Постанова

від 25.03.2020 по справі 914/1463/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2020 р. Справа №914/1463/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б. судді Орищин Г.В.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Веронія б/н від 08.11.2019 (вх. № 01-05/4121/19 від 19.11.2019) та ОСОБА_1 б/н від 08.11.2019 (вх. №01-05/4123/19 від 19.11.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2019 (повний текст рішення виготовлено та підписано 17.10.2019, суддя Чорній Л.З.)

у справі № 914/1463/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м.Київ, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт", м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Веронія", м. Моршин, Стрийський район, Львівська область

до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Моршин, Стрийський район, Львівська область

про стягнення 123 291,98 грн. заборгованості

без участі представників

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.10.2019 по справі №914/1463/19 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веронія" та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 18 848,02 грн. основного боргу, 26 253,32 грн. заборгованості за відсотками, 78 190,64 грн. пені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веронія" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 960,50 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 960,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду ТзОВ "Веронія" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.. №01-05/4121/19 від 19.11.2019), в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження та задоволити заяву про поновлення строку для подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності. Скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2019 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовити.

Одночасно 19.11.2019 на адресу суду поступила апеляційна скарга від ОСОБА_1 (вх.№01-05/4123/19/19 від 19.11.2019) на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2019 у справі №914/1463/19, в якій скаржник просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відкрити апеляційне провадження та скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2019 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2019 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Желіка М.Б., Галушко Н.А., Орищин Г.В., від 25.11.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю "Веронія" та ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2019 у справі №914/1463/19, зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2019, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Веронія" та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Веронія" (вх. №01-05/4121/19 від 19.11.2019) та ОСОБА_1 ( вх. №01-05/4123/19 від 19.11.2019) на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2019 у справі №914/1463/19 в одне апеляційне провадження; справу №914/1463/19 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на 18.12.2019.

17.12.2019 від ТзОВ "Веронія" на адресу суду надійшла заява про розгляд апеляційної скарги ТзОВ "Веронія" в судовому засіданні із викликом сторін, оскільки представники апелянта мають намір дати особисті пояснення по суті спору, які мають важливе значення для прийняття судового рішення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 за клопотанням апелянта справу призначено до розгляду в судовому засіданні із викликом сторін на 22.01.2020.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 відкладено розгляд справи на 05.02.2020.

29.01.2020 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі ТзОВ "Фінансова компанія "Горизонт" у якості правонаступника (нового кредитора) позивача ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (Кредитора). До клопотання додано договір про відступлення права вимоги від 07.11.2019, укладений між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТзОВ "Фінансова компанія "Горизонт" та додаток №1 до нього (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами).

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Желіка М.Б. 05.02.2020 у відпустці, розгляд справи 05.02.2020 не відбувся.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 призначено розгляд справи №914/1463/19 на 12.02.2020.

12.02.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Желіка М.Б.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2020 до складу колегії суддів введено суддю Данко Л.С. у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Галушко Н.А.

В судовому засіданні 04.03.2020 представник апелянтів надав суду пояснення по суті апеляційних скарг, просив вимоги апеляційних скарг задоволити, визнати поважними причини пропуску строку на подання відповідачем-1 заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Банк "Фінанси та Кредит" відмовити повністю, щодо клопотання позивача про заміну позивача його правонаступником не заперечив.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 замінено позивача у справі - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт".

Колегія суддів зазначає, що розпорядженням голови Західного апеляційного господарського суду №06-41/01 від 16.03.2020 з метою попередження розповсюдження коронавірусу COVID-19, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 і рекомендації Ради суддів України, встановлено режим роботи суду в умовах карантину та рекомендовано здійснювати судовий розгляд справ в порядку письмового провадження.

20.03.2020 на офіційному сайті Західного апеляційного господарського суду ( https://wag.court.gov.ua/sud4870/ ) було опубліковано повідомлення судді-доповідача Желіка М.Б. про те, що розгляд справ, призначених на 25.03.2020 буде відбуватись без участі представників.

Явка сторін в судове засідання 25.03.2020 не визнавалась судом обов`язковою.

Судове засідання 25.03.2020 відбулось в порядку письмового провадження, без участі представників учасників справи.

Представник апелянтів надав суду необхідні пояснення щодо вимог та доводів апеляційних скарг у попередніх засіданнях суду.

ПАТ Банк Фінанси та Кредит , як позивач у справі, явку повноважного представника в попередні судові засідання не забезпечив, правом подати відзив на апеляційні скарги не скористався.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Горизонт , як правонаступник позивача у справі, був належним чином повідомлений про дату розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2020), однак, правом подати відзив на апеляційні скарги у визначений судом строк не скористався.

Врахувавши вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Веронія" та ОСОБА_1 про стягнення 123 291,98 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору овердрафту від 19.03.2014 р. №05-9/14-11533-с-и (кредитного договору), укладеного ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТзОВ "Веронія" як позичальником, та на підставі договору поруки №05-9/14-11533-с-и/2 від 19.03.2014, укладеного ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 як поручителем за зобов`язаннями ТзОВ "Веронія".

У зв`язку з неналежним виконання умов кредитного договору позичальником і поручителем, а саме не сплатою заборгованості за кредитним договором у встановлений строк, позивач просить стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 основний борг у розмірі 18 848,02 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 26 253,32 грн., пені за прострочення заборгованості за основним боргом та відсотками у розмірі 78 190,64 грн.

Відповідачі в судових засіданнях в суді першої інстанції участі не брали, відзивів і клопотань під час розгляду справи не подавали.

Ухвалюючи оскаржене рішення, яким позов задоволено повністю та стягнуто солідарно з відповідачів суму заборгованості на користь позивача, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення становить 18 848,02 грн. основного боргу, 26 253,32 грн. заборгованості за відсотками, 78 190,64 грн. пені.

Вимоги апеляційної скарги ТзОВ Веронія обґрунтовані порушенням при ухваленні рішення норм процесуального та матеріального права. Так, на переконання скаржника, Господарський суд Львівської області неналежним чином повідомив ТзОВ Веронія про судові засідання, внаслідок чого апелянт був позбавлений можливості висувати свої заперечення проти позову та подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Також скаржник зазначає, що позивач незаконно нарахував проценти та пеню після завершення строку кредитування, встановленого договором, стягнення боргу в цьому розмірі неправомірним, покликається щодо цієї обставини на правовий висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного суду від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, який є усталеним і підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Окрім того, скаржник просить поновити строк для подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки апелянт був позбавлений подати таку заяву під час розгляду справи в суді першої інстанції у зв`язку із неналежним повідомленням відповідача, та застосувати наслідки спливу позовної давності щодо вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором. З цього приводу апелянт вважає, що повернення поштового відправлення за закінченням строку зберігання або з відміткою пошти про інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, не є доказами належного інформування відповідача про час та місце розгляду справи та не свідчать про відмову адресата від отримання повістки чи про його незнаходження за адресою, повідомленою суду, а також звертає увагу, що під час розгляду справи ТзОВ Веронія не здійснювало свою діяльність і фактично не знаходилось за вказаною адресою, що підтверджується договором оренди нерухомого майна та актом прийому-передачі до нього.

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 обґрунтовані порушенням при ухваленні рішення норм процесуального та матеріального права. Так, на переконання скаржника, Господарський суд Львівської області неналежним чином повідомив ОСОБА_2 про судові засідання, внаслідок чого апелянт був позбавлений можливості висувати свої заперечення проти позову. Скаржник зазначає, що суд задоволив позовні вимоги до поручителя в порушення приписів ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, оскільки порука за договором між сторонами припинилась внаслідок закінчення строку поруки, встановленого договором, покликається на правовий висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №1519/2-3165/11, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Окрім того, скаржник зазначає, що вимоги позивача щодо сплати процентів та пені є незаконними, оскільки їх було нараховано після завершення строку кредитування.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні фактичні обставини спору.

19.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веронія" (відповідачем-1) укладений договір овердрафту №05-9/14-11533-с-и (кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору позивач(банк) надав відповідачу-1 (позичальникові) кредитні кошти на умовах забезпеченості, поворотності, строковості і платності шляхом встановлення відповідачу-1на його поточний рахунок ліміту овердрафту та здійснювати овердрафт не обслуговування відповідача-1, а відповідач-1 зобов`язався повністю повернути отримані за рахунок ліміту овердрафту кредитні кошти у строк до 19 березня 2015 р., сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі, порядку й у строки, встановлені цим договором. Розмір ліміту овердрафту, що був наданий за цим договором, становив 65 400,00 грн.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачеві-1 кредит на умовах, визначених цим договором. Факт користування відповідачем-1 кредитними коштами підтверджується виписками банку по рахунках за договором овердрафту від 19.03.2014 р.

В порушення договірних зобов`язань позичальник повертав кредит несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача-1 виникла заборгованість зі сплати кредиту у розмірі 18 848,02 грн.

Пунктом 1.3.3. кредитного договору передбачено, що банк нараховує проценти згідно умовами цього договору на суму від залишку (дебетового сальдо) на поточному рахунку позичальника, що утворився за результатами оборотів по поточному рахунку позичальника станом на кінець операційного дня.

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору позичальник зобов`язується щомісячно повністю погашати всю суму основної заборгованості за кредитом в періоди з 01 числа по останній день кожного місяця користування кредитом, починаючи з місяця, наступного за місяцем встановлення ліміту овердрафту.

Згідно з п. 4.1. кредитного договору погоджено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитним коштами в валюті кредиту по процентним ставкам: - 29,99% річних - за період з дня надання кредитних коштів до дня закінчення строку дії ліміту овердрафту, визначеного пунктом 1.1. цього договору; - 39,99% річних - за кожен день користування кредитними коштами у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, що вказані в п.п.3.3. цього договору.

В п.4.3. сторони погодили, що нарахування процентів здійснюється за період з моменту списання коштів з поточного рахунку позичальника за рахунок овердрафту до моменту повернення коштів на поточний рахунок позичальника. Нарахування процентів за день видачі здійснюється як за повний день, а за день повернення не здійснюється. Нарахування процентів здійснюється виходячи з 365 днів в році (366 днів у високосному році), в місяці - за календарем.

Відповідно до п.4.5. договору датою сплати процентів є день зарахування коштів на рахунок, що вказаний у п. 4.2. цього договору.

Згідно з п.7.1. кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником термінів платежів, передбачених п. 1.1., 3.3.1, 3.5, 3.9, 4.4, 4.8 цього Договору, а також будь-яких інших термінів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсам.

Із розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що станом на 18.05.2019 відповідачу-1 - ТзОВ "Веронія" нараховано заборгованість за кредитом у розмірі 18 848,02 грн., 26.253,32 грн. - заборгованості за відсотками, 34 303,40 грн. - пені за прострочення погашень основної заборгованості по кредиту за період з 17.11.2018 по 17.05.2019 та 43 887,24 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 17.11.2018 по 17.05.2019.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Розмір основної заборгованості за договором становить 18848,02 грн., та не заперечується відповідачем 1.

У відповідності до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В договорі сторони обумовили строк повернення позики - до 19.03.2015 (п.1.1. договору овердрафту №05-8/14-11533-с-и від 19.03.2014), а відтак, у відповідності з наведеним вище положенням ч.1 ст.1048 ЦК України, проценти від суми позики сплачуються (нараховуються) до дня повернення позики - 19.03.2015.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта - ТзОВ Веронія про те, що до спірних відносин слід застосувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, згідно з якою Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України . В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України , яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості по сплаті відсотків за користуванням кредитом згідно з умовами договору овердрафту №05-8/14-11533-с-и від 19.03.2014 вбачається, що останньою датою фактичного погашення відсотків по кредиту є 26.04.2016, заявлену до стягнення заборгованість за відсотками в розмірі 26 253,32 грн. нараховано з 01.05.2016 по 17.05.2019, тобто після завершення обумовленого сторонами строку кредитування.

Також позивач нарахував відповідачу-1 пеню за прострочення погашень основної заборгованості по кредиту за період з 17.11.2018 по 17.05.2019 в розмірі 34 303,40 грн. та пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 17.11.2018 по 17.05.2019 в розмірі 43 887,24 грн., тобто після завершення обумовленого сторонами строку кредитування.

Враховуючи наведене, матеріалами справи підтверджена та підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за договором овердрафту №05-8/14-11533-с-и від 19.03.2014 в розмірі 18848,02 грн.

Водночас, заявлена до стягнення заборгованість за відсотками в розмірі 26253,32 грн. та пеня в загальному розмірі 78190,64 грн., є необґрунтованою, а відтак, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо клопотання ТзОВ Веронія про поновлення строку на подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.3, ч.4 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч.11 ст.242 ГПК України судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачам ухвали про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду рекомендованим листом з повідомленням про вручення, у зв`язку з чим колегія суддів бере до уваги доводи скаржників щодо неналежного повідомлення про дату та час розгляду справи і вважає за можливе поновити Товариству з обмеженою відповідальністю Веронія строк на подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

В апеляційній скарзі ТзОВ Веронія просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Відповідно до ч.3,ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 24.10.2018 у справі №317/3698/15-ц.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч.5. ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Таким чином перебіг позовної давності за спірними зобов`язаннями розпочався 20.03.2015, з наступного дня після спливу строку виконання, обумовленого в договорі - 19.03.2020, та закінчився 20.03.2018. Позивач звернувся з позовом до господарського суду 24.07.2019, тобто після спливу строку загальної позовної давності, встановленої законом.

Оскільки, заборгованість за договором овердрафту №05-8/14-11533-с-и від 19.03.2014 є обґрунтованою та підлягає стягненню на користь позивача, однак, позов пред`явлено після спливу строку позовної давності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення заяви ТзОВ Веронія про застосування наслідків спливу позовної давності, а відтак про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Крім того, 19.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (позивачем), громадянином України ОСОБА_1 як поручителем (відповідачем-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Веронія" (відповідачем-1)укладено договір поруки №05-9/14-11533-с-и/2 з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором.

Відповідно до п.2.1. договору поруки у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з п.2.2. договору поруки кожен з поручителів відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, по сплаті комісійної винагороди, сплати неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що порука припиняється з припиненням зобов`язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не пред`явив вимоги до поручителя.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Строк, передбачений ч.4 ст.559 ЦК України є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

Аналогічна правова позиція викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 у справі №1519/2-3165/11 (провадження №14-219цс19).

Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 17.02.2020 у справі №924/502/19, зокрема, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. За своєю правовою природою строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), і його закінчення є підставою для припинення поруки. У випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя, цей строк не може бути поновлено, зупинено чи перервано з підстав, передбачених у статтях 263, 264, частині п`ятій статті 267 ЦК України. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати норми про строк на відміну від строку позовної давності, який застосовується судом за заявою сторін. Визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки.

У п. 5.1. договору поруки №05-9/14-11533-с-и/2 від 19.03.2014 сторони обумовили, що порука припиняється із припиненням зобов`язання, що забезпечується нею. Порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором не пред`явив вимоги до поручителя.

Таким чином порука припинилась 20.03.2018, після спливу трьох років від 19.03.2015 - дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи фактичні обставини справи та матеріальні норми права, що підлягають до застосування до даних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до п. 2, п.3, п.4, ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційних скарг, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2019 та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, а також витрати позивача на правничу допомогу слід залишити за позивачем, а судовий збір сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь відповідачів.

Враховуючи проведення судового засідання без участі сторін, у відповідності до положень ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення постанови у цій справі є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Веронія" строк для подання заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

2. Заяву Товариству з обмеженою відповідальністю "Веронія" про застосування наслідків спливу позовної давності - задоволити.

3. Вимоги апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Веронія" б/н від 08.11.2019 (вх. № 01-05/4121/19 від 19.11.2019) та ОСОБА_1 б/н від 08.11.2019 (вх. №01-05/4123/19 від 19.11.2019) - задоволити.

4. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2019 у справі №914/1463/19 - скасувати.

5. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

6. Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в розмірі 1921,00 грн. - покласти на позивача.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 44, офіс 104; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39013897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веронія" (82482, Львівська область, Стрийський район, м. Моршин, вул. Івана Франка, буд. 48; код ЄДРПОУ 37521858) - 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню п`ятдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Горизонт" (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд.44, офіс 104; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39013897) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - 2881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню п`ятдесят копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

9. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи №914/1463/19 повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 01.04.2020.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Данко Л.С.