Постанова

від 03.04.2020 по справі 826/18093/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №826/18093/15

адміністративне провадження №К/9901/40118/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2017 (суддя - Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 (колегія суддів: В.В. Кузьменко, Я.М. Василенко, А. Г. Степанюк) у справі №826/18093/15 за позовом Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головно управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Сі.Ті.Груп , третя особа Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сі.Ті.Груп про стягнення податкового боргу у розмірі 522457,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу, який виник у зв`язку з несплатою податку на додану вартість на суму податку на прибуток та авансових внесків з податку на прибуток на підставі податкових повідомлень-рішень та самостійно поданих податкових декларацій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 у задоволені позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що з вимогами про стягнення податкового боргу, що виник на підставі рішень ДПІ та самостійно поданими податковими деклараціями платником податку до цього ж органу, звернувся податковий орган за не основним місцем обліку відповідача.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та позов задовольнити. Вказується, що на час звернення із даною позовною заявою до суду першої інстанції позивач перебував на обліку в Луцькій ОДПІ, яка зобов`язана була вживати заходів стягнення податкового боргу.

Письмових заперечень на вказані касаційні скарги до Суду не надходило, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Сі.Ті.Груп (ЄДРПОУ 37642691) є суб`єктом підприємницької діяльності, та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 11.04.2011 за номером: 77314. Станом на час розгляду справи судом першої інстанції Товариство перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, як платник податків за основним місцем обліку, також включене до категорії платників окремих податків в Луцькій ОДПІ.

Зареєстроване місцезнаходження суб`єкта господарювання - юридичної особи ТОВ Сі.Ті.Груп є: м. Київ, вул. Московська, буд. 15.

За ТОВ "Сі.Ті.Груп" (ЄДРПОУ 37642691) обліковується податкова заборгованість у загальному розмірі 525295,13 грн., яка виникла:

з податку на додану вартість на суму 241182,72 грн.

з податку на прибуток на суму 281274,58 грн.

єдиного соціального внеску в сумі 2837,83 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій здійснили системний аналіз норм положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, статей 41, 87, 91 Податкового кодексу України, та дійшли висновку, що заходи адміністрування податків та зборів, спрямовані на погашення податкового боргу вчиняються органами стягнення, в яких платник перебуває на обліку за основним місцем.

Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Відповідно до підпунктів 14.1.1-1., 14.1.175., 14.1.156., 14.1.162., 14.1.137. пункту 14.1 статті 14 ПК України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об`єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки;

Орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із підпунктом 19-1.1.45. пункту 19-1.1. статті 19 ПК України контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до підпункту 20.1.34 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 41.1., 41.2. статті 41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до положень статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, на час звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковувалася податкова заборгованість у розмірі 522457,30 грн, яка виникла внаслідок самостійно задекларованих платником податків грошових зобов`язань, які не сплачено, а відтак виник податковий борг. З метою погашення заборгованості позивач сформував та надіслав податкову вимогу форми Ю №1453-23 від 2.03.2015 (а.с. 24).

Проте в порушення правил оцінки доказів, судами попередніх інстанцій не було встановлено і не досліджено дану вимоги, з моменту отримання якої у контролюючого органу виникає право на стягнення податкового боргу, в тому числі шляхом звернення із позовом до суду (стаття 95 ПК України).

Крім того, важливо звернути увагу на різний розмір податкового боргу, який був визначений позивачем у даній справі (522457,30 грн.) і розмір, що був установлений судами попередніх інстанцій (525295,13 грн). Також різняться складові такого боргу, за виключенням податку на додатну вартість, зокрема позивачем в позовній заяві зазначено, що податковий борг виник по платежам: ПДФО, авансові внески з податку на прибуток, ПДВ. Суди встановили такий борг по платежам: ПДВ; податок на прибуток, єдиний соціальний внесок.

Також Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач не вправі звертатись із даним позовом до суду з огляду на те, що він не є органом стягнення в розумінні ПК України, та відповідач не перебуває в нього на обліку, так як в матеріалах справи відсутні належні докази цих обставин.

Відповідно до положень пунктів 1.1, 1.2, 1.6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок) цей Порядок розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах.

Ведення обліку платників податків є одним із способів податкового контролю. Облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Стосовно кожного платника податків, взятого на облік у контролюючому органі згідно з цим Порядком, формується облікова справа.

Відповідно до пунктів 3.10, 3.11 розділу ІІІ Порядку у разі взяття на облік як платників податків і зборів у контролюючих органах юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та відомості щодо яких не містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі у разі взяття на облік договорів про спільну діяльність та договорів управління майном, контролюючий орган за основним місцем обліку формує довідку про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП (додаток 2). Така довідка надсилається платнику податків наступного робочого дня з дня взяття на облік. За згодою платника податків не пізніше наступного робочого дня після взяття його на облік така довідка може бути видана платнику податків чи уповноваженій особі платника податків у контролюючому органі.

Другий примірник чи копія довідки (свідоцтва) зберігається в реєстраційній частині облікової справи платника податків з поміткою Копія до облікової справи .

Про видачу довідки за формою № 4-ОПП (свідоцтва за формою № 4-УРП) робиться запис у журналі реєстрації документів про взяття на облік платників податків за формою № 14-ОПП (додаток 4). Довідка про взяття на облік не потребує додаткової реєстрації у загальному відділі чи канцелярії контролюючого органу.

При цьому у відповідності до 7.2-7.4 розділу VII Порядку передбачено, що для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов`язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов`язані з оподаткуванням, подати до відповідного контролюючого органу реєстраційну заяву за формою № 1-ОПП або формою № 5-ОПП з позначкою облік за неосновним місцем обліку . Дані заяви про взяття на облік за неосновним місцем обліку вносяться до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов`язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.

Контролюючим органом за неосновним місцем обліку платнику податків може бути видане повідомлення про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою № 16-ОПП (додаток 10), строк дії якого обмежується бюджетним періодом.

Видачу такого повідомлення відповідний контролюючий орган здійснює на письмовий запит платника податків протягом двох робочих днів після надходження звернення від платника податків. Про його видачу робиться запис у журналі за формою № 14-ОПП, а відповідний запит зберігається в обліковій справі платника податків. Повідомлення не потребує додаткової реєстрації у загальному відділі чи канцелярії контролюючого органу.

Тобто, з метою правильного вирішення даної справи, необхідно встановити місце обліку відповідача, якщо такий мав місце в період виникнення податкового боргу, та зазначено у податковій вимозі. У зв`язку із чим оцінці, згідно із вказаного Порядку, підлягає облікова справа платника податків та інші документи податкової звітності, що супроводжують факт реєстрації платника податку за основним/неосновним місцем обліку, які мають бути витребувані судами попередніх інстанцій та долучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 скасувати, справу №826/18093/15 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду