Постанова

від 01.04.2020 по справі 329/65/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 01.04.2020 Справа № 329/65/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 329/65/2020 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/807/1207/20 Покопцева Д.О.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Кухаря С.В.

Онищенко Е.А.

За участю секретаря: Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області на ухвалу Чернігівського районного суду Запорізької області від 30 січня 2020 року у справі за заявою керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області про застосування заходів забезпечення позову керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області до ОСОБА_1 , Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Чернігівської РДА Запорізької області № 2004 від 23.06.2017 року про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідачу,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Чернігівської РДА Запорізької області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Чернігівської РДА Запорізької області № 2004 від 23.06.2017 року про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки відповідачу.

Разом з позовом керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області подав до суду заяву про забезпечення позову.

В заяві зазначав, що відповідач ОСОБА_1 як власник спірної земельної ділянки під час розгляду справи може розпоряджатися належною їй земельною ділянкою як шляхом відчуження, так і шляхом користування.

Вважає, що викладене дозволяє зробити обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення у справі.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 2325583500:03:057:0010, площею 6,3801 га, яка розташована на території Новомихайлівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , на користь територіальної об`єднаної громади в особі Чернігівської селищної ради Запорізької області.

Ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 30 січня 2020 року відмовлено у задоволені заяви про застосування заходів забезпечення позову.

У апеляційній скарзі керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області зазначає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Висновок суду щодо відсутності у ОСОБА_1 можливості розпоряджатися земельною ділянкою на користь іншої особи є безпідставним та необґрунтованим, оскільки до теперішнього часу право власності зареєстровано за останньою. Просить скасувати ухвалу суду та винести нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволені заяви про застосування заходів забезпечення позову, суд виходив того, що зазначений заявником вид забезпечення позову не передбачений діючим законодавством, рівно як і порядок виконання такого рішення, а суд позбавлений права обрання виду забезпечення позову.

З таким висновком суду погоджується колегія судді з наступних підстав.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову заявник просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку на користь територіальної об`єднаної громади в особі Чернігівської селищної ради Запорізької області.

Відповідно до частин 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст.150 ЦПК України може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову.

Згідно з ч. 4 ст.150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 червня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, суд першої інстанції, зазначивши, що зазначений заявником вид забезпечення позову не передбачений п.п.1-9 ч.1 ст.150 ЦПК України, не є іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, діючи законодавством не передбачено накладення арешту на користь будь-якої особи, дійшов правомірного висновку про необґрунтованість заявленої заяви та обґрунтовував свої висновки відсутністю підстав для їх застосування.

При цьому суд виходив з того, що вид забезпечення позову, який просить застосувати заявник не узгоджується з вимогами чинного законодавства і є необґрунтованими.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського районного суду Запорізької області від 30 січня 2020 року по цій справі залишити без змін.

Дата складання повної постанови 02 квітня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: В.Ю. Бєлка

Судді: С.В. Кухар

Е.А. Онищенко