Постанова

від 22.12.2020 по справі 321/393/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.12.2020 Справа № 321/393/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/2360/20 Головуючий у 1-й інстанції: Кравченко Н.О.

Є.У.№ 321/393/19 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Мар`янівська сільська рада Михайлівського району Запорізької області, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 25 березня 2020 року ,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті якої залишилася спадщина, до складу якої увійшли ј частка квартири АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки площею 4,6597 га 1,6251 га, розташовані на території Мар`янівської сільської ради Михайлівського району,Запорізької області. Спадкоємцями першої черги є діти померлої позивач ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_3 . При подачі заяви про прийняття спадщини вона дізналася, що її мати 02.08.2018 склала заповіт, яким належні їм земельні ділянки заповіла ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що перед смертю мати зловживала алкоголем, мала нестабільний стан здоров`я, потребувала стороннього нагляду, через власний психічний та емоційний стан не усвідомлювала значення своїх дій, просила суд на підставі ст.ст.225, 1257 ЦК України визнати заповіт недійсним.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 25 березня 2020 року в задоволені позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що за формою і змістом заповіт відповідає вимогам ст.1247 ЦК України, належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що волевиявлення спадкодавця не було вільним і що він не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, позивач суду не надав, а тому відсутні підстави для визнання заповіту недійсним.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скоробогатько В.Ю. зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності позивача і її представника, які просили відкласти розгляд справи у зв`язку із оголошенням карантину, чим позбавив їх можливості приймати участь у судовому засіданні і давати суду пояснення по суті заявлених позовних вимог.

В засідання апеляційного суду позивач і її представник адвокат Скоробогатько В.Ю. не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Повістка про виклик у судове засідання вручена представникові позивача адвокату Скоробогатько 24.11.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Під час судового засідання на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_5 , в якій він просить у зв`язку із неможливістю прибути у судове засідання, призначене на 22.12.2020 на 14.40, провести в режимі відеоконференції з Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу.

За положенням ч.7 ст.212 ЦПК України клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції в приміщені суду подається не пізніше як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Оскільки клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфіеренції заявлено представником позивача з порушенням строку, встановленого ч.7 ст.212 ЦПК України, надійшло на адресу суду під час судового засідання, суд залишив його без розгляду, визнав причини неявки позивача і його представника неповажними і такими, що не перешкоджають розгляду справи посуті.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, яка заперечувала проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що 02 серпня 2018 року приватним нотаріусом Михайлівського районного нотаріального округу Запорізької області Ворожбяновою Л.М. було посвідчено заповіт ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка належні їй земельні ділянки, що розташовані на території Мар`янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6597 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2323384400:09:004:0002 та площею 1,6251 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2323384400:09:003:0009 заповіла ОСОБА_2 (а.с. 90).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11 серпня 2018 року, актовий запис № 974, причина смерті -внутрішньомозковий крововилив (а.с. 77,78).

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є її діти: позивач ОСОБА_1 , яка 18 серпня 2018 року подала заяву про прийняття спадщини, син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_6 , яка відмовилася від спадщини на користь позивачки ОСОБА_1 (а.с. 77,86).

20 листопада 2018 року спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 102).

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко В.Л. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері (а.с. 107).

Постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко В.Л. від 15 лютого 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема, в частині прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки в зв`язку з прийняттям вказаної спадщини спадкоємцем за заповітом (а.с. 115).

Належних і допустимих доказів щодо психічного стану спадкодавця на момент посвідчення заповіту, зловживання нею спиртними напоями, неспроможності через психічний та емоційний стан усвідомлювати значення своїх дій позивач суду не надала.

Клопотання про витребування таких доказів, призначення посмертної судово-психіатричної експертизи суду першої інстанції позивач і її представник не заявляли.

Не містить такого клопотання і апеляційна скарга.

Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК України 2004 року).

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину.

Згідно з постановою Верховного суду України від 29 лютого 2012 року № 6-9цс12, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Статтею 3 Закону України Про психіатричну допомогу визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.п. 2,3 ч. 1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам експертам , спеціалістам; подавати заяви та клопотання , надавати пояснення суду , наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду , і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно п.п. 1,2,4 ч.2 ст. 43 ЦПК України до обов`язків учасників справи відноситься виявлення поваги до суду та інших учасників справи та сприяння своєчасному , всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подання усіх наявних у них доказів в порядку та строки , встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Установивши, що зібрані у справі докази не містять даних про невідповідність змісту заповіту внутрішній волі спадкодавця і про абсолютну неспроможність ОСОБА_4 в момент складання нею заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і визнання заповіту недійсним.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України , під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням у країні карантину, є неспроможними, оскільки саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням у країні карантину, суд першої інстанції діяв в межах чинного законодавства, керувався процесуальними нормами щодо строків розгляду справи в суді першої інстанції, а позивач та/або його представник не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини 4 статті 212 ЦПК України, проте не скористався своїм правом, у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначив причин, які безпосередньо перешкоджають йому взяти участь у судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 25 березня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 23 грудня 2020 року.

Головуючий І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська