Рішення

від 25.03.2020 по справі 321/393/19

МИХАЙЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/393/19

Провадження № 2/321/8/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2020 смт. Михайлівка

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кравченко Н.О.

за участю:

секретаря судового засідання Цаплі Г.В., Мосієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Мар`янівська сільська рада, Михайлівського району, Запорізької області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами до ОСОБА_2 , треті особи - Мар`янівська сільська рада, Михайлівського району, Запорізької області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним. Згідно вимог позовної заяви позивач просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М., від 02 серпня 2018 року. Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_4 , яка на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом з якою були зареєстровані спадкоємиці першої черги, дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 , відкрилась спадщина на належне їй майно, однак при подачі позивачем як спадкоємцем першої черги заяви про прийняття спадщини було з`ясовано, що її мати за життя склала заповіт, яким вона заповіла земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,6597 га, та площею 1,6251 га, розташовані на території Мар`янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області. Позивачем зазначено, що вказаний заповіт порушує її права як спадкоємця першої черги. Крім того, її мати перед смертю мала нестабільний стан здоров`я, потребувала стороннього нагляду, в зв`язку з чим заповіт був складений особою, яка через власний психічний та емоційний стан не усвідомлювала значення своїх дій.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надала заяву про перенесення розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явились. Згідно поданого відзиву з заявленими позовними вимогами не погоджуються. Зазначено, що на підтвердження того, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі не надано жодного доказу. Крім того, не підтверджено, що померла ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати у момент вчинення правочину. Просили у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Новобогданівської сільської ради Старобогданівського Старостинського округу Запорізької області в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомлені.

Представник третьої особи, Мар`янівська сільська рада, Михайлівського району, Запорізької області , в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за їх відсутності. Заперечень не надходило.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомлені.

Згідно матеріалів цивільної справи позов знаходиться на розгляді Михайлівського районного суду Запорізької області з 15.03.2019 року.

Підготовче судове засідання призначено на 22.04.2019 року - позивач в підготовче судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив. Підготовче судове засідання відкладено на 20.06.2019 року для підготовки відзиву на позов.

20.06.2019 року позивач до суду не з`явився, причину неявки суду не повідомив. Справу призначено до судового розгляду на 17 липня 2019 року.

17.07.2019 року представником позивача направлено клопотання про проведення судового засідання 17.07.2019 року в режимі відеоконференції. В судове засідання позивач, представник позивача не з`явились. Слухання справи відкладено на 21.08.2019 року.

У зв`язку із хворобою головуючого, справу призначено до слухання на 27.01.2020 року.

26.01.2020 року від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області задоволено клопотання. в судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів, а саме копії спадкової справи та копії заповіту ОСОБА_4 . Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 27.01.2020 року клопотання задоволені. Інших клопотань суду не заявлено. Розгляд справи відкладено до 26.02.2020 року.

26.02.2020 року судове засідання не відбулось у зв`язку з відсутністю електроенергії, позивач, представник позивача в судове засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомили, клопотань не надходило, з`явився представник відповідача. Слухання справи відкладено на 25.03.2020 року.

25.03.2020 року в судове засідання представник позивача не з`явився, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням карантину на території України - причину судом визнано поважною, що не дає можливості застосування наслідків, визначених ч. 5 ст. 223 ЦПК України. Інші учасники справи не з`явились. Причину неявки суду не повідомили.

Відповідно до п.п.10,11 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно положень ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що позивач, будучи належним чином повідомленим (через представника) до суду не з`явися, надавши суду заяву про відкладення розгляду справи, відсутність повідомлення про причини неявки представника позивача в судове засідання, відсутність повідомлення від відповідача та його представника про причини неявки, відсутності будь-яких клопотань щодо доказів, відповідно до положення п.2 ч.3 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі доказів, які додані до матеріалів справи.

Відповідно до ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Пунктом 4 ст. 83 ЦПК України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З часу подання позову 15.03.2019 року будь-яких клопотань щодо отримання доказів суду не заявлено, окрім заявленого 27.01.2020 року клопотання про витребування копії заповіту та копії спадкової справи, яке було задоволено.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги позову та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 02 серпня 2018 року приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М. було посвідчено заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка належні їй земельні ділянки, що розташовані на території Мар`янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6597 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2323384400:09:004:0002 та площею 1,6251 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2323384400:09:003:0009 заповіла ОСОБА_2 (а.с. 90).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11 серпня 2018 року, актовий запис № 974 (а.с. 77 зв. ст.).

Згідно матеріалів спадкової справи № 76/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко В.Л. з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті матері (а.с. 77).

20 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 102).

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко В.Л. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері (а.с. 107).

Постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко В.Л. від 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема в частині прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки в зв`язку з прийняттям вказаної спадщини спадкоємцем за заповітом (а.с. 115).

Відповідно до статей 1233, 1234, 1235, 1236 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Згідно статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Заповіт є правочином. Тому до нього застосовуються загальні положення про правочини та положення про недійсність правочинів встановлені ст. 215 - 236 ЦК України.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 2 ст. 1257 ЦК України встановлено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Згідно ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визначний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом іншої особи, чиї цивільні права та інтереси порушені.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Тобто, за змістом ч.1 ст.225 ЦК України правочин визнається недійсним коли особа, яка його вчинила абсолютно не усвідомлювала значення своїх дій та абсолютно не могла керувати ними.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.п. 2,3 ч. 1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам експертам , спеціалістам; подавати заяви та клопотання , надавати пояснення суду , наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду , і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно п.п. 1,2,4 ч.2 ст. 43 ЦПК України до обов`язків учасників справи відноситься виявлення поваги до суду та інших учасників справи та сприяння своєчасному , всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подання усіх наявних у них доказів в порядку та строки , встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Протягом розгляду справи (19.03.2019 р.-25.03.2020 р.) наданими правами позивач, представник позивача не скористалися, визначені обов`язки не виконали.

У зв`язку з наведеним вище, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи не доведено наявності підстав для визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М., від 02 серпня 2018 року.

На підставі ст.ст.16, 203, 215, 1248, 1253, 1257 ЦК України, керуючись ст.ст.209, 213-215, 218, 223, 296 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , треті особи - Мар`янівська сільська рада, Михайлівського району, Запорізької області, код ЄДРПОУ 04352486, місцезнаходження: Запорізька область, Михайлівський район, с. Марянівка, вул. Миру, 139а, ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання заповіту недійсним- відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.О.Кравченко