Ухвала

від 02.04.2020 по справі 913/185/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2020 року Справа № 913/185/20

Провадження №7/913/185/20

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання Імпульс (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, площа Перемоги, буд. 2, ідентифікаційний код 31393258)

до відповідача-1 фізичної особи-підприємця Деркач Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ),

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрім (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, площа Перемоги, буд. 2, каб. 219, ідентифікаційний код 41070158)

про розірвання договору, стягнення попередньо сплачених коштів та заборгованості за договором,

Без повідомлення та виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання Імпульс звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до фізичної особи-підприємця Деркач Андрія Михайловича та Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрім про розірвання договору, стягнення попередньо сплачених коштів та заборгованості за договором.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 27.02.2018 року між ним та відповідачем-1 укладено договір №1 поставки товарів, за яким ним на виконання умов пп. 8.5.1 п. 8.5 договору була здійснена попередня оплата товару на суму 116 000,00 та в подальшому на також проведена остаточна оплата товару на суму 115 000,00 грн., однак, відповідачем в порушення умов договору не було поставлено та передано у власність позивача оплачений останнім товар, а тому позивач вважає, що мало місце істотне порушення умов договору зі сторони відповідача, у зв`язку з чим просить розірвати його на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Крім цього, керуючись приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, враховуючи факт прострочення відповідачем поставки товару, просить стягнути з відповідача суми попередньої оплати товару у загальному розмірі 231 000,00 грн.; на підставі п. 14.3 договору пеню в розмірі 0,2 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення у розмірі 245 345,10 грн., а також суму інфляційних витрат за відповідний період прострочення у розмірі 14 437,50 грн.

Разом з тим, у якості забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором №1 поставки товарів від 27.02.2018 року між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки від 28.02.2018 року, за яким відповідач-2 як поручитель зобов`язався солідарно відповідати з відповідачем-1 перед позивачем як кредитором за виконання відповідачем-1 зобов`язань за договором поставки товарів №1 від 27.02.2018 року, укладеним останнім з позивачем, в частині сплати у відповідності до п. 14.3 договору поставки пені у розмірі 0,2 % від вартості недопоставленого товару за кожен день протягом всього строку прострочення зобов`язання, однак, лише у розмірі 5 % (п.п. 1.1, 2.3, 3.1 та 4.1 договору поруки).

У зв`язку з цим позивачем було розраховано розміри сум пені на підставі п. 14.3 договору поставки з урахуванням умов договору поруки, та заявлено до стягнення з відповідача-1 пені у сумі 245 345,10 грн. (за вирахуванням 5 % суми пені, яка, на думку позивача, покладається на відповідача-2) і стягнення з відповідача-2 5 % від загального розміру нарахованої позивачем пені у сумі 12 912,90 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 29 ГПК України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Частиною 11 ст. 30 ГПК України передбачено, що у випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

Визначаючи підсудність вищевказаного спору Господарському суду Луганської області позивач виходив з того, що місцезнаходженням відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрім , з яким укладений договір поруки, є: (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, площа Перемоги, буд. 2, каб. 219.

При цьому, у відповідності до відомостей позовної заяви та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch, місцезнаходженням відповідача-1 фізичної особи-підприємця Деркач Андрія Михайловича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 .

Суд зауважує, що спірні правовідносини виникли із основного договору №1 поставки товарів від 27.02.2018 року, укладеного між позивачем і відповідачем-1, та із договору поруки від 28.02.2018 року, укладеного між позивачем та відповідачем-2 для забезпечення виконання основного договору поставки.

Заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості у відповідних частинах з відповідачів фактично об`єднують у собі вимоги, обумовлені двома зазначеними договорами, один з яких є основним, а інший укладеним для забезпечення виконання зобов`язань за ним.

Відтак, суд приходить до висновку, що силу положень ч. 11 ст. 30 ГПК України вирішення даного спору за правилами виключної підсудності належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцезнаходженням відповідача-1 фізичної особи-підприємця Деркач Андрія Михайловича, який є стороною основного договору поставки та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), а саме - Господарського суду Житомирської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи викладене, матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання Імпульс до фізичної особи-підприємця Деркач Андрія Михайловича, Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрім про розірвання договору, стягнення попередньо сплачених коштів та заборгованості за договором, підлягають направленню за підсудністю до Господарського суду Житомирської області.

Частиною 3 ст. 31 ГПК України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1, 27, 29, 30, 31, 232, 233, 234 ГПК України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке науково-виробниче об`єднання Імпульс до фізичної особи-підприємця Деркач Андрія Михайловича, Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрім про розірвання договору, стягнення попередньо сплачених коштів та заборгованості за договором, разом з усіма додатками - направити за підсудністю до Господарського суду Житомирської області (10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному пп. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Ухвалу суду складено та підписано 02.04.2020 року.

Суддя О.В. Тацій