Рішення

від 30.01.2020 по справі 500/2087/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2087/19

30 січня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Хрущ В.Л., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації (далі - відповідач, Управління), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо самостійного розрахунку субсидій та скасувати рішення щодо повернення ОСОБА_1 зайво нарахованої і виплаченої субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового палива в розмірі 8515,53 грн., яке викладене у листі від 25.02.2019 р. №069/506.

В обґрунтування поданої заяви зазначається, що у період з 01.11.2017 р. по 30.04.2018 р. позивач користувалась субсидією для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, яка була призначена їй на підставі заяви від 15.11.2017 р. про призначення житлової субсидії та декларації від 15.11.2017 р. про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії. Для призначення вказаної субсидії, до зазначеної заяви та декларації позивач також додавала довідку №700 від 27.11.2017 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та акт від 13.11.2017 р. про обстеження домогосподарства, що видані Тудорівською сільською радою Гусятинського району Тернопільської області.

Також, позивач вказує, що незважаючи на відсутність особистого звернення позивача із заявою про призначення житлової субсидії після закінчення дії субсидії 30.04.2018 р., Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської РДА провело з 01.05.2019 р. автоматичний розрахунок субсидії на наступний період - з 01.05.2018 р. по 30.09.2018 р. та перерахунок з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р. За результатами таких дій, відповідачем було прийняте рішення щодо повернення зайво нарахованої і виплаченої субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового палива в розмірі 8515,53 грн., яке викладене у листі від 25.02.2019 р. №069/506, із зазначенням що ОСОБА_1 подала недостовірні (неповні) відомості.

Позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними та такими, що вчинені всупереч вимог чинного законодавства України.

26.11.2019 року до суду від Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

23.01.2020 р., до судового засідання, призначеного на 30 січня 2020 року, на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Також 29.01.2020 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача і її представника, надійшло і з боку позивача.

Відповідно до частини дев`ятої статі 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної адміністративної справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

У період з 01.11.2017 р. по 30.04.2018 р. позивач користувалась субсидією для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, яка була призначена їй на підставі заяви від 15.11.2017 р. про призначення житлової субсидії та декларації від 15.11.2017 р. про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії.

Для призначення вказаної субсидії, до зазначеної заяви та декларації позивач також додавала:

- довідку №700 від 27.11.2017 року про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, згідно якої станом на 01 листопада 2017 року із ОСОБА_1 разом проживав лише син - ОСОБА_2 , а дочка, - ОСОБА_3 зареєстрована, проте не проживає);

- акт від 13.11.2017 р. про обстеження домогосподарства, яким підтверджено факт відсутності ОСОБА_3 в спільному домогосподарстві), що видані Тудорівською сільською радою Гусятинського району Тернопільської області.

Дана інформація підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

Після закінчення дії субсидії 30.04.2018 р. відповідач провів з 01.05.2018 р. автоматичний розрахунок субсидії на наступний період - з 01.05.2018 р. по 30.09.2018 р. та перерахунок з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р.

Також, як зазначено у відзиві, відповідно до акту державного соціального інспектора управління від 31.01.2019р. та відповідно до рішення районної комісії по розгляду конфліктних ситуацій, які виникають під час призначення соціальних допомог та житлових субсидій (протокол № 5 від 19.02.2019р.), відповідно до п.22 Положення ОСОБА_1 припинено надання раніше призначеної субсидії з 01.02.2019р. направлено повідомлення про необхідність повернення зайво отриманої субсидії в розмірі 8515,53 грн. за період з 01.10.2018р. по 31.01.2019р.

Отримавши вказане повідомлення №069/506 від 25.02.2019 року, не погоджуючись із вищезазначеними діями та рішенням відповідача, - позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 7 частини першої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать, зокрема, встановлення порядку надання пільг та житлових субсидій населенню в частині забезпечення надання житлових субсидій як частки вартості житлово-комунальних послуг, у тому числі їх виплати у грошовій формі.

Отже, з аналізу наведених норм спеціального Закону, яким врегульовано правові відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг, слідує, що єдиним органом який може визначати на законодавчому рівні умови призначення та порядок надання громадянам житлових субсидій є Кабінет Міністрів України.

На час звернення позивача з заявою про призначення субсидії умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива визначало Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (далі Положення №848).

Відповідно до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. №848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 р. №329), з 01.05.2018 року призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є, зокрема, особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства.

В силу абзацу третього пункту 16 Положення №848 особам, які відповідають вимогам, визначеним в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, особам, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства, орендарям, внутрішньо переміщеним особам, громадянам, які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, а також домогосподарствам, у яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб, - призначення житлової субсидії на наступний строк здійснюється після подання нових заяви та декларації.

Станом на 01 листопада 2017 року із ОСОБА_1 разом проживав лише син - ОСОБА_2 , а дочка, - ОСОБА_3 зареєстрована, проте не проживає), що підтверджується довідкою №700 від 27.11.2017 року про склад сім`ї/або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Тудорівською сільською радою Гусятинського району Тернопільської області.

Даний склад сім`ї також підтверджується актом обстеження домогосподарства заявника ОСОБА_1 від 13.11.2017 року, виданим Тудорівською сільською радою Гусятинського району Тернопільської області та підписаний сільським головою - Д . С . Паскевичем , секретарем сільської ради - О. Р. Злочовською, депутатом сільської ради - І. М. Паскевич та сусідами - ОСОБА_8, ОСОБА_9 тощо.

Дана інформація відповідачем не заперечується.

При цьому суду не надано жодних доказів недостовірності вищезазначених довідки №700 від 27.11.2017 року та акту від 13.11.2017 ,року - суду не надано та судом - не встановлено.00,

Також, в матеріалах справи наявна копія ще однієї довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, №252 від 02.08.2018 року про те, що станом на 01.05.2018 р. до складу сім`ї входять: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (зареєстрований в Монастириському районі), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (зареєстрована, проте не проживає).

Аналізуючи вищенаведене, суд звертає увагу на те, що положеннями пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 №329 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1022 передбачено перелік випадків, в яких призначення житлової субсидії з 01.05.2018 року має здійснюватися лише після подання нових заяви і декларації, зокрема, якщо у складі домогосподарства є особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства.

Абзацами першим та третім пункту 16 Положення №848 в редакції з 01.05.2018 р. такий випадок не був передбачений, а з 01.10.2018 редакція зазначених норм передбачає, що особам, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства, призначення житлової субсидії на наступний строк також здійснюється після подання нових заяви та декларації.

Проте, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що такі заява та декларація ОСОБА_1 ані станом на 01.05.2018 року ані станом на 01.10.1018 року - не подавались, а житлова субсидія була автоматично відповідачем призначалась на наступний період без врахування положень чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач, враховуючи положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2018 р. №329, а також наявну у нього інформацію про склад сім`ї, мав припинити виплату субсидії позивачу або у разі подання нових заяви і декларації призначити її позивачу з 01.05.2018 р., оскільки вирішення притання про подальше призначення житлової субсидії мало здійснюватись виключно за фактом особистого звернення позивача із відповідною заявою.

У відзиві на позов, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації вказує та те, що при проведенні перевірки достовірності поданої інформації для призначення житлової субсидії гр. ОСОБА_1 , державним соціальним інспектором управління з`ясовано, що позивач в травні 2018 року не повідомила управлінню праці, що її сімейний стан - одружена (не звернулась із новою заявою на призначення житлової субсидії) та не подала повні дані, а саме персональні дані її чоловіка, доходи якого повинні були враховані в призначенні житлової субсидії.

Проте, відповідачем до суду не надано відповідних доказів, що могли б підтвердити дані факти.

Згідно ч. 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вже було зазначено вище, будь-яких доказів, які б свідчили про свідоме подання позивачем недостовірних (неповних) відомостей - відповідачем не надано і судом не встановлено.

Натомість, як свідчать матеріали справи, надмірне перерахування житлової субсидії виникло внаслідок помилки, допущеної з боку органу соціального захисту населення.

Відтак, у даному спорі, відповідач, фактично, перекладає свою відповідальність за неналежне виконання своїх повноважень при призначенні (автоматичному розрахунку на наступний період та перерахунку) субсидії - на позивача.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 71 рішення у справі "Рисовський проти України" (№29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі" (п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" заява №36548/97, п. 58).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Ґаші проти Хорватії", заява №32457/05, п. 40).

При цьому, судом не приймаються до уваги наступні доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву: …В ході перевірки державним соціальним інспектором управління з`ясовано, що заявниця свідомо не подала управлінню повні дані про членів її сім`ї, оскільки, за свідченням уповноваженої особи Тудорівської сільської ради., ОСОБА_1 було особисто повідомлено про необхідність звернення з 1 травня 2018 р. з новою заявою про призначення житлової субсидії відповідно до вимог постанови 329 від 27.04.2018 р. в результаті чого незаконно отримала житлову субсидію в розмірі 8515,53 грн.в т.ч. 1027,38 грн. за жовтень 2018р., та 2496.05 грн за листопад, грудень, січень 2018р. та січень 2019р…., - з огляду на наступне.

Так, підтвердження вищезазначених тверджень відповідачем не долучено до відзиву належних та допустимих доказів, зокрема, не долучено підтвердження фіксації свідчень уповноваженої особи Тудорівської сільської ради, а також - не долучено жодних розрахунків житлової субсидії, отриманої позивачем з жовтня 2018 р. по січень 2019 р.

Більше того, вказані твердження, так само як і повідомлення, на які відповідач посилається як на докази інформування населення про нові правила надання житлових субсидій, - не спростовують відсутності підстав для здійснення Управлінням з 01.05.2018 р. автоматичного розрахунку субсидії ОСОБА_1 на наступний період - з 01.05.2018 р. по 30.09.2018 р. та перерахунку з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р.

Натомість, пунктом 2 наведеної відповідачем постанови Кабінету Міністрів України №329 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1022 , якою впроваджено оновлений порядок надання житлових субсидій та яка набрала чинності з 01.05.2018 року, - встановлено, що з 1 травня 2018 р. призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є: особи, які відповідають вимогам, визначеним в абзацах другому - четвертому підпункту З пункту 6 Положення про порядок призначення житлових субсидій; внутрішньо переміщені особи; особи, члени сім`ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства; особи, які є орендарями житлових приміщень (будинків); особи, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають.

Саме вказані положення пункту 5 постанови №329 наведені і у повідомленнях, на які відповідач безпідставно посилається як на докази інформування населення про нові правила надання житлових субсидій.

Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-11). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції, від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та Куиюглу проти Болгарії, заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007).

Відповідно до п. 3 Порядку повернення коштів, надміру виплачених за призначеними субсидіями, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29.12.1997 року №39/283/90/5, в разі виявлення помилки, допущеної працівником органу соціального захисту населення в розрахунку розміру призначеної субсидії орган соціального захисту населення повідомляє отримувача субсидії про розмір недоплачених чи переплачених коштів.

Суми субсидій, надміру перерахованих внаслідок допущеної помилки повертаються на підставі заяви громадянина про добровільне повернення коштів в тих випадках, коли субсидія на наступний термін не призначається.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних заяв про добровільне повернення коштів позивач - не писала, що не заперечується відповідачем.

Так в абзаці 16 пункту 22 Положення №848 зазначено, що у випадках, зазначених в абзацах четвертому - восьмому цього пункту, на вимогу структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином до державного бюджету, а сума житлової субсидії, яка надавалася не у грошовій формі, повертається управителем, об`єднанням, виконавцем комунальних послуг до державного бюджету шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії.

Абзацами четвертим - восьмим пункту 22 Положення №848 встановленні випадки, у яких сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином до державного бюджету, якщо у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; громадянин не повідомив структурному підрозділу з питань соціального захисту населення про обставини, зазначені у пункті 16 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення; під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства державним соціальним інспектором виявлено ознаки порушення норм законодавства щодо призначення житлової субсидії, які вплинули на право призначення житлової субсидії або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії; виникнення обставин, зазначених в абзаці восьмому пункту 7 цього Положення.

Отже, законодавством передбачено види можливості повернення суми перерахованої (виплаченої) надміру субсидії, які можуть бути застосовані відповідачем лише за настанням відповідної умови.

Оскільки в ході розгляду даної справи судом встановлено, що недостовірні відомості, які б могли вплинути на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії, ОСОБА_1 - не подавались, і жодної вини позивача у помилковому проведенні самим Управлінням з 01.05.2018 р. автоматичного розрахунку субсидії (після закінчення 30.04.2018 р. дії субсидії) на наступний період - з 01.05.2018 р. по 30.09.2018 р. та перерахунок з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р. - не було, зважаючи на те, що позивач жодних заяв про добровільне повернення коштів позивач - не писала, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про повернення позивачем до державного бюджету суми надміру (з вини державного органу) перерахованої (виплаченої) житлової субсидії відповідно до пункту 22 Положення №848.

Однак, суд звертає увагу на те, що позивач, заявляючи вимогу про скасування рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, - вважає листом, який містить рішення про повернення нарахованої та виплаченої субсидії, - повідомлення Управління від 25.02.2019 р. №069/506.

Водночас, як зазначає відповідач, припинення надання раніше призначеної ОСОБА_1 субсидії з 01.02.2019р. та направлення повідомлення про необхідність повернення зайво отриманої субсидії в розмірі 8515,53 грн. за період з 01.10.2018р. по 31.01.2019р., - було здійснено відповідно до акту державного соціального інспектора управління від 31.01.2019р., та відповідно до рішення районної комісії по розгляду конфліктних ситуацій, які виникають під час призначення соціальних допомог та житлових субсидій (протокол № 5 від 19.02.2019р.).

Тобто, відповідне рішення викладене у протоколі № 5 від 19.02.2019р., і це рішення - не є предметом оскарження у даному спорі.

Відповідно до п.2 Порядку повернення коштів, надмірно виплачених за призначеними субсидіями, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 29.12.1997 року №39/283/90/5 в разі виявлення при перевірках подання громадянами свідомо документів із неправильними відомостями, органи соціального захисту населення вживають таких заходів: припиняють надання субсидії; повідомляють рекомендованим листом отримувачів житлової субсидії про припинення надання житлової субсидії, необхідність і терміни повернення надміру виплачених коштів; подають позовні заяви до суду про стягнення надміру виплачених коштів (при неповерненні їх добровільно).

Отже, повноваження відповідача щодо ухвалення рішення обмежуються лише констатацією факту отримання позивачем (на думку відповідача) надміру виплачених коштів, в той же час, що стосується безпосереднього відшкодування, - то відповідні кошти не можуть бути примусово стягнуті на підставі такого рішення.

Наявність рішення, викладеного у протоколі № 5 від 19.02.2019р., яке за своєю правовою природою - є розпорядчим документом, яким скеровується діяльність органу (посадових осіб) Управління, при встановленні відповідних обставин - може лише слугувати підставою для виникнення певних правовідносин (звернення до отримувача щодо повернення коштів або можливість звернення з позовом про стягнення надміру виплачених коштів до суду цивільної юрисдикції).

Поряд з цим, суд зазначає, що лист Управління від 25.02.2019 р. №069/506 (як його називає позивач), - за своєю формою та суттю є повідомленням щодо повернення позивачем зайво нарахованої та виплаченої субсидії, в якому позивача також попереджено про те, що в разі відмови у перерахуванні коштів відповідач буде звертатися до суду про їх стягнення.

Вказане повідомлення є, фактично, - пропозицією врегулювання спору (повернення грошових коштів), та не є листом, який містить безпосередні ознаки рішення, яким порушуються права позивача.

Таким чином, відповідачем в конкретних правовідносинах при направленні повідомлення №069/506 від 25.02.2019 р. на підставі рішення, викладеного у протоколі № 5 від 19.02.2019р., - не здійснювалось будь-яких управлінських дій безпосередньо щодо позивача, - тому спір, який, в даному випадку, за своєю природою носить приватноправовий характер, може вирішуватись в порядку цивільного судочинства шляхом звернення до суду відповідача з відповідним позовом про стягнення грошових коштів, а висновок про неправомірність оскаржуваного позивачем рішення (в разі встановлення такого факту) може міститися не в резолютивній, а в мотивувальній частині рішення

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає суті правовідношення, оскільки оспорюваним повідомленням та рішенням не були безпосередньо порушені її права.

Наведене виключає можливість розгляду таких позовних вимог в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 238 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Проте, необхідно зазначити, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити у сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах.

Поряд з цим, сама правова природа рішення, викладеного у протоколі № 5 від 19.02.2019р., так само як і повідомлення №069/506 від 25.02.2019 р., - унеможливлює здійснення судового розгляду щодо їх скасування, у зв`язку з чим такі позовні вимоги не можуть розглядатися у судах, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 02.08.2019 року у справі № №592/12182/16-а та у постанові від 28.11.2019 року у справі №592/7612/170.

За таких обставин, керуючись принципом верховенства права, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації, що полягали у проведення з 01.05.2019р. автоматичного розрахунку субсидій на наступний період - з 01.05.2018 р. по 30.09.2018 р. та перерахунку з 01.10.2018 р. по 30.04.2019 р.

В частині ж оскарження позивачем рішення відповідача про повернення ОСОБА_1 зайво нарахованої і виплаченої субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового палива в розмірі 8515, 53 грн., яке викладене у листі Управління від 25.02.2019 р. №069/506, - то провадження у справі в цій частині підлягає закриттю, з підстав, що наведені вище.

У відповідності до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст.143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації на користь позивача підлягає стягненню частина судового збору у розмірі 384,20 грн.

Керуючись статтями 132, 139, 238, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним дії Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації щодо автоматичного розрахунку субсидії ОСОБА_1 з 01.05.2019 року на наступний період - з 01.05.2018 року по 30.09.2018 року та перерахунку з 01.10.2018 року по 30.04.2019 року.

3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації щодо повернення ОСОБА_1 зайво нарахованої і виплаченої субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового палива в розмірі 8515, 53 грн, викладеного в листі від 25.02.2019 року №069/506.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 документально підтверджений судовий збір у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок), сплачений відповідно до квитанції №24667 від 10.10.2019 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач/Стягувач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач/Боржник: Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації (адреса: проспект Незалежності, 19, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, 48201 код ЄДРПОУ: 03195607).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2020 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.