Ухвала

від 05.10.2020 по справі 550/79/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 550/79/19

провадження № 61-13368ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - товариство з обмеженою відповідальністю ГОММА-ІБ , про розірвання договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - товариство з обмеженою відповідальністю ГОММА-ІБ (далі - ТОВ ГОММА-ІБ ), про розірвання договорів оренди землі.

Позов мотивовано тим, що вона є власником земельних ділянок площею 1,4601 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0298, площею 1,42 га, з кадастровим номером 5325455100:00:001:0324 та площею 3,00 га з кадастровим номером 5325455100:00:006:0043. 16 жовтня 2015 року між нею та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,00 га з кадастровим номером 5325455100:00:006:0043 та 02 квітня 2016 року було проведено державну реєстрацію договору оренди вказаної земельної ділянки. 11 березня 2016 року між нею та ФОП ОСОБА_2 було укладено договори оренди земельних ділянок площею 1,4601 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0298 та площею 1,42 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0324, а 26 березня 2016 року було проведено державну реєстрацію договорів оренди.

Вказувала, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання щодо виплати орендної плати, зокрема, по зазначеним договорам оренди станом на момент подання позову не було здійснено виплат орендної плати, у зв`язку з чим 29 жовтня 2018 року вона направила лист на адресу відповідача з проханням надати довідку із зазначенням інформацію щодо нарахованої орендної плати, розмір виплачених коштів, проведення індексацій чи перегляд ставки у зв`язку із зміною нормативно-грошової оцінки за увесь період користування ділянками, але відповіді вона не отримала. Зазначала, що так як державна реєстрація всіх трьох договорів оренди відбулась навесні 2016 року і згідно договорів орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року, то з урахуванням фактичних обставин справи відповідач до 01 січня 2019 року повинен був здійснити платежі по кожному договору за 2016, 2017 і 2018 роки включно. Таким чином несплата за 3 роки орендної плати є систематичною, що дає підстави для розірвання зазначених договорів.

Посилаючись на викладене, просила суд розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені між нею і ФОП ОСОБА_2 від 11 березня 2016 року щодо земельної ділянки площею 1,4601 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0298; від 11 березня 2016 року щодо земельної ділянки площею 1,42 га з кадастровим номером 5325455100:00:001:0324; від 16 жовтня 2015 року щодо земельної ділянки площею 3,00 га з кадастровим номером 5325455100:00:006:0043.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 17 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки, площею 1,4601 га кадастровий номер 5325455100:00:001:0298, укладений 11 березня 2016 року між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 28953603 від 26 березня 2016 року), розірвано договір оренди земельної ділянки, площею 1,42 га кадастровий номер 5325455100:00:001:0324, укладений 11 березня 2016 року між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 28953337 від 26 березня 2016 року), розірвано договір оренди земельної ділянки, площею 3,00 га кадастровий номер 5325455100:00:006:0043, укладений 16 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 29076500 від 02 квітня 2016 року).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року апеляційні скарги ТОВ ГОММА-ІБ та ФОП ОСОБА_2 задоволено, рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 17 березня 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

04 вересня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду

від 10 серпня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , у справі Шамоян проти Вірменії ).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що у позовах про розірвання договору найму (оренди) ціна позову визначається сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Позивачем заявлено вимог про розірвання договорів оренди трьох земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).

Апеляційним судом у постанові від 10 серпня 2020 року встановлено, що розмір орендної плати за договором від 16 жовтня 2015 року становить 2 500 грн у грошовій або натуральній формі, а за договором оренди

від 11 березня 2016 року по по 1250 грн у грошовій або натуральній формі за кожну ділянку.

Отже ціна позову у справі № 550/79/19, обчислена згідно пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України, не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 року (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Таким чином справа № 550/79/19 є малозначною в силу вимог закону (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України), незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої або апеляційної інстанції.

На думку заявника касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для виняткове значення для ОСОБА_1 .

Натомість колегією суддів досліджено та взято до уваги категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі обставин, які б свідчили про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та/або справа має виняткове значення для позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи позивача спростовані наявними в матеріалах справи відомостями про виплату орендної плати за 2016, 2017 та 2018 роки, які містять власноручні підписи ОСОБА_1 , що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи та свідчать про факт одержання орендодавцем орендної плати у розмірі, узгодженому сторонами при укладенні спірних договорів оренди земельних ділянок.

Сама по собі незгода позивача із висновками апеляційного суду та наданою ним оцінкою доказам у справі не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 серпня 2020 року в цивільній справі № 550/79/19 .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта