Постанова

від 24.03.2020 по справі 902/627/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2020 року Справа № 902/627/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В. ,

представники учасників справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) на рішення господарського суду Вінницької області від 17.12.2019р., повний текст якого складено 27.12.2019р., у справі №902/627/19 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії

Української Православної церкви (Православної Церкви України)

с.Новоживотів Оратівського р-ну Вінницької обл.

до Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви

(Тульчинська Єпархія УПЦ) м.Тульчин Вінницької обл.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача-

1. ОСОБА_1 с.Новоживотів Оратівського р-ну Вінницької обл.

2. ОСОБА_2 смт.Оратів Вінницької обл.

3. ОСОБА_3 с.Скоморошки Оратівського р-ну Вінницької обл.

4. ОСОБА_4 с.Мервин Оратівського р-ну Вінницька обл.

про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов`язання передати ключі

та правовстановлюючі документи,-

У липні 2019 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) (надалі в тексті - Релігійна громада) про усунення пе-решкод Тульчинською Єпархією Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ) (надалі в тексті - Тульчинська Єпархія) у користуванні комплексом будівель та споруд Свято-Покровського храму загальною площею 437,65 м 2 за адресою: вул.Набережна, 48-Б, с.Новожи- вотів Оратівського району Вінницької області шляхом заборони чинити перешкоди у користуванні комплексом будівель та споруд та передати Релігійній організації ключі та правовстановлюючі документи на комплекс, а саме Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №08 від 28.02. 2012р.(т.1, арк.справи 4-10).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.08.2019р. відкрито провадження у справі №902/627/19, а протокольною ухвалою від 26.09.2019р. залучено до участі у справі ОСОБА_5 ., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості третіх осіб, які не заяв-ляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача.(т.1, арк.справи 1-3, 130-зво-рот).

Рішенням від 17.12.2019р. у справі №902/627/19 господарський суд Вінницької області відмовив у задоволенні позову Релігійної громади до Тульчинської Єпархії УПЦ, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов`язання передати ключі та правовстановлюючі документи. Суд вмотивував рішен-ня тим, що враховуючи обставини безперешкодної реєстрації Позивачем права власності на неру-хоме майно, вчинення реєстраційних дій, які підтверджують таке право, котрі не скасовано та є чинними, наявність у Позивача документа, котрий має силу оригіналу, рішення державного реєст-ратора - Релігійною громадою не доведено, що перебування у володінні фізичної особи ОСОБА_5 оригіналу первісного правовстановлюючого документу (Свідоцтва від 19.06.2012 року) порушує або обмежує право власності юридичної особи. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що Позивачем самостійно обмежено доступ до вказаної будівлі, що спростовує доводи про наявність перешкод у користуванні майном внаслідок перебування у третьої особи ключів від одного із замків дверей храму.(т.2, арк.справи 203-222).

Не погоджуючись з рішенням, Позивач звернувся до апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 17.12. 2019р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.(т.3, арк.справи 4-14).

Обґрунтовуючи скаргу Релігійна громада зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права. На думку Скаржника, суд помилково не врахував, що в актах від 21.04.2019р., 27.04.2019 року, 01.06.2019р. та від 02.06.2019р. встановлені факти перешкоджання Релігійній організації користуватись своєю власністю, а також факти перешкоджання здійснення релігійних обрядів священниками Тульчинської єпархії. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверд-жено факт фізичного перешкоджання Релігійній організації у проведенні релігійних обрядів. На момент подання позову, під час розгляду справи та на сьогодні існує перешкода Релігійній гро-маді користуватись храмом, оскільки ключі від храму та правовстановлюючі документи знахо-дяться в ОСОБА_1 , а підлеглі Тульчинської Єпархії чинять перешкоди в користуванні громаді своєю власністю, про що неодноразово повідомлялось в судових засіданнях та письмових поясненнях разом із доказами. Священники Тульчинської єпархії УПЦ не допускають членів Релі-гійної громади до храму, про що суду надавались відповідні докази. ОСОБА_1 втратив свої повноваження як керівник Релігійної громади та як настоятель цієї громади, оскільки Релі-гійна громада перейшла у підпорядкування ПЦУ, в той час як ОСОБА_1 залишився в підпорядкування УПЦ МП і тому не може бути настоятелем Релігійної громади. Проте, Відповідач не вжив жодних адміністративно-розпорядчих заходів щодо приведення у відповідність до закону життєдіяльності єпархії (до складу якої донедавна входив і Позивач). Відповідач наполягає на існуванні Позивача-Релігійної громади у складі Єпархії і продовжує вчиняти розпорядчі дії щодо релігійної громади та нашого храму як-то не видає новий указ про відкликання протоієрея ОСОБА_1 із посади настоятеля нашого храму. Відповідач не має жодних ні юридичних, ні духовних повноважень щодо вчинення будь-яких розпорядчих дій по відношенню до Позивача та його майна. Священники Тульчинської єпархії УПЦ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перешкоджають Релігійній громаді користуватись своїм майном з відома та за згодою керуючого Тульчинською єпархією УПЦ, бо свої дії вказані священики зобов`язані за статутом узгоджувати із правлячим єпархіальним архієреєм. Для того, щоб зайти в храм (цент-ральний вхід) потрібно відчинити двоє дверей: перші - закриті на ключ (вбудований замок) ОСОБА_1 , другі - закриті ключем ОСОБА_1 (вбудований замок) та ключем Релі-гійної громади (один навісний замок). Від дверей бокових входів ключі знаходяться в виключно у ОСОБА_1 . Таким чином Позивач не може зайти до храму, оскільки ключі від дверей знаходяться в ОСОБА_1 .. Більше того, в судовому засіданні ОСОБА_1 також підтвердив, що без ключів, які знаходяться у нього, Релігійна громада не може потрапити до храму. Керуючим Тульчинської єпархії УПЦ назначено ОСОБА_5 настоятелем Свято-Покровського храму с.Новоживотів Оратівського району Вінницької області. ОСОБА_2. є благочинним Оратівського церковного округу Тульчинської єпархії УПЦ, ОСОБА_3 - керів-ник Релігійної громади храму Казанської Ікони Божої матері села Скоморошки Оратівського райо-ну Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (ідентифікаційний код юридичної осо-би - 40703497), перебуває в штаті Тульчинської єпархії УПЦ; ОСОБА_4 - керівник Релігійної громади Святого Великомученика Димитрія Солунського села Мервин Оратівського району Туль-чинської єпархії Української Православної Церкви (ідентифікаційний код юридичної особи - 41618668), перебуває в штаті Тульчинської єпархії УПЦ. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 чинять перешкоди у користуванні храмом нашій релігійній громаді, не лише утриманням ключів та правовстановлюючих документів, а й фізично перешкоджають увійти до храму. Священники Тульчинської єпархії УПЦ та її миряни перешкоджають користуватись нашій релігій громаді храмом, що належить нам, організовані, скеровані за указом керівництва Тульчинської єпархії УПЦ.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі №902/627/19 та призначено судове засідання на 25.02.2020р. У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Грязнова В.В. в період з 24.02.2020р. по 28.02.2020р. включно судове засідання не відбулось. Ухвалою від 02.03.2020р. судове засі-дання призначено на 24.03.2020р. (т.3, арк.справи 29, 38).

Учасники справи не забезпечили явку своїх уповноважених представників в судове засі-дання 24 березня 2020р. При цьому, колегія суддів відмовила у задоволенні клопотання Відпові-дача про відкладення розгляду справи з огляду на те, що відкладення є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судо-вого процесу в судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для відкладення. Крім того, осіб, явка сторін обов`язковою не визнавалась, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуа-льного права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Указу №139 від 19.06.1996р. керуючого Тульчин-сько-Брацлавською єпархією УПЦ було призначено священика ОСОБА_1 настоятелем Свято-Покровського храму с.Новоживотів Оратівського району Тульчинської єпархії (т.1, арк.справи 55).

На підставі протоколу №1 від 10.03.2007р. прийнято статут Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної церкви.(т.1, арк.справи 34-38, 232-234).

В подальшому у с.Новоживотів Оратівського району Вінницької області було також зареєст-ровано релігійну громаду Свято-Покровської парафії с.Новоживотів Оратівського району Туль-чинської єпархії Української Православної Церкви, яка була зареєстрована як юридична особа з відповідним кодом ЄДРПОУ 42787914.

На підставі Рішення №08 від 28.02.2012р. виконавчим комітетом Новоживотівської сільсь-кої ради за підписом сільського голови с.Новоживотів Оратівського району 19.06.2012р. видано свідоцтво серії САС №832476 про право власності на нерухоме майно у вигляді комплексу будівель та споруд Свято-Покровського храму за адресою: Вінницька обл., Оратівський район, с.Ново-животів, вул.Набережна, 48-Б.(т.1, арк.справи 50).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (ст.2.8 Статуту) - станом на 01.02. 2019р. був керівником зазначеної юридичної особи.(т.1, арк.справи 41).

Відповідно до п.1.1 Статуту Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Пра-вославної Церкви (парафія) релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви (УПЦ), який безпосередньо входить до складу, Тульчинської , єпархії.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви с.Новоживотів Оратівського району від 02.03.2020р. оновили список членів керівного органу релігійної громади - Парафіяльних зборів, змінили підлеглість у канонічних та організаційних питаннях та перейшли під канонічне підпо-рядкування Православній церкві України, змінивши назву на Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної церкви України), що вбачається із про-токолу №1.(т.1, арк.справи 18-26, 201-213)

Крім того, на загальних зборах від 02.03.2020р. обрано головою Парафіяльної ради Релі-гійної організації ОСОБА_9 , заступником голови Парафіяльної ради - ОСОБА_13, скарбником - ОСОБА_10 , прийнято ста-тут Релігійної громади та внесено зміни до установчих документів.

На підставі протоколу зборів №1 від 02.03.2019р. затверджено та зареєстровано 02.04.2019 року статут Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) у новій редакції, відповідно до якого Релі-гійна організація, є правонаступницею Релігійної громади Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви і згідно рішення загальних зборів є первинним структурним підрозділом Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (УПЦ (ПЦУ)), який безпосе-редньо входить до складу Вінницько-Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).(т.1, арк.справи 27-33, 39).

Матеріали справи також місять витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з якого вбачається, що 27.05.2019р. за Релігійною органі-зацією Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (Право-славної Церкви України) зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд Свято-Покровського храму , загальною площею 437,65 м 2 до якого входять: будівля Свято-Покровського храму позначена в технічному паспорті літ. А , загальною площею 376,60 м 2 ; будівля дзвіниці літ. Б , загальною площею 10,20 м 2 ; житловий будинок літ. В , в , в1 , загальною площею 50,85 м 2 та житловою площею 29,25 м 2 ; ворота з хвірткою 1 ; огорожа 2 ; убиральня 3 за адресою: Вінницька обл., Оратівський р-н, с.Новоживотів, вул.Набережна, 48-Б.(т.1 , арк.справи 52,42-49).

Матеріали справи свідчать, що 18.02.2019р. за Релігійною громадою (код ЄДРПОУ 42787914 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: Вінницька обл., Оратівський р-н, с.Новоживотів, вул.Набережна, 48-Б з кадастровим номером 0523183000:01:005:0129 площею 0,377 га для обслуговування комплексу будівель та споруд Свято-Покровського храму .(т.2, арк.справи 21-22).

Матеріали справи містять акти Релігійної громади від 21.04.2019р. у якому зазначається про те, що 20.04.2019р. ОСОБА_1 , втративши свої повноваження голови Парафіяльної ради та настоятеля храму, відмовився надати оригінали документів па комплекс будівель храму та земельну ділянку(т.1, арк.справи 56-57), від 27.04.2019р., у якому зазначається, що 27.04.2019р. напередодні великодня настоятель колишньої релігійної громади зачинив храм та не віддавав ключі від нього громаді, яка змінила конфесійну приналежність. Відповідно до чого прийнято рішення замкнути храм на свій замок.(т.1, акр справи 58); від 01.06.2019р. про те, що 01.03.2019р. на території храму за адресою: Вінницька обл., Оратівський р-н, с.Новоживотів, вул.Набережна, 48-Б було виявлено групу осіб, які належать до представників духовенства Тульчинської єпархії УПЦ (із духовним центром в м.Москві), а саме протоієрей ОСОБА_1 , протоієрей ОСОБА_2 , протоієрей ОСОБА_3 , ієрей ОСОБА_12 та інші особи, які застосовуючи фізичну силу, перешкоджали представникам Позивача зайти до дверей храму, штовхали прихожан, погро-жували фізичною розправою та перешкоджали проведенню релігійного обряду.(т.1, арк.справи 59-60), від 02.06.2019р. у якому зазначається, що 02.03.2019р. повторно група невідомих осіб, на чолі протоієреєм ОСОБА_1 , протоієреєм ОСОБА_2 , протоієреєм ОСОБА_3 , ієреєм ОСОБА_12 , перешкоджали пройти до дверей храму, штовхали прихожан, рвали одяг, погрожували фізичною розправою та перешкоджали проведенню релігійного обряду - недільної служби, також вчиняли хуліганські дії, завдали тілесних ушкоджень членам Релігійної громади, про що складено працівниками поліції.(т.1, арк.справи 61-62).

Враховуючи своє право порушене тим, що Релігійна громада позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки представниками Тульчинської Єпар-хії Української Православної Церкви не передаються ключі та правовстановлюючі документи на комплекс будівель та споруд, чиниться опір та здійснюються перешкоди у користуванні комп-лексом будівель Свято-Покровського храму за адресою: вул.Набережна, 48-Б, с.Новоживотів Оратівського району Вінницької області остання звернулась до суду із позовом про усунення перешкод в користуванні майном.

Як зазначалось вище, господарський суд Вінницької області рішенням від 17.12.2019р. у задоволенні позову відмовив.(т.2, арк.справи 203-222).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Предметом даного спору є усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.

Звертаючись із позовом та апеляційною скаргою Релігійна організація Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) посилається на порушення Тульчинською Єпархією Української Православної Церкви права ко-ристування та розпорядження комплексом будівель та споруд Свято-Покровського храму зага-льною площею 437,65 м 2 , яке на праві власності належить позивачу згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №08 від 28.02.2012 року.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнан-ня або оспорювання.(ст.15 ЦК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст.16 ЦК України. Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання пра-вочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припи-нення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шко-ди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу міс-цевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Належним в розумінні ст.16 ЦК України є спосіб захисту внаслідок застосування якого відновлюються порушені або оспорювані права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Аналогічно врегульовано способи захисту свого порушеного права у статті 20 Господар-ського кодексу України (надалі в тексті - ГК України). Так, кожний суб`єкт господарювання та спо-живач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта гос-подарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-госпо-дарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими спосо-бами, передбаченими законом.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряд-жатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно поз-бавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршу-вати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Із змісту положень ст.ст.317, 319 ЦК України вбачається, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів приймає до уваги, що у відповідності до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокре-ма із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. В силу приписів ст.321 ЦК України, право власності є непоруш-ним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення пе-решкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Переглядаючи рішення у даній справі, апеляційний суд звертає увагу, що чинним законо-давством встановлено право особи звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер пору-шення та дає можливість захистити порушене право.

При цьому, колегія суддів зауважує, що під час розгляду позову про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном позивач насамперед має підтвердити право власності на спірне майно та надати суду відповідні докази.

Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). До останніх належать як суб`єкти речових прав (на-приклад, підприємство, організація, установа, що не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання або оперативного управління, що позбавлена можливості корис-туватися чи розпоряджатися майном), так і суб`єкти зобов`язальних прав, які пов`язані з володін-ням (наприклад, орендар, охоронець, перевізник). У разі, якщо право володіння належить не влас-никові, то позов має право подавати володілець майна, а власник може звернутися з таким позо-вом лише після припинення у володільця згаданого права на володіння.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами

Колегія суддів звертає увагу, що визначальною ознакою негаторного позову є індивідуально визначене майно.

Матеріали справи свідчать, що на підставі свідоцтва від 19.06.2012р. серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно 27.05.2019р. за Релігійною громадою зареєстровано право власності на комплекс будівель та споруд Свято-Покровського храму загальною площею 437,65 м 2 до якого входять: будівля Свято-Покровського храму позначена в технічному паспорті літ. А загальною площею 376,60 м 2 ; будівля дзвіниці літ. Б загальною площею 10,20 м 2 ; житловий будинок літ. В , в , в1 , загальною площею 50,85 м 2 та житловою площею 29,25 м 2 ; ворота з хвірткою 1 ; огорожа 2 ; убиральня 3 за адресою: Вінницька обл., Оратівський р-н, с.Ново-животів, вул.Набережна, 48-Б.(т.1 , арк.справи 50, 52, 42-49).

Колегія суддів зауважує, що за умовами п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстр-рацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що будучи власником усієї будівлі загальною площею 437,65 м 2 за адресою: Вінницька обл., Оратівський р-н, с.Ново-животів, вул.Набережна, 48-Б - Позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого права із негаторним позовом до Відповідача. При цьому, суд першої інстанції правомірно встановив наяв-ність повноважень у Калабернюк І.В. для представництва інтересів Релігійної громади.

Крім того, вірним є висновок суду першої інстанції, що оскільки Позивачем надано засвід-чену копію Свідоцтва від 19.06.2012р. про право власності на нерухоме майно (т.1, арк.справи 50), матеріали справи містять копію дублікату вказаного Свідоцтва про право власності, яка була подана для реєстрації змін Релігійної громади у 2019 році (т.2, арк.справи 11), матеріали справи не містять доказів вчинення дій Тульчинською Єпархією, котрі могли б підтверджувати наміри перешкоджання здійсненню права власності, тому враховуючи обставини безперешкодної реєстр-рації Позивачем права власності на нерухоме майно, вчинення реєстраційних дій, які підтверд-жують таке право, які є чинними, наявність у Позивача документа, котрий має силу оригіналу, рішення державного реєстратора (т.2, арк.справи 20), Позивач не довів, що перебування у воло-дінні фізичної особи ОСОБА_1 оригіналу первісного правовстановлюючого доку-менту (Свідоцтва від 19.06.2012 року) порушує або обмежує його право власності.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що ключі від врізних замків перших і других дверей храму дійсно перебувають у володінні ОСОБА_1 . Однак, Релігійна громада установила свій навісний замок на другі двері храму. Позивачем та Відповіда-чем прийнято спільне рішення зачинити храм на два замки (у ОСОБА_1 ключ від врізних замків, а у представника Позивача ключ від навісного замка других дверей), з метою уник-нення наступних конфліктів та фізичного протистояння між прихожанами, до моменту вирішення спору у справі №120/1309/19-а, яка перебуває на розгляді Верховного Суду. Вказані обставини також підтверджуються актом від 27.04.2019року.(т.1 арк.справи 58).

Таким чином, Позивачем за домовленістю із ОСОБА_1 погоджено обмеження використання будівлі храму.

При цьому, колегія суддів зауважує, що будучи власником майна та користувачем земель-ної ділянки Релігійна громада наділена правом вільно на власний розсуд розпоряджатися своїм майном та, зокрема, змінити замок, ключі від якого знаходяться у ОСОБА_1

Вірним є також висновок суду першої інстанції, щодо обмеження доступу до храму предс-тавниками Тульчинської Єпархії 01.06.2019р. та 02.06.2019р.(т.1, арк.справи 59-62), оскільки пи-тання правомірності перебування фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 та інших на території Свято-Покровського храму , мотивів перебування на території Свято-Покровського храму , наявності ознак вчинення злочину, завдання фізичної шко-ди не є предметом розгляду у господарському суді та й предметом спору у цій справі, дані обста-вини перевіряються в рамках кримінального провадження, про що зазначено Позивачем у позові.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання Скаржника на уповноваження Тульчинською єпархією третіх осіб у справі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 перешкоджати проведенню Релігійною громадою релігійних обрядів.

Так, специфіка спірних правовідносин містить аспекти канонічного, духовного та право-вого, юридичного представництва. Духовне представництво релігійної організації може здійсню-вати будь-яка особа, яка підтримує та сповідує відповідні ідейні та ціннісні переконання цієї громади. Таке представництво випливає зі свободи віросповідання (ст.35 Конституції України).

Канонічне представництво засноване на відповідних документах, які наділяють конкретних осіб повноваженнями у сфері релігійних та духовних правовідносин з організації діяльності релігійних громад. Залежно від обсягу повноважень. визначених у статутах, положеннях, наказах релігійних організацій можуть виникати підстави для здійснення представництва юридичної осо-би у спірних правовідносинах.

Так, відповідно до п.1.1 Статуту (т.1, арк.справи 34-38) в редакції, яка діяла до березня 2019 року, Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної Церкви (пара-фія) релігійна організація, первинний структурний підрозділ Української Православної Церкви (УПЦ), який безпосередньо входить до складу Тульчинської єпархії. Парафія створюється за бажанням віруючих з благословення єпархіального архієрея (п.1.2. Статуту). Згідно п.1.7 Статуту - парафія як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і Статуту.

Згідно п.2.8 Статуту парафію очолює настоятель, якого призначає єпархіальний архієрей. Настоятель: представляє парафію при вирішенні канонічних, богослужбових, катехізаторських, педагогічних, благодійних та церковно-громадських питань; здійснює нагляд за станом храму і наявністю всього необхідного для проведення богослужінь та іншої діяльності парафії.

Будівлі, споруди, предмети культу, об`єкти соціального, добродійного та господарського призначення, кошти, література, інше майно, придбане парафією, створено нею за власний кошт, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, передане державою у власність а також набуте на інших законних підставах, є власністю парафії (п.3.4 Статуту).

Отже, настоятель храму представляє інтереси парафії та релігійної громади, а не Тульчин-ської єпархії УПЦ в цілому.

Такі повноваження ОСОБА_5, якого Позивач вважає представником Відпові-дача, визначалися Указом керуючого Тульчинсько-Брацлавською Єпархією віл 19.06.1996 року №139 та попередньою редакцією статуту релігійної громади.(т.1, арк.справи 55).

Однак, станом на час звернення Релігійної громади до суду ОСОБА_1 не є її керівником, а обсяг його повноважень визначено п.3 Розділу VIII.A Статуту про управління Україн-ської Православної Церкви.(т.1, арк.справи 113-122).

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що Релігійна громада як до зміни конфесійної приналежності, так і на даний час є юридичною особою окремою від Тульчинської Єпархії Української Православної Церкви (Тульчинська Єпархія УПЦ).

Тобто, представництво інтересів парафії, визначення у Статуті про структурний підрозділ Тульчинської єпархії УПЦ свідчить про можливість здійснення саме духовного представництва.

Повноваження Благочинного ОСОБА_2 . як представника Відповідача, визначені п.3 Розділу VII.Г Статуту про управління Української Православної Церкви (т.1, арк.справи 113-122), зокрема, нагляд за будівництвом та ремонтом церковних споруд, з метою перевірки проектно-кошторисній документації, схваленій єпархіальною радою.

Таким чином, визначені у Статуті права та обов`язки щодо будівлі храму не підлягають розширювальному тлумаченню.

Перебування Третіх осіб у штаті Відповідача не є доказом розширення їх повноважень по-над зміст та обсяг, які визначено наведеними положеннями Статуту.

Відповідно до ст.ст.237-239 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Представник може бути уповнова-жений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Так, Статут про управління Української Православної Церкви (т.1, арк.справи 113-122) не містить положень про представництво ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інтересів Тульчин-ської Єпархії у майнових правовідносинах щодо управління нерухомим майном.

Виключна компетенція щодо здійснення представництва Відповідача в усіх правовідно-синах надана Єпархіальному архієрею (Розділу VII.А Статуту). однак суду не надано відомостей про перебування цієї особи на території храму ні 01.06.2019р. ні 02.06.2019р. або вчинення інших дій, які можуть підтвердити створення перешкод позивачу у користуванні нерухомим майном.

При цьому, реалізація повноважень у сфері управління канонічними справами здійснюється із урахуванням інституту цивільно-правового представництва відповідно до норм матеріального права.

В силу ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повнова-жень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Проте матеріали справи не містять доказів, письмових розпоряджень або інших документ-тів, якими Тульчинська Єпархія уповноважує третіх осіб чинити перешкоди Релігійній громаді Свято-покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) у користуванні будівлями храму, утримувати ключі або правовстановлюючі документи.

Отже, присутність на організованих Позивачем заходах Третіх осіб, вчинення інших дій, які Позивач вважає порушенням його прав, погоджених Відповідачем, що виключає схвалення таких правочинів Тульчинською Єпархією та виникнення у юридичної особи відповідних зобов'-язань в розумінні ст.241 ЦК України.

Таким чином, Позивачем не доведено факту обмеження права власності або вчинення перешкод у його здійсненні саме Тульчинською Єпархією.

Крім того, колегія суддів зауважує, що чинність Указу №139 від 19.06.1996р. керуючого Тульчинсько-Брацлавською єпархією УПЦ, яким призначено священика ОСОБА_5 настоятелем Свято-Покровського храму с.Новоживотів Оратівського району Туль-чинської єпархії (т.1, арк.справи 55) Позивачем у даній справі не оспорюється і може бути пред-метом окремого спору, тому не є обставиною, яка свідчить про порушення Відповідачем прав Позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність заявленого позову, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов`язань Відпові-дача, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про безпідставність заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задо-волення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнають-ся такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господар-ського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.34, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Релігійної організації Релігійна громада Свято-Покровської парафії Української Православної церкви (Православної Церкви України) на рішення господарського суду Вінницької області від 17.12.2019р. у справі №902/627/19 залишити без задоволення, а рішен-ня суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №902/627/19 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.