Постанова

від 19.03.2020 по справі 2-4083/2009

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1913/20

Номер справи місцевого суду: 2-4083/2009

Головуючий у першій інстанції Огренич І.В.

Доповідач Заїкін А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 2-4083/2009

Номер провадження: 22-ц/813/1913/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Віцько А.І.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - Одеська міська рада,

- апелянт - ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою адвоката Акініної Ольги Павлівни, діючої від імені ОСОБА_3 Сергіївни, на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Огренич І.В. о 15 годині 31 хвилині 21 липня 2009 року,

встановив:

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_4 на садовий будинок під літерою Д , загальною площею - 120,20 кв. м., житловою площею - 63,20 кв. м., гараж під літерою Г , вбиральню під літерою В , розміщений за адресою - АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4 .. Вона є спадкоємицею померлої за заповітом, складеним 09.10.1997 року. З метою оформлення спадщини вона звернулася до Другої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, їй було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки садовий будинок не був введений в експлуатацію.

Садовий будинокза адресою - АДРЕСА_1 А належав її матері на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності від 31.08.1998 року. На підставі Державного акту на землю її мати була власником земельної ділянки, площею - 0,0300 га., на якій знаходився садовий будинок.

18.08.2000 року між її матір`ю та Одеською міською радою було укладено Договір на право тимчасового користування земельною ділянкою, площею - 0,0157 га., терміном - на 10 років.

У 2002 році мати прийняла рішення про будівництво садового будинку за вищевказаною адресою. На підставі дозволу Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради на розробку проекту, а також архітектурно-планувального завдання було розроблено проект будівництва садового будинку. Проект було узгоджено з органами державного нагляду - ГУ МНС в Одеській області, СЕС м. Одеси, Управлінням інженерного захисту території та розвитку узбережжя, Управлінням охорони здоров`я, Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради. Проектна документація була затверджена розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради. Будівельні роботи проводилися на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 591/02 від 14.08.2002 року. Будівельні роботи закінчено. Відповідно до технічного паспорту КП Одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості від 26.03.2004 року садовий будинок під літерою Д збудовано загальною площею - 120,20 кв. м., житловою площею - 63,20 кв. м., до складу домоволодіння входять гараж під літерою Г , вбиральня під літерою В .

Експлуатація садового будинку можлива, так як архітектурно-планувальні рішення, інженерні та інші технічні показники відповідають вимогам нормативних документів. Садовий будинок знаходиться в доброму технічному стані, тріщин у стінах, прогиби перекриття відсутні. Існуючі системи водопостачання, електрозабезпечення та газопостачання знаходяться у доброму технічному стані, виконанні у відповідності до діючих норм і придатні до подальшої експлуатації. Протипожежні заходи виконані у відповідності з вимогами СНіП.

Фактично її мати мала право власності на зведене нерухоме майно, але не встигла оформити правовстановлюючі документи на зведений садовий будинок (Т. 1, а. с. 3 - 5).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18.05.2009 року відкрито провадження у справі. Призначено проведення попереднього судового засідання (Т. 1, а. с. 35).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2009 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу з метою встановлення відповідності будівельним нормам та стандартам, вимогам техніки безпеки, санітарним нормам, правилам пожежної безпеки садового будинку літера Д , гаражу літера Г , вбиральні літера В по АДРЕСА_1 . Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (Т. 1, а. с. 43).

23.06.2009 року до Київського районного суду м. Одеси надійшов Висновок №092/2009 від 22.06.2009 року судової будівельно-технічної експертизи (Т. 1, а. с. 45 - 55).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.07.2009 року відновлено провадження у справі. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні (Т. 1, а. с. 57).

Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи рада повідомлялася належним чином. Причини неявки представника рада не повідомила.

Зі згоди представника позивачки суд розглянув справу в заочному порядку.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.07.2009 р. вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано право власності за ОСОБА_1 на садовий будинок під літерою Д , загальною площею - 120,20 кв. м., житловою площею - 63,20 кв. м., гараж під літерою Г , вбиральню під літерою В , розміщений за адресою - АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ..

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 належали: - садовий будинок з надвірними спорудами про АДРЕСА_1 , згідно Свідоцтва про право власності на садовий будинок від 31.08.1998 року; - земельна ділянка, площею - 0,0300 га., за адресою - АДРЕСА_1 , на підставі Державного акту на право власності на землю від 04.09.2000 року.

З метою поліпшення житлових умов ОСОБА_4 були проведені роботи по реконструкції вищевказаного садового будинку. Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи садовий будинок підлітерою Д , гараж під літерою Г , вбиральня під літерою В , відповідає будівельним нормам та стандартам, вимогам техніки безпеки, санітарним нормам, правилам пожежної безпеки. Однак, оформити документи на садовий будинок ОСОБА_4 не встигла. ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Після смерті останньої відкрилася спадщина у вигляді зазначеного садового будинку та земельної ділянки, які ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_1 ..

ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку. У видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на садовий будинок їй було відмовлено, так як ОСОБА_4 за життя не встигла оформити на нього правовстановлюючі документи (Т. 1, а. с. 64 - 65).

У листопаді 2016 року ОСОБА_5 ,як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про його права та обов`язки, подав апеляційну скаргу на вказане заочне рішення, в якій просив заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.07.2009 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 ..

ОСОБА_5 обґрунтовував свою апеляційну скаргу тим, що заочне рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_6 вказував, що він є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 , до складу якого входить: - будинок літера А ; - літня кухня літера Б ; - гараж з підвалом літера В . Зазначений гараж було побудовано ним у 1993 році. Заочним рішенням за ОСОБА_1 визнано право власності в порядку спадкування на гараж під літерою Г як окремий об`єкт нерухомості. Разом з тим, гараж, на який заочним рішенням визнано право власності за ОСОБА_1 , не є окремим об`єктом нерухомості, він входить до складу побудованої ним споруди - гаражу, який складається з трьох гаражів. Вказане свідчить про наявність спору щодо спірного гаражу. Разом з тим, його не було залучено до участі у справі (Т. 1, а. с. 92 - 93).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.12.2016 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 (Т. 1, а. с. 121).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.03.2017 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.07.2009 року було закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що доводи ОСОБА_5 по порушення його прав ґрунтуються на припущеннях, спростовуються письмовими доказами, наданими апеляційному суду ОСОБА_7 В.. Апелянтом не надано будь-яких належних та допустимих доказів підтверджуючих, що гараж під літерою Г по АДРЕСА_1 є тим самим об`єктом, позначеним як гараж під літерою В і належним на праві власності апелянту (Т. 2, а. с. 96 - 99).

У грудні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд ухвали апеляційного суду Одеської області від 15.03.2017 року за нововиявленими обставинами (Т. 2, а. с. 108 - 115).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 27.12.2018 року поновлено строк на подання ОСОБА_5 заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Відкрито провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали апеляційного суду Одеської області від 15.03.2017 року за нововиявленими обставинами (Т. 2, а. с. 219 - 220).

У квітні 2019 року до апеляційного суду надійшла заява адвоката Тимофєєнка О.А., діючого від імені ОСОБА_5 , про відмову від заяви про перегляд ухвали апеляційного суду Одеської області від 15.03.2017 року за нововиявленими обставинами (Т, 3, а. с. 113 - 116).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.04.2019 року прийнято відмову ОСОБА_5 , подану через представника - адвоката Тимофєєнка О.А., від заяви про перегляд ухвали апеляційного суду Одеської області від 15.03.2017 року за нововиявленими обставинами.

Провадження за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали апеляційного суду Одеської області від 15.03.2017 року за нововиявленими обставинами закрито (Т. 3, а. с. 120 - 123).

У травні 2019 року адвокат Акініна О.П., діюча від імені ОСОБА_2 як особи, яка не брала участі у справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, звернулася з апеляційною скаргою, в якій оскаржує вищезазначене заочне рішення суду першої інстанції тільки в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на гараж під літерою Г . Просить заочне рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на гараж під літерою Г в порядку спадкування.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заочне рішення в оскарженій частині ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що у 1993 році її чоловік - ОСОБА_5 за допомогою сусіда ОСОБА_8 побудував гараж на три машиномісця. Гараж під літерою Г фактично входить до складу побудованого її чоловіком гаражу на три машиномісця. Ні ОСОБА_9 , ні його дружина - ОСОБА_4 участі у будівництві гаражу не приймали. Таким чином, рішенням суду визнано право власності на гараж, який будувався її чоловіком, а тому є спільною сумісною власністю подружжя (Т. 4, а. с. 1 - 6).

Адвокат Кукало О.М., діюча від імені ОСОБА_1 ,у відзиві на апеляційну скаргу вважає необхідним скаргу залишити без задоволення. Заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції, безпідставність скарги.

Вказує, що посилання апелянта на знаходження спірного гаражу під літерою Г у спільній сумісній власності подружжя не відповідає дійсності. ОСОБА_5 набув право власності на садовий будинок за адресою - АДРЕСА_1 у 2006 році на підставі договору дарування. Шлюбний договір або рішення суду щодо визнання садового будинку спільним сумісним майном подружжя апелянт не надала. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15.03.2017 року апеляційне провадження за апеляційної скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21.07.2009 року було закрито. Як зазначив апеляційний суд, ухваливши заочне рішення, суд першої інстанції не вирішив питання про права та обов`язки апелянта. Матеріалами справи спростовуються доводи апелянтки про те, що на її чоловіка був переоформлений садовий будинок АДРЕСА_2 у 1988 році, оскільки рішенням Київського райвиконкому №663 від 16.09.1988 року було переоформлено тільки земельну ділянку. Також недоведеним є посилання на реконструкцію садового будинку протягом 1993 року - 2010 року. Наявними у справі доказами підтверджено, що садовий будинок АДРЕСА_1 належав батькові ОСОБА_1 - ОСОБА_9 згідно рішення виконкому Київської райради народних депутатів № 178 від 16.02.1979 року. На підставі листа профкому плавскладу Чорноморського пароплавства від 23.04.1991 року ОСОБА_9 було виділено земельну ділянку для будівництва гаражу поруч із садовою ділянкою про АДРЕСА_1 (Це не підтверджено матеріалами справи, навпаки земельна ділянка надавалася у користування ОСОБА_4 - автор). ОСОБА_9 ніс витрати з будівництва та утримання гаражу. Після смерті батька земельна ділянка, площею - 300 кв. м., була переоформлена на матір позивачки - ОСОБА_4 , які вона у подальшому приватизувала та отримала Державний акт на землю. 31.08.1998 року ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на садовий будинок. Згідно технічного паспорту від 28.07.1998 року до складу нерухомого майна входить гараж під літерою - Г , 1990 року забудови. Таким чином, станом на 1998 рік ОСОБА_4 була власником гаражу під літерою Г . Земельна ділянка, площею - 157 кв. м., була надана ОСОБА_4 згідно рішення Одеської міської ради від 29.02.2000 року у довгострокове користування. У наданому самою апелянткою технічному паспорті, виготовленому у травні 2010 року, зазначено, що гараж літера В є самочинно збудованою спорудою, рік побудови - 1984 рік. Надані апелянткою документи мають багато протиріч, неточностей щодо зовнішніх розмірів гаражу. Відсутні докази відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для будівництва гаражу. ОСОБА_5 набув право власності на гараж літера В , суміжний із гаражем ОСОБА_10 , відповідно до Свідоцтва про право власності від 29.10.2010 року. Тобто, через 12 років після реєстрації права власності за ОСОБА_4 .. Таким чином, порушити право ОСОБА_5 на майно, яке йому не належало ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_1 ніяким чином не могли. На даний час ОСОБА_1 здійснено комплекс робіт з належного оформлення документів на земельну ділянку, на якій розташований належний їй на праві власності гараж. Рішенням Одеської міської ради від 18.07.2018 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у приватну власність ОСОБА_1 .. Право власності на земельну ділянку зареєстровано у встановленому порядку. Під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_5 як суміжний землекористувач надав відповідну згоду. Надані апелянтом експертні висновки є упередженими та необ`єктивними. ОСОБА_2 звернулася до суду з тих же самих підстав, з яких ОСОБА_5 неодноразово звертався до судових інстанцій з приводу належності йому гаражу, право власності на який вже 20 років зареєстровано за родиною ОСОБА_1 ..

У попередньому судовому засіданні, яке відбулося 12.12.2019 року, адвокат Акініна О.П., діюча від імені ОСОБА_2 , підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кукало О.М. у попередньому судовому засіданні, яке відбулося 12.12.2019 року, заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Справу розглянуто у судовому засіданні за відсутності її учасників. Про дату, час і місце розгляду справи її учасники сповіщені належним чином. Позивач та її представник, представник апелянта були у судовому засіданні 12.12.2019 року, розписалися про виклик у судове засідання, призначене на 19.03.2020 року. Відповідач - Одеська міська рада сповіщена поштою та шляхом розміщення оголошення про виклик у судове засідання на офіційному веб сайті Одеського апеляційного суду.

Від представника апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Крім того, представник апелянта надала додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, до яких додано: 1) Акт Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 11.01.2020 року щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (будівництва ОСОБА_5 житлового будинку по АДРЕСА_1 ); 2) лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 02.01.2020 року щодо відсутності дозвільних документів на ім`я ОСОБА_1 на виконання будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою - АДРЕСА_3 ) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про знаходження ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_5 з 10.07.1971 року.

Колегія суддів ухвалила долучити надані представником апелянта докази до матеріалів справи.

Від позивача - ОСОБА_1 та її представника надійшли клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на бажання прийняти участь у судовому засіданні та на п. 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року щодо запровадження тимчасових заходів з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19. Одночасно від адвоката Кукало О.М., діючої від імені ОСОБА_1 , до апеляційного суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи письмових доказів, до якої додано: 1) висновок експерта від 16.03.2020 року про зміну розмірів та конфігурації земельної ділянки ОСОБА_5 , знаходження гаражу під літерою Г в межах земельної ділянки ОСОБА_1 ; 2) лист юридичного департаменту Одеської міської ради від 12.03.2020 року щодо відсутності інформації від департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради про надання ОСОБА_5 містобудівних умов та обмежень (будівельного паспорту) забудови земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_1 , відсутність даних про надання дозволів інспекцією ДАБК м. Одеси і дозволу на виконання будівельних робіт, видачу ОСОБА_5 виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтва про право власності від 29.10.2010 року серії САС № 914894 на житловий будинок з господарськими будівлями, загальною площею - 497,6 кв. м., житловою площею - 230,20 кв. м.; 3) копій документів, які вже є в матеріалах справи.

Колегія суддів ухвалила долучити надані представником ОСОБА_1 докази до матеріалів справи.

Одеська міська рада причини неявки представника у судове засідання не повідомила. Відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надала.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, тривалий розгляд справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, освідомленість учасників справи про розгляд справи, а також, що учасники справи у судовому засідання, яке відбулося 12.12.2019 року, реалізували своє процесуальне право щодо участі у судовому засіданні під час розгляду справи та висловили свою процесуальну позицію, надходження до апеляційного суду від апелянта додаткових пояснень до апеляційної скарги, надходження від представника позивачки відзиву на апеляційну скаргу та додаткових доказів, тобто створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила відхилити клопотання ОСОБА_1 та її представника про відкладення розгляду справи. Справу розглянути за відсутності її учасників.

Щодо посилань позивача - ОСОБА_1 та її представника у клопотанні про відкладення розгляду справи на розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19 , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на усій території України з 12 березня до 3 квітня 2020 року установлено карантин.

Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до 3 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).

Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19 передбачено, що тимчасово, з 17.03.2020 року до 03.04.2020 року зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

По даній справі призначене четверте судове засідання. Як вказувалося вище від представника позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, позивачка та її представник реалізували своє право щодо участі у судовому засіданні - прийняли участь у судовому засіданні та надали пояснення. Крім того, ними було додатково надано апеляційному суду докази на підтвердження своїх доводів. Таким чином, виходячи з вищевказаних конкретних обставин по даній справі, колегія суддів не вбачає наявності поважних причин для відкладення розгляду справи у зв`язку з бажанням позивачки та її представника прийняти участь у судовому засіданні. Учасникам справи була надана можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї позиції по справі, вони реалізували свої процесуальні права ще до введення державою карантину.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у її розгляді, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заочне рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на гараж під літерою Г . Таким чином, апеляційним судом не перевіряється законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на садовий будинок під літерою Д , вбиральню під літерою В , розміщений за адресою - АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ..

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України, яка була чинною на час ухвалення рішення, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України, яка була чинною на час ухвалення рішення, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норма матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що вищезазначеним вимогам законодавства заочне рішення суду першої інстанції в оскарженій частині не відповідає.

На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Щодо земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які знаходилися у власності/користуванні ОСОБА_4 - матері ОСОБА_1 , встановлені наступні факти.

16.02.1979 року виконавчий комітет Київської районної ради народних депутатів прийняв рішення № 178 про затвердження рішення Президії Ради об`єднання садових товариств від 19.10.1978 року протокол № 9 про закріплення садової ділянки, площею - 0,03 га., по АДРЕСА_1 у садівничому товаристві Весна за ОСОБА_9 (Т. 1, а. с. 18).

На підставі Свідоцтва про право власності на садовий будинок від 31.08.1998 року ОСОБА_4 належав садовий будинок з надвірними спорудами за адресою - АДРЕСА_1 . Право власності на вказаний садовий будинок зареєстровано 04.09.1998 року Одеським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості (Т. 1, а. с. 6 - 6 зворотна сторона). У наведеному вище свідоцтві склад надвірних споруд не вказано. Разом з тим, вказано, що свідоцтво видане на підставі технічного паспорту від 28.07.1998 року, довідки садівничого товариства Весна від 27.07.1998 року за № 81, розпорядження УЖКГ Одеського міськвиконкому.

У технічному паспорті від 28.07.1998 року вказано, що до складу садового будинку по АДРЕСА_1 входять: - А-А-1 - садовий будинок; - Б - навіс; - В - вбиральня; - Г - гараж. Розміри гаражу літера Г - 5,4 м. х 5,4 м.. Міститься припис Не відповідає (Т. 4, а. с. 76 - 79).

Згідно довідки Ради об`єднань садівничих товариств Київського району від 27.07.1998 року ОСОБА_4 є членом садівничого товариства Весна з 24.12.1996 року. Садова ділянка знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . З 16.02.1979 року земельна ділянка належала її чоловіку - ОСОБА_9 .. У зв`язку з його смертю земельна ділянка, площею - 300 кв. м., була переоформлена на ОСОБА_4 .. На земельній ділянці знаходиться: - садовий будинок, площею - 31 кв. м., який складається з двох кімнат, прихожої, кухні; - сарай - 10,5 кв. м.; - гараж - 10 кв. м.; - туалет - 3 кв. м.; - душ - 3 кв. м.; - літня веранда - 10 кв. м. (Т. 4, а. с. 12).

На підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 031756 від 04.09.2000 року (Т. 1, а. с. 7 - 7 зворотна сторона) ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка, площею - 0,0300 га.. По межі від Б до В знаходиться земельна ділянка, надана ОСОБА_4 у тимчасове користування. По межі від Г до А суміжним землекористувачем є - ОСОБА_5 (Т. 1, а. с. 7 - 7 зворотна сторона).

Згідно Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 18.08.2000 року, укладеного між Одеською міською радою та ОСОБА_4 , у користуванні останньої знаходилася земельна ділянка, площею - 0,0157 га., у тому числу багаторічних насаджень - 0,0157 га., строком - десять років, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва. (Т. 1, а. с. 14 - 16).

Відповідно до наданої ОСОБА_1 та дослідженої апеляційним судом виготовленої у 2000 році Технічної документації по встановленню в натурі меж земельних ділянок та складанню державного акту на право приватної власності на землю і плану тимчасового землекористування до договору на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), переданих ОСОБА_4 для садівництва за адресою - АДРЕСА_1 , польові роботи були проведені у 1999 році. ОСОБА_4 передається у приватну власність земельна ділянка площею - 0,030 га.. У тимчасове користування надається земельна ділянка площею - 0,0157 га.. Розподіл цих земельних ділянок проходить: - по межі від Б до В - у акті встановлення в натурі меж земельної ділянки; - по межі від А до Д - на плані тимчасового землекористування. На плані тимчасового землекористування також вказується, що суміжним землекористувачем від Б до В є - ОСОБА_5 .. В абрисі вказується пляма будівлі гаражу КН розмірами - 3,97 м. х 6,55 м. х 5,00 м. х 7,00 м., по ліву сторону якого по межі від Б до В знаходиться пляма будівлі гаражу КН , довжина спільної стіни яких становить - 6,55 м..

Згідно листа Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 25.07.2001 року ОСОБА_4 дозволено замовити розробку проекту будівництва індивідуального садового будинку на земельній ділянці, яка належить останній згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 04.09.2000 року. Ділянка, яка надана у тимчасове користування згідно Договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 18.08.2000 року призначена тільки для садівництва, без права забудови (Т. 1, а. с. 29).

Узгодженим з Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради архітектурно - плановим завданням від 04.09.2001 року ОСОБА_4 дозволено замовити розробку проекту будівництва індивідуального садового будинку на земельній ділянці, яка належить їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право приватної власності на землю за адресою - АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки - 0,030 га.. Передбачені наступні містобудівні вимоги, зокрема умови розміщення садового будинку та господарських споруд - в межах землевідводу (Т. 1, а. с. 25 - 27).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 10.08.2008 року (Т. 1, а. с. 31). За час свого життя, а саме - 9 жовтня 1997 року ОСОБА_4 склала нотаріально посвідчений заповіт, яким заповіла все своє майно дочці - ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 21).

У технічному паспорті, складеному 26.03.2009 року на садовий будинок по АДРЕСА_1 , власником якого вказано ОСОБА_4 , яка померла - ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед господарських будівель вказано - гараж літера Г , розміром - 6,55 м. х 6,4 м.. В експлікації вказано: - Г - гараж, рік побудови - 1990, площа - 34,6 кв. м. (Т. 1, а. с. 8 - 13, Т. 4, а. с. 80 - 86).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 22.06.2009 року (Т. 1, а. с. 46 - 54) гараж літера Г знаходиться на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 .. На схемі земельної ділянки та на світлині розміщення гаражу зазначається як - окремий об`єкт нерухомого майна (Т. 1, а. с. 48 зворотна сторона, Т. 4, а. с. 52 зворотна сторона). Разом з тим, відповідно до світлин, індексно-кадастрового плану земельної ділянки (Т. 1, а. с. 104, Т. 3, а. с. 56, Т. 4, а. с. 32, 33), схеми кварталу вбачається, що спірний гараж є лише одним з трьох гаражів, які знаходяться один біля одного.

10.09.2009 року на підставі заочного рішення по даній справі Київського районного суд м. Одеси від 21.07.2009 року право власності на садовий будинок за адресою - АДРЕСА_1 А було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23810955 від 10.09.2009 року (Т. 2, а. с. 15).

Згідно розробленого у 2016 році проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , на підставі рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 року № 1371-VІІ, останній надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у приватну власність по АДРЕСА_1 , площею - 0,0100 га., цільове призначення - для будівництва індивідуальних гаражів. В експлікації земель серед суміжних землекористувачів, зокрема вказано суміжним землекористувачем від В до ОСОБА_11 ОСОБА_5 ..

Згідно наданого ОСОБА_1 апеляційному суду Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку 23.11.2017 року Відділ у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області провів державну реєстрацію земельної ділянки за адресою - АДРЕСА_1 , площею - 0,01 га., кадастровий номер - 5110136900:44:003:0174, для будівництва індивідуальних гаражів.

Відповідно до наданого апеляційному суду витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 134870015 від 20.08.2018 року за ОСОБА_1 17.08.2018 року зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_1 , площею - 0,01 га., кадастровий номер - 5110136900:44:003:0174, для будівництва індивідуальних гаражів.

Відповідно до наданого апеляційному суду стороною позивачки Висновку експерта від 16.03.2020 року відносно належного ОСОБА_5 гаражу літера В в інвентаризаційній справі містяться різні відомості щодо його площі та місця його розташування. Фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 , площею - 0,01 га., відповідають правовим документам на земельну ділянку. Порушень меж земельної ділянки, на якій розміщений гараж ОСОБА_5 під літерою В не виявлено. Належний ОСОБА_1 гараж знаходиться в межах виділеної їй земельної ділянки. З доданих до висновку світлин, таблиці № 4 вбачається наявність гаражу на три машиномісця, на один з яких заочним рішенням суду по даній справі визнано право власності в порядку спадкування за ОСОБА_1 ..

Щодо земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які знаходилися у власності/користуванні ОСОБА_5 - чоловіка ОСОБА_2 , встановлені наступні факти.

Рішенням виконкому Київської районної ради народних депутатів від 04.08.1978 року № 174 було затверджено рішення загальних зборів садівничого товариства Весна від 29.07.1978 року, протокол № 6, про закріплення за ОСОБА_12 земельної ділянки по АДРЕСА_4 , площею - 0,06 га. (Т, 4, а. с. 55).

Рішенням виконкому Київської районної ради народних депутатів від 16.09.1988 року ОСОБА_12 було визнано таким, що вибув з членів садівничого товариства Весна . Прийнято ОСОБА_5 у члени садівничого товариства Весна та переоформлено на нього садову ділянку АДРЕСА_5 , площею - 600 кв. м.. З Акту від 12.09.1988 року, складеного членами садівничого товариства Весна (Т. 4, 48 - 49), протоколу № 50 від 20.10.1988 року спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації облфінуправління (Т. 4, а. с. 52 - 53) вбачається, що на виділеній ОСОБА_5 земельній ділянці будівництво садового будинку було тільки розпочато (побудовано підвал, закладено фундамент).

01.02.1993 року ОСОБА_5 уклав з виробничо-комерційною фірмою Діва договір на виконання будівельних робіт з будівництва гаражу на три машиномісця по АДРЕСА_1 . Договором передбачено початок робіт - 01.02.1993 року, закінчення будівельних робіт - 01.07.1993 року (Т. 1, а. с. 105 - 106, Т. 4, а. с. 160 - 161). 02.02.1993 року було складено дефектний акт щодо будівництва гаражу, з якого вбачається, зокрема, що підлога та дах гаражу облаштовувалися з бетонних пліт (Т. 1, а. с. 107 - 108, Т. 4, а. с. 162). 01.07.1993 року між ОСОБА_5 та ВКФ Діва було складено Акт прийому-передачі побудованого гаражу (Т. 4, а. с. 163). Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордеру, талонів замовника будівництво гаражу було оплачено ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (Т. 4, а. с. 164 - 172).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями від 29.10.2010 року ОСОБА_5 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою - АДРЕСА_1 , який складається з будинку літера А , загальною площею - 497,6 кв. м., житловою площею - 230,2 кв. м., літньої кухні літера Б , гаражу з підвалом літера В , відображених у технічному паспорті від 28.05.2010 року (Т. 1, а. с. 73). Відомостей щодо визнання недійсним вказаного свідоцтва повністю/частково матеріали справи не містять.

У технічному паспорті від 28.05.2010 року на житловий будинок по АДРЕСА_1 , власником якого вказано - ОСОБА_5 , зазначений, зокрема гараж з підвалом літера В , 1984 року побудови, площею - 59,2 кв. м. (Т. 1, а. с. 96 - 103). Аналогічні дані щодо гаражу літера В зазначені у технічному паспорті від 03.09.2015 року (Т. 1, а. с. 83 - 88).

Згідно наданого апеляційному суду Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану Безкоровайна Н.С. знаходится у шлюбі з ОСОБА_5 з 10.07.1971 року, актовий запис № 618.

Відповідно до наданого апеляційному суду ОСОБА_2 висновку будівельно-технічного дослідження від 09.08.2018 року (Т. 4, а. с. 19 - 41), площа належного ОСОБА_5 гаражу літера В становить - 59,2 кв. м., гараж на три машиномісця. Перекриття підвалу та даху у гаражі, яким користується ОСОБА_5 з бетонних плит, які заходять на приміщення сусідніх гаражів. (Вказане підтверджує вищевказані відомості щодо будівництва ОСОБА_5 приміщення гаражу на три машиномісця). Характеристика будівлі гаражу під літерою В не відповідає характеристикам гаражу під літерою Г , відображених у технічних паспортах від 28.07.1998 року та від 26.03.2009 року, складених на ім`я ОСОБА_4 ..

Згідно наданого апеляційному суду ОСОБА_2 висновку комплексного земельно-технічного експертного дослідження від 26.12.2018 року (Т. 4, а. с. 91 - 112) гараж на три машиномісця входить до меж земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .. При цьому площа перетину складає - 27,2 кв. м..

Аналізуючи вищевказані докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Станом на 09.08.2008 року - час відкриття спадщини у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 останній належала на праві власності земельна ділянка, площею - 0,030 га., яка була прийнята ОСОБА_1 у спадщину та отримано відповідне свідоцтво.

На належній ОСОБА_4 на праві власності земельній ділянці, яка перейшла у спадок до ОСОБА_1 , знаходився інший гараж, площею - 10 кв. м..

Земельна ділянка площею - 0,0157 га. знаходилася у тимчасовому користуванні ОСОБА_4 .. Вона була надана останній для ведення садівництва з обмеженням щодо ведення на ньому будь-якого будівництва. Вказана земельна ділянка до складу спадкової маси на входила. Саме на цій земельній ділянці знаходиться спірне приміщення гаражу під літерою Г .

ОСОБА_4 за час її життя було надано дозвіл на будівництво садового будинку на належній їй на праві власності земельній ділянці площею - 0,030 га.. Документи щодо будівництва ОСОБА_13 гаражу під літерою Г на земельній ділянці, наданій у тимчасове користування у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, матеріалами справи достеменно підтверджено, що гараж під літерою Г до складу спадкової маси не входив, оскільки початий будівництвом ОСОБА_4 у 2002 році садовий будинок за адресою - АДРЕСА_1 А закінчений будівництвом останньою не був. Про вказане у позові вказує і сама позивачка: …У 2002 році ОСОБА_4 було прийнято рішення щодо будівництва садового будинку за вищезазначеною адресою…Таким чином, моя матір, ОСОБА_4 , мала право власності на зведене нерухоме майно, але не встигла оформити правовід документи на зведений садовий будинок належним чином, оскільки померла (Т. 1, а. с. 3 абзац третій знизу, а. с. 4 абзац п`ятий зверху).

Лише у 2016 році, вже ОСОБА_1 Одеською міською радою було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою із відведення земельної ділянки, на якій знаходиться спірний гараж під літерою Г , для надання її у власність на підставі того, що заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.09.2009 року, яке зараз оскаржується, було визнання право власності на спірний гараж під літерою Г в порядку спадкування за ОСОБА_1 ..

Відносно ОСОБА_1 по справі виникли правовідносини щодо спадкування. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини щодо захисту права власності, права користування.

Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами, передбаченими ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 право власності останньої на спірний гараж не було оформлено. Таким чином, спірний гараж під літерою Г не входив до спадкової маси.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. п. 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , якщо спадкодавцем було здійснено самочинне будівництво (частина перша статті 376 ЦК), до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.

Матеріалами справи встановлено, що спірний гараж під літерою Г не входив до спадкової маси після смерті ОСОБА_4 .. Також матеріалами справи встановлено, ОСОБА_1 не спростовано, що участь у будівництві гаражу на три машиномісця брав ОСОБА_5 , який знаходится у шлюбі з ОСОБА_2 .. Щодо будівництва та належності гаражу, який по матеріалам даної справи значиться під літерою Г , існує тривалий спір між ОСОБА_1 та подружжям ОСОБА_5 . Таким чином, заочне рішення зачіпає законні права та інтереси апелянтки ОСОБА_2 .. Визнавши за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на гараж під літерою Г суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки ОСОБА_2 ..

Оскільки спірний гараж під літерою Г не входив до спадкової маси після смерті ОСОБА_4 , відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування на спірний гараж літера Г . Ухваливши рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на спірний гараж, суд вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_2 ..

Виходячи з вищевказаного, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 участі у розгляді справи раніше не брала, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування заочного рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на гараж під літерою Г , розміщений по АДРЕСА_1 , та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, ухваливши заочне рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на спірний гараж, вирішив питання про її права та інтереси є обґрунтованими. Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 2, 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування на гараж під літерою Г по АДРЕСА_1 зроблено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування на гараж під літерою Г по провулку Маячний, 3/А в м. АДРЕСА_2 за вищевказаного обґрунтування.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив :

Апеляційну скаргу адвоката Акініної Ольги Павлівни, діючу від імені ОСОБА_3 , - задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2009 року в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на гараж під літерою Г по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на гараж під літерою Г по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 01 квітня 2020 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе