Ухвала

від 01.04.2020 по справі 640/11594/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 квітня 2020 року

Київ

справа №640/11594/19

адміністративне провадження №К/9901/8980/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Кашпур О.В., Данилевич Н.А.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року в справі №640/11594/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сінеф (далі - ТОВ Сінеф ) звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просило:

- визнати власною постановою протиправною бездіяльність начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Клименка Р.В. щодо незняття арешту з майна - нежитлового приміщення загальною площею 322,6 м 2 , розташованого за адресою: м. Львів, вул. Зелена 238 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №77132446101;

- зобов`язати начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби власною постановою зняти арешт з нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 322,6 м 2 , розташованого за адресою: м . Львів , вул . Зелена 238 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №77132446101 відповідно до частини третьої статті 59 Закону України Про виконавче провадження .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2019 позов задоволено:

- визнано протиправною відмову Міністерства юстиції України зняти арешт за заявою (клопотанням) директора ТОВ Сінеф із нежитлового приміщення загальною площею 322,6 м 2 , розташованого за адресою: місто Львів, вулиця Зелена 238, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №77132446101;

- зобов`язано Міністерство юстиції України зняти арешт з нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Львів, вулиця Зелена 238, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №77132446101;

- стягнуто на користь ТОВ Сінеф судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року, частково задоволено заяву ТОВ Сінеф про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат: стягнуто судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 39,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

27 березня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу ТОВ Сінеф на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року в справі №640/11594/19.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України cуд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

З матеріалів касаційної скарги встановлено, що в цій справі спір виник у правовідносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

За такого правового регулювання та обставин справи оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у вказаній категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірного значення, ухваленого за наслідком касаційного провадження, судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Зазначене відповідає Рекомендації №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, відповідно до якої Державам-членам запропоновано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їхнього розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі Levages Prestations Services v. France ( Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ) від 23.10.1996, заява №21920/93 та рішення у справі Brualla Gomez de la Torre v. Spain ( Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії ) від 19.12.1997, заява №26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення національним законодавцем розумних обмежень в праві на звернення до суду касаційної інстанції не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливості перегляду будь-яких судових рішень.

Керуючись статтями 169, 248, 329, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Сінеф на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року в справі №640/11594/19.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

Н.А. Данилевич