Рішення

від 02.04.2020 по справі 910/1085/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2020Справа № 910/1085/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді : Ломаки В.С. , розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дочірнього підприємства Контракти-Медіа Товариства з обмеженою

відповідальністю Українське рекламне агентство Галицькі контракти

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОРТ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа

про стягнення 67 480, 00 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Контракти-Медіа Товариства з обмеженою відповідальністю Українське рекламне агентство Галицькі контракти (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОРТ (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 67 480, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач вказує на те, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа 26.12.2016 було укладено Договір № 252-М/2016 від 26.12.2016 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях. Відповідно до умов Договору позивач зобов`язався провести, а Товариство з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа - оплатити рекламну кампанію. Товариство з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа належним чином свої зобов`язання за договором не виконало, вартість рекламної компанії у повному обсязі не оплатило, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість. 05.04.2019 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа та відповідачем було укладено Договір № 83-М/2019, відповідно до умов якого відбулося переведення наявної перед позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа заборгованості на відповідача. В зв`язку з тим, що відповідачем означену заборгованість у повному обсязі сплачено не було, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх законних прав та інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1085/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа .

24.02.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12 500, 00 грн.

16.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов.

31.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2020 року відзив на позов повернуто відповідачу без розгляду на підставі частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог відповідно до частини 3 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подала.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа (Замовник) та позивачем (Виконавець) було укладено Договір № 252-М/2016 на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях (далі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого Виконавець за дорученням Замовника проводить Рекламні кампанії на Спеціальних конструкціях у повній відповідності з Контрольними макетами рекламного сюжету згідно з Адресними програмами, які є Додатками до цього Договору та його невід`ємною частиною, а Замовник проводить розрахунки з Виконавцем згідно з умовами Розділу 4 цього Договору.

Додатки до цього Договору включають: період розміщення рекламної кампанії, вартість рекламної кампанії, її терміни, кількість рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, їх формат. Додатки до даного Договору підписуються сторонами Договору та є його невід`ємною частиною (п. 2.2. Договору).

За умовами п. 1.3. Договору під Рекламною кампанією сторони розуміють роботи та послуги Виконавця з розміщення реклами (рекламних плакатів) Замовника згідно з адресною програмою та її (їх) обслуговування у визначений період часу в порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 4.1. Договору місячна ціна проведення конкретної рекламної кампанії на поверхнях спеціальних конструкцій визначається сторонами Договору згідно з Актами резервування та погодження ціни розміщення реклами, які є Додатками та невід`ємною частиною цього Договору, за формулою: ціна = (кількість рекламних поверхонь спеціальних конструкцій, на яких проводиться рекламна кампанія) х (місячна ціна проведення рекламної кампанії на одній рекламній поверхні однієї спеціальної конструкції).

Відповідно до п. 4.2. Договору ціна проведення рекламної кампанії включає в себе: оплату оренди поверхонь спеціальних конструкцій, вартість робіт (послуг) Виконавця з обслуговування спеціальних конструкцій та реклами та ПДВ (20%).

Приписами п. 4.3. Договору визначено, що фактична вартість (ціна) проведення рекламної кампанії затверджується сторонами в додатках до цього Договору (п. 2.2.), які укладаються сторонами до початку проведення рекламної кампанії.

Порядок розрахунків: Оплату за користування спеціальними конструкціями згідно з п. 4.2. цього Договору за кожний календарний місяць періоду проведення конкретної рекламної кампанії Замовник проводить до 15 числа поточного календарного місяця періоду проведення цієї рекламної кампанії у відповідності з Договором та/або рахунком-фактурою, наданим Виконавцем, якщо інший порядок та строки оплати не були обумовлені Сторонами у відповідному додатку до Договору (п. 4.4. Договору).

Згідно з п. 4.5. Договору Виконавець щомісячно до 15 числа поточного місяця надає Замовнику акт виконаних робіт за попередній місяць.

Відповідно до п. 5.1. Договору він набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2017 р. Дія Договору може бути продовжена (відповідно до укладених Додатків) або припинена достроково (після виконання Сторонами всіх своїх зобов`язань за Договором). Припинення Договору не тягне за собою припинення невиконаних фінансових зобов`язань та санкцій за їх невиконання, що ним передбачені.

В подальшому між Виконавцем та Замовником були укладені Акти резервування та погодження ціни розміщення реклами - Додатки № 31 від 22.10.2018, № 32 від 22.10.2018, № 33 від 26.11.2018, № 34 від 26.11.2018.

На виконання умов Договору на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях № 252-М/2016 від 26.12.2016 позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа послуги з проведення рекламної компанії, що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 30.11.2018 на суму 15 960, 00 грн., від 30.11.2018 на суму 55 440, 00 грн., від 30.11.2018 на суму 1 920, 00 грн., від 31.12.2018 на суму 15 400, 00 грн., від 31.12.2018 на суму 8 160, 00 грн., а всього на суму 96 880, 00 грн.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа не виконало належним чином взятих на себе зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 96 880, 00 грн.

05.04.2019 року між позивачем (Кредитор), третьою особою (Первісний боржник) та відповідачем (Новий боржник) було укладено Договір про переведення боргу, згідно з п. 1 якого Первісний боржник переводить на Нового боржника, а останній приймає грошовий борг у розмірі 96 880, 00 грн., що виник перед Кредитором. Зобов`язання, яке приймає на себе Новий боржник, між Кредитором та Первісним боржником, що складається із суми заборгованості в розмірі 96 880, 00 грн. згідно Договору № 252-М/2016 від 26.12.2016.

Кредитор не заперечує проти переводу боргу, визначеного у п. 1 даного Договору (п. 2 Договору).

Пунктом 5 Договору передбачено, що згідно даного Договору Новий боржник бере на себе зобов`язання погасити заборгованість Первісного боржника перед Кредитором повністю.

Проте, відповідно до наданої позивачем картки по рахунку 685, відповідач заборгованість перед позивачем погасив частково в сумі 29 400, 00 грн., тоді як залишок боргу в сумі 67 480, 00 грн. залишився неоплаченим.

Направлена позивачем письмова вимога № 04-01/20 від 20.01.2020 про погашення боргу в сумі 67 480, 00 грн., відповідачем задоволена не була.

За таких обставин, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях № 252-М/2016 від 26.12.2016 позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа послуги з проведення рекламної компанії, що підтверджується Актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 30.11.2018 на суму 15 960, 00 грн., від 30.11.2018 на суму 55 440, 00 грн., від 30.11.2018 на суму 1 920, 00 грн., від 31.12.2018 на суму 15 400, 00 грн., від 31.12.2018 на суму 8 160, 00 грн., а всього на суму 96 880, 00 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось судом вище, в силу п. 4.4. Договору оплату за користування спеціальними конструкціями згідно з п. 4.2. цього Договору за кожний календарний місяць періоду проведення конкретної рекламної кампанії Замовник проводить до 15 числа поточного календарного місяця періоду проведення цієї рекламної кампанії у відповідності з Договором та/або рахунком-фактурою, наданим Виконавцем, якщо інший порядок та строки оплати не були обумовлені Сторонами у відповідному додатку до Договору.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих позивачем рекламних послуг належним чином не виконало, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 96 880, 00 грн.

Згідно з положеннями статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Отже, переведення боргу є договірною передачею зобов`язань первісного боржника новому боржнику та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, заміна боржника саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

При цьому, за договором переведення боргу, яким передбачається заміна боржника у зобов`язанні, попередній боржник передає свої обов`язки у зобов`язанні новому боржнику, який вступає у зобов`язання та має виконати обов`язок перед кредитором.

Одночасно суд зазначає, що норма статті 520 Цивільного кодексу України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника.

Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Отже, для заміни боржника у зобов`язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов`язку первісного боржника на іншу особу.

Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання (статті 513, 521 Цивільного кодексу України). Водночас форми надання згоди кредитором щодо заміни боржника у зобов`язанні законом не передбачено.

Наведене дає підстави для висновку про те, що для заміни боржника у зобов`язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що і вимагається згідно з приписами статті 520 Цивільного кодексу України.

Уклавши трьохсторонній договір про переведення боргу позивач, як кредитор, надав свою згоду на заміну первісного боржника за Договором № 252-М/2016 від 26.12.2016, на відповідача, який, у свою чергу, зобов`язався погасити заборгованість перед позивачем в сумі 96 880, 00 грн.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена у статті 204 Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 904/8978/17).

Зважаючи на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору про переведення боргу, останній у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов`язків сторін.

Проте, відповідно до наданої позивачем картки по рахунку 685, відповідач заборгованість перед позивачем погасив частково в сумі 29 400, 00 грн., тоді як залишок боргу в сумі 67 480, 00 грн. залишився неоплаченим.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Направлена позивачем письмова вимога № 04-01/20 від 20.01.2020 про погашення боргу в сумі 67 480, 00 грн., відповідачем задоволена не була.

Положеннями статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правовий аналіз положень статей 599, 610, 611 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що зобов`язання вважається таким, що припинилося виконанням, проведеним належним чином, лише у разі, якщо воно виконано в повному обсязі у встановлений строк.

За таких обставин, оскільки відповідач належним чином не виконав взяті на себе за Договором про переведення боргу зобов`язання, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, відповідний борг в сумі 67 480, 00 грн., який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з відповідача в судовому порядку.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 12 500, 00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Разом з цим, вирішуючи у даній справі питання щодо відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Додаткову угоду № 1 від 20.01.2020 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 20.01.2020 № 20/01-1, укладену між позивачем та адвокатом Боровець Володимиром Дмитровичем, Акт № 14/02-1 від 14.02.2020 на суму 12 500, 00 грн., платіжне доручення № 257 від 14.02.2020 на суму 12 500, 00 грн.

Разом з цим, ціна спору у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування свідчать про на незначну складність даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За таких обставин, суд оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, нескладність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також те, що підготовка цієї справи не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 6 748, 00 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дочірнього підприємства Контракти-Медіа Товариства з обмеженою відповідальністю Українське рекламне агентство Галицькі контракти до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОРТ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ОРТ Медіа про стягнення 67 480, 00 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОРТ (01001, місто Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 10; код ЄДРПОУ 42189360) на користь Дочірнього підприємства Контракти-Медіа Товариства з обмеженою відповідальністю Українське рекламне агентство Галицькі контракти (79035, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 109, квартира 306; код ЄДРПОУ 31291492) заборгованість в сумі 67 480 (шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 748 (шість тисяч сімсот сорок вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 02.04.2020 року.

Суддя В.С. Ломака