Рішення

від 24.02.2020 по справі 911/2800/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. м. Київ Справа № 911/2800/19

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Кулаковій С.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, м. Бориспіль в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області , м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Мігнонетте» , м. Кривий

Ріг Дніпропетровської області

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Філія «Північна» , м. Київ, Концерну «Військторгсервіс» , м. Київ

про стягнення та розірвання договору оренди

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

прокурор: Набок Ю.В., службове посвідчення;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, м. Київ (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 06.11.2019 № 34-10527вих19 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ (далі по тексту РВ ФДМУ по Київській області) до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Мігнонетте» , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі по тексту - ТОВ Мігнонетте ) в якому просить суд:

1) стягнути з ТОВ «Мігнонетте» на користь РВ ФДМУ по Київській області заборгованість з орендної плати у розмірі 416 263,34 грн.;

2) розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.02.2018 № 2073, укладений між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ «Мігнонетте» ,

3) стягнути з ТОВ «Мігнонетте» на користь прокуратури Київської області судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між РВ ФДМУ по Київській області (орендодавець) та ТОВ «Мігнонетте» (орендар) було укладено договір від 23.02.2018 № 2074 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого орендар отримав у користування індивідуально визначене нерухоме майно, яке перебуває на балансі дирекції «Дім побуту та торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» , а саме нежитлові приміщення в будівлі ательє літ. А-ІІ площею 775,8 кв.м з метою розміщення цеху з надання послуг пошиття, ремонту одягу для забезпечення населення (751,2 кв.м) та офісу (24,6 кв.м) та павільйон літ. Б-І площею 41,5 кв.м з метою розміщення магазину-складу (далі по тексту - майно), що розміщені за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко, 188. У зв`язку із систематичним порушенням орендарем умов договору оренди в частині сплати орендної плати прокурор просить розірвати договір оренди, та стягнути з останнього 416 263,34 грн. основного боргу з орендної плати, яка не сплачується орендарем з липня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/2800/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.12.2019. Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача балансоутримувача - відокремлений підрозділ Дірекцію «Дім побуту та торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» .

03.12.2019 до господарського суду надійшли письмові пояснення прокурора від 28.11.2019 № 34.10843вих19 щодо необхідності та підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області у спірних правовідносинах.

16.12.2019 до господарського суду надійшло клопотання представника позивача, в якому останній повідомив суд про реорганізацію РВ ФДМУ по Київській області в Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях відповідно до наказу від 05.08.2019 №786.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що юридична особа РВ ФДМУ по Київській області не припинена, згідно наказу Фонду державного майна України від 05.08.2019 №786 РВ ФДМУ по Київській області продовжує здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначений орган, до видання наказу Фонду державного майна України про можливість забезпечення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях здійснення повноважень та виконання функцій. Такий наказ суду не подано, у зв`язку з чим питання заміни позивача правонаступником є передчасним і судом не вирішується.

У підготовче судове засідання 16.12.2019 з`явились прокурор та уповноважений представник позивача. Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились та про причини неявки належним чином суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2019 підготовче судове засідання відкладено на 20.01.2020.

20.01.2020 до господарського суду надійшло клопотання Концерну «Військторгсервіс» від 20.01.2020 б/н про долучення до матеріалів справи, в якому, зокрема, третя особа повідомила суд, що назва Дирекція «Дім побуту та торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» змінена на назву Філія «Північна» Концерну «Військторгсервіс» відповідно до наказу №1 від 03.01.2020 генерального директора Концерну "Військторгсервіс".

Суд взяв до уваги подані третьою особою документи та зазначив, що зміна назви за своєю правовою природою не є реорганізацією, відповідно не тягне за собою необхідності заміни третьої особи правонаступником в порядку ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, оскільки Дирекція «Дім побуту та торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» та Філія «Північна» Концерну «Військторгсервіс» є однією і тією ж особою і між ними відсутні відносини правонаступництва.

У підготовче судове засідання 20.01.2020 з`явився прокурор. Уповноважені представники позивача, відповідача та третьої особи у зазначене підготовче судове засідання не з`явились та про причини неявки суд належним чином не повідомили. В судовому засіданні прокурором усно заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою забезпечення можливості всім учасникам справи взяти участь у підготовчому засіданні відповідно до його завдань.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 03.02.2020.

30.01.2020 від керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до господарського суду Київської області надійшла заява від 29.01.2020 № 34-302 вих-20, в якій прокурор зазначає про те, що у п. 4 прохальної частини позовної заяви було допущено описку у номері та даті договору, який прокурор просить розірвати у судовому порядку. У зв`язку з чим п. 4 прохальної частини позовної заяви просить вважати вірним в наступній редакції та формулюванні, а саме: Розірвати договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 2074 від 23.02.2018, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (код ЄДРПОУ: 19028107; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15) та товариством з обмеженою відповідальністю Мігнонетте (код ЄДРПОУ: 41277513; 50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Соборна, 4) .

В підготовче судове засідання 03.02.2020 з`явились прокурор та представники позивача і третьої особи. Представник відповідача в підготовче судове засідання повторно не з`явився.

Розглянувши заяву прокурора від 29.01.2020 №34-302вих20 та дослідивши матеріали справи, суд встановив, що при зверненні до суду з позовною заявою від 06.11.2019 № 34-10527вих19, в якості доказу та додатку до позовної заяви прокурором було додано копію договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності за № 2074 від 23.02.2018. Також подані розрахунки заборгованості стосуються саме договору оренди від 23.02.2018 №2074. При цьому, у п. 4 прохальної частини позовної заяви помилково зазначені реквізити договору оренди за № 2073 від 22.02.2018. Відтак, вказана заява за своїм правовим змістом не є заявою про зміну предмету або підстав позову, оскільки прокурор лише усуває описку в прохальній частині позовної заяви, не змінюючи її змісту. З урахуванням вищевикладеного суд взяв до уваги подану прокурором заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 24.02.2020.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, в судові засідання 16.12.2019, 20.01.2020, 03.02.2020 та 24.02.2020 не з`явився, явку повноважного представника не забезпечив.

Рекомендовані поштові відправлення, якими суд направляв відповідачу на належну адресу копії ухвал суду від 15.11.2019, від 16.12.2019, від 20.01.2020, повернулись до господарського суду з відміткою підприємства зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно до пункту 5 частини 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Подальше відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

При цьому господарський суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Мігнонетте» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Філії «Північна» Концерну «Військторгсервіс» , всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

УСТАНОВИВ:

частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позов іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, згідно з Положенням, затвердженим наказом Фонду державного майна від 15.05.2012 № 678, Регіональне відділення Фонду державного майна України є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління; здійснює повноваження орендодавця державного майна (пункт 4.4).

У сфері оренди державного майна (пункт 5.3 Положення) Регіональне відділення виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням.

Спірні орендовані нежитлові приміщення є державною власністю, яка перебуває на балансі Концерну Військторгсервіс , який належить до сфери управління Міністерства оборони України, а орендна плата, за умовами договору оренди, сплачується до державного бюджету України (30%) та балансоутримувачу (70%).

Прокурор посилається на те, що предметом позову є оренда нерухомого майна, що належить до державної власності, а також те, що ні орендодавцем майна - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, ні балансоутримувачем - Дирекцією «Дім побуту та торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» не вживались належні заходи щодо захисту порушених прав та самостійно не ініціювалося питання стягнення заборгованості з оредної плати та розірвання договору оренди для запобігання втрат бюджету та ефективного управління та використання нерухомого майна державної власності, у зв`язку з чим у прокурора виникло передбачене законом право на звернення до суду з даним позовом.

До справи додано лист РВ ФДМУ по Київській області від 04.02.2019 №5103-586, у якому позивач повідомляв прокуратурі про неналежне виконання ТОВ Мігнонетте зобов`язань за договором оренди та існування значної заборгованості, повідомляв, що Регіональне відділення є бюджетною установою та не має достатнього фінансування для сплати судового збору, у зв`язку з чим просив прокуратуру вжити заходів прокурорського реагування та розглянути можливість звернення з відповідним позовом щодо розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення заборгованості з орендної плати в дохід Державного бюджету.

Відтак, враховуючи, що майно, яке є предметом судового позову, належить до державної власності, а також те, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Дирекцією «Дім побуту та торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» , яка в подальшому була перейменована на Філію Північна Концерну Військторгсервіс , не вживались належні заходи щодо захисту порушених прав держави як власника майна та останні самостійно не ініціювали питання щодо їх реалізації в судовому порядку, суд вважає, що в даному випадку має місце порушення інтересів держави, а звернення заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтовано належним чином.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

23.02.2018 між РВ ФДМУ по Київській області (орендодавець) та ТОВ «Мігнонетте» (орендар) було укладено договір оренди № 2074 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі по тексту - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення в будівлі ательє літ. А-ІІ площею 775,8 кв.м з метою розміщення цеху з надання послуг пошиття, ремонту одягу для забезпечення населення (751,2 кв.м) та офісу (24,6 кв.м) та павільйон літ. Б-І площею 41,5 кв.м з метою розміщення магазину-складу (далі по тексту - майно), що розміщені за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко, 188 та перебуває на балансі дирекції «Дім побуту та торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» (балансоотримувач).

Відповідно до умов цього Договору:

- орендар вступає у строкове платне користування у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (пункт 2.1. Договору);

- обов`язок щодо складання акта приймання-передачі при укладенні Договору покладається на орендодавця, а при поверненні майна з користування на орендаря (пункт 2.4. Договору);

- орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2017 року 47 985,8 грн. (пункт 3.1. Договору);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць; орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоотримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункти 3.3., 3.6. Договору);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоотримувачу з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, за весь період виконання зобов`язання включно (пункт 3.7. Договору);

- орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов договору. Чинність цього Договору припиняється, зокрема, за рішенням суду (пункти 8.2., 10.6. Договору);

- Договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців та діє з 23.02.2018 до 22.01.2021 включно (пункт 10.1 Договору).

Додатком №1 до Договору є підписаний відповідачем розрахунок плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, що обліковується на балансі дирекції «Дім побуту та торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» .

Як убачається з матеріалів справи, правовідносини сторін виникли на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

Оренда державного майна є різновидом майнового найму, що регулюється як спеціальними нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Закон України Про оренду державного та комунального майна , який є спеціальним законом з питань оренди державного майна, регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно зі статтею 5 вказаного Закону орендодавцем щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів виступає Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

У відповідності до частини 1 статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Згідно зі статтею 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог вказаного Договору відповідачем було прийнято в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення в будівлі ательє літ. А-ІІ площею 775,8 кв.м та павільйон літ. Б-І площею 41,5 кв.м, що розміщене за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко, 188 та перебувають на балансі дирекції «Дім побуту та торгівлі» Концерну «Військторгсервіс» , що підтверджується відповідним актом приймання-передачі орендованого майна від 23.02.2018.

За таких обставин орендодавець виконав свої зобов`язання щодо передачі предмета оренди орендарю.

Так, укладення між сторонами договору оренди було спрямоване на отримання відповідачем права користування нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко, 188, з метою здійснення своєї господарської діяльності та отримання прибутку, що у свою чергу породжує обов`язок відповідача сплачувати обумовлену договором плату за користування орендованим державним майном.

Як встановлено частиною 1 статті 2, частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частиною 1 статті 283, частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України та статей 759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Тобто, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір оренди є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Як встановлено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов`язку зі здійснення орендних платежів щомісяця до 15 числа, відповідно до пункту 3.6. Договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Так, за твердженням прокурора, відповідач в порушення вищевказаних законодавчих норм та умов договору оренди свої зобов`язання щодо своєчасної щомісячної оплати орендної плати належним чином не виконав, в результаті чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 416 263,34 грн. за період липень 2018 року - травень 2019 року, а саме: липень 2018 року - 35 902,29 грн., серпень 2018 року - 35 902,29 грн., вересень 2018 року - 36 584,44 грн., жовтень 2018 року - 37 206,37 грн., листопад 2018 року - 37 727,26 грн., грудень 2018 року - 38 029,08 грн., січень 2019 року - 38 409,37 грн., лютий 2019 року - 38 601,42 грн., березень 2019 року - 38 948,83 грн., квітень 2019 року - 39 338,31 грн., травень 2019 року - 39 613,68 грн., що відображено в поданих до позову розрахунках заборгованості з орендної плати.

Враховуючи, що за умовами пункту 3.6. Договору орендна плата мала сплачуватись щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, строк оплати зазначеної заборгованості за період липень 2018 року - травень 2019 року є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З метою досудового врегулювання спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулось до відповідача з претензією від 17.08.2018 № 50083963, в якій повідомило про наявність у відповідача заборгованості перед державним бюджетом по орендній платі станом на 31.07.2018, нарахування пені та вимагало від останнього їх сплатити. Доказів задоволення відповідачем вимоги або надання обгрунтованої відмови матеріали справи не містять.

Згідно зі статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом із тим, згідно з частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, обов`язок доведення належного виконання своїх зобов`язань за договором оренди щодо належної сплати орендної плати закон покладає саме на відповідача. Ухвалою від 15.11.2019 судом запропоновано відповідачу подати відзив на позов про спростування доводів прокурора. Разом з тим, доказів про сплату заявлених до стягнення сум заборгованості з орендної плати та доказів, які би спростовували позовні вимоги щодо їх стягнення, відповідачем суду не подано.

Перевіривши на відповідність умовам Договору та вимогам закону розрахунок заборгованості, наданий прокурором, шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період складає 416 263,34 грн.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо вчасної сплати орендної плати, а відтак позовна вимога прокурора про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 416 263,34 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, прокурор просить суд розірвати спірний Договір оренди №2074 індивідуально визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності від 23.02.2018.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначення речі.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає орендну плату та її індексацію істотною умовою договору оренди.

Розділом 3 Договору сторони передбачили розмір, строки та порядок оплати відповідачем (орендарем) орендної плати.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Договір оренди є оплатним, відтак одним із основних обов`язків орендаря є оплата передбачена умовами Договору. Ціна - грошове відображення вартості оренди, в даному випадку орендних платежів.

У свою чергу, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи спірний договір оренди, орендар розраховував отримати у користування нежитлові приміщення, які є об`єктами державної власності, відповідно орендодавець розраховував на належну сплату відповідачем орендної плати у відповідності до умов Договору, а тому несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди.

Зокрема, у пункті 8.2. Договору сторонами обумовлена можливість розірвання договору за ініціативою орендодавця внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору.

У даному випадку відповідач не виконав умови Договору щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, у зв`язку з чим допустив істотне порушення Договору, оскільки орендодавець не отримавши відповідні платежі, значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні Договору.

Відповідно до вищевикладеного, суд встановив, що відповідач, не сплачуючи орендну плату, істотно порушує умови Договору та користується орендованим приміщенням всупереч умовам розділу 3 Договору, що є підставою для розірвання спірного Договору на вимогу орендодавця відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, частини 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі № 5021/966/2011, у якій зазначено, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Отже, на підставі вказаних обставин та правових положень укладений між сторонами договір оренди на вимогу орендодавця підлягає розірванню.

Таким чином, вимога прокурора про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.02.2018 № 2074, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Мігнонетте» , є законною, обґрунтованою та такою, яку належить задовольнити.

В порядку частин 2 та 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. За таких обставин одночасно з набранням рішенням щодо розірвання договору законної сили у відповідача настає обов`язок звільнити орендоване приміщення, оскільки підстава для користування ним відпала.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню та ухвалює рішення про: 1) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Мігнонетте» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області заборгованості з орендної плати у розмірі 416 263,34 грн.; 2) розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.02.2018 № 2074, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та товариством з обмеженою відповідальністю «Мігнонетте» .

У зв`язку із задоволенням позову відповідно до ст. 129 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування прокуратурі Київської області сплаченого судового збору в сумі 8 164,95 грн. (6 243,95 грн. - 1,5% від ціни майнової вимоги про стягнення заборгованості та 1921,00 грн. за немайнову вимогу про розірвання договору).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задовольнити повністю .

2. Розірвати договір оренди №2074 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.02.2018, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 50, код 19028107) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мігнонетте» (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, код 41277513)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мігнонетте» (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, код ЄДРПОУ 41277513)

до Державного бюджету України на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області (03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект Голосіївський, буд.50, ідентифікаційний код 19028107)

416 263,34 грн. (чотириста шістнадцять тисяч двісті шістдесят три гривні тридцять чотири копійки) заборгованості.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мігнонетте» (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, код ЄДРПОУ 41277513) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996)

8 164,95 грн. (вісім тисяч сто шістдесят чотири гривні дев`яносто п`ять копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 06.04.2020.

Суддя О.В. Конюх