Постанова

від 31.03.2020 по справі 920/1054/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2020 р. Справа№ 920/1054/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2019 (повний текст складено 19.12.2019) у справі №920/1054/19 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрута дольче"

про стягнення 5760,00грн,-

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрута дольче" про стягнення 5760,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов, укладеного між сторонами, договору купівлі-продажу від 29.10.2018 № 391-18 в частині строку поставки товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано пеню.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.12.2019 у справі №920/1054/19 у задоволені позовних вимог відмовлено, у зв`язку з тим, що правовідносини між сторонами припинились, договір сторонами розірваний, а тому, на думку суду, на момент нарахування штрафних санкцій та звернення з позовом була відсутня правова підстава (договір), для можливості нарахування та стягнення заявленої суми пені. Крім того, договором встановлено відповідальність відповідача саме за порушення строку передачі товару, а позивач у позовній заяві просить суд стягнути пеню за відсутність поставки товару, тоді як відповідальність за вказану бездіяльність відповідача договором не передбачена взагалі, позивачем розраховано пеню за 30 днів, проте не зазначено періоду такого нарахування.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2019 у справі №920/1054/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того, апелянт просив суд звільнити його від сплати судового збору відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

22.01.2020 матеріали справи з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про звільнення його від сплати судового збору, а апеляційну скаргу залишено без руху. Апелянту визначено спосіб усунення недоліків шляхом надання до суду доказу сплати судового збору.

12.02.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява апелянта про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення № 116 від 04.02.2020 про сплату судового збору в сумі 2881,50 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №920/1054/19, розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що оскільки у встановлений договором строк відповідач не приступив до виконання договору (поставки товару), то наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, що передбачена п. 8.2. договору. Пеня розрахована позивачем за період дії договору, до його розірвання сторонами, тож суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для такого нарахування.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.10.2018 між Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрута дольче" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 391-18, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується доставити та передати у власність покупця продукти харчування (товар), кількість, асортимент та ціна якого зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1), а покупець прийняти і оплатити товар.

Відповідно до специфікації товаром є: сухофруктова суміш, ціна 32,00 грн/кг, кількість 6000 кг, загальна вартість 192000,00 грн з ПДВ.

За змістом п. 6.1 договору поставка товару за цим договором складає 10 календарних днів в строк вказаний в заявці покупця. Заявка подається шляхом надсилання її на електронну пошту продавця, зазначену в договорі. Доказом отримання продавцем заявки замовника є знімок екрану електронної пошти покупця: central_baza@dpsu.gov.ua.

06.11.2018 позивач надіслав, а відповідач отримав, заявку на постачання товару загальною вартістю 192000,00 грн з ПДВ у строк з 06.11.2018 по 16.11.2018, що підтверджується відповідним знімком екрану. Слід зазначити, що відповідачем факт отримання заявки не заперечується.

Виходячи з наведеного, відповідач повинен був здійснити поставку обумовленого товару в строк до 16.11.2018.

Водночас, зобов`язання з поставки товару відповідачем здійснено не було.

Листом № 1 від 13.12.2018 відповідач звернувся до позивача з проханням про розірвання вищевказаного Договору, у зв`язку з неможливістю здійснити поставку товару.

17.12.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 1 про розірвання договору купівлі-продажу № 391-18 від 29.10.2018. Відповідно до п.п. 2, 4 додаткової угоди № 1 до договору з моменту набрання чинності цією угодою зобов`язання сторін, що виникли з Договору, припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із договором. Угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 03.01.2019 № 722/8, в якому просив сплатити 5760,00 грн пені, нарахованої у зв`язку з невиконанням обов`язку з поставки товару.

Оскільки відповідач пеню не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що правовідносини між сторонами припинились, а тому на момент нарахування штрафних санкцій та звернення до суду була відсутня правова підстава для нарахування та стягнення заявленої суми пені.

Колегія суддів не погоджується з означеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 265 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що останній зобов`язаний був поставити обумовлений договором товар позивачу не пізніше 16.11.2018, проте обов`язку з поставки не виконав, натомість звернувся до позивача з листом про розірвання договору, що був розірваний сторонами 17.12.2018.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч.ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов`язань (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17).

Таким чином, у зв`язку з розірванням договору припинились зобов`язання сторін за договором з моменту його розірвання на майбутнє, водночас, це не звільняє боржника від відповідальності за раніше допущені порушення своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 8.1. договору за порушення строку передачі товару зазначеного в п. 6.1. цього договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості непереданого товару за кожен день прострочення. За порушення строку понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непереданого товару.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем розраховано пеню за порушення строку поставки товару за 30 днів, тобто з 17.11.2018 (поставка мала бути здійснена не пізніше 16.11.2018) по 16.12.2018 включно (договір розірвано 17.12.2018). Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача (192000,00 грн (вартість непоставленого товару) х 0,1% = 192,00 грн; 192,00 грн х 30 днів = 5760,00 грн), встановила, що він є арифметично правильним, складеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що позивачем у позовній заяві здійснено розрахунок пені за 30 днів, однак конкретного періоду нарахування у позовній заяві ним не визначено, то він є безпідставним, позаяк зі змісту позовної заяви вбачається, що пеня розрахована з дня виникнення прострочення до кінця строку дії договору (по дату його розірвання).

Щодо висновку суду про те, що п. 8.2 договору встановлено відповідальність відповідача саме за порушення строку передачі товару, а позивач у позовній заяві просить суд стягнути пеню за відсутність поставки товару, тоді як відповідальність за вказану бездіяльність відповідача договором не передбачена взагалі, то колегія суддів вважає його необґрунтованим, з огляду на таке. Пеня є штрафною санкцією, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 Господарського кодексу України). І порушення строку поставки товару (неналежне виконання зобов`язання), і нездійснення поставки взагалі (невиконання зобов`язання) фактично є порушенням строку поставки (за яке і передбачена відповідальність у вигляді пені), проте у першому випадку вказаний період закінчується моментом поставки товару, тоді як у даному випадку вказаний період завершився розірванням договору за згодою сторін.

Отже, враховуючи, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт невиконання останнім зобов`язання з поставки товару у встановлений договором строк, пеня розрахована позивачем відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства за період дії договору, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи в викладеного, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову помилковим, а рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2019 у справі №920/1054/19 таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, тоді як апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити, а рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2019 у справі №920/1054/19 скасувати.

2.Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрута дольче" (41600, Сумська обл., м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, буд. 37А, код ЄДРПОУ 40833116) на користь Військової частини НОМЕР_1 (09610, Київська обл., Рокитнянський район, с. Савинці, код ЄДРПОУ 23311530) 5760,00 грн пені, а також 1921,00 грн судового збору за подання позовної заяви та 2881,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказу доручити Господарському суду Сумської області.

5.Справу повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.04.2020.

Головуючий суддяО.І. Поляк

СуддіЄ.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна