Постанова

від 18.08.2020 по справі 910/7631/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/7631/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Маноха В. А., адвокат;

відповідач - не з`явився.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентойл" (далі - Товариство, Позивач)

на постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Тищенко О. В., судді: Дикунська С. Я., Шаптала Є. Ю.) від 20.02.2020 у справі Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український фінансовий альянс" (далі - СК, Відповідач)

про визнання події страховим випадком та стягнення страхового відшкодування,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до СК про визнання страховим випадком події, яка сталась 19.04.2017, та стягнення 194 400, 00 грн страхового відшкодування.

1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням СК умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 02/636/2017 від 14.04.2017 (далі - Договір) в частині сплати страхового відшкодування.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Постановою Верховного Суду (головуючий - Погребняк В. Я., судді: Білоус В.В., Катеринчук Л. Й.) від 14.05.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 скасовано; справу № 910/7631/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставин існування між сторонами спору договірних зобов`язань (набрання чинності Договору) на момент виникнення події, яка, за твердженнями Товариства, є страховим випадком; суди попередніх інстанцій не надали оцінки Правилам добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 2 від 02.09.2009 (далі - Правила), відповідно до яких укладено Договір; вимога про встановлення або спростування факту не може бути самостійним предметом розгляду в межах господарського судочинства.

2.3. Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Кирилюк Т. Ю.) від 29.10.2019 позов задоволено частково; стягнуто з СК на користь Товариства 170 000 грн; в іншій частині позову відмовлено.

2.4. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність чіткого порядку обчислення строків і термінів виконання зобов`язань СК, пов`язаних з прийняттям рішення про здійснення страхових виплат, призвела до невмотивованого затягування страховиком прийняття такого рішення та виникнення цього спору; Правила не регулюють спірні правовідносини інакше, ніж визначено Договором, зокрема, в частині набуття ним чинності; дата укладення Договору, дата набуття ним чинності та кінцева дата сплати страхового платежу не співпадають, проте це не надає жодному з учасників спірних правовідносин підстав для ухилення від виконання своїх зобов`язань за Договором; доводи СК про набуття чинності Договором з моменту отримання страхового платежу (27.04.2017) відхиляються, оскільки Договір набув чинності з 00 годин 00 хвилин 18.04.2017 відповідно до його пункту 3.8; пошкодження майна Товариства пожежею, яка трапилась на території нафтобази у місті Вишневому 19.04.2017, є страховим випадком, оскільки сталась під час дії Договору, що породжує обов`язок СК здійснити виплату страхового відшкодування; вимога про зобов`язання СК визнати подію страховим випадком задоволенню не підлягає, оскільки Товариство неправильно обрало спосіб судового захисту, у зв`язку з тим, що визнання або невизнання події страховим випадком не призведе до поновлення його права на отримання страхового відшкодування; суд не може примусити СК визнавати чи не визнавати певні обставини, оскільки така дія знаходиться у площині суб`єктивного сприйняття об`єктивних обставин і носить оціночний характер; Товариство частково підтвердило доказами 180 000, 00 грн збитків, а з вирахуванням договірної франшизи (1% від страхової суми транспортного засобу) Позивач має право отримати від СК 170 000 грн страхового відшкодування.

2.5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2019 скасовано; ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

2.6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що пунктом 3.8 Договору сторони визначили набуття ним чинності з 00 годин 00 хвилин 18.04.2017, оскільки цим пунктом визначено саме строк дії Договору; суд першої інстанції здійснив помилкове тлумачення понять "строк дії договору" та "набрання чинності договору" і дійшов неправильного висновку, що набуття чинності Договором ніяким чином не пов`язане з внесенням страхового платежу у встановлені ним строки; незважаючи на те, що жоден пункт Договору не передбачає інший момент набрання ним чинності, ніж встановлено статтею 983 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 18 Закону України "Про страхування" (далі - Закон) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що пунктом 3.8 Договору сторони узгодили саме набрання ним чинності; оскільки Договором не передбачено момент набрання ним чинності він набув чинності з моменту отримання СК страхового платежу (27.04.2017); Договір не набрав чинності на момент події, яка трапилась 19.04.2017, оскільки матеріали справи не містять доказів внесення Товариством першого страхового платежу до цієї дати; в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов`язання СК визнати подію страховим випадком доводи суду апеляційної інстанції подібні до мотивів, з яких цю вимогу залишив без задоволення суд першої інстанції.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 12.05.2020 Товариство звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 і залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2018.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 6, 627, 628, 631, 982, 983 ЦК України; статей 16, 18 Закону; статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки зробив неправильний висновок про те, що Договір почав діяти після внесення Товариством (страхувальником) першого страхового внеску (платежу). Цей висновок спростовується самим Договором і діями сторін, вчиненими на його виконання, зокрема, умовами Договору визначено строк його дії з 00 год 00 хв 18.04.2017 до 24 год 00 хв 17.04.2018 (пункт 3.8); відсутні нові обставини, які виникли після укладання Договору, та настання страхового випадку, що давали б можливість сторонам і суду по іншому тлумачити положення Договору стосовно його чинності (строку дії).

На переконання Скаржника, суд апеляційної інстанції помилково розділяє поняття "строк (дії) договору" і "чинність договору" та стверджує, що сторони Договору визначили лише строк його дії, а не чинність, що суперечить нормам статей 180 ГК України та статті 631 ЦК України. Скаржник вважає, що строк дії Договору, який сторони визначили в пункті 3.8, є строком набрання та припинення ним чинності, а суд апеляційної інстанції плутає дату укладання Договору (14.04.2017) та дату початку його дії (набрання ним чинності) - 18.04.2017.

Скаржник посилається на необхідність висновку Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування норм статей 180 ГК України та статті 631 ЦК України стосовно строку дії (чинності) господарських договорів та зазначає, що існуюча судова практика щодо набрання договорами страхування чинності, зокрема, висновки Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції, ґрунтуються виключно на положеннях статті 18 Закону та статті 983 ЦК України, якими визначено набрання договором страхування чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового внеску (платежу).

4.2. Суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статті 236 ГПК України, оскільки не надав оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, щодо встановленої сторонами Договору усталеної практики визначення ними строку дії (чинності) у пункті 3.8 цього договору, що призвело до помилкового тлумачення поняття строку дії (чинності) Договору; не врахував докази обставин укладення та виконання Договору, зокрема, що за додатком № 1 до Договору застраховані інші транспортні засоби, проте після настання страхового випадку сторони не вносили змін до переліку застрахованих транспортних засобів та розміру страхового платежу, а СК не повернуло йому суму страхового платежу за пошкоджене майно.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. СК подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

5.2. Відзив обґрунтований, зокрема, такими доводами:

5.3. Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 в цій справі зробив відповідний висновок про застосування статті 631 ЦК України у спірних правовідносинах.

5.4. Існують правові висновки Верховного Суду, що норми статті 983 ЦК України та статті 18 Закону (набрання чинності з моменту внесення страхового платежу) є спеціальними над загальними нормами щодо укладення договору, визначеними статтею 631 ЦК України та статтею 180 ГК України (набрання чинності з моменту укладення договору).

5.5. Укладення договору страхування означає досягнення між сторонами згоди з істотних умов (в тому числі щодо строку дії), а чинність - що умови договору розпочали свою дію. Таким чином, чинність договору страхування - це не момент виникнення договірних зобов`язань, а момент внесення страхового платежу (виконання страхувальником свого обов`язку з оплати договору).

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Суду від 08.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства; розгляд справи призначено на 18.08.2020; встановлено строк для подання відзиву до 03.08.2020.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 14.04.2017 СК (страховик) та Товариство (страхувальник) уклали Договір, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані із законним володінням, користуванням та розпорядженням застрахованими засобами наземного транспорту.

7.2. Пунктом 3.1.3 Договору пожежу, самозапалювання, вибух та стихійні лиха визначено страховими випадками.

7.3. Строк дії договору з 00 год. 00 хв. 18.04.2017 до 24 год. 00 хв. 17.04.2018 (пункт 3.8 Договору).

7.4. До страхових випадків не належить вибух в результаті перевезення, збереження вибухонебезпечних речовин, боєприпасів (пункт 5.1.2 Договору), пожежа, яка виникла в результаті порушення страхувальником чи його довіреними особами правил технічної безпеки при користуванні пальними та вибухонебезпечними речовинами (пункт 5.1.3 Договору).

7.5. Пунктом 6.3.5 Договору, зокрема, встановлено обов`язок Товариства письмово повідомити страховика та вигодонабувача про настання страхового випадку протягом трьох робочих днів за ризиками, передбаченими підпунктами 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 3.1.5 пункту 3.1 Договору.

7.6. Пунктом 9.1 Договору визначено перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

7.7. За умовами пункту 14.3 Договору сторони погодили, що питання, які не врегульовані умовами договору та правилами, регулюються чинним законодавством України.

7.8. Сторони не узгодили в Договорі момент набрання ним чинності.

7.9. Правила не регулюють спірні правовідносини інакше, ніж визначено Договором.

7.10. Кінцева дата внесення Товариством страхового платежу за Договором - 18.05.2017.

7.11. За додатками № 1 та № 2 до Договору СК прийняла під страховий захист, зокрема, транспортний засіб - автоцистерну COBO SOA-40, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 (далі - Автоцистерна)

7.12. СК отримала страховий платіж 27.04.2017.

7.13. За актом про пожежу від 19.04.2017, складеним інспектором Києво-Святошинського РВ ГУ ДСНС України у Київській області Вербицьким С.С., орієнтовно о 10 год. 25 хв. на території нафтобази "Вишнева", що знаходиться по вулиці Київській, 35 у місті Вишневому, під час наливу пального відбулось його займання, вірогідно внаслідок електростатичного розряду, у результаті чого було травмовано оператора, пошкоджено бензовоз і станцію наливу палива № 2.

7.14. За протоколом огляду місця, де стався нещасний випадок (аварія) 19.04.2017, місце виникнення пожежі - бензовоз у складі автотягача Mercedes-Benz Axor 1840 (державний номерний знак НОМЕР_3 ) та Автоцистерна.

7.15. За відомостями витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12017110200002291, порушене за цим фактом, закрито 05.09.2017 на підставі частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України за відсутності події кримінального правопорушення.

7.16. Повідомлення Товариства про настання страхового випадку СК отримала 21.04.2017, що підтверджується її листом № 179 від 25.03.2018.

7.17. Листом від 02.03.2018 Товариство повідомило СК про виконання усіх вимог листа № 008 від 05.02.2018 та додатково надало документи до цього листа.

7.18. Листом від 23.03.2018 СК підвередила, що Товариство додало до листа № 20 від 02.03.2018 копії документів, передбачених пунктом 9.1 Договору, та повідомила, що за результатами проведення огляду пошкодженого транспортного засобу та отримання запитуваних документів від Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області буде прийнято рішення про визнання чи невизнання випадку страховим.

7.19. Листом від 06.04.2018 № 25 Товариство наполягало на прийнятті СК рішення про визнання чи невизнання випадку страховим та виплаті страхового відшкодування.

7.20. Листом від 26.04.2018 № 209/к СК зазначила, що після отримання запитуваних документів від Києво-Святошинського відділу поліції ГУ НП в Київській області буде прийнято рішення про визнання чи невизнання випадку страховим.

7.21. Рішення про визнання чи невизнання випадку страховим СК не прийняла, страхове відшкодування не виплатила.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

8.2. Стаття 982 ЦК України визначає істотними умовами договору страхування, зокрема, розмір страхового платежу і строки його сплати, а також строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

8.3. У частині першій статті 251 ЦК України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

8.4. Відповідно до частини третьої цієї статті строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду.

8.5. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

8.6. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

8.7. У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.8. Тобто визначення строку дії договору має вольовий характер, а сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17.

8.9. Відповідно до частин першої та другої статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

8.10. Момент укладення договору визначено у статті 640 ЦК України і пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.

8.11. За змістом частини другої, третьої та сьомої статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

8.12. Разом з цим відповідно до статті 18 Закону України "Про страхування" (далі - Закон), договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Таке ж правило стосовно моменту набрання чинності договором страхування закріплене у статті 983 ЦК України.

8.13. Направляючи цю справу на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 дійшов висновку, що момент укладення договору страхування може не збігатися з моментом набрання ним чинності, оскільки набрання чинності договором з моменту його укладення передбачено загальними положеннями ЦК України про договір, зокрема, частиною другою статті 631 цього кодексу, тоді як спеціальною нормою, яка пов`язує момент набрання чинності договором страхування з моментом внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором, є стаття 983 ЦК України. Відтак, страховик та страхувальник при укладенні договору страхування вправі визначити момент набрання ним чинності інший, ніж з моменту внесення першого страхового платежу, що відповідатиме принципу свободи цивільно-правового договору, передбаченого статтею 627 ЦК України, в тому числі визначити, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

8.14. Враховуючи наведений висновок, від якого колегія суддів не вбачає підстав відступати, та здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статті 631, 983 ЦК України, статті 180 ГК України та статті 18 Закону, Суд дійшов висновку, що однією з істотних умов договору страхування є строк його дії, а досягнення сторонами згоди стосовно цієї умови є необхідним для визнання такого договору укладеним. Однак укладення договору страхування саме по собі не призводить до набрання ним чинності.

Якщо сторони не передбачили в договорі страхування, що набрання ним чинності не пов`язане з моментом внесення першого страхового платежу, то має застосовуватись правило, встановлене частиною четвертою статті 18 Закону та статтею 983 ЦК України, за яким договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу.

8.15. Суди встановили, зокрема, що 14.04.2017 СК (страховик) та Товариство (страхувальник) уклали Договір; пунктом 3.1.3 Договору визначено, що пожежа та самозапалювання є страховими ризиками; строк дії Договору з 00 год. 00 хв. 18.04.2017 до 24 год. 00 хв. 17.04.2018 (пункт 3.8); питання, які не врегульовані умовами Договору та Правилами, регулюються чинним законодавством України (пункт 14.3); сторони не узгодили в Договорі момент набрання ним чинності; Правила не регулюють спірні правовідносини інакше, ніж визначено Договором; за додатками до Договору одним із застрахованих транспортних засобів є Автоцистерна; 19.04.2017 сталась пожежа, яка пошкодила Автоцистерну; СК отримала страховий платіж 27.04.2017.

8.16. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та відмовляючи у задоволенні позову повністю, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що Договір набув чинності з моменту отримання страховиком страхового платежу (27.04.2017), оскільки сторони не узгодили в ньому та у Правилах інший момент набрання чинності. Таким чином Договір не набрав чинності на момент події, яка трапилась 19.04.2017, оскільки матеріали справи не містять доказів внесення страхувальником першого страхового платежу до цієї дати.

8.17. Враховуючи вищевикладені висновки та встановлені судами обставини, що сторони не передбачили в Правилах та Договорі момент набрання ним чинності, пожежа сталась 19.04.2017, а СК отримала страховий платіж 27.04.2017, Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки на момент пожежі Договір не набрав чинності, у зв`язку з чим відхиляє протилежні доводи Скаржника, викладені у підпункті 4.1 цієї постанови, про неправильне застосування цим судом положень статті 631, 983 ЦК України, статті 180 ГК України та статті 18 Закону з посиланням на неправильне визначення моменту набрання Договором чинності.

8.18. Разом з цим Суд вважає зайвими посилання суду апеляційної інстанції, що вимога про зобов`язання СК визнати подію страховим випадком не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що, на думку апеляційного суду, Товариство неправильно обрало спосіб судового захисту і суд не може примусити СК визнавати чи не визнавати певні обставини.

Суд звертає увагу на те, що оскільки на момент події Договір не набрав чинності, а відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункт 8.5 постанови об`єднаної палати).

Тобто за відсутності порушеного СК права Товариства, за захистом якого воно звернулось з позовом у цій справі, відпадає необхідність з`ясовувати належність способу захисту, визначеного ним у позовній заяві, оскільки це не може вплинути на висновок про необхідність відмови у позові. З цих підстав Суд також не вдається до аналізу обраного Товариством способу захисту.

8.19. Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.20. Частиною першою статті 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

8.21. Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

8.22. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до власної правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі 915/641/18, від 13.01.2020 у справі № 908/510/19, від 04.02.2020 у справі № 918/104/18.

8.23. Суд відхиляє аргументи Скаржника, викладені у підпункті 4.2 цієї постанови, про порушення судом апеляційної інстанції норм статті 236 ГПК України, у зв`язку з недослідженням умов Договору в частині визначення сторонами строку його чинності, оскільки суд апеляційної інстанції дослідив цей доказ та встановив, що сторони не узгоджували в цьому правочині момент набрання ним чинності. При цьому обставини, які стосуються внесення змін до переліку застрахованих транспортних засобів та розміру страхового платежу, а також повернення Товариству частини цього платежу, не мають правового значення при вирішенні цього спору, оскільки не можуть вплинути на висновки про те, що Договір не набрав чинності на момент пожежі, яка сталась 19.04.2017.

8.24. Решта доводів касаційної скарги не спростовують наведених вище висновків, з яких виходить Суд у цій постанові.

8.25. З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні, у зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9. Судові витрати

9.1. Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентойл" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 910/7631/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак