Рішення

від 27.10.2020 по справі 329/65/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№329/65/20

Справа № 329/65/20

Провадження 2/329/77/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року смт Чернігівка Запорізької області

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі - Синяк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка Запорізької області цивільну справу за позовом Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області до Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, припинивши право власності на земельну ділянку, треті особи - сільськогосподарський виробничий кооператив Новомихайлівський , державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області Линник Євгенія Олександрівна, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача зазначив, що рішенням від 29.03.2017р. Чернігівського районного суду Запорізької області встановлено факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 році, доводиться відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рідним дідусем; визнано за відповідачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за Законом право власності на земельну частку розміром 8,01 умовних кадастрових гектарів, що посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0151210 в КСП Леніна Чернігівського району Запорізької області, виданого на підставі розпорядження Чернігівської державної адміністрації від 29.12.1997 року за №459 на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення набрало законної сили.

Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області в порядку виконання цього рішення видано оскаржуване розпорядження № 204 від 23.06.2017р. про виділ відповідачу ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 6,3801га в контурі № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області 18.08.2017р. на підставі зазначеного оскаржуваного розпорядження за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку 2325583500:03:057:0010.

Рішенням від 06.12.2017р. апеляційного суду Запорізької області рішення від 29.03.2017р. Чернігівського районного суду Запорізької області скасовано з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Розпорядженням № 267 від 13.08.2018р. Чернігівської районної державної адміністрації визнано таким, що втратило чинність, оскаржуване розпорядження № 204 від 23.06.2017р.

Посилаючись на положення ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також обґрунтовуючи порушення інтересів держави неотриманням орендної плати за цю земельну ділянку, просить визнати незаконним та скасувати розпорядження № 204 від 23.06.2017р. голови Чернігівської районної державної адміністрації про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки ОСОБА_1 , припинивши її право власності на зазначену земельну ділянку.

Представник ОСОБА_1 позов не визнав.

Представник Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької адміністрації первинно в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що при винесенні оскаржуваного розпорядження адміністрація діяла в межах своєї компетенції і на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, але в подальшому 20.07.2020р. подала заяву про визнання позову, оскільки на даний період районною державною адміністрацією не прийнято розпорядження про втрату чинності спірного розпорядження.

Державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області Линник Є.О. пояснила, що від Чернігівського відділу Бердянської місцевої прокуратури до реєстратора надходив лист із зазначенням, що відділом здійснюється представництво інтересів держави в суді та проханням вирішення питання про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, із додаванням копії рішення апеляційного суду Запорізької області, копією паспорту, РНОКПП працівника прокуратури та його службового посвідчення. Нею на адресу відділу було направлено відповідь, що належним заявником з цього питання є або фізична особа, або селищна рада. У випадку надходження належним чином заяви від компетентної особи цей запис був би скасований, але посилання не норму права, яка регулює таке скасування, не навела.

Представник СВК Новомихайлівське пояснив, що орендну плату позивачу сплачує відповідно до договору від 15.09.2014р. про оренду невитребуваних паїв; крім того, уклав договір про оренду спірної земельної ділянки з ОСОБА_1 і виплатив їй орендну плату за 10 років наперед, позов просить вирішити на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

На підставі рішення Чернігівської районної державної адміністрації від 29.12.1997р. № 459 ОСОБА_2 , який проживає в с. Новомихайлівка Чернігівського району Запорізької області видано сертифікат на право на земельну частку (пай)у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Леніна, розміром 8,01 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (т.1, а.с.206).

15.09.2014р. між Чернігівською районною державною адміністрацією та СВК Новомихайлівський був укладений договір оренди нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв), згідно сертифікатів членів колишнього КСП ім. Леніна, єдиним масивом, в тому числі і земельної частки, на яку видано зазначений сертифікат (т.1, а.с.237-256).

Як встановлено в судовому засіданні і сторонами підтверджено, що згідно цього договору на користь позивача СВК Новомихайлівське дотепер у повному обсязі сплачує орендну плату.

Рішенням від 29.03.2017р. Чернігівського районного суду Запорізької області встановлено факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 році, доводиться відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рідним дідусем; визнано за відповідачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за Законом право власності на земельну частку розміром 8,01 умовних кадастрових гектарів, що посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0151210 в КСП Леніна Чернігівського району Запорізької області, виданого на підставі розпорядження Чернігівської державної адміністрації від 29.12.1997 року за №459 на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2, а.с.21-22). Рішення набрало законної сили.

Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області в порядку виконання цього рішення видано оскаржуване розпорядження № 204 від 23.06.2017р. про виділ відповідачу ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) земельної ділянки площею 6,3801га в контурі № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1, а.с.14).

Державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області 18.08.2017р. на підставі зазначеного оскаржуваного розпорядження за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку 2325583500:03:057:0010 (т.1, а.с.18-19).

24.10.2017р. між відповідачем ОСОБА_1 та СВК Новомихайлівське укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки (т.1, а.с.125-129).

Рішенням від 06.12.2017р. апеляційного суду Запорізької області рішення від 29.03.2017р. Чернігівського районного суду Запорізької області скасовано з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову (т.1, а.с.16-17).

Розпорядженням № 267 від 13.08.2018р. Чернігівської районної державної адміністрації визнано таким, що втратило чинність, оскаржуване розпорядження № 204 від 23.06.2017р. (т.1, а.с.15).

Але зазначене розпорядження підставою для задоволення позову бути не може, позаяк у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, частин 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення .

Як випливає із тексту розпорядження, думка суб`єкта правовідносин не з`ясовувалася взагалі.

Також поданий позов мотивований положеннями ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , за якими (…) у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналізуючи зазначені доводи, суд доходить наступних висновків.

Цей закон, згідно його преамбули, регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно положень ст. 27 цього ж Закону, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13 -1 ) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13 -2 ) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Розпорядження голови районної державної адміністрації, яким в натурі (на місцевості) виділяється земельна ділянка, у зазначеному переліку відсутнє.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Отже, за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно.

Разом з тим, оскаржуване позивачем рішення не є підставою для державної реєстрації права власності на майно за відповідачем чи іншими особами (стаття 27 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

В судовому засіданні встановлено і сторонами підтверджено, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження Чернігівська районна державна адміністрація Запорізької області діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для визнання його незаконним відсутні.

Посилання позивача на положення ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав) як окрему, не передбачену ЦК України і ЗК України підставу для припинення права власності на земельну ділянку суд відкидає, враховуючи, що цей закон відносини набуття та припинення власності взагалі не регламентує і регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Крім того, порушення прав позивача обґрунтовано тим, що у разі скасування оспорюваного розпорядження земельна ділянка знову набуде статусу земель колективної власності (невитребуваних часток (паїв), а позивач матиме можливість надання такої земельної ділянки в оренду на підставі ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Але орендна плата позивачем отримується і в судовому засіданні представник позивача цей факт підтвердив.

Крім того, за положеннями ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Крім того, таким документом є і рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

На підставі рішення Чернігівської районної державної адміністрації від 29.12.1997р. № 459 ОСОБА_2 , який проживає в с. Новомихайлівка Чернігівського району Запорізької області видано сертифікат на право на земельну частку (пай)у землі, яка перебуває у колективній власності КСП ім. Леніна, розміром 8,01 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Як випливає із матеріалів справи, рішенням від 29.03.2017р. Чернігівського районного суду Запорізької області, встановлено факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 році, доводиться відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 рідним дідусем; визнано за відповідачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за Законом право власності на земельну частку розміром 8,01 умовних кадастрових гектарів, що посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗП №0151210 в КСП Леніна Чернігівського району Запорізької області, виданого на підставі розпорядження Чернігівської державної адміністрації від 29.12.1997 року за №459 на ім`я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На виконання вимог зазначеного закону, в порядку реалізації спадкових прав відповідача, земельна ділянка кадастровим номером 2325583500:03:057:0010 , площею 6,3801га виділена за рахунок земель колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна, оспорюваним розпорядженням виділена в натурі (на місцевості) і державним реєстратором зареєстровано право власності відповідача на підставі цього розпорядження, позаяк воно встановлювало площу, контур і ділянку поділу спадкової земельної ділянки.

Згідно преамбули Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно положень ст.13 зазначеного закону, невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Із матеріалів справи випливає, що В порядку реалізації спадкових прав спірна земельна ділянка отримала кадастровий номер 2325583500:03:057:0010, і, відповідно, за даними державного кадастру вже не знаходиться в загальному масиві не витребуваних земельних паїв, а перебуває у приватній власності.

Таким чином, ця земельна ділянка не є невитребуваною, а правовідносини, які регулював Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , і на положення ст. 13 якого посилається позивач, обґрунтовуючи своє порушене право, трансформувалися у площину спадкового права.

Відповідно, позивачу слід вирішувати питання про визнання спадщини спадкодавця ОСОБА_3 відумерлою, позаяк його спадкоємці відсутні, або заявляти вимогу про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (такий висновок у подібних правовідносинах відображений у п. 74 Постанови Великої Палати Верховного Суду України від 29.05.2019 р. у справі №367/2022/15-ц).

На підставі викладеного суд відкидає аргументи позивача і доходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права не співпадає з тими правами, які він намагається захистити, не приймає заяву Чернігівської районної адміністрації про визнання позову, і відмовляє у його задоволенні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати розподіляються згідно положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,18,141,247,258,264-265,274,279,352-356 ЦПК України, Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень , Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , ст. 140 ЗК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області до Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, припинивши право власності на земельну ділянку, треті особи - сільськогосподарський виробничий кооператив Новомихайлівський , державний реєстратор Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області Линник Євгенія Олександрівна.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03 листопада 2020 року.

Суддя: Покопцева Д.О.