Ухвала

від 03.04.2020 по справі 2а/1570/477/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/477/2011

УХВАЛА

03 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

02.04.2020 до суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа по справі № 1570/477/2011 на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 по справі № 2а/1570/477/2011 позов управління Пенсійного фонду України у Приморському районі м. Одеси до Відкритого акціонерного товариства Одесаремелектротранспорт про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах задоволено.

Вивчивши подані матеріали, суд вважає, що заяву належить повернути заявнику на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України у поєднанні з ч. 6 ст. 7 КАС України.

Так, розглядувану заяву підписано 02.04.2020 Зуйко Ю. - представником Головного управління ПФУ в Одеській області за довіреністю від 02.01.2020 № 32/08. При цьому по справі вже ухвалено остаточне судове рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року №1401-VIII.

2 червня 2016 року за №1401-VIII Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту).

Водночас, варто зазначити, що пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч. 3 ст. 9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2020 року по справі № 160/6823/19.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (джерело: https://usr.minjust.gov.ua) керівником ГУ ПФУ в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) вказано О.Є. Буряченко. Відомості про особу, що підписала заяву про в Реєстрі відсутні.

Поряд із тим, у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Зуйко Ю. має статус адвоката і такого документа до позовної заявою не додано.

Також суд звертає увагу, що у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості.

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2020 року по справі № 260/988/19.

Крім того, документи про призначення співробітника установи на відповідну посаду, розпорядження про затвердження посадових інструкцій тощо, самі по собі не містять доказів самопредставництва такої особи від імені державного органу або органу місцевого самоврядування, про що зазначено в ухвалі ВС від 21.02.2020 по справі № 911/25/19.

Таким чином, суду не надано доказів щодо належного уповноваження Зуйко Ю. на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні статті 59 КАС України, у зв`язку із чим відповідно до ч. 6 ст. 7, п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України заява підлягає поверненню заявнику.

В той же час суд роз`яснює заявнику, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. При цьому за умови чинної редакції Конституції України заява має бути підписана керівником державного органу або представником, який є адвокатом.

На підставі викладеного та керуючись ч. 6 ст. 7, п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України,

У Х В А Л И В :

Заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа по справі № 1570/477/2011 - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Завальнюк