Постанова

від 02.06.2020 по справі 922/114/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2020 р. Справа № 922/114/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,

представники сторін не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Харків,

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 (суддя Лаврова Л.С.), постановлену в приміщенні Господарського суду Харківської області в м.Харкові о 12год 32хв, повний текст якої складений 06.04.2020,

у справі 922/114/20

за позовом: ОСОБА_1 , м.Харків,

до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Ідалія", м.Харків,

та до 2-го відповідача: Іноземного підприємства "Малахіт", м.Харків,

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/114/20, зокрема, закрито провадження у справі №922/114/20 (т.1, а.с. 244-252).

Ухвала місцевого господарського суду із посиланням на ст. ст. 89, 167 ГК України, ст.ст. 92, 96, 97, 215 ЦК України, ст. ст. 4, 20, 231 ГПК України мотивована тим, що укладання між ТОВ Фірмою "Ідалія" та ІП "Малахіт" договору оренди обладнання від 01.09.2014 №81/14 не впливає на право фізичної особи ОСОБА_1 на участь в управлінні діяльністю ТОВ Фірми Ідалія , а є лише проявом фінансово-господарських відносин між ТОВ Фірмою Ідалія та ІП Малахіт , що виключає корпоративну ознаку спору про визнання недійсним вказаного договору.

ОСОБА_1 із ухвалою місцевого господарського суду не погодився та 09.04.2020 звернувся до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/114/20 скасувати та направити справу №922/114/20 до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що він є учасником ТОВ Фірми "Ідалія" та власником корпоративних прав цього товариства, що включає беззаперечну правомочність на його участь в управлінні товариством та отримання власної частки прибутку (дивідендів) товариства. У зв`язку з цим вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що укладення договору оренди обладнання від 01.09.2014 №81/14 є лише наслідком фінансово-господарських відносин між ТОВ Фірмою "Ідалія" та ІП "Малахіт", оскільки укладення фіктивного договору та створення штучної заборгованості ТОВ Фірми Ідалія перед ІМ Малахіт порушило корпоративні права скаржника, адже має вплив на майновий стан, в тому числі розмір прибутку ТОВ Фірми Ідалія , від якого залежить розмір частки прибутку (дивідендів) скаржника як власника корпоративних прав. Скаржник вважає, що суд першої інстанції позбавив його права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона належить, та незаконно відмовив у доступі до правосуддя внаслідок відмови в розгляді по суті позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу від 14.05.2020 ТОВ Фірма Ідалія заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, як законну та обґрунтовану, апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, зазначає, що: по-перше, спірний договір був належним чином оформлений; по-друге, спірний договір оренди обладнання жодним чином не впливає на право ОСОБА_1 на участь в управлінні діяльністю ТОВ Фірми Ідалія , а є лише наслідком фінансово-господарських відносин між ТОВ Фірмою Ідалія та ІП Малахіт . Також вважає, що позивач не мав права звертатися до Господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору оренди обладнання №81/14, оскільки він опосередковано дав згоду на його укладення, прийнявши на загальних зборах учасників товариства рішення щодо обрання виконавчого органу товариства - директора та встановивши його повноваження, а отже позивачем обраний неналежний спосіб захисту його прав. Крім того, вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що цей спір не належить до корпоративних, а є цивільним спором (т.2,а.с.24,25).

У відзиві на апеляційну скаргу ІП Малахіт також заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, вказує на те, що законом не передбачено права учасника юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Крім того, 2-й відповідач з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №905/2559/17 вважає, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту права (т.2,а.с.53,54).

Одночасно ІП Малахіт подано клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу у зв`язку з усуненням недоліків відзиву на апеляційну скаргу (т.2, а.с.55).

Суд апеляційної інстанції вважає вказане клопотання передчасним та залишає його без задоволення, оскільки ІП Малахіт відзив поданий в межах строку відповідно до пункту 4 Розділу X Прикінцеві положення ГПК України.

01.06.2020 позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі та без участі його представника (т.2, а.с.68,69). Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вказаного клопотання як такого, що не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що участь представників сторін не була визнана обов`язковою.

01.06.2020 та 02.06.2020, відповідно, ТОВ Фірмою Ідалія та ІП Малахіт безпосередньо (наручно) до суду апеляційної інстанції подані клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантину, з метою недопущення розповсюдження коронавірусної хвороби, що унеможливлює участі представників в судовому засіданні (т.2, а.с.64,65, 70,71).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотань відповідачів про відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини 11 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, зокрема, відповідачі отримали ухвалу суду апеляційної інстанції від 19.05.2020 про відкладення розгляду справи 25.05.2020, тоді як розгляд справи призначений на 02.06.2020 (т.2, а.с.51,52).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у цій справі відкрито ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.04.2020 ; ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.05.2020 задоволено клопотання сторін про відкладення розгляду справи. При цьому повідомлено сторін, що судочинство в господарських судах здійснюється і в умовах карантину; явку представників сторін суд не визнає обов`язковою; учасники судового процесу можуть скористатися своїм правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку. Також доведено до відома учасників справи, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

При повторному поданні клопотань про відкладення розгляду справи відповідачами не наведено достатнього обґрунтування неможливості участі їх представників в судовому засідання (якщо кожен з них вважав таку участь обов`язковою), не подали клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у разі неможливості прибуття до Східного апеляційного господарського суду та не надали доказів переведення працівників, які б могли взяти участь у судовому засіданні, на дистанційний режим виконання трудових обов`язків .

Також слід зазначити, що з поданих відповідачами клопотань про відкладення розгляду справи вбачається, що вони подані безпосередньо (наручно) до канцелярії суду, що свідчить про те, що у представників цих сторін наявна можливість прибуття до Східного апеляційного господарського суду та відсутні побоювання щодо зараження коронавірусною хворобою. Натомість, скориставшись ситуацією, яка склалась в державі (установлення на всій території України карантину), відповідачі не з`являються в судове засідання апеляційної інстанції, однак безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду (наручно) подають клопотання про відкладення розгляду справи, що свідчить про свідоме затягування судового процесу та зловживання правами, наданими ГПК України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідачі не зазначили конкретних підстав неможливості участі їх представників в судовому засіданні, а лише процитували норми права, якими встановлено карантин.

Разом з тим, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 N392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів встановлено, що у регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється: з 22 травня, зокрема: проведення спортивних заходів без глядачів, в яких беруть участь не більше ніж 50 осіб; регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; з 25 травня: перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно; з 1 червня: перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах; міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами.

З наведеного вбачається, що відповідачі мали можливість забезпечити участь своїх представників в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що судочинство в господарських судах здійснюється і в умовах карантину, що учасники судового процесу виклали свої доводи і міркування щодо апеляційної скарги у відзивах, а також достатній обсяг матеріалів для розгляду справи, оскільки в апеляційному порядку оскаржуються лише процесуальні дії місцевого господарського суду щодо закриття провадження у справі з підстав непідвідомчості спору господарським судам, не розглядається спір по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань відповідачів про відкладення розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов`язковою, з метою забезпечення основоположних засад господарського судочинства, розумних строків розгляду справи та недопущення затягування судового процесу колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників судового процесу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

13.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ Фірми "Ідалія", ІП "Малахіт" про визнання недійсним договору оренди обладнання від 01.09.2014 № 81/14, укладеного між ТОВ Фірмою "Ідалія" та ІП "Малахіт" (т.1, а.с. 1-68).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між відповідачами укладений договір оренди обладнання від 01.09.2014 №81/14, який є фіктивним, оскільки на виконання цього договору ІП Малахіт не було передано майно у користування ТОВ Фірми Ідалія . Дійсними цілями укладення договору було штучне створення підстав для виведення коштів з ТОВ Фірми Ідалія на користь ІП Малахіт та створення штучної заборгованості орендаря. На думку позивача, директор ТОВ Фірми Ідалія протягом 2013-2018 років діяла недобросовісно, всупереч інтересам товариства, на користь власних інтересів та одного з учасників цього товариства, у зв`язку з чим на загальних зборах учасників ТОВ Фірми Ідалія 30.11.2018 прийнято ряд рішень, якими надано оцінку недобросовісним діям директора ОСОБА_2 та вирішено вжити відповідні дії, направлені на захист порушених прав товариства. При цьому, в обґрунтування свого права на звернення до суду з посиланням на статтю 4 ГПК України, статті 88,167 ГК України, статті 116, 215 ЦК України, статті 5, 10 Закону України Про господарські товариства , позивач зазначає, що він є учасником цього товариства, а з системного аналізу цих норм права вбачається, що оскільки набуття товариством зобов`язань перед третіми особами та укладання відповідних договорів належить до діяльності товариства, право на управління якою гарантоване учаснику товариства, учасник товариства може оспорити договір, вчинений господарським товариством, якщо обґрунтовує відповідні вимоги порушенням його корпоративних прав.

З матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що між ІП Малахіт (орендодавцем) та ТОВ Фірмою Ідалія (орендарем) укладений договір оренди обладнання, п.1.1 якого встановлено, що орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування майно та зобов`язується сплатити орендодавцю орендну плату (т.1, а.с.15,16).

На загальних зборах учасників ТОВ Фірми Ідалія , оформлених протоколом від 19.03.2019 №19/03/19, прийнято, зокрема, рішення визнати, що діями, бездіяльністю колишнього директора товариства ОСОБА_2 у зв`язку з укладенням договорів купівлі-продажу з ТОВ Діадема ОСОБА_3 нерухомого майна товариства і виведенням отриманих за такими договорами коштів завдані значні збитки товариству, які за оцінкою загальних зборів учасників товариства щонайменше складають 57000000,00грн. У протоколі, зокрема, зазначено, що грошові кошти, отримані від продажу нерухомого майна, 24.03.2016 були виведені ОСОБА_2 на рахунок ІП Малахіт (т.1,а.с.41-45).

30.03.2020 ТОВ Фірмою Ідалія подано до Господарського суду Харківської області заяву про закриття провадження у справі з тих підстав, що спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства (т.1, а.с. 239).

30.03.2020 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу з підстав, зазначених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішувати у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно із частинами 1 та 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (частини 1 та 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір слід вирішувати за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Статтею 1 та частиною 1 статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями , державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду , а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із пунктами 1,3, 15 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів ; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору оренди обладнання від 01.09.2014, укладеного між ІП Малахіт та ТОВ Фірмою Ідалія ; підставами позову позивач визначає його фіктивність; наявність правових підстав для звернення до суду позивач визначає порушення цим договором його корпоративних прав на управління товариством.

З огляду на наведені приписи процесуальних законів, правильне визначення юрисдикційності цього спору у цій справі залежить від змісту правовідносин та установлення наявності або відсутності спору, що виник з корпоративних відносин між сторонами в цій справі.

Згідно зі статтею 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3 ГК України).

Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 ГК України).

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, що також відображено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №917/1338/18 .

Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасник товариства має право, зокрема, брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; брати участь у розподілі прибутку товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

У справі, що розглядається, позивач є учасником ТОВ Фірми Ідалія , що вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який вважає, що укладанням договору оренди обладнання від 01.09.2014 між ТОВ Фірмою Ідалія та ІП Малахіт , який на його думку є фіктивним, спричинено виникнення заборгованості ТОВ Фірми Ідалія перед ІП Малахіт , що в свою чергу, слугувало підставою для звернення останнього до Господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ Фірми Ідалія , чим, на думку позивача, порушено його корпоративні права.

Якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з`ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09.04.2019 у справі № 916/1295/18 та у постанові від 17.12.2019 у справі №927/97/19.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 28.11.2018 у справі № 607/6092/18, від 05.06.2019 у справі № 607/6865/2018.

У постанові від 11.06.2019 у справі №917/1338/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо позивачі обґрунтовують позовні вимоги порушенням відповідачами їхніх корпоративних прав, то встановлення наявності чи відсутності порушення таких прав, характеру та суб`єктів порушення здійснюється господарським судом під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення, а тому при прийнятті судового рішення судом апеляційної інстанції враховані правові позиції Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні, яка формує правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права.

Таким чином, спір у цій справі пов`язаний з управлінням юридичною особою, є корпоративним і підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Також у п.7.2 постанови від 08.10.2019 у справі №916/2084/17 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що якщо учасник господарського товариства обґрунтовує позовні вимоги щодо оспорення договору, укладеного товариством, порушенням останнім у ході статутної діяльності корпоративних прав такого учасника, то цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18.

Отже, з огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що цей спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, оскільки цю справу слід розглядати саме в порядку господарського судочинства.

Доводи відповідачів про те, що спірний договір був належним чином оформлений, а також він жодним чином не впливає на право ОСОБА_1 на участь в управлінні діяльністю ТОВ Фірми Ідалія , а є лише наслідком фінансово-господарських відносин між ТОВ Фірмою Ідалія та ІП Малахіт , є передчасними, оскільки мають бути досліджені безпосередньо під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог з наданням ним належної правової оцінки, оскільки суд апеляційної інстанції не розглядає спір по суті заявлених позовних вимог, а лише встановлює правомірність звернення позивача з цим позовом саме до суду господарської юрисдикції.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/114/20 слід скасувати в частині закриття провадження у справі як таку, що прийнята з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм процесуального законодавства та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, п.2 ч.1 ст.275, п.п.1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст.281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду Харківської області від 30.03.2020 у справі №922/114/20 скасувати в частині закриття провадження у справі та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 03.06.2020.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза