 11.03.2016р. оренди земельних ділянок площею 1,4601 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0298 та площею 1,42 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0324, а також договору оренди від 16.10.2015р. земельної ділянки площею 3,00 га з кадастровим номером 5325455100:00:006:0043 визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації та вноситься до 31 грудня поточного року.

З відомостей на виплату орендної плати за земельну частку (пай) за 2016, 2017, 2018 роки, а також податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2016, 2017 та 2018 років вбачається, що ФОП ОСОБА_2 , з відрахуванням податків і військового збору, виплатив ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер- НОМЕР_1 ) у 2016 році 4812,68 грн., у 2017 році - 4812,68 грн.,у 2018 році - 4812,68 грн. (а.с.55-57, 100-102, т.1).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у наступних постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що у пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду нагадує, що у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 04.12.2019р. по справі №318/433/18.

Як було встановлено судом, ФОП ОСОБА_2 , з відрахуванням податків і військового збору, виплатив ОСОБА_1 у 2016 році 4812,68 грн., у 2017 році - 4812,68 грн., у 2018 році - 4812,68 грн. орендної плати за земельні ділянки.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що вона не підписувала відомостей на виплату орендної плати за земельну частку (пай) за 2016, 2017, 2018 роки та не отримувала вказаних грошових коштів, оскільки такі твердження спростовуються наявними в справі доказами, а саме - висновком експертів №18372/18372/18373/19-32 від 08.10.2019 року згідно якого підписи від імені ОСОБА_1 , які містяться у рядках №7 у графах Підпис про одержання та Примітки навпроти суми 4812,68 грн у відомостях на виплату орендної плати на земельну частку (пай) за 2017 рік за 2016 рік та за 2018 рік - виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів, однією і тією ж самою особою, а саме - ОСОБА_1 (а.с.222-230, т. 1).

Також, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що орендну плату за земельні ділянки було виплачено не у встановлений п.11 договорів оренди земельних ділянок від 11.03.2016р. та від 16.10.2015р. строк, оскільки згідно податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2016, 2017 та 2018 років ФОП ОСОБА_2 було проведено відповідні виплати ОСОБА_1 у 4 кварталі 2016 року, 4 кварталі 2017 року та 4 кварталі 2018 року. Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на спростування того, що орендна плата за землю в сумі 4812,68 грн виплачувалась їй не у 4 кварталі 2016, 2017 та 2018 років відповідно.

Щодо посилань позивача на те, що відомості про виплату орендної плати за земельну частку (пай) за 2016, 2017, 2018 роки не є належними доказами на підтвердження виплат орендної плати за земельні ділянки, які є предметами договорів оренди від 11.03.2016р. та від 16.10.2015 р., оскільки не містять кадастрового номеру земельних ділянок та містять ідентифікайний номер, який не належить відповідачеві, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем існують договірні відносини щодо оренди земельної ділянки пл. 1,4601 га. з кадастровим номером 5325455100:00:001:0298, земельної ділянки пл. 1,42 га. з кадастровим номером 5325455100:00:001:0324 та земельної ділянки пл. 3,00 га з кадастровим номером 5325455100:00:006:0043.

В матеріалах справи наявні договори оренди укладені 16.10.2015р. між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ ГОММА-ІБ (орендар) щодо оренди земельної ділянки площею 2,74 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0071 та земельної ділянки площею 2,74 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0294 (а.с.18-21, т.2).

Також, згідно матеріалів справи 29.01.2018р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ ГОММА-ІБ було укладено договори суборенди земельної ділянки площею 3,00 га з кадастровим номером 5325455100:00:006:0043 та земельної ділянки площею 1,42 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0324 (а.с.24- 26, т.2).

Проте, в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів того, що між позивачем та відповідачем існують інші, крім договорів від 11.03.2016р. та від 16.15.2015р. оренди земельних ділянок, кадастрові номери 5325455100:00:001:0298, 5325455100:00:001:0324 та 5325455100:00:006:0043.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що відомості про виплату орендної плати за земельну частку (пай) за 2016, 2017, 2018 роки не є належними доказами на підтвердження виплат орендної плати за земельні ділянки, які є предметами договорів оренди від 11.03.2016р. та від 16.10.2015 р.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, виплата позивачеві орендної плати за 2016, 2017 та 2018 роки за договорами оренди земельних ділянок від 11.03.2016р. та від 16.10.2015р. проводилась ФОП ОСОБА_2 без індексації, а саме без врахування індексів інфляції, тоді як згідно відомостей Державної служби статистики України індекси споживчих цін у січні грудні 2016 року становили 113,9%, у січні-грудні 2017 року - 114,4 %, у січні-грудні 2018 року - 110,9% (а.с.22, т.2).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що індексація орендної плати не передбачено договорами оренди земельних ділянок від 11.03.2016р. та від 16.10.2015р., оскільки зазначене спростовується умовами договорів оренди, де в пункті 10 зазначено, що обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Також, суд вважає безпідставними посилання представника третьої особи, що індексація орендної плати здійснюється лише у разі індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, оскільки таке твердження суперечить ч. 3 ст. 21 Закону України Про оренду землі якою передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач систематично, протягом 2016, 2017 та 2018 роках не сплачував належним чином орендну плату, а саме - виплачував позивачеві орендну плату у розмірі меншому, ніж визначено договорами оренди земельних ділянок від 11.03.2016р. та від 16.10.2015р. (без урахування індексації, індексу інфляції), що є істотним порушенням умов договорів оренди земельних ділянок від 11.03.2016р. та від 16.10.2015р. та у відповідності до ст.ст. 611, 651 ЦК України та ст. 32 Закону України Про оренду землі є підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок від 11.03.2016р. та від 16.10.2015р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, то витрати позивача зі сплати судового збору, а також витрати на проведення почеркознавчої експертизи, сплачені ОСОБА_1 згідно рахунку №2716 від 04.07.2019р. в сумі 7065,00 грн, покладаються на відповідача.

При цьому судом встановлено, що позивачем було недоплачено судовий збір за подання позовної заяви про розірвання договорів оренди земельних ділянок. Так, позовна заява містить три вимоги немайнового характеру, судовий збір за які, відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір оплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Згідно квитанції про сплату судового збору позивачем сплачено судовий збір лише за одну вимогу немайнового характеру.

У зв`язку з чим, сума недоплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню з позивача на користь держави.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.

В обґрунтування витрат позивача на правничу допомогу представник позивача надав квитанцію №1/02 від 17.02.2020 року, видану адвокатом Бибик В.А., про сплату гонорару у сумі 8000 грн. та розрахунок наданих правничих послуг ОСОБА_1 по цивільній справі №550/79/19 на загальну суму 8000,00 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги на підставі, якого здійснювався розрахунок гонорару, як відсутній і акт виконаних робіт, з яких би вбачалось, що саме такі послуги були надані адвокатом. Крім того, суд враховує, що у позовній заяві по даній цивільній справі не зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Враховуючи викладене, суд вражає необґрунтованими вимоги про відшкодування понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про відмову в їх задоволенні.

Щодо вимог третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, про відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає, що згідно ч. 12 ст. 141 ЦПК України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Враховуючи, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору заперечувала проти позовних вимог, а також те, що суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 76-81, 89, 137, 139, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю ГОММА-ІБ, про розірвання договорів оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 1,4601 га. з кадастровим №5325455100:00:001:0298, укладений 11.03.2016р. між ОСОБА_1 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №28953603 від 26.03.2016) .

Розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 1,42 га. з кадастровим №5325455100:00:001:0324, укладений 11.03.2016р. між ОСОБА_1 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №28953337 від 26.03.2016).

Розірвати договір оренди земельної ділянки, площею 3,00 га з кадастровим № 5325455100:00:006:0043, укладений 16.10.2015р. між ОСОБА_1 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №29076500 від 02.04.2016).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (одержувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001) недоплачену суму судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп. за подання позовної заяви про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп. та 7065 (сім тисяч шістдесят п`ять) грн. 00 коп витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

В задоволенні вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

В задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ГОММА-ІБ 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Полтавського апеляційного суду або через Чутівський районний суд Полтавської області.

Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: с. Кантемирівка Чутівського району Полтавської області.

Відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю ГОММА-ІБ , адреса: смт Чутове, вул. Центральна, 51, кв. 4 Полтавської області, код ЄДРПОУ - 39914174.

Повне судове рішення виготовлено 27 березня 2020 року.

Суддя О. І. Михайлюк