Ухвала від 30.03.2020 по справі 922/114/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"30" березня 2020 р.м.ХарківСправа № 922/114/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом ФО ОСОБА_1 , м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Ідалія , м. Харків Іноземного підприємства Малахіт , м. Харків про визнання договору недійсним за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача-1 (ТОВ "Ідалія") - Шахворост Л .І.

відповідача-2 (ІП "Малахіт") - Зайцева Н.А.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2020 року до Господарського суду Харківської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Ідалія , Іноземного підприємства Малахіт та просить суд визнати недійсним Договір оренди обладнання № 81/14 від 01.09.2014 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" (Код ЄДРПОУ: 33122269) та Іноземним підприємством "Малахіт" (Код ЄДРПОУ: 34756572).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що оскільки набуття товариством зобов`язань перед третіми особами та укладення відповідних договорів належить до діяльності товариства, право на управління якою гарантоване учаснику товариства, учасник товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством. Позивач вважає, що укладення оспорюваного Договору ТОВ фірма Ідалія та ІП Малахіт приховали свої справжні наміри та ввели в оману третіх осіб, у тому числі позивача.

Ухвалою суду від 14.01.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання по справі призначено на "03" лютого 2020 р. о 10:00, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Підготовче засідання неодноразово відкладалося з метою виконання завдання підготовчого провадження та забезпечення процесуальних прав сторін.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 16.03.2020 р., було задоволено клопотання представника позивача про відкладення судового засідання (вх. 659 від 16.03.2020 р.) та відкладено підготовче засідання на "30" березня 2020 року о 12 годині 00 хвилин. Ухвалою-повідомленням від 16.03.2020 р. було повідомлено позивача про дату, час та місце проведення наступного підготовчого засідання, а також, позивачу було роз`яснено про право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 197 Господарського процесуального кодексу України за відповідним клопотанням учасника справи.

27.03.2020 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 907), в якому зазначається, що робочим місцем адвоката - представника ОСОБА_1 є м. Київ і у зв`язку із забороною перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому), регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, прибуття представника до м. Харкова 30.03.2020 р. не видається можливим. Також, заявник вказував, що на сайті Господарського суду Харківської області розміщено інформацію, що на період дії карантину припинено проведення судових засідань в режимі відеоконференції між Господарським судом Харківської області та іншими судами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. З огляду на зазначене, представник позивача просив суд визнати поважними причини неприбуття позивача в судове засідання призначене на 30.03.2020 р. та відкласти розгляд справи.

30.03.2020 р. від представника першого відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарському судочинстві. Відповідач обґрунтовує подане клопотання тим, що учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника, крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

У призначене на 30.03.2020 р. підготовче засідання позивач не з`явився.

Присутній в підготовчому засіданні представник першого відповідача висловив заперечення проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи та підтримав подану заяву про закриття провадження у справі.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення судового засідання, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Згідно ст. 42 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 43 ГПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України з 12.03.2020 по 03.04.2020 установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, згідно з якими карантин встановлено до 24 квітня 2020 р.

Враховуючи зазначене, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 16.03.2020 р., було задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання (вх. 659 від 16.03.2020 р.) та відкладено підготовче засідання на "30" березня 2020 року о 12 годині 00 хвилин.

30.03.2020 р. представник позивача не з`явився до суду та знову подав клопотання про відкладення засідання. Представник позивача вказував, що робочим місцем адвоката - представника ОСОБА_1 є м. Київ і у зв`язку із забороною перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому), регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні, прибуття представника до м. Харкова 30.03.2020 р. не видається можливим. Також, заявник вказував, що на сайті Господарського суду Харківської області розміщено інформацію, що на період дії карантину припинено проведення судових засідань в режимі відеоконференції між Господарським судом Харківської області та іншими судами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. З огляду на зазначене, представник позивача просив суд визнати поважними причини неприбуття позивача в судове засідання призначене на 30.03.2020 р. та відкласти розгляд справи.

Однак, суд не може визнати зазначені доводи представника позивача такими, що підтверджують неможливість його участі у призначеному на 30.03.2020 р. підготовчому засіданні, оскільки запровадження на території України карантину не зупиняє здійснення правосуддя і не позбавляє можливості представника позивача взяти участь у підготовчому засіданні прибувши до суду з використанням транспортних засобів, рух яких не обмежено на період дії карантину. Окрім того, представник позивача не був позбавлений можливості звернутися до суду із клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що позивачу було додатково роз`яснено в ухвалі-повідомленні від 16.03.2020 р., однак представник відповідача такою можливістю не скористався. В свою чергу посилання представника на розміщене на сайті суду повідомлення про припинення на час дії карантину проведення судових засідань в режимі відеоконференцій не в повній мірі відповідає дійсності, оскільки 16 березня 2020 на офіційному сайті Господарського суду Харківської області на Порталі судової влади України було розміщено повідомлення про встановлення режиму роботи Господарського суду Харківської області в умовах карантину, відповідно до якого Господарський суд Харківської видав розпорядження про невідкладні заходи із забезпечення роботи суду у зв`язку із введенням карантину. Відповідно до п. 4 вказаного повідомлення роз`яснено громадянам про можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції. 25 березня 2020 на сайті суду було розміщено Інформацію щодо змін в роботі суду у зв`язку з карантином, в якій повідомлено, що відповідно до розпорядження голови Господарського суду Харківської області № 02 від 24.03.2020 з метою попередження виникнення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, серед суддів, працівників апарату суду, відвідувачів доповнено розпорядження голови Господарського суду Харківської області №01 від 16.03.2020 Про невідкладні заходи із забезпечення роботи суду у зв`язку з введенням карантину , зокрема наступним пунктом: 6.1. На період дії карантину припинено проведення судових засідань в режимі відеоконференції між Господарським судом Харківської області та іншими судами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами . Зазначений пункт стосується припинення проведення судових засідань в режимі відеоконференції між Господарським судом Харківської області та іншими судами, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, проведення яких доручено забезпечити іншими судами в приміщенні Господарському суду Харківської області. При цьому, проведення судових засідань призначених Господарським судом Харківської області в режимі відеоконференції не припинялося і позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про участь в судовому засіданні представника в режимі відеоконференції.

З огляду на викладене, оскільки представником позивача уже заявлялося раніше клопотання про відкладення підготовчого засідання, заявником не наведено поважних підстав, які б свідчили про неможливість участі представника у призначеному підготовчому засіданні, суд не вбачає підстав для повторного задоволення клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх в підготовчому засіданні представників сторін, суд закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Ідалія Іноземного підприємства Малахіт та просить суд визнати недійсним Договір оренди обладнання № 81/14 від 01.09.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Ідалія" (Код ЄДРПОУ: 33122269) та Іноземним підприємством "Малахіт" (Код ЄДРПОУ: 34756572).

Обґрунтовуючи наявність права позивача на звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначає, що як станом на дату укладення спірного Договору, так і станом на зараз він є учасником ТОВ фірма "Ідалія". Як відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України "Про господарські товариства", чинного на час укладення Договору, так і відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають право, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства. Зазначене право на участь в управлінні товариством передбачено також п. 1 ч. 1 ст. 116 ЦК України, абз. 1 ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України та реалізується акціонерами шляхом участі у зборах акціонерів товариства, яке є найвищим органом управління акціонерного товариства і приймає рішення з різних питань діяльності товариства, у тому числі віднесені до виняткової компетенції зборів. При цьому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Позивач вважає, що з системного аналізу зазначених норм права вбачається, що оскільки набуття товариством зобов`язань перед третіми особами та укладення відповідних договорів належить до діяльності товариства, право на управління якою гарантоване учаснику товариства, учасник товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав. Позивач вважає, що укладення оспорюваного Договору ТОВ фірма Ідалія та ІП Малахіт приховали свої справжні наміри та ввели в оману третіх осіб, у тому числі позивача.

Заперечуючи проти доводів позивача, перший відповідач вказував, що згідно статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Таким чином, корпоративні права - це сукупність прав учасника юридичної особи, зміст яких визначається її організаційно-правовою формою та установчими документами, корпоративні права (в тому числі майнові права та обов`язки учасника товариства) є об`єктами цивільних прав (майном), а тому підлягають захисту у встановленому чинним законодавством порядку. Згідно ст. 92 Цивільного кодексу України - юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Таким чином, відповідач наголошував, що укладання Договору оренди обладнання, жодним чином не впливає на право ОСОБА_1 на участь в управлінні діяльністю ТОВ фірма Ідалія , а є лише наслідком фінансово-господарських відносин між ТОВ фірма Ідалія та ІП Малахіт . Відповідно до постанови від 15.10.2019 р. Велика Палата Верховного суду, спираючись на сталу практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи. При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, Європейський суд з прав людини розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участь у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 1 резолютивної частини), прийшла до висновку, про відсутність порушеного права Позивача.

Окрім того, перший відповідач зазначав, що статтею 99 Цивільного Кодексу України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Тобто позивач, як учасник Товариства реалізує свої права через рішення загальних зборів Товариства, у яких бере участь та впливає на управління товариством в залежності від розміру належної йому частки у статутному капіталі. Відповідно до п.4.1. Статуту ТОВ Фірма Ідалія органами управління Товариства є Загальні збори Учасників та Директор. Виконавчим органом є Директор та до його компетенції належить представництво інтересів Товариства у взаємовідносинах Товариства з іншими підприємствами, розпоряджатися майном та грошовими коштами Товариства, a також укладати договори. Отже, Договір, укладений між ТОВ Фірма Ідалія та ІП Малахіт вважається укладеним із дотриманням всіх вимог законодавства та Статуту Товариства та не може бути оскаржений учасником ТОВ Фірма Ідалія ОСОБА_1 Відповідно до обмежень, які можуть бути встановлені відносно повноважень керівника в Статуті Товариства, зокрема щодо укладання договорів, то такі обмеження відсутні.

Враховуючи наведені заперечення, представник першого відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарському судочинстві.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне, між собою.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи, зокрема у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Відповідно до висновків викладених в Постанові пленуму ВГСУ від 25 лютого 2016 року № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України (ст. 4 ГПК України у діючій редакції) та з`ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

Законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб`єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку.

Водночас особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Вказані висновки викладені в постанові КГС ВС від 30.05.2018 р. у справі № 906/724/17.

Стаття 89 Господарського Кодексу України визначає, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частини перша, третя статті 167 Господарського кодексу України). Таким чином, корпоративні права - це сукупність прав учасника юридичної особи, зміст яких визначається її організаційно-правовою формою та установчими документами, корпоративні права (в тому числі майнові права та обов`язки учасника товариства) є об`єктами цивільних прав (майном), а тому підлягають захисту у встановленому чинним законодавством порядку.

Спір, що виник з корпоративних правовідносин, тобто пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, підлягає розгляду господарським судом.

Сторонами у корпоративному спорі є: юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув, а також учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

До корпоративних спорів також відносяться: спори за позовами учасників юридичної особи про визнання недійсними установчих документів або їх частин, змін до них; спори про ліквідацію юридичної особи чи скасування її державної реєстрації за позовами учасників (засновників, акціонерів, членів) до цієї юридичної особи; спори за позовами акціонерів приватних акціонерних товариств про переведення на них прав та обов`язків покупця акцій у зв`язку з порушенням їхнього переважного права на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства; спори за позовами акціонерів публічних акціонерних товариств та акціонерів - власників привілейованих акцій про переведення на них прав і обов`язків покупця акцій у зв`язку з порушенням їхнього переважного права на придбання акцій додаткової емісії, що розповсюджуються шляхом приватного розміщення; справи за позовом учасника товариства з обмеженою відповідальністю або учасника товариства з додатковою відповідальністю про переведення на учасника прав та обов`язків покупця у зв`язку з порушенням його переважного права на купівлю частки (її частини) у статутному капіталі товариства; спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи та юридичною особою щодо права власності на майно, передане юридичній особі як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ГПК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, відносини за договором оренди обладнання № 81/14 від 01.09.2014 р., укладеним між ТОВ Ідалія та ІП Малахіт , і заперечення фізичної особи ОСОБА_1 щодо дійсності такого договору, не належать до корпоративних спорів і є цивільними, відповідно до статті 19 ЦПК України, і, як цивільний спір, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки були зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 456/2-6/11.

Відповідно до положень ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Згідно ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями, що виникли до її державної реєстрації. Юридична особа відповідає за зобов`язаннями її учасників (засновників), що пов`язані з її створенням, тільки у разі наступного схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.

Відповідно до ст. 97 Цивільного Кодексу України у товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Статтею 99 Цивільного Кодексу України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Таким чином позивач, як учасник Товариства реалізує свої права через рішення загальних зборів Товариства, у яких бере участь та впливає на управління товариством в залежності від розміру належної йому частки у статутному капіталі.

Відповідно до п. 4.1. Статуту ТОВ фірма Ідалія органами управління Товариства є Загальні збори Учасників та Директор. Виконавчим органом є Директор та до його компетенції належить представництво інтересів Товариства у взаємовідносинах Товариства з іншими підприємствами, розпоряджатися майном та грошовими коштами Товариства, а також укладання договорів, правочинів.

Загальними зборами не було встановлено жодних обмежень щодо повноважень керівника (виконавчого органу) зокрема, але не виключно, щодо укладання договорів чи іншого виду правочинів. Позивачу, як учаснику ТОВ Фірма Ідалія , було відомо про повноваження виконавчого органу, якими останній наділений відповідно до положень Статуту.

Враховуючи викладене, вбачається, що укладення ТОВ фірма Ідалія та ІП Малахіт договору оренди обладнання № 81/14 від 01.09.2014 р. не впливає на право фізичної особи ОСОБА_1 на участь в управлінні діяльністю ТОВ фірма Ідалія , а є лише проявом фінансово-господарських відносин між ТОВ фірма Ідалія та ІП Малахіт , що виключає корпоративну ознаку спору про визнання недійсним вказаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є по-перше наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатись будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

З огляду на наведене, суд вбачає наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 4 статті 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи закриття провадження у справі, суд роз`яснює, що за приписами п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 42, 185, п. 1 ч. 1 статті 231, статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи (вх. 907 від 27.03.2020 р.).

Закрити провадження у справі № 922/114/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України, протягом десяти днів з дня її прийняття.

Повний текст ухвали підписано 06.04.2020 р.

Суддя Л.С. Лаврова