Постанова

від 20.02.2020 по справі 910/7631/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2020 р. Справа№ 910/7631/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 20.02.2020

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Український фінансовий альянс на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 (повний текст рішення підписано 31.10.2019)

у справі № 910/7631/18 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рентойл

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Український фінансовий альянс

про визнання події страховим випадком та стягнення страхового відшкодування

1. Зміст позовних вимог та заперечень

Товариство з обмеженою відповідальністю Рентойл (надалі - позивач, ТОВ Рентойл ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Український фінансовий альянс (надалі - відповідач, ПрАТ СК Український фінансовий альянс про зобов`язання відповідача виконати свої договірні зобов`язання та визнання події, що сталась 19.04.2017 із майном позивача страховим випадком, стягнення 194 400, 00 грн страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 02/636/2017 від 14.04.2017.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 02/636/2017 від 14.04.2017.

При новому розгляді справи, відповідач у своїх письмових поясненнях на позов заперечив проти задоволення позову, посилаючись, що станом на 19.04.2018 договір страхування не набрав чинності, що на його думку виключає обов`язок ПрАТ СК Страхова компанія Український фінансовий альянс визнати подію страховою та здійснити виплату страхового відшкодування.

2. Обставини, встановлені судами

14.04.2017 між відповідачем (страховик) та позивачем (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 02/636/2017 (далі - договір), за умовами якого (п. 1) його предметом є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані із законним володінням, користуванням та розпорядженням застрахованими засобами наземного транспорту.

Строк дії договору з 00 год. 00 хв. 18.04.2017 до 24 год.00 хв. 17.04.218 (п. 3.8 договору).

У відповідності до додатку № 1, додатку № 2 до договору відповідач прийняв під страховий захист в тому числі транспортний засіб - автоцистерну COBO SOA-40, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Відповідно до акту про пожежу від 19.04.2017, складеного інспектором Києво-Святошинського РВ ГУ ДСНС України у Київській області Вербицьким С.С., орієнтовно о 10 годині 25 хвилині на території нафтобази Вишнева , що знаходиться по вулиці Київській 35 у місті Вишневому, під час наливу пального відбулось його займання вірогідно внаслідок електростатичного розряду, у результаті чого було травмовано оператора, пошкоджено бензовоз і станцію наливу палива №2.

Протоколом огляду місця, де стався нещасний випадок (сталась аварія) 19 квітня 2017 року, визначено місце виникнення пожежі - бензовоз у складі автотягача Mercedes-Benz Axor 1840 (державний номерний знак НОМЕР_3 ) та напівпричепу-автоцистерни COBO SOA - 40 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

В розділі 3 договору пунктом 3.1.3 визначено такий страховий ризик як пожежа, самозапалювання, вибух, стихійні лиха.

До страхових випадків не відноситься вибух в результаті перевезення, збереження вибухонебезпечних речовин, боєприпасів (п. 5.1.2 договору), пожежа, яка виникла в результаті порушення страхувальником чи його довіреними особами правил технічної безпеки при користуванні пальними та вибухонебезпечними речовинами (п. 5.1.3 договору).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження №12017110200002291, порушене за даним фактом, закрито 05.09.2017 на підставі частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України за відсутності події кримінального правопорушення.

Пунктом 6.3.5 договору встановлено обов`язок позивача письмово повідомити страховика та вигодонабувача про настання страхового випадку протягом трьох робочих днів за ризиками 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.5 п. 3.1 договору.

Відповідне повідомлення позивача, відповідачем було отримано 21.04.2017, що підтверджується, зокрема, листом відповідача №179 від 25.03.2018 та відзивом у даній справі.

Листом від 02.03.2018 позивач вказав відповідачу, що всі вимоги листа №008 від 05.02.2018 ним виконано та додатково надав документи, долучивши їх до вказаного листа.

Пунктом 9.1 договору визначено перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

Листом від 23.03.2018 відповідач підтвердив, що позивачем до листа № 20 від 02.03.2018 було додано копії документів, передбачених п. 9.1 договору та вказав ТОВ Рентойл на те, що за результатами проведення огляду пошкодженого транспортного засобу та отримання запитуваних документів від Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області ним буде прийнято рішення про визнання чи невизнання випадку страховим.

Листом від 06.04.2018 №25 позивач наполягав на прийнятті відповідачем рішення про визнання чи невизнання випадку страховим та виплату страхового відшкодування.

Листом від 26.04.2018 №209/к відповідач зазначив, що після отримання запитуваних документів від Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області ним буде прийнято рішення про визнання чи невизнання випадку страховим.

Оскільки більше ніж протягом року рішення про визнання чи невизнання вказаного випадку страховим відповідачем не прийнято, страхове відшкодування не виплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду.

3. Короткий зміст судових рішень

Справа розглядалась судами різних інстанцій неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/7631/18 позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано ПрАТ СК Український фінансовий альянс визнати страховим випадком за договором № 02/636/2017 від 14.04.2017 добровільного страхування наземного транспорту подію, що сталась 19.04.2017 на нафтобазі Вишневе по вул. Київській 35 у м. Вишневому Києво-Святошинського району Київської області з транспортним засобом COBO SOA-40, д.р.н. НОМЕР_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване наявністю правових підстав для визнання страховим випадком за договором № 02/636/2017 від 14.04.2017 добровільного страхування наземного транспорту подію, що сталась 19.04.2017 на нафтобазі Вишневе по вул. Київській, 35 у м. Вишневому Києво-Святошинського району Київської області з транспортним засобом СОВО SOA-40, д.р.н. НОМЕР_1 . Щодо іншої частини позовних вимог, суд вказав на те, що позивачем до матеріалів справи подано лише рахунок-фактуру № 16 від 26.02.2018 на суму 194 400, 00 грн., без доказів оплати такого рахунку та не обґрунтовано розміру пред`явленого до стягнення страхового відшкодування.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 910/7631/18, вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що відмова у позові в частині стягнення страхового відшкодування обґрунтована саме відсутністю доказів оплати рахунку-фактури № 16, тобто позивачем не обґрунтовано розмір пред`явленого до стягнення страхового відшкодування, а не відсутністю підстав для задоволення позову в частині зобов`язання страховика визнати випадок страховим.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/7631/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи вказані судові рішення та направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що початок дії договору страхування співпадає з початком строку, узгодженого сторонами для його дії.

При цьому, Верховний Суд вказав, що загальними положеннями ЦК України про договір, зокрема, ч. 2 ст. 631 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення, тоді як спеціальна норма ст. 983 ЦК України пов`язує момент набрання чинності договором страхування з моментом внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, страховик та страхувальник при укладенні договору страхування вправі визначити момент набрання ним чинності інший, ніж з моменту внесення першого страхового платежу, що відповідатиме принципу свободи цивільно-правового договору, передбаченого ст. 627 ЦК України, в тому числі визначити, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Тобто, момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності. При цьому юридичне значення має факт внесення страхового платежу.

Разом з цим, господарськими судами попередніх інстанцій вищезазначеного враховано не було та, як наслідок не досліджено обставин справи на предмет існування між сторонами спору договірних зобов`язань (набрання чинності договору страхування) на момент виникнення події, що була заявлена позивачем, як страховий випадок.

Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування (ст. 17 Закону Про страхування ).

Зі змісту договору страхування вбачається, що останній укладався відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 2 від 02.09.2009. Разом з цим, господарськими судами попередніх інстанцій не надавалась оцінка вищезазначеним правилам в контексті спірних правовідносин.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції зазначила, що вимога щодо встановлення або спростування певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в межах господарського судочинства, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 2, ст. 20 ГПК Украйни до повноважень господарського суду не належать повноваження щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення.

При новому розгляді справи № 910/7631/18 рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 170 000 грн та 2 550 грн - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

На виконання вимог Верховного Суду, місцевим господарським судом досліджено правила №2 страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 02.09.2009 та встановлено відсутність врегулювання відносин інакше, ніж визначено договором №02/636/2017 від 14.04.2017.

У тому числі і в частині порядку обчислення строків початку перебігу строку прийняття рішення про виплату (відмову у виплаті) страхового відшкодування та набуття чинності договорами страхування.

Суд першої інстанції вказав, що відповідно до умови пункту 7.2 правил страхування відповідача, договір набуває чинності з моменту отримання страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Наведена норма правил відповідача повністю відповідає правовому припису частини четвертої статті 18 Закону України Про страхування : договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що сторони даного судового провадження мали беззаперечне право укласти договір добровільного страхування транспортних засобів на власний розсуд визначивши дату набуття ним чинності та не співпадаючу кінцеву дату сплати страхового платежу.

Виконуючи другу вказівку Постанови Верховного суду від 14.05.2019 у даній справі на предмет існування між сторонами спору договірних зобов`язань (набрання чинності договором страхування) на момент виникнення страхової події місцевим судом встановлено наступне:

1) договір добровільного страхування наземного транспорту №02/636/2017 укладено сторонами спору 14.04.2017;

2) пунктом 3.8 (перша сторінка) цього договору визначено, що він набуває чинності з 00 годин 00 хвилин 18.04.2017 та закінчує свою дію о 24 годині 00 хвилин 18.04.2018;

3) транспортні засоби було пошкоджено пожежею приблизно о 10 годині 25 хвилин 19.04.2017;

4) окремою договірною умовою сторони спору визначили кінцеву дату внесення позивачем страхового платежу - 18.05.2017;

5) набуття чинності договором №02/636/2017 від 14.04.2017 його умовами ніяким чином не пов`язане з внесенням або невнесенням страхового платежу у встановлені цією угодою строки.

Враховуючи зазначене, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що єдиним можливим логічним висновком з наведених фактів є висновок про пошкодження транспортних засобів у часових межах дії договору страхування №02/636/2017 від 14.04.2017.

У даному випадку дата укладення договору, дата набуття ним чинності та кінцева дата сплати страхового платежу не співпадають, проте така ситуація не надає жодному з учасників цих правовідносин правової можливості не виконувати або ухилятись від виконання своїх зобов`язань, визначених укладеною ними угодою.

4. Вимоги та обґрунтування апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Український фінансовий альянс , звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом було надано невірну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, неправильно встановлено обставини, що мають значення для справи, та допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевим господарським судом при новому розгляді справи, не вірно виконано вказівки Верховного Суду.

Суд першої інстанції при тлумаченні п. 3.8 договору страхування замінив встановлений та узгоджений сторонами строк дії цього договору на власне невірне визначення, зазначивши, що даним пунктом визначено що він набуває чинності з 00 годин 00 хвилин 18.04.2017 та закінчує свою дію о 24 годині 00 хвилин 18.04.2018.

Крім того, суд першої інстанції невірно розтлумачив відсутність в договорі страхування узгодження сторонами окремого моменту набрання чинності договору як таке, що автоматично встановлено, що набуття чинності договору ніяким чином не пов`язане з внесенням або невнесенням страхового платежу.

На переконання скаржника, направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд в постанові від 14.05.2019 зазначив, що спеціальна норма ст. 983 ЦК України пов`язує момент набрання чинності договором страхування з моментом внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Відтак, страховик та страхувальник при укладенні договору страхування вправі визначити момент набрання ним чинності інший, ніж з моменту внесення першого страхового платежу, в тому числі визначити, що договір набирає чинності з моменту його укладення. Тобто, момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності. При цьому юридичне значення має факт внесення страхового платежу.

Однак, незважаючи на те, що жоден пункт укладеного договору страхування не передбачає інший момент набрання чинності договору, ніж встановлено ст. 983 ЦК України та ст. 18 Закону України Про страхування - місцевий суд безпідставно замінив узгоджений строк дії на власне бачення, що сторони п. 3.8 узгодили саме набрання чинності. Зважаючи на таку самостійну підміну понять строк дії на набрання чинності, замість належного дослідження договору страхування на наявність/відсутність погодження між сторонами іншого порядку/моменту набрання чинності договору страхування, на думку скаржника, суд прийшов до невірного висновку, що набуття чинності договору ніяким чином не пов`язане з внесенням або невнесенням страхового платежу у встановлені цією угодою строки.

Отже, зважаючи на відсутність узгодження сторонами в договорі страхування моменту набрання чинності договору - сторони повинні керуватися Правилами страхування та чинним законодавством України, що визначено п. 14.3 договору страхування.

Однак, всупереч цьому, місцевий суд у зв`язку з невірною оцінкою доказів прийшов до невірного висновку та зазначив, про відхилення доводів відповідача про набуття чинності договором страхування з моменту отримання ним страхового платежу саме з 27.04.2017, оскільки договір страхування №02/636/2017 від 14.04.2017 відповідно до умови пункту 3.8 набув чинності з 00 годин 00 хвилин 18.04.2017.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо набрання чинності договором страхування з дати 18.04.2017 (початок дії договору згідно з п. 3.8) суперечить договору страхування та спеціальним нормам ст. 983 ЦК України, ст. 18 Закону України Про страхування та в цілому висновку Верховного Суду, зазначеного в постанові від 14.05.2019.

Крім того, суд першої інстанції всупереч постанови Верховного Суду від 14.05.2019 не надав оцінки правилам страхування в контексті спірних правовідносин та прийшов до невірних висновків, що призвели до ухвалення незаконного рішення.

Також, скаржник, як в апеляційній скарзі так і в письмових поясненнях звертає увагу на численну судову практику суду касаційної інстанції зокрема на постанови Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №910/22183/16, від 04.12.2018 у справі №904/8524/17, від 04.12.2018 у справі № 904/8524/17, від 11.09.2018 у справі № 910/22183/16, від 04.12.2018 у справі № 920/1154/16.

У вказаних судових рішеннях, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Аналогічні положення встановлено у статтях 981 і 983 ЦК України. Тобто момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності. При цьому юридичне значення має той факт, що коли договір страхування укладено, але перший платіж не внесено (тобто договір не набрав чинності), страховик не зобов`язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо страховий випадок стався. У разі якщо сторонами не встановлено у договорі страхування іншого моменту набрання таким договором чинності, застосовуються положення вищезазначених норм щодо набрання чинності договором страхування з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу. Тобто, за умови не набрання чинності договором страхування страховик не несе відповідальність за настання страхового випадку.

5. Доводи учасників справи щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях, позивач проти задоволення скарги заперечив, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого суду від 29.10.2019 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

На думку позивача, факт сплати першого страхового внеску має юридичне значення, якщо сторони відповідного договору страхування не визначили інший, ніж передбачено ст. 982 Цивільного кодексу України, ст. 18 ЗУ Про страхування , порядок набрання договором чинності.

Проте, сторони договору страхування у п. 3.8 визначили, що вказаний договір діє з 00 год. 00 хв. 18.04.2017 до 24 год. 00 хв. 18.04.2018. При цьому, договір страхування не містить умови, що пов`язує набрання ним чинності з дати внесення позивачем (страхувальником) першого страхового внеску. Таким чином, загальне правило, встановлене ст. 983 Цивільного кодексу України, ст. 18 ЗУ Про страхування , сторонами договору страхування не застосовується. А застосовується інший порядок набрання договором страхування чинності, право на обрання якого передбачено тими самими нормами, включно з Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №2 від 02.09.2009, на які посилається відповідач.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції повністю враховані вказівки суду касаційної інстанції зазначені у постанові від 14.05.2019. Зокрема, судом першої інстанції досліджено договір страхування та Правила страхування, виписку з банку щодо сплати страхового внеску та надано цим документам оцінку. Судом вірно зазначено, що договір страхування не містить положень, які б прямо визначали врегулювання якоїсь частини договірних відносин Правилами страхування. При цьому, Правила страхування не містять положень, які б по іншому, ніж встановлено договором страхування, регулювали відносини між сторонами спору. А отже, сплата позивачем страхового внеску після настання страхового випадку (27.04.2017), але в межах строків, встановлених договором страхування, з урахуванням узгодженої сторонами дати набрання чинності договором страхування (18.04.2017), не означає, що на дату страхової події договір страхування не набрав чинності.

Позивач звертає увагу суду на те, що постановою Вищого господарського суду від 19.02.2015 у справі № 910/1861/14 за позовом про стягнення страхового відшкодування, підтверджується обґрунтованість позиції (вимоги) позивача щодо обов`язку відповідача (страховика) здійснити страхове відшкодування в тому числі і за умови, коли страховий платіж сплачено після настання страхового випадку, але сторонами страхового договору визначено строк дії (чинності) такого договору, початок якого не пов`язаний з внесенням страхового платежу, а визначений сторонами окремо у договорі.

Так, у названій справі, страхова компанія (відповідач) заперечувала чинність договору страхування саме з тих підстав, що страховий платіж було внесено після того, як відбулась страхова подія, а отже на момент, коли ця подія відбулась, страховий договір не був чинним. Проте, суди всіх інстанцій, що розглядали вказану справу, спростували ці доводи, оскільки сторонами страхового договору був визначений строк його дії, не пов`язаний із фактом внесення страхового платежу. Так само судами було визнано дотримання страхувальником строку внесення страхового платежу відповідно до умов договору страхування.

Враховуючи зазначене, позивач у даній справі №910/7631/18 вказує, що строк дії договору це істотна умова договору страхування. Відсутність погодженого сторонами строку дії договору, згідно зі ст. 998 ЦК України, тягне за собою його нікчемність або визнання недійсним у випадках, встановлених ЦК України. Проте, відповідачем не було подано до суду зустрічного позову з відповідними вимогами, не було ні повністю, ні частково не повернуто сплаченого позивачем страхового платежу. А тому, зазначене є підтвердженням, що відповідач вважав договір страхування чинним на момент настання страхового випадку.

Таким чином, сплата позивачем страхового внеску (27.04.2017) хоч і після настання страхового випадку, але в межах строків, встановлених договором страхування, з урахуванням узгодженої сторонами дати набрання чинності договором страхування (18.04.2017), означає, що на дату страхової події договір страхування набрав чинності.

Судова практика, на яку посилається відповідач у поданому до суду поясненні, не спростовує ні тверджень позивача, ні висновків, викладених у судових рішеннях у цій справі, оскільки в наведених прикладах судами було встановлено порушення сторонами умов страхових договорів щодо набрання ними чинності на момент настання страхових випадків. А в розглядуваній справі позивачем належним чином виконано свої договірні зобов`язання, що встановлено відповідними судовими рішеннями і не заперечено рішенням суду касаційної інстанції, викладеного у постанові від 14.05.2019.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

26.11.2020 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Український фінансовий альянс , звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі № 910/7631/18.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/7631/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, справу призначено до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 оголошено перерву у розгляді справи №910/7631/18 до 30.01.2020.

У зв`язку з участю судді Станіка С.Р. з 27.01.2020 до 31.01.2020 у підготовці суддів для підтримання кваліфікації, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27.01.2020 у справі №910/7631/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Дикунська С.Я.

Ухвалою від 27.01.2020 справу №910/7631/18 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою від 30.01.2020 розгляд справи відкладено на 20.02.2020.

Представник ПрАТ СК Український фінансовий альянс у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції від 29.10.2019 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник ТОВ Рентойл заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та письмових поясненнях, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

7. Джерела права й акти їх застосування

Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 983 Цивільного кодексу України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Закон України Про страхування

Відповідно до ст. 1 Закону України Про страхування , страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про страхування визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України Про страхування , є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про страхування , страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Частиною 1ст. 16 Закону України Про страхування встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 17 Закону України Про страхування правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

У відповідності до ст.18 Закону України Про страхування факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування , страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно ч.1 ст. 25 Закону України Про страхування , здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Правила №2 добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 02.09.2009

Відповідно до умови пункту 7.2 правил страхування відповідача, договір набуває чинності з моменту отримання страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Господарський процесуальний кодекс України

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга ПрАТ СК Український фінансовий альянс підлягає задоволенню з наступних підстав.

На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд при новому розгляді справи, виконуючи вказівки Верховного Суду помилково дійшов висновку що пунктом 3.8 договору страхування сторони визначили, що договір набуває чинності з 00 годин 00 хвилин 18.04.2017 та закінчує свою дію о 24 годині 00 хвилин 18.04.2018.

Судова колегія звертає увагу, що пунктом 3.8 договору страхування визначено саме строк дії договору з 00 год. 00 хв. 18.04.2017 до 24 год.00 хв. 17.04.218.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відсутність в договорі страхування узгодження сторонами окремого моменту набрання чинності договору як таке, що автоматично встановлено, що набуття чинності договору ніяким чином не пов`язане з внесенням або невнесенням страхового платежу.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд в постанові від 14.05.2019 зазначив, що спеціальна норма ст. 983 ЦК України пов`язує момент набрання чинності договором страхування з моментом внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором. Відтак, страховик та страхувальник при укладенні договору страхування вправі визначити момент набрання ним чинності інший, ніж з моменту внесення першого страхового платежу, в тому числі визначити, що договір набирає чинності з моменту його укладення. Тобто, момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності. При цьому юридичне значення має факт внесення страхового платежу.

Однак, незважаючи на те, що жоден пункт укладеного договору страхування не передбачає інший момент набрання чинності договору, ніж встановлено ст. 983 ЦК України та ст. 18 Закону України Про страхування - місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків, що пунктом 3.8 договору, сторони узгодили саме набрання чинності.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що за умовами п. 14.3 договору страхування сторони погодили, що питання, не врегульовані умовами договору та правилами, регулюються чинним законодавством України.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При цьому законодавець у статті 18 Закону України Про страхування розмежовує поняття укладення договору і набрання ним чинності . Зокрема, факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Аналогічні положення містяться у статтях 981 і 983 ЦК України.

У зв`язку з помилковим тлумаченням понять, як строк дії та набрання чинності договору , замість належного дослідження договору страхування на наявність/відсутність погодження між сторонами іншого порядку/моменту набрання чинності договору страхування, на переконання колегії, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку, що набуття чинності договору ніяким чином не пов`язане з внесенням або невнесенням страхового платежу у встановлені цією угодою строки.

Отже, зважаючи на відсутність узгодження сторонами в договорі страхування моменту набрання чинності договору, враховуючи умови п. 14.3 договору страхування, сторони повинні керуватися Правилами страхування та чинним законодавством України.

За приписами пункту 7.2 Правилами страхування, ст. 983 ЦК України та ст. 18 Закону України Про страхування договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи, що договором страхування не передбачено момент набрання його чинності, беручи до уваги приписи пункту 7.2 Правилами страхування, ст. 983 ЦК України та ст. 18 Закону України Про страхування , колегія суддів вважає, що спірний договір страхування у даній справі набув чинності з моменту отримання страховиком страхового платежу, а саме з 27.04.2017.

Отже, оскільки подія трапилася 19.04.2017 та матеріали справи не містять доказів внесення страхувальником першого страхового платежу до 19.04.2017 включно (дата події), на переконання колегії суддів, договір страхування не набрав чинності на момент події.

Тобто момент укладення договору може не збігатися з моментом набрання ним чинності. При цьому юридичне значення має той факт, що коли договір страхування укладено, але перший платіж не внесено (тобто договір не набрав чинності), страховик не зобов`язаний здійснювати страхову виплату, навіть якщо страховий випадок відбувся.

Відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки страховик ПрАТ СК Український фінансовий альянс - не може нести відповідальність у спірних правовідносинах.

Колегія суддів відхиляє аргументи позивача, що відповідачем при розгляді даної справи неодноразово змінювалася своя правова позиція та ним впродовж 14 місяців не заявлялося що на час коли стався страховий випадок договір страхування не набрав чинності і не приймалось рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки, при розгляді спору перш за все, суд повинен встановити наявність чи відсутність у позивача права на звернення з відповідним позовом.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд зокрема у своїх постановах від 11.09.2018 у справі №910/22183/16, від 04.12.2018 у справі №904/8524/17, від 04.12.2018 у справі № 904/8524/17, від 11.09.2018 у справі № 910/22183/16, від 04.12.2018 у справі № 920/1154/16.

Крім того, колегія суддів відмовляє у задоволенні позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача визнати подію страховим випадком у зв`язку з тим, що позивачем невірно обрано спосіб судового захисту. Суд не може примусити відповідача визнавати чи не визнавати певні обставини, оскільки така дія знаходиться у площині суб`єктивного сприйняття об`єктивних обставин і носить оціночний характер.

9. Висновки апеляційного суду

З урахуванням викладеного, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 підлягає скасуванню, а в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1 Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Український фінансовий альянс на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі №910/7631/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 у справі №910/7631/18 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рентойл (01030, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 6, ідентифікаційний код 31514850) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Український фінансовий альянс (03141, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 33, ідентифікаційний код 32374372) 14034 (чотирнадцять тисяч тридцять чотири) грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції та 9356 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят шість) грн судового збору за розгляд справи у суді касаційної інстанції.

5. Видачу наказу по справі № 910/7631/18 доручити господарського суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/7631/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 03.04.2020

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Я. Дикунська

Є.Ю. Шаптала