Ухвала

від 12.03.2020 по справі 362/4833/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 362/4833/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/1230/2020 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2019 року, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ясногородка, Макарівського р-ну, Київської обл., українця, громадянина України, маючого середню освіту, тимчасово не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 27.09.2018 р. Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч.3 ст.186 КК України до покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком 2 (два) роки,-

визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.357 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 будучи раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, та повторно вчинив умисний злочин.

Так, 25.06.2019 р. у нічний час (більш точної дати та часу встановити неможливо) ОСОБА_7 , проходив біля домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , саме в цей час у останнього виник прямий умисел, на повторне таємне викрадення чужого майна.

В подальшому, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, маючи корисливі мотив та мету, направлені на особисте збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, пересвідчившись що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан вищезазначеного домоволодіння, після чого шляхом розбиття скла через вікно проник до будинку, де виявив вентилятор марки «Wild Wind» модель WWP-FS1804 чорного кольору вартістю 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 33 коп.; мультиварку марки «Elenberg» модель MC5512D срібного кольору вартістю 752 (сімсот п`ятдесят дві) грн. 84 коп., планшет марки «Apple» iPad модель А1454 чорного кольору 32 Gb вартістю 2 381 (дві тисячі триста вісімдесят одну) грн. 33 коп., мобільний телефон марки «Xiaomi» Redmi 3 2/16 GB золотого кольору, вартістю 1 379 (одна тисяча триста сімдесят дев`ять) грн. 67 коп., які належали ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після чого вказані речі узяв з собою та покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

В подальшому викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим потерпілій завдав майнової шкоди на загальну суму 4 997 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 17 коп.

Крім того, 25.06.2019 р. у нічний час (більш точної дати та часу встановити не можливо) ОСОБА_7 , проходив біля домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , саме в цей час у останнього виник прямий умисел на повторне таємне викрадення чужого майна.

В подальшому, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, пересвідчившись що за його діями ніхто не спостерігає, переліз через паркан вищезазначеного домоволодіння, після чого шляхом розбиття скла через вікно проник до будинку, де на столі виявив печатку червоного кольору з відтиском «Товариство з обмеженою відповідальністю Київ Україна «ГІДРО-С» №1 Ідентифікаційний код 34625076», що належить товариству з обмеженою відповідальністю «ГІДРО-С» ідентифікаційний код 34625076, саме в цей час у ОСОБА_7 виник умисел на викрадення печатки у власних особистих інтересах.

Після чого, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, узяв печатку зі столу та покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

25.06.2019 р. о 21:30 год. (більш точного часу встановити неможливо) ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , подолавши перешкоду у вигляді паркану, проник на територію вищезазначеного домоволодіння, де помітив автомобіль марки «Volkswagen» Polo чорного кольору н.з. НОМЕР_1 . Саме в цей час у ОСОБА_7 виник прямий умисел на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом.

В подальшому, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, маючи корисливі мотив та мету, направлені на особисте збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, сів за водійське сидіння, після чого шляхом приведення в дію двигуна ключем автомобіля незаконно заволодів транспортним засобом автомобілем марки «Volkswagen» Polo чорного кольору н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після чого, ОСОБА_7 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, автомобілем марки «Volkswagen» Polo чорного кольору н.з. НОМЕР_1 розпорядився на власний розсуд.

Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2019 року ОСОБА_7 визнано винуватиму вчиненні злочинів, передбаченихч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.357 КК Україниі призначено йому покарання:

-за ч. 3 ст. 185 КК України у виді3 (трьох) років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 6 (шести) років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 призначено шляхом поглинення менш суворим покарання більш суворим у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 призначено, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 відраховувати з часу його затримання, а саме: з 26.06.2019 р.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою залишено до набрання вироком суду законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_7 судові витрати за проведення в КНДЕКЦ товарознавчої експертизи №13-1/1374 від 07.08.2019 р. в розмірі 628,04 грн. на користь держави Україна.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Васильківського міськрайнного суду Київської області від 13 грудня 2019 року призначивши ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.289 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 призначити шляхом поглинення менш суворим покаранням більш суворим у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 призначити шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що сторона захисту частково не погоджується з оскаржуваним вироком, а саме з призначеним обвинуваченому покарання у виді 6 років позбавлення волі за ч.2 ст.289 КК України, вважає його занадто суворим тобто таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Судом, відповідно до ч.1 ст.66 КК України, враховано одну обставину, що пом`якшує відповідальність обвинуваченого щире каяття. Суд при призначенні покарання не врахував відомості про особу обвинуваченого, його особисті характеризуючі дані, а також наявність ще декілька обставин, передбачених ч.2 ст.66 КК України, які пом`якшують покарання, а саме: молодий вік обвинуваченого ( на дату вчинення злочину обвинувачений перебував у віці 24 роки), відсутність претензій ОСОБА_9 до обвинуваченого з приводу відшкодування моральної та/або матеріальної шкоди, відсутність матеріальної шкоди, оскільки автомобіль «Volkswagen Polo» чорного кольору н.з. НОМЕР_1 повернутий потерпілій.

Перелічені вище обставини, вказують на наявність підстав, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дають можливість обрати більш м`яку міру покарання за ч.2 ст.289 КК України у виді 5 років позбавлення волі, та на підставі ч.1 ст.71 КК України остаточне покарання обвинуваченому призначити, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді,

пояснення захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,

пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який також підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,

пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги,

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв`язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.

Суд першої інстанції розглянув дане кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_7 та кваліфікації його дій за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.357 КК України, учасниками судового розгляду не оспорюється.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у скоєнні ним злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.357 КК Україниза обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що призначене ОСОБА_7 покарання є занадто суворим тобто таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому враховуються ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував, дані про особу обвинуваченого, який тимчасово не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

Також, відповідно до вимог ст.65 КК України суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості скоєних ним злочинів, а саме за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за ч.1 ст. 357 КК України до злочину середньої тяжкості, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст.66 КК України, суд визнав щире каяття обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєнні злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про призначення обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 за № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання у кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо дотримуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Тому, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі про призначення ОСОБА_7 більш м`якого покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Призначене судом першої інстанції покарання за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.357 КК України на підставі ч.1 ст.70 КК України у виді 6 років позбавлення волі із застосуванням положень ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком та призначено ОСОБА_7 покарання у виді 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі - є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого.

Інших істотних порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які б давали безумовні підстави для скасування чи зміни судового вироку, не встановлено.

За даних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 не підлягає до задоволення, а вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 грудня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4